09 грудня 2019 року Чернігів Справа № 620/2938/19
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лобана Д.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ічнянської районної державної адміністрації про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до адміністративного суду з позовом, в якому просить визнати неправомірними дії управління праці та соціального захисту населення Ічнянської РДА (далі - відповідач) щодо нарахування та виплати ОСОБА_2 щорічної допомоги на оздоровлення за 2017 рік у розмірі меншому ніж 3 мінімальних заробітних плати відповідно до статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Ічнянської РДА здійснити ОСОБА_2 нарахування та виплату щорічної допомоги на оздоровлення за 2017 рік відповідно до вимог ст. 48 Закону України ''Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 3 мінімальних заробітних плат, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи II категорії.
В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що вона вважає неправомірними дії відповідача щодо нарахування та виплати щорічної допомоги на оздоровлення за 2017 рік, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи II категорії, у розмірі меншому, ніж передбачено статтею 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного від 11.10.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позов.
Відповідач подав відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову, посилаючись на те, що управління здійснюючи нарахування та виплату позивачу допомоги на оздоровлення, діяло відповідно до норм чинного законодавства України, вірно застосувавши нормативно-правовий акт Кабінету Міністрів України, що регулює розмір виплати вказаної допомоги на оздоровлення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов на відзив на нього, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 є особою, яка евакуйована з зони відчуження внаслідок аварії на ЧАЕ, що підтверджується посвідченням Серії НОМЕР_1 категорії 2, виданим 10.10.1997 (а.с. 4).
Позивач звернулась до відповідача з заявою щодо здійснення донарахування та виплати щорічної разової допомоги на оздоровлення за 2017 рік в розмірі 3 мінімальних заробітних плат відповідно до вимог ст. 48 Закону України ''Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи'' з урахуванням проведеної виплати.
Листом управління праці та соціального захисту населення Ічнянської районної державної адміністрації за вих. № 1419 від ,06.09.2019 їй було відмовлено та зазначено, що вказана допомога була виплачена у відповідності до норм чинного законодавства.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.
У відповідності до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, відповідно до Закону України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 76-VIII) внесені зміни, зокрема, до статті 48 Закону № 796-ХІІ та вказану статтю викладено у такій редакції: «одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, дітям-інвалідам, сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, батькам померлого, щорічна допомога на оздоровлення виплачується у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України».
Відповідно до Прикінцевих положень Закону № 76-VIII, цей Закон набирає чинності з 01 січня 2015 року, крім пункту 42 розділу I цього Закону (щодо Закону України від 14 жовтня 2014 року «Про прокуратуру»), який набирає чинності з 25 квітня 2015 року.
Законом України від 21 квітня 2016 року № 1339-VIII «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо усунення дискримінаційного ставлення до громадян, які брали участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях та військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї», який набрав чинності з 22 травня 2016 року, статтю 48 Закону № 796-ХІІ викладено в новій редакції.
Відповідно до положень вказаної норми Закону, одноразова компенсація виплачується учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації наслідків інших ядерних аварій, особам, які брали участь у ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, які стали інвалідами внаслідок відповідних ядерних аварій та випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, дружинам (чоловікам), якщо та (той) не одружилися вдруге, померлих громадян, смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, участю у ліквідації наслідків інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, сім'ям, які втратили годувальника, та батькам померлого із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, дітям-інвалідам, інвалідність яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою.
Щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, які брали участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт і постраждалим за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, віднесеним до категорії 1, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інших ядерних аварій, громадянам, які брали участь у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, і постраждалим за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, віднесеним до категорії 2 або 3, дітям-інвалідам, інвалідність яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою.
Отже, починаючи з 01 січня 2015 року стаття 48 Закону № 796-ХІІ не містила положень щодо виплати щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення особам у відповідних розмірах кратних до мінімальної заробітної плати.
Крім того, рішенням Конституційного суду України у справі за конституційним поданням правління Пенсійного фонду України щодо офіційного тлумачення положень статті 1, частини першої, другої та третьої статті 95, частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті116, частини другої статті 124, частини першої статті 129 Конституції України, пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України, пункту 2 частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України в системному зв'язку з окремими положеннями Конституції України від 25 січня 2012 року №3рп/2012 встановлено, що нормативно - правові акти Кабінету міністрів України, якими регулюються бюджетні відносини, зокрема питання соціального захисту за рахунок Державного бюджету України, є складовою бюджетного законодавства відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України. Отже, суди загальної юрисдикції України під час вирішення справ щодо соціального захисту прав громадян повинні застосовувати нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання Бюджетного кодексу України, інших законів України, в тому числі закону про Державний бюджет України на відповідний рік.
Так, виплата щорічної допомоги на оздоровлення передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - постанова № 562), відповідно до якої відповідач правомірно здійснив виплату допомоги на оздоровлення позивачу, оскільки іншого розміру такої допомоги у 2017 році не встановлено, а стаття 48 Закону № 796-ХІІ, починаючи з 01 січня 2015 року взагалі не визначає розміру такої допомоги.
Частиною першою вказаної постанови установлено, що розмір щорічної допомоги на оздоровлення евакуйованим із зони відчуження у 1986 році, включаючи дітей, становить 75 гривень.
Кабінетом Міністрів України зміни до постанови № 562 щодо розмірів допомоги на оздоровлення внесено не було.
Враховуючи наведене, у відповідачів не було правових підстав для нарахування допомоги на оздоровлення у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України.
Оскільки на момент розгляду справи в суді щорічна допомога на оздоровлення за 2017 рік позивачу виплачена у розмірі 75 грн відповідно до діючого законодавства (постанови № 562), тому у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог позивача.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, на підставі зібраних та досліджених доказів, аналізу чинного законодавства, суд дійшов висновку, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень доведена правомірність своїх дій, у той час як позивач не навів достатніх аргументів на підтвердження позовних вимог, а відтак у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 9, 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Ічнянської районної державної адміністрації про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ).
Відповідач: управління праці та соціального захисту населення Ічнянської районної державної адміністрації (вул. Воскресінська, 17, м. Ічня, Чернігівська область, 16700, код ЄДРПОУ - 03196015).
Повний текст рішення виготовлено 09 грудня 2019 року.
Суддя Д.В. Лобан