ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
Вн. № < Внутрішній Номер справи >
м. Київ
06 жовтня 2009 року № 2а-5771/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Васильченко І.П. при секретарі Манічевій В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до Відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві
провизнання протиправною відмови у реєстрації за місцем проживання та зобов'язання вчинити дії
за участю представників сторін:
від позивача: Шевчук Н.К.
від відповідача: Глущенко О.М.
обставини справи:
позивач звернулась до суду з позовом до Відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві про визнання протиправною відмови відповідача провести реєстрацію позивача за місцем її проживання, зобов'язання відповідача зареєструвати позивача за місцем її проживання.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ВГІРФО Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві було безпідставно відмовлено позивачу в реєстрації останньої за місцеи проживання в кв. АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 09.06.2009 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до попереднього розгляду на 10.07.2009 року.
10.07.2009 року попередній розгляд справи судом відкладався у зв'язку з неявкою представників сторін. 10.08.2009 року розгляд справи судом відкладався за клопотанням позивача.
10.09.2009 року закінчено підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду на 06.10.2009 року.
Позивач в судових засіданнях 10.09.2009 року та 06.10.2009 року підтримала позовні вимоги та просила суд їх задовольнити в повному обсязі.
Відповідач в судових засіданнях 10.09.2009 року та 06.10.2009 року проти позову заперечив, посилаючись на те, що позивачу правомірно було відмовлено у проведенні реєстрації останньої за місцем проживання у зв'язку з відсутністю у позивача правовстановлюючих документів на квартиру, в якій остання мешкає.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд
Встановив:
21.02.2009 року позивачем подана до ВГІРФО Голосіївського РУ ГУ МВС України заява про реєстрацію місця проживання, якою остання просила зареєструвати її місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 . В заяві позивач зазначила, що підставою для реєстрації місця її проживання є копія Договору № 58 на оренду житлового приміщення від 01.04.2005 року, додаткова угода № 1 до Договору № 58 від 16.01.2006 року, копія паспорту, копія свідоцтва про шлюб та квитанції про оплату комунальних послуг за квартиру.
28.02.2008 року позивачу відмовлено в реєстрації за місцем проживання у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на житло.
Відповідно до ст. 14 Закону «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в України» рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, посадових та службових осіб з питань свободи пересування, вільного вибору місця проживання, реєстрації місця проживання чи місця перебування особи можуть бути оскаржені в установленому законом порядку.
Статтею 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в України'встановлено, що громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання. Для реєстрації особа подає: письмову заяву; паспортний документ; квитанцію про сплату державного мита або документ про звільнення від його сплати; два примірники талона зняття з реєстрації. Забороняється вимагати для реєстрації місця проживання подання особою інших документів. Заява особи про реєстрацію місця проживання є єдиною підставою для реєстрації місця проживання особи. Зразки заяви та інших документів, необхідних для реєстрації місця проживання особи, затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 985 від 28.07.2004 року «Про затвердження зразків документів, необхідних для реєстрації місця проживання в Україні'встановлено, що в заяві зазначається підстава для реєстрації місця проживання заявника (ордер, свідоцтво про право власності, договір найму, піднайму, оренди або інших документів).
Як підстава для реєстрації місця проживання, позивачем в заяві зазначені Договір № 58 на оренду житлового приміщення від 01.04.2005 року та Додаткова угода № 1 до нього від 16.01.2006 року.
Проте, зазначені позивачем Договір та Додаткова угода до нього не можуть вважатись підставою для реєстрації місця проживання позивача, оскільки пунктом 6 Договору № 58 на оренду житлового приміщення від 01.04.2005 року встановлено, що термін дії договору закінчується 31.12.2005 року. Додатковою угодою № 1 від 16.01.2006 року до Договору № 58 на оренду житлового приміщення встановлено, що договір діє з 01.01.2006 року до 31.12.2006 року (пункт 6 Угоди).
Отже, зазначені документи не можуть вважатись правовстановлюючими документами на житло, оскільки їх дія закінчилась у 2006 році.
Посилання позивача на те, що нею подавались квитанції про оплату комунальних послуг за квартиру (як підстава для реєстрації місця проживання позивача) не приймаються до уваги, оскільки зазначені квитанції лише підтверджують те, що позивач на даний час проживає в цій квартирі, проте не доводять право позивача та законність підстав її проживання у даній квартирі.
Постановою КМУ «Про затвердження зразків документів, необхідних для реєстрації місця проживання в Україні'зазначено, що необхідною є згода власника, співвласника житла або їх уповноважених органів на реєстрацію місця проживання особи, що засвідчується написом «згоден», підписом та при необхідності печаткою.
Як пояснили в судовому засіданні сторони, будинок, в якому проживає позивач перебуває на балансі Відкритого акціонерного товариства «Мостобуд». Позивач зазначила, що вона зверталась до ВАТ «Мостобуд», як балансоутримувача будинку, з заявою про надання згоди на проживання позивача у вказаному будинку, проте, ВАТ «Мостобуд'відмовило позивачу у наданні згоди на проживання останньої у вказаному будинку.
Отже, станом на день звернення позивача із заявою про реєстрацію місця проживання, позивач не мав згоди власника, співвласника житла або їх уповноважених органів на реєстрацію місця проживання заявника, як це передбачено Постановою КМУ «Про затвердження зразків документів, необхідних для реєстрації місця проживання в Україні».
Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач довів правомірність прийнятого ним рішення щодо відмови у проведенні реєстрації позивача за місцем її проживання.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що рішення відповідача про відмову в реєстрації позивача за місцем її проживання прийняте у межах повноважень, що передбачені законодавством, обґрунтовано, розсудливо, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, не доведеними та такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.П. Васильченко
Постанова складена в повному обсязі та підписана 12.10.2009 року.