Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
10 грудня 2019 р. № 520/12541/19
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спірідонова М.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, Держпром, 3 під., 2 пов.) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд:
1. Визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у зменшенні розміру пенсії ОСОБА_1 з 86 % грошового забезпечення до 70 % грошового забезпечення з 01.01.2018 року і з 01.01.2019 року та у зменшенні розміру пенсії з надбавками ОСОБА_1 за рахунок виплати лише 50% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року з 01.01.2018 року та за рахунок виплати лише 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року з 01.01.2019 року протиправними: 2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію у розмірі 86 % грошового забезпечення з 01.01.2018 року і з 01.01.2019 р. та з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 р. з 01.01.2018 р.. здійснити виплату ОСОБА_1 суму недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2018 року та з 01.01.2019 року однією сумою, з нарахуванням і виплатою компенсації втрати частини доходу з 01.01.2018 року і з 01.01.2019 р. розрахувавши її розмір за методикою відповідно ст. З Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати», виконати рішення суду протягом тридцяти днів, з дня набрання судовим рішенням законної сили.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що оскаржувані дії відповідача є незаконними, оскільки вони порушують право позивача на пенсійне забезпечення.
Ухвалою суду від 25.11.2019 року відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов, а позивачу відповідь на відзив.
Представником відповідача 09.12.2019 року надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, та зазначає, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ як отримувач пенсії, призначеної на умовах Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ від 09.04.1992 року (далі - Закону № 2262-ХІІ) в розмірі 86% грошового забезпечення.
З 01.01.2018 року пенсію позивача перераховано відповідно до ч.4 ст. 63 Закону № 2262-ХІІ та постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військогої служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 21.02.2018 № 103, з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби, що визначені станом на 1 березня 2018 р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" на підставі довідки, виданої Державною службою України з надзвичайних ситуацій.
Також відповідачем зазначено, що відповідно ч. 2 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (в редакції Закону №1166 від 27.03.2014 року, що діє на час виникнення права на перерахунок) максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 % відповідних сум грошового забезпечення.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України зазначено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З огляду на вищезазначені приписи Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вивчивши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносини вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав та мотивів.
Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 , проходив дійсну військову службу в Збройних Силах України на посаді доцента кафедри тактики (радіотехнічних з'єднань, частин і підрозділів) факультету озброєння (та бойового застосування з'єднань, частин і підрозділів радіотехнічних військ) (3 факультету) Харківського Військово університету та був звільнений у запас 25.11.2002 року та виключений зі списку особового складу з 09.12.2002 року.
Позивачу з 06.12.2002 року була призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону № 2262-ХІІ як особі яка звільнена з військової служби.
Також судом встановлено, що позивач перебуває на пенсійному обліку у ГУ ПФУ в Харківській області, пенсійна справа № ФХ-109144.
З 01.01.2018 року та 01.01.2019 року відповідачем на виконання постанови КМУ від 21.02.2018 року № 103 було перераховано пенсію позивача.
Відповідно до зазначених перерахунків розмір пенсії позивача з надбавками складає 9838,50 грн., однак відповідачем виплачується позивачу лише частина основного розміру пенсії 7119, 21 грн. з 01.01.2018 року та 8478,85 з 01.01.21019 року.
Крім того відповідачем було зменшено розмір пенсії позивача з 86% грошового забезпечення на 70% грошового забезпечення.
Позивач вбачаючи в зазначеному порушення своїх прав звернувся за їх захистом до суду.
Суд надаючи оцінку спірним правовідносинам зазначає наступне.
Пунктом 8 розділу II Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", який набрав чинності з 01.10.2011 р., та пунктом 23 розділу II Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні", який набрав чинності з 01.05.2014 р., до ч. 2 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" було внесено зміни та цифри "90" замінено цифрами "80" та цифри "80" замінено цифрами "70" відповідно.
Тобто, зміна встановленого Законом максимального розміру пенсії (з 90% до 70% сум грошового забезпечення) відбулася вже після призначення позивачу пенсії.
Частиною 1 статті 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Таким чином, зміна максимального розміру пенсії з 86% до 70% сум грошового забезпечення, що відбулася у ч. 2 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" після призначення пенсії позивачу, не є підставою для зменшення розміру призначеної позивачу пенсії під час проведення відповідачем її перерахунку.
Внесені Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" та Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" зміни до ч. 2 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 80% та 70% грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, а мають застосовуватися лише виключно при призначенні нових пенсій.
Частиною 3 статті 1-1 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" встановлено, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Однак, як Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" так і Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не передбачено зменшення основного розміру пенсії у разі проведення її перерахунку.
Крім того, вирішуючи питання про застосування Закону № 2262-ХІІ у часі, суд виходить із того, що згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсязі існуючих прав і свобод.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України [перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції. Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян які під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно - правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що при розрахунку розміру підвищення до пенсії на підставі Постанов Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 максимальний її розмір має обраховуватися із вказаного у довідці грошового забезпечення, але виходячи із розміру пенсії у відсотках, право на які особа набула на момент виходу на пенсію і розмір яких не може бути зменшено наступними змінами в законодавстві.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України в постановах від 10 грудня 2013 року № 21-420а13 та № 21-348а13, від 17 грудня 2013 року № 21-445а13, та Верховним Судом в постановах від 03.04.2018 № 175/1665/17 та від 24.04.2018 № 686/12623/17.
З урахуванням вищевказаного, суд приходить до висновку, що відповідач при проведенні ОСОБА_1 перерахунку пенсії протиправно зменшив розмір пенсії за вислугу років з 86 % на 70% грошового забезпечення, а тому, позовні вимоги в частині визнання дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у зменшенні розміру пенсії ОСОБА_1 з 86 % грошового забезпечення до 70 % грошового забезпечення з 01.01.2018 року і з 01.01.2019 року та зобов'язання Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію у розмірі 86 % грошового забезпечення з 01.01.2018 року і з 01.01.2019 р. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог щодо визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо зменшення розміру пенсії з надбавками ОСОБА_1 за рахунок виплати лише 50% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року з 01.01.2018 року та за рахунок виплати лише 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року з 01.01.2019 року протиправними за зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошового забезпечення з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 р. з 01.01.2018 р. та з 01.01.2019 року, суд зазначає наступне.
Пунктом 2 Постанови №103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” від 21.02.2018 встановлено, що виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 01.01.2018 року в таких розмірах: з 01.01.2018 - 50%; з 01.01.2019 по 31.12.2019 - 75%; з 01.01.2020 - 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.01.2018.
Водночас 14 травня 2019 року Окружним адміністративним судом міста Києва було винесено рішення по справі № 826/3858/18. Вказаним рішенням суду було визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військ служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"; зобов'язано Кабінет Міністрів України невідкладно після набрання рішенням суду законної сили опублікувати резолютивну частину рішення суду про визнання нормативно-правого акта протиправним та нечинним в окремій його частині у виданні, в якому було офіційно оприлюднено нормативно-правовий акт.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 - без змін.
Отже, рішення у справі № 826/3858/18 щодо визнання протиправними та нечинними пунктів 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" набрало законної сили 05 березня 2019 року.
Тому дії відповідача по нарахуванню позивачу пенсії за рахунок виплати лише 50 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року, з 01.01.2018 року та 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року, з 01.01.2019 року слід вважати такими, що не відповідають чинному законодавству.
До 1 січня 2018 року перерахунок пенсії відбувався на підставі частини третьої статті 63 Закону №2262-ХІІ, якою передбачено, що усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсії за цим Законом, або у зв'язку із введення для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки передбачені частиною другою статті 51 цього Закону.
Розмір грошового забезпечення визначався Постановою Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07.11.2007 року № 1294 (далі постанова КМУ № 1294).
Згідно пункту 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого Постановою КМУ № 45 від 13.02.2008 року, державні органи у п'ятиденний термін після прийняття відповідного нормативно-правового акта, на підставі якого змінюється хоча б один з видів грошового забезпечення для відповідних категорій осіб, повинен повідомити про це Пенсійний фонд України, який повідомляє у п'ятиденний термін з моменту надходження інформації від державних органів своїм головним управлінням в областях та м. Києві (далі - головні управління ПФУ) про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку. Головні управління ПФУ складають у десятиденний строк з моменту надходження зазначеної інформації списки та подають їх органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року № 1774-VIII (далі - Закон № 1774) внесені зміни в статтю 63 Закону № 2262-ХІІ, згідно якого частина 3 Закону стала частиною 4 і сама ця частина Закону була змінена.
Відповідно до частини 4 статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Постановою КМУ № 103, внесені зміни в пункти 1, 2 Постанови КМУ № 45, згідно яких вже не державні органи (Міноборони) повідомляють Пенсійний фонд України про підстави перерахунку пенсій військовим пенсіонерам, а Мінсоцполітики.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова КМУ № 704), яка почала діяти з 1 березня 2018 року і передбачає визначення розміру грошового забезпечення військовослужбовців відповідно до займаних посад, з урахування коефіцієнтів, визнано такою що втратила чинність Постанова КМУ №1294.
Отже, частина третя статті 43 Закон №2262-ХІІ передбачала, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Водночас пункти 1 та 2 спірної постанови №103, встановлюють відсоткове зменшення виплати пенсії військовослужбовцям та пункт 5 і додаток 2 Порядку, звужують складові грошового забезпечення, які підлягають врахуванню при обрахунку пенсії вказаним особам (зокрема позивачу), відтак звужують зміст вже існуючих прав таких осіб.
Рішенням Конституційного Суду України від 11.10.2005 №8-рп/2005 звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу права і свобод - це зменшення, зокрема, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.
Крім того, Конституційний Суд України, надаючи офіційне тлумачення основних визначальних норм в сфері пенсійного забезпечення військовослужбовців, та деяких інших осіб (Рішення Конституційного Суду України від 13.05.2015 року № рп-4/2015) констатував: "Аналіз наведених положень Закону (2262-ХІІ) вказує на єдиний підхід законодавця до визначення видів грошового забезпечення військовослужбовців, які враховуються як при призначенні пенсій (стаття 43), так і при перерахунку раніше призначених пенсій (стаття 63)".
Аналізуючи наведені норми пенсійного законодавства, можна зробити висновок про те, що пункти 1, 2 спірної Постанови №103 звужують зміст та обсяг існуючих прав і свобод. Тому його дії щодо зменшення з 01.03.2018 р. ОСОБА_1 розміру пенсії з надбавками за рахунок виплати 50% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018р. з 01.01.2018 року та 75 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018р. з 01.01.2019 року є такими, що порушують права позивача, отже, суд має підстави для визнання вказаних дій протиправними.
Щодо вимоги позивача зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області здійснити виплату ОСОБА_1 суму недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2018 року та з 01.01.2019 року однією сумою, з нарахуванням і виплатою компенсації втрати частини доходу з 01.01.2018 року і з 01.01.2019 р. розрахувавши її розмір за методикою відповідно ст. 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати», виконати рішення суду протягом тридцяти днів, з дня набрання судовим рішенням законної сили, то суд зазначає наступне.
Спосіб виконання дій, які має вчинити за рішенням суду суб'єкт владних повноважень, не визначений в спірних правовідносинах нормативно. У разі набрання чинності рішенням суду про зобов'язання сплатити недоплачену частину пенсії, перерахування недоплачених сум буде вважатися належним виконанням судового рішення, як у разі перерахування присудженої суми кількома платежами, так і однією сумою, а повним виконанням рішення суду буде сплата відповідачем всієї недоплаченої різниці, а отже позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню, оскільки є передчасними та спрямовані на вказівку алгоритму виконання зазначеного рішення суду.
Щодо вимоги про виплату заборгованості з урахуванням компенсації втрати частини доходів, то суд зазначає, що відповідно до ст. 1 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати”, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Згідно зі статтею 2 вказаного Закону компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
При цьому, основною умовою для виплати громадянину компенсації є порушенням встановлених строків виплати саме нарахованих доходів (у тому числі пенсії).
Відтак, оскільки з затримки у виплаті пенсії позивачу не було, тому вказана вимога є безпідставною.
Стосовно вимоги про встановлення судового контролю, суд зазначає, що відповідно до ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
З аналізу вказаної норми вбачається, що встановлення судового контролю за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі, є правом, а не обов'язком суду. Отже, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах є саме диспозитивним правом суду, яке може використовуватись в залежності від наявності об'єктивних обставин, що підтверджені належними та допустимими доказами. Це виключно як певна (можливо, виняткова) міра впливу на той чи інший орган влади. Застосування наведеної норми - це прерогатива суду.
В своєму ж позові про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення позивач не навів аргументованих доводів, та не надав доказів того, що прийнята постанова суду буде відповідачем тривалий час не виконуватись. Тому дана вимога позивача не підлягає задоволенню.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, Держпром, 3 під., 2 пов.) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у зменшенні розміру пенсії ОСОБА_1 з 86 % грошового забезпечення до 70 % грошового забезпечення з 01.01.2018 року і з 01.01.2019 року та у зменшенні розміру пенсії з надбавками ОСОБА_1 за рахунок виплати лише 50% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року з 01.01.2018 року та за рахунок виплати лише 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року з 01.01.2019 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію у розмірі 86 % грошового забезпечення з 01.01.2018 року та з 01.01.2019 р. з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 р. з 01.01.2018 р..
В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в частині задоволення позовних вимог у розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) грн. 20 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Спірідонов М.О.