ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
01 листопада 2019 року №826/10353/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Дарницького районного у м. Києві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві
про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва (також далі - суд) надійшов позов ОСОБА_1 (також далі - позивач) до Дарницького районного у м.Києві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м.Києві, про визнання неправомірними дій по відмові у внесенні змін до актового запису про народження доньки позивача та зобов'язання вчинити дії, а саме:
- внести зміни в актовий запис про народження доньки позивачки - ОСОБА_2 - від « 11» грудня 2003 року за №1083, що був вчинений Макіївським міським відділом реєстрації актів цивільного стану Донецького обласного управління юстиції, а саме: зазначити в графі «місце народження» замість «м. Макіївка Донецької області» «м. Київ» відповідно до фактичного місця народження.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва (суддя Аблов Є.В.) від 10 липня 2018 року у відкритті провадження відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2018 року за апеляційною скаргою позивача Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 липня 2018 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва (суддя Аблов Є.В.) від 28 вересня 2018 року відкрито провадження по справі.
Позивачем подано заяву про відвід судді.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 грудня 2018 року, заяву позивача про відвід визнано необґрунтованою, провадження у справі зупинено до вирішення питання про відвід судді.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва (суддя Патратій О.В.) від 28 грудня 2018 року у задоволенні заяви позивача про відвід відмовлено.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва (суддя Аблов Є.В.) від 16 січня 2019 року провадження в адміністративній справі №826/10353/18 поновлено.
У подальшому, у зв'язку з припиненням повноважень щодо здійснення правосуддя судді Аблова Є.В., у провадженні якого перебувала справа та ним по суті не розглянута, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для її подальшого розгляду і вирішення визначено суддю Шрамко Ю.Т., у зв'язку з чим, ухвалою суду від 27 травня 2019 року справу прийнято до провадження судді Шрамко Ю.Т.
В обґрунтування позову позивач зазначила, що відповідач в порушення вимог чинного законодавства не підставі поданої позивачем заяви не вніс відповідні зміни до актового запису щодо народження її доньки щодо місця її народження, чим порушив її права та інтереси позивача. На підтвердження своїх вимог позивачка зокрема зазначала, що чинне законодавство не встановлює переліку відомостей в актових записах цивільного стану, до яких можуть бути внесені зміни або зміна яких заборонена, а також не передбачає жодних обмежень на внесення змін в актовий запис стосовно місця народження. Таким чином будь-які відомості у вчиненому актовому записі про народження можуть бути змінені.
Також позивач зазначала, що згідно пункту 2.1 та пункту 2.13.12 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, Відповідач, як орган державної реєстрації актів цивільного стану, наділений всією повнотою необхідних повноважень на прийняття рішення щодо внесення змін до актових запитів і в інших окремих випадках, головна умова - щоб внесення змін не порушувало чинного законодавства України та вважає, що визначення таких окремих випадків, по суті вказаної норми, в кожному конкретному випадку має здійснювати відповідач, який має оцінити, чи не порушує кожна конкретна зміна в актовому записі норм чинного законодавства України, а зміна місця народження в акті запису цивільного стану не суперечить будь-яким нормам чинного законодавства, а отже графа «місце народження» може бути змінена.
Відповідач надіслав суду Відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що внесення змін до актового запису №1083 від 11.12.2003 року неможливо в зв'язку з тим, що:
- відповідно до Правил внесення змін до актових записів цивільного стану , їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 року №96/5, заява про внесення змін до актового запису цивільного стану за формою (додаток №1) подається до відділу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання заявника.
- згідно статті 2 Декрету Кабінету Міністрів «Про державне мито» від 21.01.1993 року за видачу свідоцтва у зв'язку із зміною і поновленням актових записів цивільного стану сплачується державне мито в сумі 0,34 грн.
- згідно з п.2.28 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, у разі необхідності внесення змін до актового запису цивільного стану, що зберігається на тимчасово окупованій території України, цей запис попередньо поновлюється у відділі державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання громадянина України, яке знаходиться за межами тимчасово окупованої території України, або за рішенням суду про поновлення актового запису, до якого необхідно внести зміни.
- розділ ІІІ пункт 4 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України 18.10.2000 року за №52/56 передбачає, що якщо державна реєстрація народження дитини проводиться за місцем проживання батьків чи одного з них, то за їх бажанням місцем народження дитини в актовому записі про народження може бути визначене фактичне місце її народження, підтверджене одним із документів, передбачених у пункті 2 цієї глави, або місце проживання батьків чи одного з них. В зв'язку з наведеним просив у задоволенні позову відмовити.
Відповідно до п. 2.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 року №96/5 (із змінами), заява про внесення змін до актового запису цивільного стану за формою (додаток №1) подається до відділу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання заявника.
Позивач зареєстрована і фактично проживає в АДРЕСА_1 (Дарницький район м. Києва ).
Таким чином, питання внесення змін до актового запису відноситься до повноважень Відповідача і позивачу належало звернутися з відповідною заявою саме до відповідача.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконала припис чинного законодавства і, для внесення змін до актового запису, звернулася до відповідача з заявою встановленої форми, як це передбачено п.2.1 Правил.
До поданої відповідачу заяви були додані:
- довідка Перинатального центру м. Києва від 07 грудня 2017 року №061/210-1270, якою підтверджено факт того, що 05 жовтня 2003 року в Перинатальному центрі м. Києва Позивач народила дитину жіночої статі;
- копія свідоцтва про народження доньки позивача - ОСОБА_2 , батьками якої є позивач та чоловік позивача ОСОБА_3 , і місцем народження якої зазначено «м. Макіївка Донецької області», що не відповідає її фактичному місцю народження.
- заява батька дитини - ОСОБА_3 , посвідчена 07 червня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського округу Кириленко Л.В., зареєстрована в реєстрі за №741, відповідно до якої ОСОБА_3 підтверджує, що його донька народилася в м. Києві, що було зазначено у медичному свідоцтві про народження, однак Макіївським міським відділом реєстрації актів цивільного стану при вчиненні актового запису №1083 від 11 грудня 2003 року, всупереч волі батьків, місце народження дитини було визначено за місцем реєстрації батьків - «м. Макіївка Донецької області». Також батько дитини висловлює свою згоду та бажання щодо внесення до запису актів цивільного стану №1083 від 11 грудня 2003 року, зробленого Макіївським міським відділом реєстрації актів цивільного стану Донецького обласного управління юстиції змін щодо місця народження його доньки - ОСОБА_2 , з «м.Макіївка Донецької області» на «м. Київ».
Таким чином позивачем було документально підтверджено невідповідність місця народження, вказаного в свідоцтві про народження, фактичному місцю народження ОСОБА_2 .
За результатами розгляду заяви позивача відповідачем у внесенні змін до актового запису було відмовлено.
При цьому, єдиною підставою для відмови позивачу стало те, зміна місця народження дитини чинним законодавством не передбачена. Інших підстав Відповідачем у відповіді на подану позивачем заяву не зазначено. Відповідачем позивачу надано рекомендацію для вирішення питання звернутися до суду.
Аналізуючи надані Сторонами докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ст.3 Конституції України, Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Згідно ч.4 ст.32 Конституції України, Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Спірні правовідносини регулюються нормами Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», Правилами внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 №96/5 (далі - Правила).
Відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» (далі - Закон) відділи державної реєстрації актів цивільного стану проводять реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті, вносять зміни до актових записів цивільного стану, поновлюють та анулюють їх; формують Державний реєстр актів цивільного стану громадян, ведуть його, зберігають архівний фонд; здійснюють відповідно до законодавства інші повноваження.
Відповідно до статті 9 цього Закону державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті. Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться шляхом складення актових записів цивільного стану. Актовий запис цивільного стану є безспірним доказом фактів, реєстрація яких посвідчується, до спростування його в судовому порядку.
Згідно з частиною першою ст.6 Закону України «про державну реєстрацію актів цивільного стану» (далі - Закон), внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку.
Відповідно до ч.2 ст. 22 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться за заявою одного з батьків дитини.
Порядок внесення змін до актових записів цивільного стану регулюється Правилами внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 №96/5.
Пунктом 1.1. Правил визначено, що внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться районними, районними у містах, міськими (міст обласного значення), міськрайонними, міжрайонними відділами державної реєстрації актів цивільного стану головних територіальних управлінь юстиції (далі - відділи державної реєстрації актів цивільного стану) у випадках, передбачених чинним законодавством. У разі відмови у внесенні змін до актових записів цивільного стану у висновку відділу державної реєстрації актів цивільного стану вказуються причини відмови та зазначається про можливість оскарження його у судовому порядку.
Відповідно до п.2.1 чинних Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 року №96/5 (з наступними змінами і доповненнями), заява про внесення змін актового запису цивільного стану, подається до відділу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання заявника за встановленою формою.
Відповідно до п.2.13 Правил підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану зокрема є: рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення правильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану; постанова адміністративного суду та ін.
Згідно п.2.12 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, відділ державної реєстрації цивільного стану на підставі зібраних документів та за наслідками перевірки складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану, або про відмову в цьому за формою, наведеною в додатку №2 до Правил. При цьому у разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку мають бути чітко вказані підстави відмови та зазначено про можливість її оскарження в судовому порядку.
З аналізу вищенаведених норм, суд робить висновок про те, що за наслідками розгляду заяви про внесення змін, доповнень чи виправлень до актового запису відповідний орган державної реєстрації актів цивільного стану складає висновок про внесення таких змін або висновок про відмову у внесенні змін. Такий висновок складається за формою, передбаченою Додатком №2 до Правил.
Згідно п.12.13.12 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, Внесення змін до актових записів цивільного стану можливе також і в інших окремих випадках, якщо це не суперечить чинному законодавству України.
Враховуючи положення п.12.13.12 Правил, суд констатує, що законодавець допускає можливість зміни інших окремих випадках за умови, що це не суперечить чинному законодавству України.
З огляду на наведене, суд погоджується з думкою позивача щодо того, що законодавство допускає зміну відомостей про місце народження в актовому записі про народження особи.
Відповідачем не надано висновку щодо того, що зміна відомостей про місце народження в актовому записі від « 11» грудня 2003 року за №1083, що був вчинений Макіївським міським відділом реєстрації актів цивільного стану Донецького обласного управління юстиції щодо народження ОСОБА_2 (доньки позивача) суперечить чинному законодавству України, а отже така зміна може бути вчинена.
В той же час суд зазначає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР та вона набула чинності для України 11 вересня 1997 року.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Аналізуючи оскаржуване рішення, суд вказує, що принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, відповідно до п.3 частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 02.06.2006 у справі «Волохи проти України» (заява №23543/02) при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є «передбачуваною», якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. «…надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання».
Отже, як вбачається з наведеного судового рішення, під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб'єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з у рахуванням принципу верховенства права.
Зміст компетенції органу виконавчої влади складають його повноваження - певні права та обов'язки органу діяти, вирішуючи коло справ, визначених цією компетенцією. В одних випадках це зміст прав та обов'язків (право діяти чи утримуватися від певних дій). В інших випадках органу виконавчої влади надається свобода діяти на свій розсуд, тобто оцінюючи ситуацію, вибирати один із кількох варіантів дій (або утримуватися від дій) чи один з варіантів можливих рішень.
Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01 липня 2003 року, яке, відповідно до ч. 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», підлягає застосуванню судами, як джерело права, вказано, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
У рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Отже, рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.
При цьому, суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб'єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб'єкта, визначених законом.
При цьому, прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб'єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.
Таким чином, висновки та рішення суб'єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.
Відмовляючи в задоволенні поданої позивачем заяви про внесення змін до акту запису цивільного стану, відповідач не пов'язував свою відмову з необхідністю попереднього поновлення актового запису, з несплатою державного мита у встановленому законодавством розмірі, а також з будь-якими іншими обставинами, які він зазначив у відзиві на позов. З огляду на наведене, суд критично сприймає такі зауваження, оскільки вони не були доведені відповідачем позивачу при наданні відповіді на звернення і не були підставою для відмови.
За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому.
У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку.
Відмовляючи у внесенні змін, відповідач не здійснив аналізу усіх обставин, що мають значення для розгляду заяви позивача, тобто не надав їм правової оцінки, і обмежився формальною вказівкою на непередбачуваність законом зміни місця народження, і чітко не зазначив підстави своєї відмови.
Як наслідок, підстави відмови позивачу не було роз'яснено, що позбавило можливості позивача виправити недоліки.
Таким чином відповідач своїми діями допустив невиконання п.2.12 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, яке полягає у не підготовці обґрунтованого висновку щодо ініційованого позивачем питання зміни актового запису.
Суд зауважує, що п.2.12 Правил встановлює загальний порядок дій в разі надходження заяви про внесення змін, що до актових записів, і не передбачає будь-яких винятків щодо цієї процедури залежності від того, який саме запис або які відомості в ньому заявник прохає змінити.
В той же час, суд відзначає, що чинне законодавство прямо не передбачає зміни відомостей про місце народження в актовому записі про народження особи, і чітко не визначає повноважень відповідачу саме на вчинення цих дій.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З огляду на наведене, посилання відповідача на те, що зміна відомостей про місце народження не передбачена чинним законодавством, загалом є вірним, і у суду відсутні підстави визнавати дії відповідача неправомірними. Отже, в цій частині в задоволенні позовних вимог належить відмовити.
В той же час, не передбачення законодавством процедури зміни відомостей про місце народження особи, не позбавляє особу права на приведення вказаних відомостей у відповідність з фактичними даними.
Це випливає зі змісту ч.4 ст.32 Конституції України, відповідно до якої кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Не зважаючи на вірність посилання відповідача щодо того, що зміна місця народження не передбачена, суд, аналізуючи відмову відповідача у внесенні змін до актового запису цивільного стану щодо місця народження доньки позивача, зазначає наступне:
В силу положень статті 22 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 звернулася до Дарницького районного у місті Києві відділу державної реєстрації актів цивільного стану з заявою про внесення змін до актового запису про народження дитини від « 11» грудня 2003 року за №1083, що був вчинений Макіївським міським відділом реєстрації актів цивільного стану Донецького обласного управління юстиції, а саме: змінити місце народження дитини з «м. Макіївка, Донецької області» на фактичне - «м. Київ».
На підтвердження вимог позивачем було подано ряд документів, а саме: копію паспорта, копію свідоцтва про народження дитини, довідку Перинатального центру м. Києва, копію свідоцтва про реєстрацію шлюбу, заяву батька дитини.
За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , відповідачем було відмовлено у внесенні змін до актового запису.
Відповідно до п. 2.13.2 пункту 2.13 глави II Правил, постанова адміністративного суду є підставою для внесення змін до актового запису цивільного стану позивача.
Таким чином, адміністративні суди в межах своїх повноважень можуть вирішувати питання про достатність підстав у заявника для внесення змін до актового запису цивільного стану.
Згідно статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно зі статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Так, судом встановлено, що донька позивачки ОСОБА_2 фактично народилася у місті Києві.
В записі про народження ОСОБА_2 (дитини позивача) від « 11» грудня 2003 року за №1083, місцем народження зазначено «м. Макіївка Донецької області», що не відповідає фактичному місцю народження дитини.
Як підтверджено належними та допустимими доказами, ОСОБА_2 фактично народилася у місті Києві, а отже, на думку суду, має право щоб в актовому записі про її народження і свідоцтві про народження було вказано фактичне місце народження - місто Київ.
Аналогічна позиція викладена в Постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2015 року по справі №826/4960/15.
За таких обставин, фактичне народження ОСОБА_2 в місті Києві є достатньою підставою для внесення змін до актового запису про народження дитини від « 11» грудня 2003 року за №1083, що був вчинений Макіївським міським відділом реєстрації актів цивільного стану Донецького обласного управління юстиції, а саме: зміни місця народження дитини з «м. Макіївка, Донецької області» на фактичне - «м. Київ», про що обґрунтовано зазначила позивач.
Слід зазначити, що згідно з приписами п. 2.1 Правил, заява про внесення змін до актового запису цивільного стану за відповідною формою, подається до відділу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання заявника.
Позивач з сім'єю проживає за адресою АДРЕСА_1 .
Отже позивач правомірно, у відповідності до вимог чинного законодавства, звернулася в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 із заявою про внесення змін до актового запису про народження дитини до відділу реєстрації за власним місцем проживання - до Дарницького районного у місті Києві відділу державної реєстрації актів цивільного стану.
Як зазначалося вище, фактичне народження ОСОБА_2 в місті Києві визнається судом достатньою підставою для внесення змін до актового запису про народження дитини.
В той же час, в силу п. 2.13.2 пункту 2.13 глави II Правил №96/5 постанова адміністративного суду є підставою для внесення змін до актового запису цивільного стану.
Згідно частини 1 статті 19 Закону України від 01.07.2010р. №2398-VI повторна видача свідоцтва про державну реєстрацію актів цивільного стану, оригінал якого було вкрадено, загублено, пошкоджено чи знищено, та повторна видача свідоцтва у разі внесення змін до актового запису чи його поновлення здійснюються відділами державної реєстрації актів цивільного стану, дипломатичними представництвами і консульськими установами України на підставі актового запису цивільного стану за заявою особи, щодо якої складено запис, батьків, усиновлювачів, опікунів, піклувальників, представника закладу охорони здоров'я, навчального або іншого дитячого закладу, де постійно перебуває дитина, органу опіки та піклування.
Відповідно до пункту 2.22 глави ІІ Правил після внесення змін до актового запису цивільного стану заявнику повторно видається або надсилається для вручення до відділу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем його проживання свідоцтво про державну реєстрацію акту цивільного стану. На свідоцтві проставляється штамп "Повторно". Свідоцтво про державну реєстрацію, подане заявником для внесення змін, анулюється та знищується у встановленому порядку.
Пунктом 2.16.7. Правил передбачено, що на підставі рішення суду про внесення змін, доповнень або виправлень в актові записи цивільного стану вносяться відповідні зміни, які зазначені в рішенні суду.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі вищенаведені обставини, суд вважає за можливе зобов'язати відповідача внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_2 від « 11» грудня 2003 року за №1083, що був вчинений Макіївським міським відділом реєстрації актів цивільного стану Донецького обласного управління юстиції, та виправити місце народження з «м. Макіївка, Донецької області» на «м. Київ» із видачею повторного свідоцтва про народження ОСОБА_2 з урахуванням внесених виправлень згідно з п.22 глави ІІ Правил.
Згідно з ч.2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше, як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу , в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як роз'яснив Верховний Суд України у пункті 3 постанови Пленуму N 14 від 18 грудня 2009 року "Про судове рішення", вихід за межі позовних вимог - це вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.
Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. З цього випливає, що вихід за межі позовних вимог можливий за наступних умов:
- лише у справах за позовами до суб'єктів владних повноважень, оскільки лише в цьому випадку відбувається захист прав та інтересів позивача;
- повний захист прав позивач неможливий у спосіб, про який просить позивач. Повнота захисту полягає в ефективності відновлення його прав;
- вихід за межі позовних вимог повинен бути пов'язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна заява.
Відповідно до ч.2 п. 2.28 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 року №96/5У разі необхідності внесення змін до актового запису цивільного стану, що зберігається на тимчасово окупованій території України, цей запис попередньо поновлюється у відділі державної реєстрації актів цивільного стану, до якого подано відповідну заяву громадянами України, що проживають на тимчасово окупованій території України або переселилися з неї; у відділі державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання громадянина України, яке знаходиться за межами тимчасово окупованої території України.
Таким чином, для внесення змін до актового запису, він попередньо поновлюється в органі РАЦС за місцем проживання заявника.
Враховуючи наведене, оскільки актовий запис зберігається на непідконтрольній Україні території, і, внаслідок цієї обставини, внесення змін до актового запису не можливе без попереднього поновлення актового запису на території України, керуючись ч.2 ст.9 КАС України та ч.2 п.2.28 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 року №96/5, суд вважає за можливе вийти за межі позовних вимог, оскільки це є необхідним для ефективного захисту прав, свобод інтересів особи і громадянина, і зобов'язати відповідача, в разі такої необхідності, попередньо поновити актовий запис від « 11» грудня 2003 року №1083 про народження ОСОБА_2 .
При зверненні до суду, позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1 409,60 грн., що підтверджується квитанціями №18981957 від 26.06.2018 року на 704,80 грн, та № 18993507 від 04 липня 2018 року на суму 704,80 грн.
Отже, на підставі статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку із частковим задоволенням позову стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає судовий збір у розмірі 704,80 грн.
Керуючись статтями 9, 72-77, 139, 241-246, Кодексу адміністративного судочинства, суд
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Дарницького районного у місті Києві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві (02099, м. Київ, вул. Костянтина Заслонова, 16) задовольнити частково.
2. Вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Дарницький районний у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві поновити актовий запис про народження ОСОБА_2 №1083 від 11 грудня 2003 року, зроблений Макіївським міським відділом реєстрації актів цивільного стану Донецького обласного управління юстиції.
3. Зобов'язати Дарницький районний у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві внести до поновленого актового запису про народження ОСОБА_2 №1083 від 11 грудня 2003 року, зробленого Макіївським міським відділом реєстрації актів цивільного стану Донецького обласного управління юстиції, зміни щодо місця народження її доньки - ОСОБА_2 , з «м.Макіївка Донецької області» на «м. Київ».
5. В задоволенні позовної вимоги про визнання неправомірними дій Дарницького районного у місті Києві відділу реєстрації актів цивільного стану щодо відмови від внесення змін до актового запису від 11 грудня 2003 року №1083, що був вчинений Макіївським міським відділом реєстрації актів цивільного стану Донецького обласного управління юстиції відносно факту народження ІНФОРМАЦІЯ_1 доньки позивачки ОСОБА_2 - відмовити.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Дарницького районного у місті Києві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві (02099, м. Київ, вул. Костянтина Заслонова, 16) сплачений нею судовий збір в сумі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ю.Т. Шрамко