10 грудня 2019 року справа № 580/3312/19
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Кульчицького С.О.,
за участю: секретаря судового засідання - Мауріної Я.Ю.,
позивача ОСОБА_1 - особисто,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Канівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області про визнання протиправними дій та скасування постанови,
До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Канівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправними дії державного виконавця Канівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Шамсутдінової Юлії Вікторівни щодо винесення постанови про накладення штрафу від 16.04.2019 у виконавчому провадженні № 52810771;
- скасувати постанову про накладення штрафу від 16.04.2019 у виконавчому провадженні № 52810771 як незаконну.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що оскаржувана постанова про накладення штрафу є протиправною, оскільки законодавцем заходи відповідного примусу щодо боржника за невчасну сплату аліментів введено в законну дію лише з 06.02.2018 відповідно Закону України № 2234-ІІI від 07.12.2017. Позивач також у позові посилається на те, що статтю 71 Закону України «Про виконавче провадження» доповнено частиною 14 згідно з Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» №2275-VIII від 03.07.2018, який набрав законної сили 28.08.2018. Разом з тим, на думку позивача, відповідно до статті 58 Конституції України Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, відтак оскільки заборгованість позивача щодо сплати аліментів утворилась з 2016 року, а відповідальність у формі штрафу за таку несплату введена лише з 28.08.2018, тому оскаржувана постанова є протиправною.
Ухвалою від 18.12.2019 відкрито провадження у справі за даним позовом.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, 25.11.2019 відповідачем надіслано на адресу суду відзив, в якому, посилаючись на норми Конституції України, Сімейного кодексу України та Закону України «Про виконавче провадження» відповідач вказує про безпідставність позовних вимог, оскільки наявна у позивача заборгованість зі сплати аліментів за виконавчим документом Канівського міськрайонного суду Черкаської області №697/141/14-ц виданим 01.04.2014 на момент винесення оскаржуваної постанови значно перевищувала сукупний розмір відповідних платежів за два роки.
Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду явку свого представника у судове засідання не забезпечив, надавши до початку судового засідання клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідача.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.
З матеріалів справи судом встановлено, що рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 01.04.2014 у справі №697/141/14-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, що стягуються на утримання дітей, зменшено розмір аліментів, стягнутих з ОСОБА_1 згідно з рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 07.10.2011 та рішення апеляційного суду м. Києва від 20.03.2012, на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та стягнуто їх в розмірі 30% прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку щомісяця, починаючи від дня набрання чинності рішенням суду і до їх повноліття: ОСОБА_3 - 24.08.2018 та ОСОБА_4 - 15.12.2021.
04.11.2016 постановою державного виконавця Канівського МР відділу ДВС Кизим Ю.О. відкрито виконавче провадження ВП №52810771 з примусового виконання виконавчого листа виданого 05.05.2014 Канівським міськрайонним судом Черкаської області на виконання вказаного судового рішення.
У постанові про відкриття виконавчого провадження ВП №52810771 від 04.11.2016 зазначено, що станом на 01.08.2016 борг позивача зі сплати аліментів складає 43 822 грн 93 коп.
У подальшому у зв'язку з наявною заборгованістю зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, постановою старшого державного виконавця Канівського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Черкаській області Шамсутдінової Ю.В. від 16.04.2019 на позивача накладено штраф у розмірі 30% від суми заборгованості 28 566 грн 33 коп., що складає 8 569 грн 90 коп.
З наявного у матеріалах справи розрахунку заборгованості зі сплати аліментів виконаним старшим державним виконавцем Ю.В. Шамсутдіновою по дочці позивача вбачається, що станом на 01.03.2018 сума боргу становить 34 073 грн 33 коп.
Вважаючи, що дії державного виконавця Канівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Шамсутдінової Юлії Вікторівни щодо винесення постанови про накладення штрафу від 16.04.2019 у виконавчому провадженні № 52810771 є протиправними, ОСОБА_1 08.05.2019 звернувся до Канівського міськрайонного суду Черкаської області із скаргою на такі дії.
Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 02.08.2019 у справі № 697/141/14-ц, залишеною без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 16.09.2019 закрито провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Канівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Шамсутдінової Ю.В. в частині скасування постанови від 16.04.2019 про накладення штрафу, роз'яснено позивачеві право звернутись з цією вимогою до суду в порядку адміністративного судочинства.
21.10.2019 позивач звернувся з відповідним позовом до Черкаського окружного адміністративного суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття. Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України, батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3 ст. 51 Конституції України).
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до статті 3 Закону № 1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.
Частиною 1 статті 5 Закону № 1404-VIII передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до частини 1 статті 13 Закону № 1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Порядок стягнення аліментів на виконання рішення суду передбачений статтею 71 Закону № 1404-VIII.
Відповідно до частини 3 статті 71 Закону № 1404-VIII визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України.
28.08.2018 набрав чинності Закон України від 03.07.2018 №2475-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання», яким доповнено статтю 71 Закону № 1404-VIII частиною 14 наступного змісту:
«За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 20 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.
За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 30 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.
За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.
У подальшому постанова про накладення штрафу у розмірі, визначеному абзацом першим цієї частини, виноситься виконавцем у разі збільшення розміру заборгованості боржника на суму, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік.
Суми штрафів, передбачених цією частиною, стягуються з боржника у порядку, передбаченому цим Законом, і перераховуються стягувачу».
Водночас згідно з ч. 4 ст. 11 Закону № 1404-VIII строк обчислення заборгованості зі сплати аліментів для застосування заходів, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої, частиною чотирнадцятою статті 71 цього Закону, обчислюється з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання.
Вказані норми Закону № 1404-VIII станом на день прийняття державним виконавцем спірної постанови про накладення штрафу та ухвалення судом рішення у даній адміністративній справі є чинними, неконституційними не визнавались.
Пунктом 8 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, визначено, що виконавець накладає на боржника штраф у розмірі та у випадках, визначених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону.
Постанова про накладення штрафу оформлюється відповідно до вимог пункту 7 розділу I цієї Інструкції та містить відомості про розмір заборгованості, яка утворилася з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання, та суму штрафу.
Відтак, враховуючи те, що з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання станом на 16.04.2019 позивач мав заборгованість по сплаті аліментів більше, ніж за 2 роки, суд висновує, що державний виконавець правомірно наклав на позивача штраф у розмірі, передбаченому ч. 14 ст. 71 Закону № 1404-VIII.
Щодо доводів позивача про те, що ч. 14 ст. 71 Закону № 1404-VIII в редакції, чинній з 28.08.2018 не поширює свою дію на заборгованість по аліментах, яка утворилась до вказаної дати, виходячи з дії законів у часі суд зазначає про таке.
У рішенні від 09.02.1999 № 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Тобто, дія нормативно-правового акта в часі пов'язується із вступом його в силу і з моментом втрати ним юридичної сили.
Отже, від часу набрання чинності змін до Закону № 1404-VIII (з 28.08.2018) останній у такій редакції поширює свою дію на всю територію України і розповсюджується на всіх осіб.
Таким чином, при вирішенні справи слід керуватися положеннями Закону № 1404-VIII, чинними на час виникнення спірних правовідносин, а саме - часу прийняття оскаржуваної постанови.
Аналогічний висновок щодо дії норми закону в часі викладено в постанові Верховного Суду від 19.09.2018 по справі № 814/4386/15.
Крім того, ч. 4 ст. 11 Закону № 1404-VIII визначає, що заборгованість зі сплати аліментів для застосування заходів, передбачених ч. 14 ст. 71 Закону № 1404-VIII, обчислюється з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання, а не з 28.08.2018, коли набрали чинності такі зміни в законодавстві.
При вирішенні даної справи суд зауважує, що внесені до Закону № 1404-VIII зміни мали на меті посилення захисту прав дітей шляхом встановлення дієвого механізму притягнення до відповідальності осіб за несплату аліментів та ухилення в подальшому порушників від відбування призначеного стягнення за несплату аліментів (пояснювальна записка до проекту Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання").
На переконання суду, неможливість застосування ч. 14 ст. 71 Закону № 1404-VIII до заборгованості, що виникла до 28.08.2018, нівелювала б зміни до законодавства щодо посилення захисту прав дитини.
Статтею 27 Конвенції про права дитини, яка ратифікована Україною 27.02.1991 визначено, що Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Держави-учасниці вживають всіх необхідних заходів щодо забезпечення відновлення утримання дитини батьками або іншими особами, які відповідають за дитину як всередині Держави-учасниці, так і за кордоном.
Крім того сума штрафу, накладеного на підставі ч. 14 ст. 71 Закону № 1404-VIII, стягується з боржника на користь стягувача, тобто призначена для утримання дитини.
Враховуючи тривалу несплату позивачем аліментів на утримання своєї дитини, суд вважає накладення штрафу, який також стягується для утримання дитини, справедливим та відповідним міжнародним принципам захисту прав дитини.
Згідно з частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
З огляду на викладене, відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, довів суду правомірність своїх дій щодо винесення оскаржуваних постанов.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочиснтва України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, що не належить до задоволення.
Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 139, 143, 241-246, 255, 271, 272, 287, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Канівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області про визнання протиправними дій та скасування постанови - відмовити повністю.
Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення до суду апеляційної інстанції через Черкаський окружний адміністративний суд.
Суддя С.О. Кульчицький