ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
Вн. № < Внутрішній Номер справи >
м. Київ
22.09.2009 р. < Час проголошення > № 2а-6456/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Пащенка К.С. при секретарі судового засідання Пасічнику О.П., вирішив адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
доДержавної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва
проскасування податкового повідомлення-рішення № 0000151704/0 від 30.01.2009,
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва № 0000151704/0 від 30.01.2009.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.
Відповідач подав до суду письмові заперечення проти позову, в яких просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 зареєстрована Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією 31.10.2005, взята на облік державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва як платник податків 02.11.2005 за №9526.
З 15.01.2009 по 27.01.2009 на підставі направлення на перевірку від 15.01.2009 №19/17-424 Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва проведено планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 за період з 01.01.2006 по 31.12.2008, за результатами якої складено Акт про результати перевірки № 2/1704-2445815424 від 27.01.2009 (далі -Акт перевірки) та винесено податкове повідомлення-рішення № 0000151704/0 від 30.01.2009, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 30 065, 49 грн.
Пунктом 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва'встановлено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується, зокрема, для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень. При цьому, виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).
Відповідно до п. 5 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" у разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу). Суб'єкти малого підприємництва несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум єдиного податку згідно із законодавством України.
Як встановлено судом, обсяг виручки, отриманий позивачем за 1 квартал, перевищив допустимі граничні норми, встановлені п. 1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", у зв'язку з чим з 2 по 4 квартал 2006 позивач здійснював підприємницьку діяльність на загальній системі оподаткування.
Відповідно до змісту п.п. 1, 2 п. 22.10 ст. 22 Прикінцевих положень Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб'визнано таким, що втратив чинність, Декрет Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року № 13-92 "Про прибутковий податок з громадян", крім розділу IV у частині оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, який застосовується з урахуванням положень пункту 9.12 статті 9 цього Закону та діє до набрання чинності спеціальним законом з питань оподаткування фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності.
Відповідно до ч. 2 ст. 13 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.
Відповідно до п.п. 9.12.1, 9.12.2 п. 9.12 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб'оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту. Якщо фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності або фізична особа, яка сплачує ринковий збір, отримує інші доходи, ніж визначені у підпункті 9.12.1 цього пункту, то такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Законом для платників податку, що не є такими суб'єктами підприємницької діяльності.
Відповідно до змісту п.п. «а», «в'п. 19.1 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб'платники податку з доходів фізичних осіб зобов'язані:
- вести облік доходів і витрат у обсягах, достатніх для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі коли такий платник податку зобов'язаний цим Законом подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податковий кредит. Форми такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним додатковим органом за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, відповідальним за проведення податкової політики;
- подавати декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього Закону таке подання є обов'язковим; на вимогу податкового органу та1 у межах його компетенції, визначеної законодавством, пред'являти документи і відомості, пов'язані з виникненням доходу або права на отримання податкового кредиту, обчисленням і сплатою податку, та підтверджувати необхідними документами достовірність відомостей, зазначених у декларації з цього податку.
Як вказувалось у Акті перевірки та не заперечувалось у судовому засіданні представником позивача, у деклараціях, поданих ОСОБА_1 за період з 01.04.2006 по 31.12.2006, було занижено розмір валового доходу на загальну суму 308 тис. грн., а також розмір витрат, пов'язаних з одержанням доходу, на загальну суму 76, 727 тис. грн.
Таким чином, заниження позивачем сукупного чистого доходу за період з 2 по 4 квартал 2006 року становить 231 273, 00 грн.
Відповідно до п. 22.3 ст. 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб'починаючи з 1 січня 2004 року та до 31 грудня 2006 року ставка оподаткування, визначена пунктом 7.1 статті 7 цього Закону, встановлюється на рівні 13 відсотків від об'єкта оподаткування.
Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що донарахування позивачу податку з доходів фізичних осіб у розмірі 30 065, 49 грн., що становить 13 % від суми заниженого за період з 2 по 4 квартал 2006 року позивачем сукупного чистого доходу, є таким, що відповідає чинному законодавству.
Посилання позивача на те, що сума перевищення граничних норм доходів, встановлених п. 1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", не підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб, до уваги судом не приймаються з огляду на наступне.
Відповідно до абз. 8 п. 2 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладається єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника та осіб, що перебувають з ним у трудових відносинах, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань як самого платника податку, так і осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності.
З системного аналізу п.п. 1, 5 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" в контексті абз. 8 п. 2 цього ж указу видно, що до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року не включаються лише доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладається єдиним податком, тобто у розмірі, що не перевищує 500 тис. грн. З огляду на те, що позивачем у 1 кварталі 2006 року було перевищено зазначений розмір доходів, сума перевищення повинна включатись до складу сукупного оподатковуваного доходу в розумінні ч. 2 ст. 13 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян".
Крім того, з Акту перевірки та доданого до нього Перерахунку податку з доходів фізичних осіб за 2006р. видно, що відповідачем не донараховувався податок з доходів фізичних осіб на підставі перевищення граничних норм, встановлені п. 1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва".
Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Позивач достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, суду не надав.
Натомість відповідач довів суду правомірність винесення спірного податкового повідомлення-рішення.
Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя К.С. Пащенко