ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
Вн. № 6/581
м. Київ
24 листопада 2009 року 08 год. 37 хв. № 2а-9856/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Добрянської Я.І. при секретарі судового засідання Миронець Р.А. вирішив адміністративну справу
за позовом Відкрите акціонерне товариство "Укртранснафта"
до Спеціалізована державна податкова інспекція у м.Києві по роботі з великими платниками податків
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000904120/0 від03.08.2009р.
Представники:
від позивачаЯкименко Ю .В.
від відповідача Риженкова К.В.
24.11.2009 р. у судовому засіданні відповідно до п. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Відкрите акціонерне товариство «Укртранснафта»(надалі - позивач) з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків (далі - відповідач) про визнання нечинним податкового повідомлення -рішення від 03.08.2009 р. №0000904120/0, в частині донарахування податку з доходів найманих працівників на загальну суму 20 844,00 грн., з яких 6 948,00 грн. основного платежу та 13 896,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач дійшов до помилкового висновку про порушення позивачем п. «е'п.п.4.2.9 п. 4.2 ст. 4, п.п. 9.12.2 п. 9.12 ст. 9, п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, п. 19.2 ст.19, п.п.ю 20.3.2 п. 20.3 ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб'від 22.05.2003 р. № 889-IV (далі Закон України № 889-IV) в частині надання послуг для працівників ВАТ «Укртранснафта», які від'їжджали за кордон, не утримання та не внесення до бюджету ПДФО при виплаті доходу фізичним особам -підприємцям за отримані послуги, оскільки вказані витрати не є додатковим благом, що призвело до неправомірного донарахування податку з доходів фізичних осіб та застосування штрафних санкцій.
Відповідач проти позову заперечує з наступних підстав. На думку відповідача, оплата за виготовлення закордонних паспортів та отримання віз працівникам позивача, є додатковим благом у розумінні вимог Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб». У разі виникнення у підприємства господарських відносин з фізичними особами -СПД, ВАТ «Укртранснафта'для уникнення подвійного оподаткування доходів фізичних осіб -суб'єктів підприємницької діяльності, при укладанні з ними господарських договорів та з метою наявності достатніх підстав для неутримання податку з доходів фізичних осіб у джерела виплати доходів таким фізичним особам -СПД, має вимагати у останніх копії свідоцтва про реєстрацію підприємницької діяльності, свідоцтва про сплату єдиного податку, платіжних документів про сплату єдиного податку або авансових платежів податку з доходів фізичних осіб.
Позивач вказані вимоги не виконав, що призвело до порушення підприємством п.п. 4.2.12 п. 4.2 ст. 4, п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, п.п. «а'п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб». Також, відповідач стверджує, що СПД -ф .о. ОСОБА_4 , якій були перераховані кошти за надані послуги по ремонту сейфа, не займається ремонтом і технічним обслуговуванням офісної техніки. Згідно з видами діяльності, що вказані в свідоцтві про сплату єдиного податку, підприємець займається оптовою торгівлею та консультаціями з питань комерційної діяльності та управління, тобто, приватним підприємцем отримані доходи є доходи не в межах здійснення власної господарської діяльності.
Отже, позивачем були порушені вимоги п.п. 9.12.2 п. 9.12 ст. 9, п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, п.п. «а'п. 19.2 ст. 19 Закону України № 889- IV.
Тому, застосування до ВАТ «Укртранснафта'штрафних санкцій відповідно до п.п. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами'від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ не суперечить чинному законодавству.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
Спеціалізованою державною податковою інспекцією у місті Києві по роботі з великими платниками податків була проведена планова документальна виїзна перевірка ВАТ «Укртранснафта'з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 р. по 31.03.2009 р., за результатами перевірки був складений акт від 28.07.2009 р. № 282/41-20/31570412 та прийняте податкове повідомлення -рішення від 03.08.2009 р. № 0000904120/0 на загальну суму 20 844,00 грн., з яких 6 948,00 грн. основного платежу та 13 896,00 грн. штрафних санкцій про донарахування податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб.
Позивач не погоджується з позицією податкового органу щодо донарахування податку з доходів фізичних осіб та застосування штрафних санкцій та вказує на те, що відрядження працівників відбувалося на підставі розпоряджень керівника з метою вирішення виробничих потреб при транспортуванні нафти. Факт перебування у відрядженні працівників позивача підтверджується посвідченням на відрядження та документами, які підтверджують вартість понесених у зв'язку з відрядженням витрат.
Відповідач вказує, що ВАТ «Укртранснафта'замовляло інформаційні послуги по підготовці і оформленню документів по паспортно-візовій роботі для працівників, які від'їжджали у відрядження за кордон, всього за 2009 р. підприємством сплачено 14 050,00 грн., податок з доходів фізичних осіб з цієї суми Товариством не сплачувався.
Окрім того, позивач перерахував кошти СПД-ф.о. ОСОБА_4 за надані послуги по ремонту сейфа в сумі 560,00 грн. Вказана господарська операція підтверджена первинними документами. Податок з доходів фізичних осіб по даній операції, також не сплачений.
Таким чином, податок з доходу не утримано, в результаті чого занижений податок з доходів фізичних осіб на суму 6 948,00 грн. та порушено п. «е'п.п.4.2.9 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб». За вказане порушення до позивача були застосовані штрафні (фінансові) санкції згідно з п.п. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до часткового задоволення з таких підстав.
Суд погоджується з висновками відповідача щодо донарахування позивачу податку з доходів фізичних осіб в частині 84,00 грн. основного платежу та 168,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, між суб'єктом господарської діяльності -фізичною особою ОСОБА_4 , яка є платником єдиного податку, та ВАТ «Укртранснафта'відбулася господарська операція з надання послуг по ремонту сейфа. З розрахункового рахунку позивача були переведені кошти в розмірі 560,00 грн. Виконання вказаної операції підтверджується актом виконаних робіт від 03.12.2008 р. б/н (разова послуга).
Відповідно до п. 1.1 ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»№889-ІУ, додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються платнику податку вказаною особою, якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку.
Пунктом 1.15 статті 1 зазначеного Закону визначено, що податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.
Відповідно до п.1.2 ст.1 Закону України № 889-ІУ, дохід платника податку визначається як сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами. Враховуючи пп.. 4.3.2 п.4.3 ст.4 Закону України № 889-ІУ - до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включається сума коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт, з урахуванням норм п.9.10 ст.10 зазначеного Закону.
Відповідно до пункту 4.2 статті 4 вищезазначеного Закону, до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються, зокрема: доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору; дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті).
Згідно із п.п. "и" п. 1.3 ст.1 Закону України № 889-ІУ, дохід з джерелом його походження з України - це будь - який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь - яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно у вигляді доходів, що виплачується резидентами у вигляді ...подарунків", пп.4.2.9 п.4.2 ст.4 Закону № 889-ІУ передбачено: отримані платником податку від особи, що не є працедавцем платника податку, чи особою, яка діє від імені або за дорученням такого працедавця, додаткові блага, включаються до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку з доходів фізичних осіб і прирівнюються до подарунків з їх відповідним оподаткуванням
Згідно свідоцтва про сплату єдиного податку серії Е № 610582 від 26.03.2008 р., яке видане ОСОБА_4 . ДПІ у Оболонському районі м. Києва, містить наступні види діяльності: 51.90.0 -Інші види оптової торгівлі; 74.14.0 -Консультування з питань комерційної діяльності та управління. Згідно Наказу Держкомстату від 26.12.2005 р. № 375 «Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2005»:
51.90.0 - Інші види оптової торгівлі, цей підклас включає: спеціалізовану оптову торгівлю, не віднесену до попередніх групувань; оптову торгівлю широким асортиментом товарів без будь-якої визначеної спеціалізації.
74.14.0 - Консультування з питань комерційної діяльності та управління, цей підклас включає: консультування, надання рекомендацій та практичної допомоги суб'єктам підприємницької діяльності та державним службам у галузі зв'язків із громадськістю та обміну інформацією, розроблення систем бухгалтерського обліку, програм обліку виробничих витрат, процедур контролю за виконанням кошторису тощо; консультування та надання практичної допомоги комерційним підприємствам та
державним службам в галузі планування, організації, забезпечення ефективності та контролю, інформації для управління тощо; консультування фермерів з питань управління, а також спеціалістами у галузі ) сільського господарства (агрономами, економістами тощо); арбітраж та вирішення конфліктів між працівниками та роботодавцями.
В акті виконаних робіт зазначено, що СПД було сплачено кошти за ремонт сейфу, а згідно класифікації видів, це підклас 72.5.1 - Ремонт і технічне обслуговування офісної техніки.
Згідно із ст. 2 Указу суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання Свідоцтва про сплату єдиного податку.
«Порядок видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку'затверджено наказом ДПА України від 29.10.99 р. № 599, зареєстрованим у Мінюсті України 02.11.99 р. за № 752/4045. Згідно з цим Порядком для одержання такого Свідоцтва фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності подає до податкового органу заяву, у якій зазначає види діяльності, якими передбачає займатися, і які зазначаються в виданому Свідоцтві.
Саме до цих видів діяльності і застосовується спрощена система оподаткування і по них сплачується єдиний податок. Доходи платника єдиного податку, одержані ним від провадження саме зазначених у Свідоцтві видів підприємницької діяльності, не включаються до складу його загального річного оподатковуваного доходу і з них не сплачується податок з доходів фізичних осіб.
Якщо фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності отримує інші доходи, ніж визначені у підпункті 9.12.1 цього пункту, то такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Законом для платників податку, що не є суб'єктами підприємницької діяльності (пп. 9.12.2 п. 9.12 ст. 9 Закону України від 22.05.2003р. № 889-ІУ«Про податок з доходів фізичних осіб», із змінами та доповненнями).
Такам чином, судом встановлено, що приватним підприємцем отримані доходи не в межах здійснення власної підприємницької діяльності (ремонт сейфа). Тобто, ВАТ «Укртранснафта'не виконало вимоги, передбачені п.п.9.12.2 п.9.12 ст.9, п.п.8.1.1. п.8.1 ст.8, п.п. «а'п.19.2 ст.19 Закону № 889.
Згідно п.п. 20.3.2 п.20.3 ст.20 Закону № 889, у разі, коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) податку, відповідальність за погашення суми . податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкового боргу або податкових зобов'язань.
Оплата за надані послуги не включена до валових витрат ВАТ «Укртранснафта», тобто не пов'язана з основною діяльністю товариства. До перевірки не надано інших документів, які б підтверджували зв'язок понесених витрат з виконанням службового доручення та з основною діяльність товариства. Таким чином, ВАТ «Укртранснафта'порушено: пп. «е'пп.4.2.9 п.4.2 ст.4 Закону України № 889-ІУ, згідно якого, до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються дохід, отриманий платником податків як додаткове благо, а саме у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг).
Відповідно до пп.8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону України № 889-ІУ, податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок. Податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом.
Оскільки, виплата таких коштів не є заробітною платою, виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно - правовими угодами, укладеними з платником, а є додатковим благом в розумінні Закону України № 889-ІУ, то суми грошового або майнового відшкодування будь - яких витрат платника, що сплачуються за рахунок цього підприємства, повинні були включатися до складу загального оподаткованого доходу працівника та підлягали сплаті (перерахуванню) до бюджету, і з її суми підприємство зобов'язане було утримати податок з доходів фізичних осіб за ставкою 15% згідно з п.7.1 ст.7 Закону України № 889-ІУ з урахуванням п.22.3 цього закону, що призвело до заниження податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 84,00 грн.
Згідно з п.п. 17.1.9. п. 17.1. ст.. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", у разі коли платник податків здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу). Таким чином, донарахування позивачу штрафних санкцій у розмірі 168,00 грн. відповідає чинному законодавству України.
Однак, суд не погоджується з висновками відповідача щодо донарахування податку з доходів фізичних осіб за оплату позивачем інформаційних послуг по підготовці і оформленню документів по паспортно-візовій роботі для працівників, які від'їжджали у відрядження за кордон, з огляду на наступне.
Відповідач в акті перевірки зазначає, що чинним законодавством не встановлено конкретних умов, які б стосувалися оформлення громадянами України паспорта у разі направлення їх у службове відрядження та порядку відшкодування підприємством своєму працівнику вартості оформлення такого паспорту. На підставі цього відмовлено в віднесенню до валових витрат вартість оформлення паспортів громадянина України для виїзду за кордон. При цьому не враховано, що суми витрат платника податку на відрядження, що не включаються до загального місячного або річного оподатковуваного доходу, тобто не підлягають оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб, розраховуються згідно з підпунктом 5.4.8 5.4 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (пп. 9.10.1 "а" п. 9.10 ст. 9 Закону), із врахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.99 р. № 663 «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон'та «Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.98 р. № 59, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 31.03.98 р. за N 218/2658, а також інших нормативних документів з цих питань.
Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств'в редакції Закону України від 22.05.1997 р. №283/97-ВР, до валових витрат платника податку включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
Позивач надав належним чином засвідчені копії наказів на прийняття на роботу та копій паспортів працівників Товариства, які виїздили за кордон для виконання завдань, передбачених Положеннями про статутний підрозділ. Відшкодування працівникові витрат за час перебування у відрядженні, зокрема, на оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз) за наявності документального підтвердження, передбачено пунктом 1.4 "г" другого розділу Інструкції.
Згідно із Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України»(ст. 2), документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну та посвідчують особу громадянина України під час перебування за її межами, є, зокрема: паспорт громадянина України для виїзду за кордон; дипломатичний паспорт; службовий паспорт.
Працівники ВАТ «Укртранснафта», направлені в службові відрядження за кордон не відносяться до категорії громадян України, яким згідно з Указом Президента України «Про дипломатичний та службовий паспорти України»№ 153/98 від 26 лютого 1998 року може бути виданий дипломатичний або службовий паспорт.
Як вже зазначалося вище, відповідно до статті 121 Кодексу законів про працю України, працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв'язку з службовими відрядженнями. Таким чином, в повній відповідності до діючого законодавства позивач компенсував працівникам, направленим в відрядження за кордон, вартість оформлення паспорту громадянина України для виїзду за кордон та включив зазначені суми до складу валових витрат в складі витрат на відрядження.
Підтверджуючими документами щодо оплати наданих послуг є розрахункові документи відповідно до Законів України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та "Про оподаткування прибутку підприємств".
Згідно з пп. 2.1 п. 2 Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" (надалі - Положення № 88), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Згідно пп. 2.4 п. 2 Положення № 88, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Всі акти виконаних робіт, надані перевізником, відповідають вищезазначеним вимогам.
Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств'визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.
Відповідно до довідки з ЄДРПОУ і положень структурних підрозділів ВАТ «Укртранснафта»(Управління експлуатації нафтопроводів, Управління цінової політики та ліцензування, Управління міжнародного співробітництва, Відділ забезпечення охорони об'єктів та питань режиму Управління безпеки, Відділ міжнародних зв'язків та представництв Управління міжнародного співробітництва) основними видами діяльності є: розробка та впровадження єдиної технічної політики при експлуатації нафтопроводів Товариства на всіх рівнях управління для підвищення надійності системи нафтопроводів та готовності аварійно -відновлювальних пунктів до попередження та ліквідації можливих аварій; розробка та впровадження тарифної політики в основних видах діяльності Товариства, забезпечення ліцензування на право ведення основного виду діяльності Товариства та відкриття поточних рахунків в закордонних банках з метою функціонування структурних підрозділів; реалізація та впровадження міжнародного співробітництва та зовнішньоекономічної стратегії Товариства, оперативне управління закордонними представництва підприємства з метою створення сприятливих умов для реалізації спільних міжнародних проектів та забезпечення ефективної діяльності нафтотранспортної системи України; організація та контроль за охороною об'єктів та споруд лінійної частини магістральних нафтопроводів, стаціонарних об'єктів, майна Товариства, забезпечення її відповідності діючому законодавству України, здійснення контролю за ефективністю функціонування системи охорони об'єктів лінійної частини магістральних нафтопроводів та стаціонарних об'єктах, лінійної частини Товариства та стаціонарних об'єктах.
Враховуючи мету відрядження та приймаючи до уваги, що витрати з транспортного перевезення відряджуваних працівників та оформлення закордонних паспортів засвідчені наявними первинними документами, які підтверджують зв'язок такого відрядження з основною діяльністю Компанії, на підставі пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" такі витрати підлягали включенню до складу валових витрат.
Співробітник позивача не може відмовитись від службового відрядження до іншого населеного пункту, яке відбувається на підставі розпорядження керівництва ВАТ «Укртранснафта».
Перелік доходів, які включаються до складу загального місячного оподатковуваного доходу фізичної особи, наведений у п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»№ 889-ІУ від 22.05.2003 р. Витрати ВАТ «Укртранснафта'на оплату позивачем інформаційних послуг по підготовці і оформленню документів по паспортно-візовій роботі для працівників, які від'їжджали у відрядження за кордон, не можуть бути віднесені до жодного з видів доходів фізичних осіб, наведених у ст. 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", в т. ч., й до додаткових благ.
Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що відрядження пов'язані із виробничою діяльністю ВАТ «Укртранснафта», суд вважає, що витрати підприємства для оплати позивачем інформаційних послуг по підготовці і оформленню документів по паспортно-візовій роботі для працівників, які від'їжджали у відрядження за кордон не можуть розцінюватись як додаткове благо цих працівників, яке оподатковується податком з доходів фізичних осіб.
За таких обставин, посилання СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП на порушення ВАТ «Укртранснафта'пп. «є'пп. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4, Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" в цій частині є не обґрунтованим та таким, що не відповідає положенням чинного податкового законодавства.
Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення-рішення про визначення податкового зобов'язання за платежем з податку з доходів найманих працівників в частині донарахованих податкових зобов'язань за основним платежем в сумі 4151,10 грн. та застосованих штрафних (фінансових) санкцій в сумі 8302,20 грн., є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства.
Щодо твердження відповідача про порушення позивачем вимог Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб'в частині не проведення та не внесення до бюджету ПДФО при виплаті доходу фізичним особам -підприємцям, суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, фізичні особи -підприємці ОСОБА_5 (платник єдиного податку, свідоцтво серії НОМЕР_5 від 12.08.2004 р та свідоцтво серії НОМЕР_2 від 19.03.2009 р) та ОСОБА_6 (платник єдиного податку) надавали ВАТ «Укртранснафта» інформаційні послуги по підготовці та оформленню документів по паспортно-візовій роботі. На підтвердження виконання вказаних послуг були оформлені акти виконаних робіт (копії в матеріалах справи); позивач придбавав у СПД- ф .о. ОСОБА_8 (платник єдиного податку, свідоцтво серії Д НОМЕР_3 від 01.01.2007 р.) та СПД- ф .о. ОСОБА_9 (платник єдиного податку, свідоцтво серії НОМЕР_4 від 01.01.2008 р.) товарно-матеріальні цінності. Виконання вказаних господарських операцій підтверджується прибутковими накладними, актами виконаних робіт, товарними чеками (копії в матеріалах справи).
Відповідач стверджує, що позивач неправомірно не проводив утримання та внесення до бюджету ПДФО при виплаті доходу фізичній особі - підприємцю за господарськими операціями, які відбулися з СПД- ф. о. ОСОБА_5 , СПД- ф. о. ОСОБА_6 , СПД- ф. о. ОСОБА_9 та СПД -ф. о. ОСОБА_8 .
Такий висновок відповідач обґрунтовує наявними порушеннями податкового законодавства з боку вищенаведених приватних підприємців та невиконанням позивачем вимог передбачених п.п.4.2.12 п.4.2 ст.4, п.п.8.1.1. п.8.1 ст.8, п.п. «а'п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб'від 22.05.2003р. № 889-ІУ.
Суд вважає зазначений висновок безпідставним, внаслідок помилкового трактування норм Закону України «Про податок з доходів фізичних'та не може погодитися з відповідачем з наступних підстав.
Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» не містить вимог щодо
підтвердження, що дохід, виплачений фізичній особі - суб'єкту підприємницької діяльності, пов'язаний саме з підприємницькою діяльністю отримувача доходу, або, що отримувач перебуває на тій чи іншій системі оподаткування та сплачує той чи інший податок.
Згідно з пунктом 9.12.1 пункту 9.12 статті 9 Закону «Про податок з доходів фізичних осіб», оподаткування доходів, зокрема, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з питань, з урахуванням норм цього пункту. До спеціального законодавства належить спеціальна система оподаткування, запроваджена Указом Президента України від 03.07.1998 р. № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»(далі - Указ) та звичайна (загальна) система оподаткування, що діє згідно з розділом IV Декрету «Про прибутковий податок з громадян», крім фіксованого податку.
В податковому роз'ясненні щодо застосування положень пункту 1.8 статті 1, пункту 9.12 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», затвердженому наказом ДПА України від 29.12.2003 р. № 633 (далі - ПР № 633) зазначено : «...на підставі положень пункту 1.6 статті 1 Закону (а також підпункту 4.3.25 пункту 4.3 статті 4, підпунктів 9.12.1 та 9.12.2 пункту 9.12 статті 9, статті 17 Закону; статті 2 та 6 Указу; статті 14 Декрету особа, яка є джерелом виплати доходу (виручки) на користь суб'єкта підприємницької діяльності, не має правових підстав визначати об'єкт оподаткування - оподатковуваний дохід під час здійснення виплати такого доходу (виручки), оскільки це призведе до подвійного оподаткування такого доходу та порушення сфер правового регулювання між Указом, Декретом та Законом».
Таким чином, на підставі положень пункту 1.6 статті 1 Закону, а також підпункту 4.3.25 пункту 4.3 статті 4, підпунктів 9.12.1 та 9.12.2 пункту 9.12 статті 9, статті 17 Закону; статей 2 та 6 Указу; статті 14 Декрету особа, яка є джерелом виплати доходу (виручки) на користь суб'єкта підприємницької діяльності, не має правових підстав визначати об'єкт оподаткування - оподатковуваний дохід під час здійснення виплати такого доходу (виручки), оскільки це призведе до подвійного оподаткування такого доходу та порушення сфер правового регулювання між Указом, Декретом та Законом. Але з доходу, отриманого суб'єктом підприємницької діяльності у здійснення власної підприємницької діяльності, законодавчі та методологічні підстави і утримання податку з такого доходу у джерела виплати відсутні лише у разі сплати ним податку, фіксованого податку або авансових платежів податку з доходів фізичних осіб наказ ДПА України від 29 грудня 2003 року N 633 "Про затвердження Податкового роз'яснення щодо застосування положень пункту 1.8 статті 1, пункту 9.12 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».
Відповідач не навів фактів, які б свідчили, що отримані фізичними особами - підприємцями доходи не пов'язані з їхньою підприємницькою діяльністю. Суд зазначає, що
так, як вище перераховані підприємці надали документи (копії в матеріалах справи), що підтверджують їх підприємницький статус та факт перебування на загальній або спрощеній системі оподаткування, то при виплаті їх доходів в межах їх підприємницької діяльності, позивач не має законних підстав утримувати ПДФО у якості податкового агента. При цьому, в разі якщо документом, який надається фізичною особою на підтвердження свого підприємницького статусу, є Свідоцтво про сплату єдиного податку, і в ньому не зазначений той вид діяльності, за який виплачено підприємцю дохід, це не позбавляє такі доходи статусу підприємницьких і не зобов'язує замовника утримувати ПДФО з виплачуваних підприємцю сум.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як встановлено судом, відповідач не довів правомірності прийнятого податкового повідомлення -рішення про донарахування податку з доходів фізичних осіб та застосування штрафних фінансових санкцій.
Згідно зі ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Якщо адміністративний позов задоволено, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу -відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Згідно Прикінцевих та перехідних положень КАС України до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розмір судового збору, розмір цього збору за подання позовів немайнового характеру визначається відповідно до пп. „б" п.1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито».
У зв'язку з тим, що судом позов немайнового характеру задовольняється частково, судові витрати позивача зі сплати судового збору підлягають відшкодуванню йому з Державного бюджету в половинному розмірі від максимальної ставки судового збору.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати нечинним податкове повідомлення -рішення винесене Спеціалізованою державною податковою інспекцією в м. Києві по роботі з великими платниками податків від 03.08.2009 р. № 0000904120/0 в частині 20 592,00 грн., з яких 6 864,00 грн. основного платежу та 13 728,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
3. В іншій частині позову відмовити
4. Судові витрати в розмірі 1,70 грн. судового збору, присудити на користь Відкритого акціонерного товариства «Укртарнснафта'з Державного бюджету України.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Київському апеляційному адміністративному суду через Окружний адміністративний суд міста Києва.
Суддя Добрянська Я.І.