10 грудня 2019 року справа № 580/3413/19
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Паламаря П.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії,
До Черкаського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Міністерства оборони України (03167, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 6), в якому просить:
-визнати протиправним і скасувати рішення Міністерства оборони України (пункт 44 протоколу № 124 від 27.09.2019 року) про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги, як інваліду першої групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;
-зобов'язати Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, як інваліду першої групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у відповідності до ст. 16 Закону України “Про соціальній та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року;
-встановити судовий контроль за виконанням судового рішення.
В обґрунтування своєї позиції позивач зазначив, що як військовозобов'язаний був призваний на спеціальні збори та з 25.09.1986 по 21.10.1986 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. 06.04.2015 йому встановлено другу групу інвалідності, пов'язану з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації аварії на ЧАЕС, а в подальшому 26.04.2019 першу групу інвалідності та надано статус інваліда війни. Крім того, зазначив, що відповідно до ст. 16 Закону № 2011-XII та постанови КМУ від 25.12.2013 № 975, позивач набув право на отримання одноразової грошової допомоги, а днем виникнення такого права є дата, встановлення позивачу 1 групи інвалідності. З метою реалізації такого права, позивач звернувся до Міністерства оборони України із заявою про виплату одноразової грошової допомоги, однак за результатами розгляду заяви отримав відмову, викладену в протоколі від 27.09.2019 №124. Вказане рішення вважає протиправним та таким, що суперечить законодавству України.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечуав в повному обсязі з підстав викладених у відзиві на адміністративний позов відповідача. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що позивач звільнений з військової служби до набрання чинності Законом України “Про внесення змін до ЗУ “Про загальний військовий обов'язок і військову службу”, яким запроваджено виплату одноразової грошової допомоги, в зв'язку з чим позивач не набув права на одержання одноразової грошової допомоги. Крім того, звернув увагу, що встановлення групи інвалідності у позивача відбулось у понад трьохмісячний термін з дня звільнення зі служби, а також наголошено, що зміна групи інвалідності у позивача відбулася понад двохрічний термін, що у відповідності до ст. 16-3 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” одноразова грошова допомога у зв'язку із змінами, що відбулись, не виплачується.
Представник третьої особи також надав суду відзив, в якому заперечував щодо задоволення позовних вимог.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (категорія 1) та відповідне посвідчення серії НОМЕР_1 від 23.04.2019.
Відповідно до даних зазначених у військовому квитку, серії НОМЕР_2 виданого 14.11.1972, позивач з 25.09.1986 по 21.10.1986 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС, а зі строкової служби звільнений 09.08.1974 року.
Згідно архівної довідки Центрального архіву Міністерства оборони України від 30.09.1993 № 10948, ОСОБА_1 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС з 25.09.1986 по 21.10.1986 у складі в/ч 37528.
Висновком міжвідомчої ВКК № 1011 від 03.03.2015 встановлено, що захворювання ОСОБА_1 , пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Відповідно до витягу із акту огляду МСЕК №008383, 17.03.2003 позивачу первинно встановлено ІIІ групу інвалідності за загальним захворюванням, діагноз МСЕК «остеохондроз».
Відповідно до довідки до акту огляду спеціалізованої радіологічної МСЕК серії 10ААВ №948874, 06.04.2015 при повторному огляді позивачу встановлено ІІ групу інвалідності пов'язану з виконанням обов'язків з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Відповідно до витягу із акту огляду Черкаської обласної МСЕК № 1 серії 12ААБ №458807, 26.04.2019 позивачу встановлено І групу інвалідності пов'язану з виконанням обов'язків з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
22.05.2019 управлінням соціального захисту населення Христинівської РДА, ОСОБА_1 видано посвідчення серії НОМЕР_3 , відповідно до якого, позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів військової служби.
За результатами розгляду поданої позивачем заяви та документів, комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийнято рішення, оформлене п. 44 протоколу № 124 від 27.09.2019 про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги.
Рішення мотивоване тим, що ОСОБА_1 визнано інвалідом ІІІ за загальним захворюванням, а потім ІІ та I групи безтерміново, внаслідок захворювання пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, після його звільнення з військової служби як військовозобов'язаного, призваного на збори, а не як військовослужбовця. Згідно п. 6 ч. 2 ст. 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, одноразова грошова допомога призначається військовозобов'язаним призваним збори у разі встановлення інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), військовозобов'язаному при виконанні обов'язків військової служби або не пізніше ніж через три місяці закінчення зборів, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження цих зборів. ОСОБА_1 інвалідність встановлено понад 3-місячний термін. Крім того, група інвалідності позивачу змінена понад двохрічний термін після встановлення первинної групи інвалідності.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся до суду.
Надаючи спірним правовідносинам правову оцінку, при вирішенні спору по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 41 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” від 25.03.1992, №2232-XII, виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни регулюються Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20.12.1991 року №2011-XII.
Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону №2011-XII, одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Підпунктом 9 п. 2 ст. 16 Закону №2011-XII визначено, що отримання військовозобов'язаним, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, або резервістом поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності в період проходження зборів чи служби у військовому резерві або не пізніше ніж через три місяці після закінчення таких зборів чи виконання резервістом обов'язків служби у військовому резерві.
Відповідно до частини дев'ятої статті 16-3 Закону №2011-ХІІ порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, прийнятою відповідно до пункту 2 статті 16-2 та пункту 9 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі- Порядок №975).
Відповідно до пункту 3 Порядку №975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:
-у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;
-у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Ключовим правовим питанням у справі є правильність застосування до спірних правовідносин абз. 2 п. 4 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон №2011-XII) та п. 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 (далі - Порядок № 975).
Спір виник щодо права позивача на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому І групи інвалідності з 26.04.2019.
Відповідно до абз. 3 п. 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Отже, до спірних відносин застосовується законодавство, що діяло на 26.04.2019.
Згідно з пунктом 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII, який набрав чинності з 01.01.2014, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Положення пункту 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII застосовується до правовідносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто після 01.01.2014.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII (набрав чинності з 01.01.2017) пункт 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII доповнено абзацом другим такого змісту: «У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється».
Обидві норми пункту 4 статті 16-3 Закону (абз. 1 і 2) передбачають обмеження строку, протягом якого зміна групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги, дворічним строком. Дворічний строк обчислюється з часу первинного встановлення інвалідності.
Правовідносини щодо первинного встановлення інвалідності виникли після набрання чинності зазначеним Законом, тому пункт 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII застосовується до позивача.
На час первинного встановлення інвалідності позивачеві (06.04.2015) правова норма, яка обмежує право на перегляд розміру одноразової грошової допомоги дворічним строком, вже діяла.
З дня первинного встановлення інвалідності (06.04.2015) до дня встановлення І групи інвалідності (26.04.2019) минуло понад два роки. Відтак, позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі.
Відповідно до п. 4 ст. 16-3 Закону № 2011-XII дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності. При цьому причина інвалідності (ступеня втрати працездатності) для обчислення строку самостійного правового значення не має.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 21.08.2019 у справі № 806/2187/18.
Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В силу вимог ст. 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. ст. 6, 9, 14, 77, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд,
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня підписання рішення суду.
Суддя П.Г. Паламар