ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
11 листопада 2009 року 15 год. 57 хв. № 8/533
Окружний адміністративний суд міста Києва колегією суддів Пилипенко О.Є. (головуючий), Арсірій Р.О., Кочан В.М., при секретарі Ісаковій Є.К.
За результатами розгляду у відкритому судовому засіданні адміністративної справи
За позовомЗаступника Генерального прокурора України
ДоКабінету Міністрів України
Треті особи1. Фонд державного майна України 2. Відкрите акціонерне товариство «Укртелеком»
Провизнання протиправним та скасування розпорядження
За участю представників сторін
від позивача: Красножон О.М. за дов. № 05/1/2-30-09 від 24.01.2009 р.
від відповідача: Ковтун Л.В. за дов. № 29-22/191 від 23.12.2008 р.
від третьої особи 1: Федорова Є.С. за дов. № 492 від 31.07.2009 р.
від третьої особи 2: Аністратенко О.О. за дов. № 7 від 18.03.2008 р.
Заступник Генерального прокурора України звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовними вимогами до Кабінету Міністрів України про визнання протиправним та скасування розпорядження від 16.01.2008 р. № 81-р «Про затвердження переліків господарських товариств, державні пакети акцій (частки) яких підлягають першочерговому продажу, державних підприємств і відкритих акціонерних товариств, що підлягають першочерговій підготовці до продажу в 2008 році».
Позивач позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити. В обґрунтування своєї позиції посилається на те, що спірне розпорядження не у повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства, а саме усупереч вимогам Державної програми приватизації на 2000-2002 роки, якою встановлено особливості приватизації об'єктів грипи Г, до переліків об'єктів, які підлягають продажу у 2008 році розпорядженням включено пакети акцій відкритих акціонерних товариств, віднесених до підприємств, які мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави, розмір яких менше, ніж 50 % статутного фонду, визначено спосіб їх продажу не конкурс, а аукціон, та у договорах купівлі-продажу пакетів акцій цих товариств передбачено визначити інвестиційні зобов'язання покупця.
Відповідач проти позовних вимог заперечував, просив суд у задоволенні адміністративного позову відмовити. Свою позицію виклав в письмових запереченнях, в яких зазначив, що оскаржуване розпорядження прийнято Урядом в межах його повноважень, відповідає нормам діючого законодавства.
Третя особа 1 надала письмові пояснення по суті адміністративного позову, в яких звертає увагу суду на те, що п. 59 Програми надає органам приватизації більш ширші повноваження, ніж вказано у позовній заяві. Так, відповідно до абз. 10 п. 59 Закону України «Про Державну програму приватизації на 2000-2002 рік'приватизація підприємств, віднесених цією Програмою до групи Г, незалежно від етапу їх приватизації проводиться з урахуванням вимог підпункту 4 п. 21 цієї Програми. У п. 59 програми зазначено, що для відкритих акціонерних товариств, створених до набрання чинності цією Програмою, пакети акцій яких у розмірі 25 або 50 відсотків статутного фонду плюс одна акція закріплені у державній власності, Фонд самостійно визначає способи продажу та розмір акцій, що пропонується до продажу, виходячи з кон'юнктури ринку та кількості непроданих акцій.
Третя особа 2 письмових пояснень по суті адміністративного позову не надала. В судовому засіданні просила при вирішенні справи прийняти до уваги письмові пояснення надані третьою особою 1.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення учасників судового процесу, суд приходить до наступних висновків.
Позовні вимоги заявлено про визнання протиправним та скасування розпорядження від 16.01.2008 р. № 81-р «Про затвердження переліків господарських товариств, державні пакети акцій (частки) яких підлягають першочерговому продажу, державних підприємств і відкритих акціонерних товариств, що підлягають першочерговій підготовці до продажу в 2008 році».
Відповідно до ч. 1 ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно -правових відносин, має право на звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом.
Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.
Відповідно до ч. 1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.
Спірним розпорядженням Кабінету Міністрів України затверджено переліки господарських товариств, державні пакети акцій яких підлягають першочерговому продажу у 2008 році, та державних підприємств і відкритих акціонерних товариств, що підлягають першочерговій підготовці до продажу у 2008 році.
Фонду державного майна України доручено забезпечити продаж пакетів акцій (часток) господарських товариств із застосуванням аукціону та укласти договори купівлі-продажу пакетів акцій, передбачивши зобов'язання покупця щодо інвестування у розвиток акціонерних товариств, підприємств тощо.
До переліку господарських товариств розпорядженням включено 17 підприємств та відкритих акціонерних товариств, які постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2004 р. № 1734 віднесено до підприємств, які мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави.
Проведеною Генеральною прокуратурою України перевіркою встановлено, що оскаржуване розпорядження є незаконним, оскільки суперечить вимогам чинного законодавства.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про прокуратуру'Генеральним прокурором України було винесено 17.10.2008 р. Протест на розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.01.2008 р. № 81-р.
Листом № 15046/0/2-08 від 03.11.2008 р. Прем'єр-міністр України Тимошенко Ю.В. повідомила Генеральну прокуратуру України про відхилення протесту.
Відповідно до ч. 4 ст. 21 Закону України «Про прокуратуру», у разі відхилення протесту прокурор може звернутись до суду про визнання акта незаконним.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів вважає, що у задоволенні позовних вимог належить відмовити виходячи з наступного.
Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим органом у системі органів виконавчої влади (ч. 1 ст. 1 Закон України "Про Кабінет Міністрів України).
Відповідно до ч. 2 ст. 3 вказаного Закону, Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України (ч. 1 ст. 4 Закону).
Кабінет Міністрів України здійснює свої повноваження відповідно до Конституції та законів України (ст. 116 Конституції України).
Статтею 117 Конституції України передбачено, що Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.
Відповідно до ст. 20 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», Кабінет Міністрів України здійснює відповідно до закону управління об'єктами державної власності, забезпечує розроблення і виконання державних програм приватизації.
Статтею 5 Закону України «Про управління об'єктами державної власності'передбачено, що Кабінет Міністрів України забезпечує контроль за ефективністю управління об'єктами державної власності, здійснює інші передбачені законодавством функції з управління об'єктами державної власності.
За даними Фонду державного майна України, а саме станом на 01.04.2008 р. в Реєстрі корпоративних прав держави обліковувалися пакети акцій наступних господарських товариств:
00131564 ВАТ «Прикарпаттяобленерго»- 25,02 % статутного (складеного) капіталу;
00131587 ВАТ «Львівобленерго»- 26,98 %;
001318819 ВАТ «Полтавобленерго»- 25 % + 1 акція;
00306710 ВАТ «Херсонський бавовняний комбінат»- 25 % + 1 акція;
14309824 ВАТ «Науково-дослідний інститут електромеханічних приладів»- 94,44 %;
23293513 ВАТ «Сумиобленерго»- 25 % + 1 акція;
22815333 ВАТ «ЕК «Чернігівобленерго»- 25 % + 1 акція.
Отже, зазначені пакети акцій не є контрольними, у зв'язку з чим питання їх приватизації регулюються не підпунктами 1 та 2 п. 59 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки (далі -Програма), як вважає позивач, всупереч яким прийнято спірне розпорядження, а підпунктом 10 п. 59 Програми.
Що стосується державної частки у статутному фонді ВАТ «Науково-дослідний інститут електромеханічних приладів», то вона становить 94,44 %. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 р. № 538 пакет акцій у розмірі 50 плюс одна акція товариства закріплено у державній власності на новий трирічний період.
Згідно з абз. 1 підпункту 10 пункту 59 Програми, у разі закріплення в державній власності пакета акцій у розмірі 50 відсотків статутного фонду плюс одна акція Фонд державного майна пропонує для продажу на конкурсі єдиним пакетом всі акції, не продані на момент прийняття рішення про його продаж за конкурсом.
Саме тому, Кабінетом Міністрів України було прийнято рішення стосовно продажу акцій товариства у розмірі 44,44 % статутного фонду.
Таким чином, встановлена підпунктом 1 пункту 59 Програми вимога щодо продажу контрольного пакета акцій не поширюється також і на ВАТ «Науково-дослідний інститут електромеханічних приладів».
Позиція позивача про те, що Кабінетом Міністрів України встановлено спосіб продажу пакетів акцій, не відповідає дійсності, оскільки у розпорядженні встановлено лише принцип визначення ціни продажу пакета акцій (відкритість пропонування ціни за принципом аукціону).
Вимоги та спосіб щодо продажу пакетів акцій стратегічних підприємств на конкурсі із виконанням відповідних інвестиційних зобов'язань встановлені Державною програмою приватизації на 2000-2002 роки.
Відповідно до п. 1 ст. 7 Закону України «Про приватизацію державного майна», державну політику у сфері приватизації здійснюють Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва у районах і містах, органи приватизації в автономній Республіці Крим, що становлять єдину систему державних органів приватизації в Україні.
Згідно з абз. 5 підпункту 10 п. 59 Програми для створених до набрання чинності Програмою відкритих акціонерних товариств, пакети акцій яких у розмірі 25 або 50 відсотків статутного фонду плюс одна акція закріплені у державній власності, Фонд державного майна самостійно визначає способи продажу та розмір пакета акцій, що пропонується до продажу, виходячи з кон'юнктури ринку та кількості непроданих акцій.
Також, встановлено, що приватизація підприємств, віднесених Програмою до групи Г, незалежно від етапу їх приватизації (крім цілісних майнових комплексів), проводиться з урахуванням вимог підпункту 4 п. 21 цієї Програми, яким встановлено, що Фонд визначає спосіб приватизації кожного підприємства за результатами вивчення попиту потенційних покупців.
Стосовно ж включення інвестиційних зобов'язань покупця до договору купівлі-продажу зазначаємо, що відповідна вимога встановлена статтею 27 Закону України «Про приватизацію державного майна». Зміст таких зобов'язань не встановлюється державним органом приватизації, а пропонується покупцем під час внесення конкурсної пропозиції відповідно до порядку проведення конкурсу.
Крім того, підпунктом 2 п. 59 Програми передбачено, що учасник конкурсу може подати пропозицію про внесення інвестиції в розмірі, необхідному для реалізації запропонованої ним концепції розвитку підприємства.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи, державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване розпорядження Кабінету Міністрів України прийнято в межах його компетенції та з дотриманням вимог законодавства.
Акт державного чи іншого органу -це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, тому у адміністративного суду немає правових підстав для задоволення позову.
Згідно з ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, судом визнається, що позивачем у позовній заяві не були наведені обставини, які б підтверджувались достатніми доказами, які б свідчили про обґрунтованість позовних вимог. Докази, подані позивачем, не підтверджують обставини, на які позивач посилається в обґрунтування позовних вимог, та були спростовані доводами відповідача.
Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Заступника Генерального прокурора України про визнання протиправним та скасування розпорядження від 16.01.2008 р. № 81-р «Про затвердження переліків господарських товариств, державні пакети акцій (частки) яких підлягають першочерговому продажу, державних підприємств і відкритих акціонерних товариств, що підлягають першочерговій підготовці до продажу в 2008 році», задоволенню не підлягають.
На підставі ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 17, 94, 158, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий суддя О.Є. Пилипенко
Суддя Р.О. Арсірій
Суддя В.М. Кочан
Дата підписання повного тексту постанови: 20.11.2009 р.