Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
28 листопада 2019 р. № 820/11668/15
Харківський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Зоркіна Ю.В.
при секретарі судового засідання Пройдак С.М.
у присутності
позивача Володіна С ОСОБА_1 М.
представника відповідачів ГУНП в Харківській області, Ліквідаційної комісії ГУМВС України в Харківській області Тищенко В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції України в Харківській області (вул. Жон Мироносець, буд. 5,м. Харків,61002, код ЄДРПОУ40108599) , Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області (вул. Раднаркомівська, буд. 5,м. Харків,61002, код ЄДРПОУ08592313) , Красноградського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області (вул. Лермонтова, буд. 84,м. Красноград, Харківська область,63304, код ЄДРПОУ40108599) поновлення на посаді, скасування наказів, стягнення коштів, зобов'язання вчинити дії-
встановив:
У грудні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до відповідачів, у якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 30.09.2019 (а.с.34-35, т.2), просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ ГУМВС України в Харківській області від 06 листопада 2015 року № 645о/с у частині звільнення старшого лейтенанта міліції ОСОБА_2 з посади старшого слідчого слідчого відділення Красноградського РВ ГУМВС України в Харківській області;
- визнати протиправним та скасувати наказ ГУМВС України в Харківській області від 29 грудня 2015 року № 689 о/с у частині звільнення старшого лейтенанта міліції ОСОБА_2 з посади старшого слідчого слідчого відділення Красноградського РВ ГУМВС України в Харківській області;
- поновити на посаді старшого слідчого слідчого відділення Красноградського РВ ГУМВС України в Харківській області (старшого слідчого слідчого відділення Красноградського відділу поліції ГУНП в Харківській області) з 06 листопада 2015 року;
- стягнути з ГУМВС України в Харківській області (ГУНП в Харківській області) щомісячне грошове забезпечення за час вимушеного прогулу у зв'язку з незаконним звільненням;
- зобов'язати ГУМВС України в Харківській області (ГУНП в Харківській області) внести виправлення до трудової книжки позивача щодо недійсності запису № 2 про його звільнення та поновлення його на посаді.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ГУМВС України у Харківській області, будучи обізнаним про бажання та наміри позивача продовжити службу в органах Національної поліції, прийняв наказ про його звільнення за скороченням штатів, яке відбулося унаслідок ліквідації органу внутрішніх справ. Позивач вважає своє звільнення незаконним, а спірні накази такими, що суперечать вимогам чинного законодавства.
Харківський окружний адміністративний суд постановою від 07.04.2016 адміністративний позов ОСОБА_2 залишив без задоволення.
Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 05.07.2016 скасував рішення суду першої інстанції у частині залишення без задоволення позову щодо стягнення грошового забезпечення за період з 01.05. по 06.11.2015. Прийняв у цій частині нову постанову якою позов задовольнив. Стягнув з ГУМВС України в Харківській області на користь ОСОБА_2 щомісячне грошове забезпечення за період з 01.05 по 06.11.2015 в сумі 10735.32 грн. В іншій частині постанову суду першої інстанції залишив без змін.
Постановою ВС від 26.07.2019 рішення судів скасовані, справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.
В судовому засіданні позивач адміністративний позов підтримав, просив суд позовні вимоги задовольнити, пославшись на те, що він висловив бажання проходити службу в органах поліції, про що подав заяву 07.11.2015. Позивач зазначив, що може бути використаний на службі в поліції, тому його звільнення за скороченням штатів є протиправним і суперечить нормам чинного законодавства.
Представник відповідачів в судовому засіданні адміністративний позов не визнав зазначив, що 06.11.2015 позивач подав рапорт про звільнення з органів внутрішніх справ України, який був задоволений та наказом начальника ГУМВС України в Харківській області від 06 листопада 2015 року № 645 о/с ОСОБА_2 був звільнений. Позивач надав до матеріалів справи свою заяву від 07 листопада 2015 року про прийняття на службу до поліції на посаду старшого слідчого відділку Красноградського ВП ГУНП в Харківській області, яка не містить ані штампу вхідної кореспонденції, ані доказів направлення цієї заяви засобами поштового зв'язку до сектору кадрового забезпечення УКЗ ГУНП в Харківській області. Отже, фактично позивач не подав заяву про прийняття на службу до поліції. Пунктом 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про Національну поліцію” передбачено, що працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Отже, звільнення позивача зі служби є обґрунтованим, а накази про його звільнення -правомірним.
Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_3 пояснив суду, що 6.11.2015 працівниками КрасноградськогоРВ складено рапорти про перевід, внаслідок зміни формулювання вказані рапорти 07.11.2015 переписані із зазначенням наміру бути призначеними на посаду. Вказані рапорти передані до інспектору з кадрових питань без супровідного листа. Позивач був повідомлений про необхідність подання рапортів, склав їх та вони також були передані інспектору.
Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_4 пояснив суду, що позивач був присутній при написанні рапортів, останні складалися усіма за одним зразком та були передані до управління.
Заслухавши пояснення позивача, представника відповідачів, дослідивши долучені до матеріалів справи документи, суд встановив наступні обставини.
04.08.2006 позивача прийнято на службу в органи внутрішніх справ згідно наказу Харківського національного університету внутрішніх справ від 30 серпня 2006 року № 274 о/с.
Наказом ГУМВС України в Харківській області від 06 листопада 2015 № 645 о/с старшого лейтенанта міліції Володіна С.М. /М-166900/, старшого слідчого Слідчого відділу Красноградського РВ ГУМВС України в Харківській області звільнено з 06 листопада 2015 року у запас Збройних Сил за пунктом 64 “з” Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114, (у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації). Підстава: рапорт від 06 листопада 2015 року (а.с.19, т.1).
Листом від 14.12.2015 року № НВ-75 Головне управління Національної поліції в Харківській області повідомило позивачу, що на виконання доручення Міністра внутрішніх справ, оголошеного на засіданні колегії МВС 20.10.2015 року та п. 2.2.2. листа заступника Міністра внутрішніх справ - керівника апарату Тахтая О.В. щодо надання списків всіх працівників, бажаючих продовжити службу (роботу) в поліції, погоджених з інспекцією з особового складу та підрозділом внутрішньої безпеки в області, УВБ в Харківській області ДВБ МВС України кандидатура позивача не була погоджена. У зв'язку із цим, питання прийому позивача на службу до поліції та призначення на посаду оперуповноваженого відділу швидкого реагування ГУ Національної поліції в Харківській області позитивно не вирішено. Також зазначено, що заява ОСОБА_2 про прийняття на службу до поліції на посаду старшого слідчого Красноградського ВП ГУНП в Харківській області до управління кадрового забезпечення не надходила (а.с.65,т.1)
Наказом ГУМВС України в Харківській області від 29 грудня 2015 року № 689 о/с внесено зміни до пункту наказу ГУМВС України в Харківській області від 06 листопада 2015 року № 645 о/с у частині звільнення у запас Збройних Сил згідно з пунктом 9 розділу ХІ Закону України “Про Національну поліцію” за пунктом 64 “з” Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114, (у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації), вважаючи старшого лейтенанта міліції ОСОБА_2 /М-166900/ таким, що звільнений у запас Збройних Сил з 06 листопада 2015 року згідно з пунктами 10 та 11 розділу ХІ Закону України “Про Національну поліцію” та відповідно до пункту 64 “Г” Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114, (через скорочення штатів), з виплатою компенсації за невикористану відпустку з 01 січня 2015 року, з вислугою років на день звільнення у календарному обчисленні 09 років 03 місяці 02 дні, у пільговому обчисленні - немає. Підстава: висновок Ліквідаційної комісії ГУМВС України в Харківській області від 29 грудня 2015 року (а.с.63, т.1)
Листом від 29 грудня 2015 року ГУНП в Харківській області повідомило позивача, що його звільнено з органів внутрішніх справ через скорочення штатів з 06 листопада 2015 року (а.с.64, т.1)
Листом від 31 грудня 2015 року № 83/1090 позивача повідомлено про те, що його заява про прийняття на службу до поліції на посаду старшого слідчого відділку Красноградського ВП ГУНП в Харківській області до сектору кадрового забезпечення відділу не надходила та відповідно до УКЗ ГУНП в Харківській області не направлялася.
Перевіряючи оскаржувані рішення, дії відповідача на відповідність положенням ч.2 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне.
Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їхні права і обов'язки регулюється Законом України від 20 грудня 1990 року № 565-XII “Про міліцію” у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин.
Відповідно до статті 18 вказаного Закону, порядок та умови проходження служби в міліції регламентується Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення № 114), згідно з пунктом 8 якого дострокове звільнення зі служби осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу, які не досягли граничного віку перебування на службі в органах внутрішніх справ, провадиться, зокрема у зв'язку зі скороченням штатів - у разі відсутності можливості використання на службі.
За приписами пункту 64 “Г” Положення № 114 особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.
Водночас, на момент розгляду цієї справи Закон України від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ “Про міліцію” втратив чинність та вступив у дію Закон України від 02 липня 2015 року № 580-VІІІ “Про Національну поліцію” (далі - Закон № 580-VІІІ).
Згідно з пунктом 1 розділу XI Закону № 580-VІІІ цей Закон набирає чинності через три місяці з дня наступного за днем його опублікування, крім: 1) пунктів 1, 2, 3, 7 - 13, 15, 17- 18 розділу XI, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування; 2) частини сьомої статті 15 та частини п'ятої статті 21 цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2017 року.
Закон № 580-VІІІ опублікований у газеті Голос України 06 серпня 2015 року за № 141-142, набрав чинності 07 листопада 2015 року.
Отже, пункти 1, 2, 3, 7- 13, 15, 17- 18 розділу XI цього Закону набирають чинності з 07.08.2015.
Пунктом 8 розділу XI Закону № 580-VІІІ визначено, що з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.
Отже, з 06.08.2015 позивач вважався таким, що попереджений про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.
За правилами пункту 9 розділу XI цього Закону працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.
Зі змісту долученого до матеріалів справи рапорту позивача від 06.11.2015, листа Ліквідаційної комісії від 29.12.2015, слід дійти висновку, що позивач не відмовлявся від проходження служби, а навпаки, виявив бажання проходити службу в поліції, подавши відповідний рапорт на ім'я начальника ГУМВС України в Харківській області від 06.11.2015 про звільнення з органів внутрішніх справ зі змістом “у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу в інші міністерства і організації, за пунктом 64 “з” Положення № 114” .
Крім того, за змістом спірного наказу ГУМВС України в Харківській області від 06.11.2015 № 645 о/с позивач звільнений у запас Збройних Сил за пунктом 64 “з” Положення № 114, у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації) на підставі рапорту ОСОБА_5 від 06.11.2015.
Отже, сам по собі наказ від 06.11.2015 № 645 о/с свідчить про те, що позивач звільнений з органів внутрішніх справ для подальшої служби в органах Національної поліції.
Суд також зазначає, що аналіз наведених вище законодавчих актів свідчить, що згода працівника міліції на подальше проходження служби в органах Національної поліції зазначається у рапорті працівника про звільнення з органів внутрішніх справ. Тобто, подача окремого рапорту про згоду на призначення в органи поліції не передбачена.
Суд також звертає увагу на те, що наказом ГУМВС України в Харківській області від 29.12.2015 689 о/с внесено зміни до наказу відповідача від 06 листопада 2015 року № 645 о/с у частині підстав звільнення ОСОБА_2 з органів внутрішніх справ. Зокрема, позивача звільнено на підставі пункту 10 розділу XI Закону № 580-VІІІ - у зв'язку з не прийняттям на службу до поліції, та пункту 64 “Г” Положення № 114 - за скороченням штатів.
У пункті 10 розділу XI Закону № 580-VІІІ визначено, що працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.
Пунктом 64 “Г” Положення № 114 обумовлено, що звільнення у зв'язку із скороченням штатів допускається лише при відсутності можливості подальшого використання на службі.
Суд відзначає, що приписи розділу ХІ Закону № 580-VІІІ та Положення №114, на які є посилання у спірному наказі, містять три підстави для звільнення особи зі служби через скорочення штатів, а саме: при відмові працівника міліції від проходження служби в поліції; не прийнятті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення; при відсутності можливості подальшого використання на службі. Отже, при вирішенні питання щодо звільнення за скороченням штату, керівник органу прямо зобов'язаний розглянути можливість подальшого використання на службі особи, що звільняється.
З матеріалів адміністративної справи встановлено, що підставою для прийняття відповідачем зазначеного наказу слугував висновок Ліквідаційної комісії ГУМВС України в Харківській області від 29.12.2015 “Щодо можливості зміни статті звільнення з органів внутрішніх справ працівників ГУМВС”.
У цьому висновку, серед іншого, зазначено, що позивачем у листопаді 2015 року подано рапорт (заяву) по переведенню (переходу) до Національної поліції та останній був звільнений у зв'язку з переведенням до Національної поліції відповідно до пункту “з” Положення № 114, пунктом 5 статті 36 Кодексу законів про працю України (переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу організацію або перехід на виборну посаду). Однак, позивач не був призначений на посаду в органи поліції через непогодження його кандидатури Управлінням внутрішньої безпеки в Харківській області ДВБ МВС України та відділом інспекції з особового складу УКЗ ГУМВС України в Харківській області (а.с.14-15, т.2).
За змістом пункту 8 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №580-VIІI з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.
Згідно з пунктом 9 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону №580-VIІI працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.
Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів (пункт 10 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №580-VIІI).
Системний аналіз правових норм, що містяться у п.п. 9 і 10 розділу ХІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 580-VІІІ, зумовлює висновок, що питання стосовно подальшого проходження служби діючими співробітниками міліції мало бути вирішене до 06.11.2015 включно (впродовж трьох місяців з моменту попередження про наступне вивільнення).
В судове засідання представником відповідачів надано лист МВС України від 22.10.2015 № 38567 (а.с.11, т.2), яким зобов'язано начальників ГУМВС України в областях подати до 31.10.2015 списки працівників , бажаючих продовжити службу (роботу) в поліції, погоджені з інспекцією з особового складу та підрозділом внутрішньої безпеки в області за формою.
Проте доказів непогодження кандидатури позивача в порядку ст. 77 КАС України відповідачами суду не надано.
Суд також зауважує, що відповідно до п. 10 розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію" працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.
Суд зазначає, що вказаною нормою законодавства не передбачено випадків для зміни підстав звільнення з органів внутрішніх справ та лише зазначено, що працівники міліції, які не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів та такі особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, однак, вказаним Положенням також не передбачено випадків для зміни підстав звільнення з органів внутрішніх справ.
Слід зауважити, що Верховний Суд України в постанові від 28 жовтня 2014 року у справі №21-484а14 визначив правову позицію, за якою встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи. При цьому, у випадку незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування наказу ГУМВС України в Харківській області від 06.11.2015 № 645о/с у частині звільнення старшого лейтенанта міліції ОСОБА_2 з посади старшого слідчого Слідчого відділення Красноградського РВ ГУМВС України в Харківській області з урахуванням змін внесених наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області № 689 о/с від 29.12.2015 року щодо внесення змін до наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області № 645 о/с від 06.11.2015 року стосовно звільнення згідно з пунктами 10 та 11 розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію" та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, з 06.11.2015 року у запас Збройних сил за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів) старшого лейтенанта міліції ОСОБА_2 з посади старшого слідчого Слідчого відділення Красноградського РВ ГУМВС України в Харківській області та поновлення його на посаді старшого слідчого Слідчого відділення Красноградського РВ ГУМВС України в Харківській області.
Крім того, відповідно до статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Дана норма кореспондується з п. 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого КМ України № 114 від 29.07.1991, згідного якого у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік; якщо заява про поновлення на службі розглядається більше одного року не з вини особи рядового, начальницького складу, така особа має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу.
Верховний Суд України, зокрема, у постанові від 14.01.2014 по справі № 21-395а13, Верховний Суд у постановах від 14.03.2018 у справі № 822/1832/16, від 24.10.2018 у справі № 820/5932/16, від 19.06.2019 у справі № 2-а-1648/00 (2-а/215/15/16), від 01.08.2019 у справі № 820/1446/17 сформулювали правову позицію, згідно якої суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за встановленими законодавством правилами.
При цьому, суд вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин положення постанови Кабінету міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», як загального нормативно-правового акту, чинного на момент звільнення позивача зі служби, а не наказ Міністерства внутрішніх справ України «Про затвердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання» № 260 від 06.04.2016, оскільки на момент звільнення позивача зі служби в органах внутрішніх справ (06.11.2015) діяв саме Порядок № 100.
Згідно з абз. 3 п. 2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Згідно з довідкою Ліквідаційної комісії Красноградського РВ від 25.11.2019 № 83/29 середньоденна заробітна плата позивача складала 105.83 грн.
Відповідно до листів Міністерства соціальної політики України про розрахунок норми тривалості робочого часу на відповідні роки кількість робочих днів за період вимушеного прогулу складала 1016.
Таким чином, середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу складає: 107523.28 грн. грн (105.83 грн * 1016 днів).
Додатково, враховуючи записи в трудовій книжці позивача щодо отримання допомоги по безробіттю та працевлаштування, слід зазначити, що оскільки законодавством не передбачено будь-яких підстав для зменшення розміру середнього заробітку за певних обставин (отримання допомоги по безробіттю, працевлаштування на іншу роботу), виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу.
Даний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 13.02.2019 у справі №815/2959/17
Суд також зазначає, що посада позивача входила до штату ГУ МВС України в Харківській області, наказ щодо звільнення позивача видано ГУ МВС України в Харківській області.
При цьому, Красноградське РВ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області було структурним підрозділом ГУ МВС України в Харківській області, який фінансується за рахунок його бюджетних асигнувань.
Внаслідок чого, суд вважає, що саме Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області є розпорядником відповідних бюджетних коштів, а як наслідок є належним відповідачем у даній справі, в частині вимог щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Відповідно до абзаців першого, другого пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 року № 58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.93 року за № 110, (із змінами і доповненнями) (далі також - Інструкція) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження) (абзац 1 пункту 2.4 Інструкції).
Пунктом 2.10 Інструкції встановлено, що у розділі "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження", "Відомості про заохочення" трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається.
У разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: "Запис за № таким-то недійсний. Прийнятий за такою-то професією (посадою)" і у графі 4 повторюються дата і номер наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу, запис з якого неправильно внесений до трудової книжки.
У такому ж порядку визнається недійсним запис про звільнення і переведення на іншу постійну роботу у разі незаконного звільнення або переведення, установленого органом, який розглядає трудові спори, і поновлення на попередній роботі або зміни формулювання причини звільнення. Наприклад, пишеться: "Запис за N таким-то є недійсним, поновлений на попередній роботі". При зміні формулювання причини звільнення пишеться: "Запис за № таким-то є недійсним, звільнений..." і зазначається нове формулювання. У графі 4 в такому разі робиться посилання на наказ про поновлення на роботі або зміну формулювання причини звільнення.
Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.93 року № 301 "Про трудові книжки працівників" (із змінами і доповненнями) передбачено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Отже, враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про передчасність вимог про зобов'язання внести виправлення до трудової книжки позивача щодо недійсності запису № 2 про його звільнення та поновлення його на посаді, оскільки у суду відсутні докази того , що відповідачем по справі не будуть вчинені означені вище дії на виконання рішення суду.
Відповідно до ст.ст.7,9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У відповідності до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На підставі викладеного вище, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є такими, що підлягають частковому задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 6-9, 139, 242-246, 295 КАС України, суд, -
вирішив:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ ГУМВС України в Харківській області від 06 листопада 2015 року № 645о/с у частині звільнення старшого лейтенанта міліції ОСОБА_2 з посади старшого слідчого слідчого відділення Красноградського РВ ГУМВС України в Харківській області з урахуванням змін внесених наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області № 689 о/с від 29.12.2015 року щодо внесення змін до наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області № 645 о/с від 06.11.2015 року стосовно звільнення згідно з пунктами 10 та 11 розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію" та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, з 06.11.2015 року у запас Збройних сил за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів) старшого лейтенанта міліції ОСОБА_2 з посади старшого слідчого Слідчого відділення Красноградського РВ ГУМВС України в Харківській області.
Поновити ОСОБА_2 на посаді старшого слідчого Слідчого відділення Красноградського РВ ГУМВС України в Харківській області.
Стягнути з ГУМВС України в Харківській області на користь ОСОБА_2 щомісячне грошове забезпечення за час вимушеного прогулу у зв'язку з незаконним звільненням у розмірі 107523 (сто сім тисяч п'ятсот двадцять три) грн.28 коп.
В іншій частині позов залишити без задоволення.
Рішення в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді старшого слідчого Слідчого відділення Красноградського РВ ГУМВС України в Харківській області звернути до негайного виконання.
Рішення в частині стягнення з ГУМВС України в Харківській області на користь ОСОБА_2 щомісячного грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за один місяць звернути до негайного виконання
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду або через Харківський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду у відповідності до ст. 295 КАС України. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
У повному обсязі рішення виготовлено 09.12.2019
Суддя Зоркіна Ю.В.