ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
03 червня 2019 року №640/19654/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Укрліфтсервіс" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення,
До Окружного адміністративного суду міста Києва (далі також - суд) звернулося Товариство з додатковою відповідальністю "Укрліфтсервіс" (далі також - позивач, Товариство) з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі також - відповідач, ГУ ДФС у м.Києві), про визнання протиправним та скасування рішення відповідача №0262681309 від 12.09.2018 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску до позивача (далі також - оскаржуване рішення).
Ухвалою суду від 28.11.2018 відкрито провадження в адміністративній справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
24.12.2018 до суду надійшло клопотання представника позивача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, яке суд визнав необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки, за переконанням суду, дана справа є справою незначної складності, а характер спірних правовідносин та предмет доказування не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Разом з тим, ухвалою суду від 15.04.2019 р. витребувано у ГУ ДФС у м. Києві належним чином засвідчену копію детального математичного розрахунку суми штрафу, накладеного оскаржуваним рішенням, у вигляді таблиці із зазначенням сум єдиного внеску, нарахованих позивачем (помісячно), дат їх сплати (у т.ч. реквізитів платіжних документів) та відповідної суми штрафу, а також, відповідно, пені, а також витягу з інтегрованої картки платника - Товариства за серпень 2015 по жовтень 2017 року, а також витребувано у позивача інформацію за період з вересня 2015 року по жовтень 2017 року у вигляді таблиці із зазначенням помісячно: суми нарахованого єдиного внеску відповідно до звіту (із зазначенням реквізитів) та дати сплати єдиного внеску за відповідний період (із зазначенням сум та реквізитів платіжних документів), з послідовним наданням підтверджуючих документів.
Позов мотивовано тим, що Товариством належним чином було виконано обов'язок щодо своєчасної сплати єдиного внеску за період з 21.10.2015 по 24.10.2017, та були відсутні підстави для прийняття відповідачем оскаржуваного рішення. Також представник позивача звертав увагу суду, що причиною прийняття оскаржуваного рішення стало неврахування відповідачем грошових сум, відповідно до платіжних доручень №19 від 07.09.2015 та №68 від 11.09.2018 на загальну суму 1 120 000 грн., перекази за якими здійснено з рахунку позивача, на якому було достатньо коштів, на рахунок для зарахування єдиного внеску.
Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки оскаржуване рішення прийняте ним на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.
12.09.2018 ГУ ДФС у м.Києві прийнято рішення №0262681309 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне неперерахування) єдиного внеску, яким до ТДВ "Укрліфтсервіс" застосовано штраф у сумі 469 997,77 грн. за період з 21.10.2015 по 24.10.2017 та нараховано пеню у сумі 54 387,64 грн.
Рішенням Державної фіскальної служби України від 26.10.2018 №34964/6/99-99-11-02-02-15 рішення ГУ ДФС у м.Києві про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне неперерахування) єдиного внеску від 12.09.2018 №0262681309 залишено без змін, а скаргу ТДВ "Укрліфтсервіс" від 26.09.2018 №385 - без задоволення.
Не погоджуючись з рішенням про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне неперерахування) єдиного внеску, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначено Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).
Пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI визначено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з п.1 ч.1 ст.4 Закону №2464-VI, платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону №2464-VI передбачено обов'язок платника єдиного внеску своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до ч.5 ст.9 Закону №2464-VI, сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Отже, сплата єдиного внеску здійснюється шляхом внесення відповідних сум на рахунки органів доходів і зборів.
Частиною 8 статті 9 Закону №2464-VI встановлено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.
Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску (п.3 ч.2 ст.12 Закону №2464-VI).
Відповідно до п.2 ч.11 ст.25 Закону №2464-VI, орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Згідно з ч.10 ст.25 Закону №2464-VI, на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
З матеріалів справи судом встановлено, що штраф та пеня оскаржуваним рішенням позивачу були нараховані у зв'язку з несвоєчасною сплатою єдиного внеску за вересень 2015 р., жовтень 2015 р., листопад 2015 р., грудень 2015 р., січень 2016 р., лютий 2016 р. та вересень 2017 р.
З інтегрованої картки платника - ТДВ «Укрліфтсервіс» вбачається, що заборгованість виникла 20.10.2015 (по звіту за вересень 2015 р.). При цьому, як стверджував позивач, а відповідач не заперечував, а також підтверджується даними інтегрованої картки, заборгованість у ТДВ «Укрліфтсервіс» виникла за наслідком неврахування коштів, сплачених останнім згідно з платіжними дорученнями №19 від 07.09.2015 на суму 560000,00 грн. та №68 від 11.09.2018 на суму 560000,00 грн. в рахунок оплати єдиного внеску на відповідний рахунок, відкритий органами ДФС для зарахування єдиного внеску.
20.06.2013 позивачем з АТ «Банк «Національні інвестиції» було укладено договір банківського рахунка №11795, за умовами якого банк відкриває клієнту поточний рахунок у національній та (або) іноземній валюті та здійснює його розрахункове та касове обслуговування відповідно до чинного законодавства України, нормативно-правових актів Національного банку України та умов цього договору.
На платіжному дорученні №19 від 07.09.2015 на суму 560 000,00 грн., призначення платежу: « 101, 05472637; утримання 3,6% (50000), нарах 38,54% (510000) з зар плати за 08/15» міститься відмітка про його отримання ПАТ «Банк «Національні інвестиції» 07.09.2015, на платіжному дорученні №68 від 11.09.2015 на суму 560 000,00 грн., призначення платежу: « 101, 05472637; утримання 3,6% (50000), нарах 38,54% (510000) з зар плати за 08/15» міститься відмітка про його отримання ПАТ «Банк «Національні інвестиції» 11.09.2015.
З виписки ПАТ «Банк «Національні інвестиції» від 10.09.2015 за 01.09.2015-09.09.2015 вбачається наявність на рахунку ТДВ «Укрліфтсервіс» №2600430111795 вихідного залишку коштів у сумі 3 567 952,07 грн. Наявність зазначеного залишку коштів також підтверджується довідкою ПАТ «Банк «Національні інвестиції» №4001/22 від 27.10.2015.
Відповідно до пункту 1.24 статті 1 Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05 квітня 2001 року №2346-III (далі - Закон №2346-III, у чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції), переказ коштів (далі - переказ) - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.
Пунктом 1.30 статті 1 цього Закону №2346-III встановлено, що платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.
Відповідно до пункту 8.1 статті 8 Закону №2346-ІІІ, банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.
Положенням пункту 22.4 статті 22 Закону №2346-ІІІ передбачено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника, для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку. Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.
В той же час, згідно з пунктом 129.6 статті 129 Податкового кодексу України, за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.
Таким чином, виконання платником податкового обов'язку по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов'язання пов'язано з моментом подання ним до банку платіжного доручення на перерахування відповідних сум податкових зобов'язань та прийняття банком платника розрахункового документа на виконання.
За наявності в платника відповідних доказів, що підтверджують виконання усіх передбачених законодавством умов для визнання його добросовісним платником, обов'язок зі сплати відповідної суми податкового (грошового) зобов'язання слід визнати виконаним, незалежно від фактичного зарахування платежу до бюджетної системи України.
В той же час, з веб-сайту Фонду гарантування вкладів фізичних осіб судом встановлено, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 17 вересня 2015 р. №613 «Про віднесення ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «БАНК «НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 17 вересня 2015 р. №172 «Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ «БАНК «НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».
Статтею 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» №4452-VI від 23.02.2012 визначено наслідки запровадження тимчасової адміністрації та п.1 ч.5 якої передбачено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.
Отже, неперерахування єдиного внеску за платіжними дорученнями №19 від 07.09.2015 та №68 від 11.09.2018 не є наслідком винних дій позивача, а тому до нього не можуть бути застосовані штрафні санкції та пеня за таке порушення.
При цьому, суд приймає до уваги, що сплата єдиного внеску за спірний період (по звітах за вересень 2015 р. - вересень 2017 р.) підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень та виписок по особовому рахунку ТДВ «Укрліфтсервіс» (т. 2 а.с. 125-228, т.3 а.с. 1-113).
Отже, виходячи із меж заявлених позовних вимог, зважаючи на вище викладені норми та з'ясовані обставини, суд вважає, що оскаржуване рішення відповідачем прийнято протиправно, а тому, як наслідок, воно підлягає скасуванню.
Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, (далі - КАС України), розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов Товариства з додатковою відповідальністю "Укрліфтсервіс" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 134, ч. 1 ст. 139 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Разом з тим, позивачем не було надано суду детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, у зв'язку з чим витрати позивача, пов'язані з правничою допомогою адвоката, не підлягають відшкодуванню.
Отже, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сплачена сума судового збору у розмірі 7865,78 грн.
На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 72-77, 90, 139, 192, 241-246, 250, 255 КАС України, суд -
1. Позов Товариства з додатковою відповідальністю "Укрліфтсервіс" (02093, м. Київ, вул. Бориспільська, 24-А, код ЄДРПОУ 05472637) до Головного управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у м. Києві про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0262681309 від 12.09.2018 р.
3. Стягнути на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Укрліфтсервіс" сплачений ним судовий збір у розмірі 7865,78 грн. (сім тисяч вісімсот шістдесят п'ять гривень сімдесят вісім копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ю.Т. Шрамко