ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
15.10.2009 р. № 2а-6373/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Донця В.А., за участю секретаря судового засідання Венгер А.В. вирішив адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Відділу громадянства імміграції та реєстрації фізичних осіб Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Прокуратура Дарницького району м. Києва, Орган опіки і піклування Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації
про визнання протиправними дій та зняття з реєстрації
За участю:
Позивача - ОСОБА_1 ;
представника Відповідача -Стаднійчук О.С., довіреність від 27.08.2009 р. б/н;
третьої особи - ОСОБА_2 ;
третьої особи - ОСОБА_3 ;
представника третьої особи ОСОБА_3 . - Морозової І.В. довіреність від 14.09.2009 р. №310 р-09;
представника третьої особи органу опіки і піклування Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації -Григор'євої І.П., довіреність від 08.01.2009 р. №34/0;
представника третьої особи прокуратури Дарницького району м. Києва -Морозової І.В. довіреність від 14.09.2009 р. №310 р-09;
законного представника ОСОБА_4 -ОСОБА_3
Обставини справи.
ОСОБА_1 (далі -Позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про визнання протиправними дій відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Дарницького РУГУ МВС України в м. Києві (далі -Відповідач) щодо реєстрації ОСОБА_3 , ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 (далі -Квартира), а також просила скасувати реєстрацію вказаних осіб.
Позовні вимоги Позивач обґрунтовує тим, що Відповідачем було порушено процедуру реєстрації, оскільки проведено без її згоди. Також Позивач посилається на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 26.12.2008 р., за яким ОСОБА_3 було відмовлено, зокрема, у здійсненні реєстрації в Квартирі.
У судовому засіданні Позивач підтримала позовні вимоги в повному обсязі.
Представник Відповідача позовні вимоги не визнала, зазначивши, що реєстрація ОСОБА_3 , ОСОБА_4 була здійснена на підставі припису прокуратури Дарницького району м. Києва, тому такі дії є правомірними.
Під час підготовчого провадження судом залучено у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2 проживає у Квартирі, мати Позивача; ОСОБА_3 -зареєстровану в Квартирі, сестра Позивача; прокуратуру Дарницького району м. Києва, оскільки рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов'язки.
З метою забезпечення прав, свобод та інтересів ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої у Квартирі, доньки третьої особи ОСОБА_3 , племінниці Позивача, судом було залучено орган опіки і піклування Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації. Також інтереси малолітньої ОСОБА_4 представляла її мати ОСОБА_3 .
Треті особи ОСОБА_3 , ОСОБА_2 проти задоволення адміністративного позову заперечили. Представник прокуратури зазначила, що позов підлягає задоволенню в частині зняття з реєстрації ОСОБА_4 . Орган опіки і піклування Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації "вважає за доцільне вирішити це питання в судовому порядку".
Заслухавши пояснення Позивача, представника Відповідача, третіх осіб, представників третіх осіб, дослідивши матеріали справи, суд встановив.
Як вбачається з матеріалів справи (довідка ЖЕК №2 від 20.05.2009 р. №345) і підтверджується поясненнями сторін та третіх осіб, ОСОБА_4 , 2003 року народження та її матір ОСОБА_3 , 1974 року народження на підставі заяви від 15.05.2009 р. було зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 . До моменту реєстрації вказаних осіб у Квартирі, за вказаною адресою проживали та були зареєстровані Позивач і її мати - ОСОБА_2 .
На час розгляду справи Квартира не була приватизована, власником особового рахунку зазначено ОСОБА_1 (Позивач), будинок, в якому знаходиться Квартира належить ТОВ "Новобудова".
Представник Відповідача пояснила, що підставою для реєстрації був припис прокуратури Дарницького району м. Києва від 05.05.2009 р. №657с-09 про усунення порушень вимог Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" (далі -Припис). Згідно з Приписом від Відповідача вимагалось негайно зареєструвати ОСОБА_4 , ОСОБА_3 у Квартирі, що було зроблено.
Позивач зазначила, що Припис суперечить рішенню Дарницького районного суду міста Києва від 26.12.2008 р. у справі №5-5321/2008 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві, треті особи: ОСОБА_2 , Орган Опіки та піклування Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації про вселення в спірну квартиру, усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням та здійснення реєстрації, яким було відмовлено у задоволенні позовних вимог. Вказане рішення залишене без змін ухвалою від 17.03.2009 р. колегії суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва. Також вказаним рішенням суду встановлено, що ОСОБА_3 у 2004 році відмовилась вселятися та здійснювати реєстрацію в Квартирі, оскільки залишилась проживати в квартирі АДРЕСА_2 . Таким чином, Дарницький районний суд м. Києва, дійшов висновку, що ОСОБА_3 добровільно не реалізувала надане їй право вселитися в спірну квартиру, оскільки постійно проживала разом зі своєю малолітньою дитиною в квартирі АДРЕСА_2 , а тому втратила право користуватися Квартирою.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_7 (батько Позивача, чоловік ОСОБА_2 ), отримав ордер від 22.11.2004 р. НОМЕР_1 на право зайняття жилого приміщення жилою площею 37,31 кв.м сім'єю з 5 осіб -квартири АДРЕСА_1 . Згідно з ордером до складу сім'ї були включені: ОСОБА_8 ; ОСОБА_2 (дружина); ОСОБА_1 (дочка); ОСОБА_3 (дочка дружини); ОСОБА_4 (онука).
Вирішуючи даний спір суд виходить з такого.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від 11 грудня 2003 року №1382-IV (далі -Закон) реєстрація -внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.
Згідно зі статтею 6 Закону громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання (частина перша). Для реєстрації особа подає: письмову заяву. Діти віком від 15 до 18 років подають заяву особисто. У разі якщо особа з поважної причини не може самостійно звернутися до уповноваженого органу, реєстрація може бути здійснена за зверненням іншої особи на підставі доручення, посвідченого в установленому порядку; паспортний документ. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження або свідоцтво про належність до громадянства України. Іноземець та особа без громадянства додатково подають посвідку на постійне або тимчасове проживання; квитанцію про сплату державного мита або документ про звільнення від його сплати; два примірники талона зняття з реєстрації (частина друга). Забороняється вимагати для реєстрації місця проживання подання особою інших документів (частина третя). Заява особи про реєстрацію місця проживання є єдиною підставою для реєстрації місця проживання особи (частина четверта).
Відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження зразків документів, необхідних для реєстрації місця проживання в Україні" від 28.07.2004 р. № 985 однією з вимог, визначених у Заяві про реєстрацію, є згода власника/співвласників житла або їх уповноважених органів, наймача та членів його сім'ї на реєстрацію місця проживання заявника у разі відсутності документів, зазначених як підстава для реєстрації. Підпис власника/співвласника житла або їх уповноважених органів, наймача та членів його сім'ї не потрібен у разі вселення до батьків їх неповнолітніх дітей.
Статтею 11 Закону України "Про охорону дитинства" від 26 квітня 2001 року №2402-III (з наступними змінами та доповненнями) передбачено, що кожна дитина має право на проживання в сім'ї з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків.
Відповідно до положень статті 160 Сімейного кодексу України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Положення даної статті передбачає право батьків дитини на визначення місця проживання дитини.
Частиною 4 статті 29 Цивільного кодексу України визначено, що місце проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Також суд вважає, що правовідносини стосовно реєстрації ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у Квартирі регулюються Житловим кодексом УРСР. Відповідно до частини першої статті 65 цього Кодексу наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно (частина друга статті 156).
Системний аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що для реєстрації у Квартирі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 необхідна була письмова згода Позивача, ОСОБА_2 , які проживали, були зареєстровані у Квартирі до моменту реєстрації ОСОБА_3 Суд також звертає увагу на ту обставину, що малолітня ОСОБА_4 могла бути зареєстрована у Квартирі й без згоди Позивача, ОСОБА_2 у разі, якщо б у Квартирі були зареєстровані батьки, один з батьків.
Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи та поясненнями сторін, що згоди на вселення ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Позивач не давала. ОСОБА_2 зазначила, що згоду на реєстрацію вказаних осіб дала, проте у заяві про реєстрацію місця проживання від 15.05.2009 р. така згода відсутня.
Окрім цього суд бере до уваги і ту обставину, що рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 26.12.2008 р. у справі 2-5321/2008, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 17.03.2009 р., ОСОБА_3 було відмовлено у задоволенні позову щодо вселення в Квартиру, усунення перешкод у користуванні Квартирою та здійсненні реєстрації в Квартирі. Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Водночас у судовому засіданні учасникам процесу було роз'яснено, що у даній справі не вирішується питання стосовно права на проживання в Квартирі малолітньої ОСОБА_4 . Предметом доказування в цій справі є лише дії Відповідача щодо реєстрації ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в Квартирі.
Відповідно до вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною 3 статті 2 КАС України адміністративний суд при розгляді справи щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень повинен перевірити чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи вказані норми Основного Закону України, КАС України, положення Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", статті 160 Сімейного кодексу України, статті 29 Цивільного кодексу України, статті 65 Житлового кодексу УРСР, Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження зразків документів, необхідних для реєстрації місця проживання в Україні", а також рішення Дарницького районного суду міста Києва від 26.12.2008 р. у справі 2-5321/2008, яке набрало законної сили, суд дійшов висновку про протиправність дій Відповідача щодо реєстрації ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в Квартирі, позаяк вона була здійснена з порушенням норм чинного законодавства, без достатніх на це підстав, необґрунтовано.
З огляду на викладене суд вважає, що позовні вимоги Позивача є обґрунтованими, підлягають задоволенню повністю. Таким чином, слід визнати протиправними дії Відповідача щодо реєстрації ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в Квартирі, зобов'язати зняти з реєстрації вказаних осіб.
Керуючись статтями 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Відділу громадянства імміграції та реєстрації фізичних осіб Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві щодо реєстрації ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Зобов'язати Відділ громадянства імміграції та реєстрації фізичних осіб Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві зняти з реєстрації ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованих за адресою: АДРЕСА_1 .
Судові витрати в сумі 3,40 грн. присудити на користь ОСОБА_1 за рахунок Державного бюджету України.
Відповідно до статті 254 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Донець В.А.
Постанова виготовлена в повному обсязі 21.10.2009 року.