ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
25 листопада 2009 року < Час проголошення > № 2а-11326/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Донця В.А., суддів Костенка Д.А., Пісоцької О.В., за участю секретаря судового засідання Венгер А.В. вирішив адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Кабінету Міністрів України
провизнання нечинною Постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005р. №562 в частині
ОСОБА_1 (далі -Позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про визнання незаконною постанови Кабінету Міністрів України "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 12.07.2005 р. №562 (далі -Постанова) в частині, що встановлює щорічну допомогу на оздоровлення інвалідам ІІІ групи в розмірі 90,00 грн. (з урахуванням заяви від 18.10.2009 р.).
Вимоги Позивач обґрунтовує тим, що Постанова є незаконною, оскільки у ній передбачено значно менші розміри виплат допомоги на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, ніж передбачені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
У судове засідання Позивач не прибула, надіслала телеграму про розгляд справи без її участі.
Представник Кабінету Міністрів України (далі -Відповідач) позовні вимоги не визнала, зазначивши, що всі виплати, встановлені Постановою здійснюються в межах бюджетних асигнувань, у розмірах, що передбачені видатковою частиною Державного бюджету України на фінансування конкретної програми. На думку Відповідача, Постанова відповідає чинному законодавству, тому підстави для її скасування відсутні. Також представник Відповідача просила відмовити у задоволенні позовних вимог у зв'язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду.
Заслухавши пояснення представника Відповідача, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Відповідно до частини другої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.
Як свідчать матеріали справи, Позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС І категорії (посвідчення від 15.06.2005 р. серія А №102685, видане Івано-Франківською обласною державною адміністрацією) та інвалідом третьої групи, захворювання пов'язане з роботами щодо ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (довідка серії МСЕ від 25.06.2008 р. № 201116, огляд здійснено повторно).
Позивачем надано постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.09.2008 р., якою на користь Позивача як інваліда ІІІ групи стягнуто щорічну допомогу на оздоровлення за 2005-2007. Також в постанові зазначено, що Позивач згідно з довідкою Івано-Франківської обласної медико-соціальної експертної комісії серії МСЕ від 08.06.2005 р. №137961 є інвалідом третьої групи, захворювання пов'язане з роботами щодо ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Вирішуючи спір, суд виходить з такого.
Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-XII (у редакції Закону України від 19 грудня 1991 року №2001-XII з наступними змінами та доповненнями) (далі -Закон) визначено основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створено єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
Згідно з частиною четвертою статті 48 Закону щорічна допомога на оздоровлення виплачується для інвалідів III групи, дітям-інвалідам в розмірі чотири мінімальні заробітні плати. Виплати, зазначені в цій статті, провадяться протягом одного місяця з дня встановлення інвалідності чи смерті потерпілого (частина шоста). Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати (частина сьома).
Водночас Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 5 жовтня 2000 року №2017-III (з наступними змінами та доповненнями) визначено правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій. Так, статтею 19 цього Закону встановлено, що виключно законами України визначається, зокрема, мінімальний розмір заробітної плати.
Статтею 83 Закону України "Про Державний бюджет на 2005 рік" від 23 грудня 2004 року №2285-IV встановлено з 1 січня 2005 року мінімальну заробітну плату в розмір 262 гривні на місяць, з 1 квітня 2005 року -290 гривень на місяць, з 1 липня 2005 року -310 гривень на місяць, з 1 вересня 2005 року -332 гривні.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 20 грудня 2005 року №3235-IV дію статті 48 Закону було зупинено. Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) було визнано неконституційним пункт 30 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року №489-V, яким було зупинено дію статті 48 Закону.
Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року №107-VI статтю 48 Закону викладено в новій редакції, за якою повноваження щодо визначення порядку та розміру виплат одноразової компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи надано Кабінету Міністрів України (підпункт 11 пункту 28 розділу II). Однак Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) зазначені зміни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Постановою громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інвалідам III групи та дітям-інвалідам, установлено щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 90 гривень. Постанова опублікована в Офіційному віснику України 29.07.2005 р. №28.
Аналіз наведених норм правових актів дає підстави дійти висновку, що Постановою встановлено фіксований розмір щорічної допомоги на оздоровлення інвалідам III групи, що суперечить статті 48 Закону, якою встановлено першочергово більший розмір такої допомоги з розрахунку чотири мінімальні заробітні плати. Окрім того на момент прийняття Постанови Кабінет Міністрів України не був наділений повноваженням на визначення розміру щорічної допомоги на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інвалідам III групи.
Відповідно до статті 113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується цією Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.
Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Колегія суддів дійшла висновку, що Постанова в частині встановлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інвалідам III групи щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 90 гривень прийнята з перевищенням повноважень, необґрунтовано, недобросовісно, нерозсудливо та не відповідає статті 48 Закону, є незаконною.
У судовому засіданні представник Відповідача зазначив, що Позивач пропустила строк звернення до суду і наполягав на його застосуванні судом.
Відповідно до статті 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами (частина 1). Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина 2).
Як свідчать матеріали справи, Позивач є інвалідом третьої групи, захворювання пов'язане з роботами щодо ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 2005 року. Отже, Позивач могла і повинна була дізнатись про її порушене право після офіційного оприлюднення Постанови. В матеріалах справи відсутні докази поважності пропуску строку звернення до суду з позовом.
Частиною 1 статті 100 КАС України встановлено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Оцінюючи обставини справи, враховуючи момент набрання чинності КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що Позивачем було пропущено строк звернення до адміністративного суду. Відтак у задоволенні адміністративного суду слід відмовити в повному обсязі.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 69-71, 94, 99, 100, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Відповідно до статті 254 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий Суддя Донець В.А.
Судді Костенко Д.А.
Пісоцька О.В.
Постанова виготовлена в повному обсязі 03.12.2009 р.