Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
04 грудня 2019 р. справа № 520/9119/19
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Біленського О.О.,
при секретарі судового засідання - Жуковій О.С.,
за участі:
представника позивача - Лебединський Г.І.,
представників відповідача - Гончаренко А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Держпраці у Харківській області (вул. Алчевських, буд. 40, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 39779919) про визнання протиправною та скасування постанови,-
Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпраці у Харківській області, в якому просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Харківській області від 06.06.2019 року №ХК6103/298/НП/АВ/П/ТД/-ФС про накладення штрафу на Фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 у розмірі 751140,00 грн..
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідно до Постанови Головного управління Держпраці у Харківській області від 06.06.2019 року №ХК6103/298/НП/АВ/П/ТД/-ФС на позивача Фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 751140,00 грн. Дана постанова винесена на підставі акту №ХК6103/298/НП/АВ від 17.05.2019 року. Позивач вважає дану постанову необґрунтованою, прийнятою не у відповідності до норм чинного законодавства, на підставі позапланової перевірки, проведеної без законних підстав, без вжиття вичерпних заходів для з'ясування фактичних обставин під час перевірки, здійснені висновки щодо обставин викладені в оскаржуваній постанові не відповідають фактичним правовідносинам, без дотримання відповідачем повноти, об'єктивності га неупередженості здійснення державного нагляду (контролю), взагалі без повідомлення позивача про розгляд справи про накладення штрафу, у зв'язку із чим є протиправною та такою, що підлягає скасуванню. З огляду на викладене позивач просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 10.09.2019 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено підготовче засідання.
Через канцелярію суду 26.09.2019 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідач заперечує проти позову та вважає його безпідставним. Представник відповідача вказав, що інспекційне відвідування було проведено на підставі підпункту 3 пункту 5 Порядку №295 за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятими за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел не заборонених законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1,2, 4-7 цього пункту та наказу №829 від 06.05.2019 року. Під час інспекційного відвідування було виявлено порушення законодавства про працю, а саме частини 3 статті 24 КЗпП України - 6 працівників фактично було допущено до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. За результатами інспекційного відвідування інспекторами праці було складено Акт інспекційного відвідування №ХК6103/298/НП/АВ від 17.05.2019 та Припис про усунення виявлених порушень №ХК6103/298/НП/АВ/П від 17.05.2019. Окрім цього, представник відповідача вважає, що відповідачем правомірно винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ХК6103/298/НП/АВ/П/ТД/-ФС від 06.06.2019 року на підставі ст.265 КЗпП України. З огляду на викладене, відповідач вважає, що при вчиненні дій під час проведення інспекційного відвідування та під час складання оскаржуваної постанови, відповідач діяв на підставі та у межах повноважень, визначених чинним законодавством.
Під час судового засідання 18.11.2019 року представника позивача надав відповідь на відзив, в якій позивач підтримав позицію, викладену у адміністративному позові, та вказує, що відзив відповідача є необґрунтованим та таким, що спростовується матеріалами справи.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити адміністративний позов з підстав та мотивів, викладених в ньому.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що на підставі листа вх.№27/6147 від 15.04.2019 року та інформаційної довідки, котра містила інформацію про те, що за адресами: м.Харків, вулиця Різдвяна, будинок 14, м.Харків, вулиця Юрія Паращука, будинок 7, м.Харків, Стадіонний проїзд, будинок 11, м.Харків, вулиця Гвардійців-Широнинців, будинок 33, м.Харків, проспект Московський, будик 190/2, м.Харків, вулиця Героїв Праці, будинок 6 - мережа під торгівельною маркою «Munira Style Одяг з Європи» відбувається неодноразова зміна інформації у куточках споживача суб'єктів господарювання, що зазначенні в листі вх.№27/6147 від 15.04.2019 року, уповноважена посадова особа Головного управління Держпраці у Харківській області прийняла рішення про проведення заходу державного контролю у формі інспекційного відвідування, рішення було виражено шляхом видання наказу №829 від 06.05.2019 року на проведення заходу державного контролю відносно ОСОБА_3 .
Інспекційне відвідування було проведено на підставі підпункту 3 пункту 5 Порядку №295 за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятими за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел не заборонених законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1,2, 4-7 цього пункту та наказу №829 від 06.05.2019 року.
Відповідно до наказу №829 від 06.05.2019 року інспекторам праці, визначеним у наказі, доручено провести захід державного контролю у формі інспекційного відвідування на предмет додержання законодавства про працю, в тому числі фактичного допуску працівників до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому КМУ об'єктом відвідування.
З пояснень представника відповідача вбачається, що лист вх.№27/6147 від 15.04.2019 року не розглядався контролюючим органом як звернення в розумінні ЗУ «Про звернення громадян», а розглядався, як зазначено в підпункті 3 пункту 5 Порядку №295 «інформація отримана з інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством».
На підставі наказу було видано направлення №02.03-03/1493 від 07.05.2019 року, яке було відправлено на адресу позивача засобом поштового зв'язку 6102228429960.
З наявних матеріалів справи вбачається, що інспекційне відвідування інспекторами праці Управління Держпраці було розпочато за фактичною адресою здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , о 10 год. 50 хв. 10.05.2019 року. Вказаний факт встановлено з наявних матеріалів справи, показань свідків, дослідження відтвореного відеозапису та не заперечувався сторонами у справі.
Судом встановлено, що 10.05.2019 року інспектори праці були допущені до проведення інспекційного відвідування, пред'явили службові посвідчення, інспекторами праці було опитано осіб, котрі на момент інспекційного відвідування здійснювали певні роботи, наприклад продаж непродовольчих товарів, консультували покупців в магазині «Munira Style Одяг з Європи».
У зв'язку з неможливістю суб'єкта господарювання надати необхідні документи для проведення інспекційного відвідування було складено Акт про неможливість проведення інспекційного відвідування №ХК6103/298/НП від 10.05.2019 року та Вимогу про надання документів №ХК6103/298/НД від 10.05.2019 року. Строк інспекційного відвідування було зупинено до 09 год. 00 хв. 17 травня 2019 року, зазначені документи були направленні засобом поштового зв'язку №6102228429960.
17.05.2019 року суб'єктом господарювання до Головного управління Держпраці у Харківській області не було надано запитуванні документи.
Таким чином, захід державного контролю у формі інспекційного відвідування тривав два дні 10.05.2019 року та 17.05.2019 року
10.05.2019 року за адресою м. Харків, Стадіонний проїзд, будинок 11, інспекторами праці було встановлено фактичний допуск без належного оформлення трудових відносин 6 осіб, які виконували роботи з продажу непродовольчих товарів, консультування покупців в магазині «Munira Style одяг із Європи».
На підставі встановлених фактів інспекторами праці було складено Акт інспекційного відвідування №ХК6103/298/НП/АВ від 17 травня 2019 року та Припис про усунення виявлених порушень №ХК6103/298/НП/АВ/П від 17 травня 2019 року, які направлені засобом поштового зв'язку №6102228462410 у зв'язку з неможливістю особистого вручення.
На виконання норм Порядку № 509, Управлінням Держпраці було направлено позивачу повідомлення про розгляд справи про накладання штрафу №0714 від 24 травня 2019 року рекомендованим листом №6102228540721 та винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ХК6103/298/НП/АВ/ТД-ФС від 06.06.2019 року.
Судом встановлено, що постанову №ХК6103/298/НП/АВ/ТД-ФС від 06.06.2019 року було направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення №6102228599475 та зазначене відправлення було отримано ФОП Фаресом ОСОБА_4 13.06.2019 року.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, крім іншого, з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.
Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 7 цього Положення).
Відповідно до Положення про Головне управління Держпраці у Харківській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці від 03.08.2018 року № 84 у редакції чинній на момент інспекційного відвідування (далі - Положення), Головне управління Держпраці у Харківській області є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується.
Відповідно до підпункту 5 пункту 4 Положення Головне управління Держпраці у Харківській області здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.
Відповідно до частини першої статті 259 КЗпП, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю затверджено ПКМУ від 26.04.2017 № 295 «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Порядок № 295).
Відповідно до п. 2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань або невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.
Відповідно до частини четвертої статті 2 Закону України від 05 квітня 2007 р. № 877-IV «Про основні засади здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон № 877) заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема Законом України від 8 вересня 2004 р. №1985-IV «Про ратифікацію Конвенції Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі» та Законом України від 08.09.2004 № 1986 «Про ратифікацію Конвенції Міжнародної організації праці №129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві».
Згідно з частиною п'ятою статті 2 Закону №877 такий державний нагляд (контроль) здійснюється у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідній сфері та міжнародними договорами, із забезпеченням дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.
Так, Закон №877 містить вичерпний перелік норм дотримання яких зобов'язані забезпечити Держпраці та його територіальні органи при здійсненні державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення.
Правова позиція, щодо розмежування дії норм Закону №877 та Порядку №295, знайшла своє відображення в рішенні Касаційного адміністративного суду в складі Верховного суду від 22.03.2018 по справі № 697/2073/17.
Відносно посилань позивача на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду по справі №826/8917/17 від 14.05.2019 року, якою було залишено без змін рішення Окружного адміністративного суду м.Києва про скасування Порядку №295, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що наказ про проведення заходу державного контролю №829 від 06.05.2019 року було видано відповідачем до набрання законної сили рішенням суду про скасування Порядку №295. Також, інспекційне відвідування було розпочато 10 травня 2019 року, коли Порядок №295 був чинний. З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що дії, вчинені відповідачем у відповідності Порядку №295 відповідали вимогам чинного на час їх вчинення нормативно-правового акту, відповідно є правомірними.
Також суд зазначає, що Кодекс законів про працю України, а безпосередньо статтю 265 не було визнано нечинною, Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2013 № 509 також був чинний.
У зв'язку з наведеним наявність згоди Держпраці для здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю за зверненням фізичних та юридичних осіб Порядком №295 не передбачена.
Виключний перелік підстав проведення заходу державного контролю у формі інспекційних відвідувань передбачений Порядок №295 та розширенню не підлягає.
Інспекційне відвідування було проведено на підставі рішення керівника органу контролю про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин, що передбачено Порядком №295 та визначено як підстава у наказі про проведення заходу державного контролю №829 від 06.05.2019 року.
Відносно тверджень позивача щодо непред'явлення направлення на проведення заходу державного контролю у формі інспекційного відвідування 10.05.2019 р. позивачу, судом встановлено наступне.
Відповідно до п.8 Порядку №295 про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі. Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.
Згідно з вимогами ч.2 ст.12 Конвенції МОП №81 від 1947 року, у разі інспекційного відвідування інспектори повідомляють про свою присутність роботодавцю або його представнику, якщо тільки вони не вважатимуть, що таке повідомлення може завдати шкоди виконанню їхніх обов'язків.
Інспекційне відвідування було проведено на предмет додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства про працю, в тому числі з питань виявлення неоформлених трудових відносин, у зв'язку з чим обов'язок попереднього повідомлення суб'єкта господарювання про інспекційне відвідування відсутній.
Відповідно до підпункту 1, 2 пункту 11 Порядку №295, та статті 12 Конвенції 81 від 1947 року інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право:
1) під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об'єкта відвідування, в яких використовується наймана праця;
2) ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об'єктом відвідування їх копії або витяги;
3) фіксувати проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин засобами аудіо-, фото - та відеотехніки.
З наявних матеріалів справи вбачається, що направлення №02.03-03/1493 від 07.05.2019 року було відправлено засобом поштового зв'язку 6102228429960.
Посилання позивача, що за адресою інспекційного відвідування був присутній ОСОБА_3 є безпідставним, адже не підтверджується жодним наявним в матеріалах справи доказом, в тому числі під час дослідження судом відтвореного відеозапису та показань свідка ОСОБА_1 , допитаного під час розгляду справи.
Таким чином, дії відповідача щодо невручення направлення на проведення заходу державного контролю у формі інспекційного відвідування 10.05.2019 р. позивачу, а відправлення його засобами поштового зв'язку, є правомірними з огляду на відсутність під час інспекційного відвідування безпосередньо ОСОБА_5 Рамі або уповноваженої ним посадової особи.
Суд зазначає, що позивачем в позовній заяві та під час розгляду справи не наведені доводи незаконності дій ГУ Держпраці під час ініціювання та проведення інспекційного відвідування. При цьому суд зауважує, що відповідачем проводилось саме інспекційне відвідування, а не перевірка.
Таким чином, дії суб'єкта владних повноважень є такими що порушують права і свободи особи лише в тому разі, якщо вони, по-перше, вчинені з перевищенням визначених законом повноважень, та по-друге, є юридично значимими, тобто мають безпосередній вплив на стан суб'єктивних прав та обов'язків особи.
Однак дії контролюючого органу з призначення інспекційного відвідування та його проведення не відповідають наведеним критеріям, позаяк дії інспекторів праці є лише службовою діяльністю працівників Головного управління Держпраці у Харківській області на виконання своїх посадових обов'язків із збиранням доказової інформації щодо дотримання суб'єктом господарювання вимог чинного законодавства. Тому, саме по собі призначення інспекційного відвідування та його проведення, а саме відправлення направлення, складення акта не створює для суб'єкта господарювання жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав.
Окрім цього, оспорюванні за цим позовом процедурні дії не мають самостійного правового значення, оскільки не являються собою остаточне волевиявлення владного суб'єкта.
Таким чином, суд приходить до висновку, що проведення інспекційного відвідування Головним управлінням Держпраці у Харківській області ФОП Фарес Рамі за адресою: м.Харків АДРЕСА_2 проїзд АДРЕСА_3 будинок 11, 10.05.2019 року та 17.04.2019 року відповідно до наказу від 06.05.2019 року №829 вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом встановлено, що під час інспекційного відвідування 10.05.2019 року за адресою м. Харків, Стадіонний проїзд, будинок 11 інспекторами праці було встановлено фактичний допуск без належного оформлення трудових відносин осіб, які виконували роботи з продажу непродовольчих товарів, консультування покупців в магазині «Munira Style одяг із Європи», а саме:
- Олена, яка відмовилась вказати своє прізвище та по-батькові. Фактичний допуск вказаної особи зафіксовано на відеопристрій (відео з найменуванням « 20190510_105114»). Під час дослідження відтвореного відеозапису, вбачається, що остання консультувала покупців магазину «Munira Style одяг із Європи». Осман Науаф Ібрагім, котрий працює відповідно до трудового договору з позивачем, підтвердив, що зазначена особа є працівницею ОСОБА_3
- ОСОБА_6 , працює в магазині «Munira Style одяг із Європи». 10.05.2019 року інспекторами праці було встановлено фактичний допуск особи, що зафіксовано на відео пристрій. Так, відповідно до відео з найменуванням « 20190510_105114» на 02 хв. 44 секунді ОСОБА_6 повідомила, що працює перший день. Остання не повідомила та їй не було відомо, що ОСОБА_3 уклав з нею цивільно-правовий договір, як про те наполягає в позовній заяві ОСОБА_3 . Під час допиту в якості свідка, ОСОБА_6 показала, що щоденно за відпрацьовані 2-3 години з нею проводився розрахунок у розмірі 100,00 грн. Свідок також показала, що у червні 2019 року жодних документів не підписувала. Вказане спростовує твердження позивача про те, що з вказаною особою Акт виконання робіт підписаний 22.06.2019 р., згідно розрахунково- платіжної відомості по виплатам договорів цпх від 01.08.2019 р.. ОСОБА_6 отримала 1288,00 грн. Жодного з вказаних тверджень свідок під час допиту не підтвердила. Вказане свідчить про об'єктивність висновків відповідача щодо фактичного допуску без належного оформлення трудових відносин ОСОБА_6 .
- ОСОБА_7 . 10.05.2019 року інспекторами праці було встановлено фактичний допуск особи, що зафіксовано на відео пристрій. Так, відповідно до відео з найменуванням « 20190510_105114» на 03 хв. 33 секунді ОСОБА_7 , яка знаходилась за стійкою де розміщена каса, повідомила, що працює касиром перший день, та цей день в неї «пробний». На відео з найменуванням « 20190510_110343» зафіксовано, як ОСОБА_7 реалізовує непродовольчий товар. Тобто, особа виконувала певні функції за конкретною посадою - касира (відповідно до класифікатору професій ДК003:2005). Під час дослідження відтвореного відеозапису, судом встановлено, що вказана особа представилась, підтвердила факт роботи у магазині «Munira Style одяг із Європи». Окрім цього на відеозаписі зафіксовано факт отримання вказаною особою грошових коштів від покупця.
Відповідно до вимог п.44 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України 29.12.2017 року №148, керівник установи/підприємства під час прийняття на роботу касира укладає з ним договір про повну матеріальну відповідальність та ознайомлює його під підпис із вимогами цього Положення. Керівник установи/підприємства для здійснення функцій касира може прийняти рішення щодо виконання таких функцій працівником іншої/іншого установи/підприємства, залученого на підставі укладеної між установами/підприємствами угоди на надання послуги з надання персоналу, у якій обов'язково зазначається вимога про повну матеріальну відповідальність такого працівника.
Пунктом 45 вказаного Положення визначено, що касир/працівник іншої/іншого установи/підприємства, залучений на підставі укладеного договору на надання послуги з надання персоналу несе повну матеріальну відповідальність за збереження всіх прийнятих ним цінностей відповідно до законодавства України. Касиру/працівнику іншої/іншого установи/підприємства, залученому на підставі укладеного договору на надання послуги з надання персоналу, забороняється передовіряти виконання дорученої йому роботи іншим особам. В/на установах/підприємствах, які мають одного касира, у разі потреби тимчасової його заміни виконання обов'язків касира покладається на іншого працівника за письмовим наказом керівника. З цим працівником укладається договір про повну матеріальну відповідальність на час виконання ним обов'язків касира. Цінності, передані касиру під відповідальність, у разі його відсутності перераховуються іншим касиром, якому вони передаються, у присутності керівника та головного бухгалтера або в присутності комісії, призначеної керівником установи/підприємства. Про результати перерахування і передавання цінностей складається акт за підписами зазначених осіб. Установи/підприємства, штатним розписом яких не передбачено посади касира, виконання його обов'язків покладають на бухгалтера чи іншого працівника, з яким укладається договір про повну матеріальну відповідальність, відповідно до письмового розпорядження керівника.
З огляду на наведені приписи законодавства, під час приймання коштів відповідно до розрахункових документів, що є предметом наданих до суду цивільно-правових договорів, є обов'язковим прийняття на роботу касира, укладення з ним договір про повну матеріальну відповідальність та ознайомлення його під підпис із вимогами цього Положення. У разі виконання таких функцій працівником іншої/іншого установи/підприємства, залученого на підставі укладеної між установами/підприємствами угоди на надання послуги з надання персоналу, у якій обов'язково зазначається вимога про повну матеріальну відповідальність такого працівника.
Однак, матеріали справи не містять жодного доказу, що з ОСОБА_7 , яка фактично виконувала функції, притаманні посаді касира, ОСОБА_3 було укладено договір про повну матеріальну відповідальність. Єдина особа, яка значилась у табелі обліку робочого часу під час інспекційного відвідування - ОСОБА_8 .
- ОСОБА_9 . 10.05.2019 року інспекторами праці було встановлено фактичний допуск особи, що зафіксовано на відео пристрій. Так, відповідно до відео з найменуванням « 20190510_105114» на 05 хв. 53 секунді інспекторам праці було повідомлено, що ОСОБА_9 перебуває на стажуванні. Також, відповідно до відео з найменуванням «V90510-105134» ОСОБА_9 консультує в магазині «Munira Style одяг із Європи». Відносини між роботодавцем і працівником, що виникають при проходженні стажування, в основу яких покладено принцип підпорядкування і субординації та обов'язок виконання правил внутрішнього трудового розпорядку і внесення запису про стажування до трудової книжки працівника, не можуть регламентуватись нормами ЦК України. Під час допиту в якості свідка, ОСОБА_9 показала, що щоденно за відпрацьовані 2-3 години з нею проводився розрахунок у розмірі 100,00 грн. Вказане спростовує твердження позивача про те, що з вказаною особою Акт виконання робіт підписаний 22.06.2019 р., згідно розрахунково- платіжної відомості по виплатам договорів цпх від 01.08.2019 р.. ОСОБА_10 отримала 1288,00 грн. Жодного з вказаних тверджень свідок під час допиту не підтвердила. Вказане свідчить про об'єктивність висновків відповідача щодо фактичного допуску без належного оформлення трудових відносин ОСОБА_9 .
- ОСОБА_11 . 10.05.2019 року інспекторами праці було встановлено фактичний допуск особи, що зафіксовано на відео пристрій. Зазначена особа проходила стажування 2-3 тижні на посаді продавця-консультанта в магазині «Munira Style одяг із Європи». Остання не повідомила та їй не було відомо, що ОСОБА_3 уклав з нею цивільно-правовий договір, як про те наполягає в позовній заяві ОСОБА_3 . Суд зазначає, що вказана особа не була заявлена позивачем у якості свідка, при тому що у адміністративному позові міститься інформація, що вказана особа працювала у позивача. Під час дослідження відтвореного відеозапису, вбачається, що остання консультувала покупців магазину «Munira Style одяг із Європи» та не заперечувала факт стажування у вказаному магазині. Також суд наголошує. що твердження позивача, що 06.05.2019 року з вказаною особою було укладено цивільно-правовий договір не відповідають дійсності, оскільки ОСОБА_11 під час інспекційного відвідування повідомила що перебуває на стажуванні 2-3 тижні, а не 4 дні, як це стверджує позивач.
- ОСОБА_12 . 10.05.2019 року інспекторами праці було встановлено фактичний допуск особи, що зафіксовано на відео пристрій. Так, відповідно до відео з найменуванням «V90510-111141» було зафіксовано ОСОБА_12 яка працює в магазині «Munira Style одяг із Європи». Під час дослідження відтвореного відеозапису, вбачається, що остання консультувала покупців магазину «Munira Style одяг із Європи». Осман Науаф Ібрагім, котрий працює відповідно до трудового договору з позивачем, підтвердив, що зазначена особа є працівницею ОСОБА_3 .
Суд наголошує, що статтею 26 КЗпП України передбачено випробування при прийнятті на роботу. Зазначена норма законодавця передбачає, що випробування можливе у разі укладення трудового договору.
Відповідно до рішення Касаційного адміністративного суду по справі №817/2331/16 від 30.10.2018 року, перевірка роботодавцем кваліфікації майбутнього працівника або навчання його навикам, необхідним для подальшої роботи, шляхом допуску його до роботи без оформлення з ним трудових відносин є незаконною.
Судом, під час дослідження відтвореного відеозапису, встановлено, що зазначені особи виконували роботи з продажу непродовольчих товарів, консультування покупців в магазині «Munira Style одяг із Європи», що не відповідає обсягу робіт у наданих позивачем цивільно-правовим договорам з ОСОБА_6 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 .
Також, відповідно до Рекомендацій Генеральної конференції МОП №198 про трудові правовідносини від 31.05.2016 (далі - Рекомендація), одним із елементів трудових правовідносин є та обставина, що для здійснення робіт зазначених в предметі цивільно-правового договору необхідно оформляти внутрішню документацію суб'єкта господарювання (доступ до місця касира, доступ до матеріальних цінностей).
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що вищезазначені працівники інтегруються в процес виробництва, виконують такі роботи відповідно до вказівок та робочому місці, яке вказується стороною, яка замовила відповідну роботу, та використовуючи засоби та матеріали суб'єкта господарювання, зазначене є елементами існування трудових правовідносин. Праця за цими договорами не є юридично самостійною, робота виконується відповідно до визначеного графіку, на робочому місці, в межах режиму роботи об'єкта відвідування.
Окремо суд зазначає, що ОСОБА_6 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 під час інспекційного відвідування повідомляли, що вони перебувають на стажуванні. Тобто, зазначені особи не знали, що на момент інспекційного відвідування з ними було укладено Цивільно-правові договори.
Договори з громадянами на використання їхньої праці можуть укладатися відповідно до трудового або цивільно-правового законодавства, при цьому слід розрізняти особливості цих договорів.
Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у ст.626 Цивільного кодексу України. Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно зі статтею 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.
З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.
Фізичні особи повинні були виконувати систематично певні трудові функції у позивача відповідно до визначеного виду виконуваної роботи. При цьому, в укладених договорах не визначається обсяг виконуваної роботи, а лише обумовлюється у вигляді зобов'язання виконувати роботи (надавати послуги).
Надання трудовому договору форми цивільно-правового договору перешкоджає реалізації працівником права на працю, гарантованого статтею 2 Кодексу законів про працю України, а також права на соціальний захист у випадку безробіття, при тимчасовій втраті працездатності у разі нещасного випадку на виробництві або внаслідок професійного захворювання, права на відпочинок, щорічну оплачувану відпустку, право на здорові і безпечні умови праці, на об'єднання в професійні спілки.
В силу того, що діюче законодавство забороняє вчиняти дії, спрямовані на приховування трудових відносин, посилання суб'єктів господарювання на укладення з працівниками цивільно-правових угод саме по собі не може звільняти від відповідальності за допущення до роботи працівників без оформлення трудових відносин, якщо вказані угоди спрямовані на приховування фактично існуючих трудових відносин між найманими працівниками та позивачем.
Такого правового висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 13.06.2019 у справі № 1840/2507/18.
В даному випадку правовідносини між позивачем та опитаними громадянами носять ознаки трудових відносин між роботодавцем та найманим працівником. При цьому, дії позивача щодо надання трудовому договору форми цивільно-правового перешкоджають реалізації працівником права на працю, гарантованого Конституцією та Кодексом законів про працю України, а також права на соціальний захист у випадку безробіття, при тимчасовій втраті працездатності у разі нещасного випадку на виробництві або внаслідок професійного захворювання, права на відпочинок, щорічну оплачувану відпустку, право на здорові і безпечні умови праці.
Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 26.09.2019 року по справі №0440/5828/18.
Щодо наявності у відповідача повноважень накладати штрафи за порушення законодавства про працю визначені ч.2 ст.265 КЗпП України, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 259 КЗпП, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 4 ст. 265 КЗпП України встановлено, що штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 1 Положення № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, крім іншого, з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.
Згідно пп. 6 п. 4 вказаного Положення № 96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.
Приписами п.п. 9 пункту 4 Положення № 96 встановлено, що Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль, зокрема, за дотриманням вимог законодавства про працю, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи.
Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 7 цього Положення).
Відповідно до Положення №84, Головне управління Держпраці у Харківській області є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується.
Відповідно до підпункту 5 пункту 4 Положення Головне управління Держпраці у Харківській області здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.
Згідно з пунктом 50 Положення Головне управління Держпраці у Харківській області накладає у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Управління Держпраці.
Аналіз наведених норм свідчить, що відповідач, як територіальний орган Держпраці, наділений правом проводити заходи державного контролю у сфері господарської діяльності позивача з питань, віднесених до його компетенції, зокрема у формі інспекційних відвідувань та накладення штрафів зокрема і за порушення приписів трудового законодавства України визначених відповідно до ч.2 ст.265 КЗпП України.
Статтею 265 КЗпП України передбачена відповідальність за порушення законодавства про працю.
Так, згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору, оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, щодо кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
Таким чином, відповідно до пункту 29 Порядку № 295 заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.
Аналогічна правова позиція знайшла своє відображення в рішенні Касаційного адміністративного суду в складі Верховного суду від 22.03.2018 по справі № 697/2073/17, зазначив, що згідно п. 29 Порядку №295 накладення штрафу на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України (використання праці неоформлених працівників) накладається незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.
Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю, передбачених частиною 2 ст.265 КЗпП України, визначений Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою КМУ від 17.07.2013 № 509 (далі - Порядок № 509).
Відповідно до пункту 2 Порядку № 509 однією з підстав для накладення штрафів є акт про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.
Пунктом 6 Порядку №509 передбачено про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.
З наявних матеріалів справи вбачається, що відповідно до пункту 6 Порядку №509, повідомлення про розгляд справи про накладення штрафу №0714 від 24 травня 2019 року було направлено на адресу позивача рекомендованим листом №6102228540721.
Суд зазначає, що в розумінні пункту 6 Порядку №509, законодавець покладає обов'язок на відповідача повідомити про розгляд справи, визначаючи наступні способи: 1.рекомендований лист, 2.телеграма, 3.телефакс, 4.телефонограма, 5.вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.
Таким чином, у разі відправлення повідомлення про розгляд справи про накладення штрафу рекомендованим листом законодавець визначає це належним способом повідомлення. Зазначений спосіб не покладає на відправника обов'язку вручення, як того вимагає спосіб №5 - вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.
Відповідно до пункту 2 Порядку № 509 однією з підстав для накладення штрафів є акт про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.
На підставі Акту інспекційного відвідування №ХК6103/298/НП/АВ від 17 травня 2019 року було винесено постанову №ХК6103/298/НП/АВ/ТД-ФС від 06.06.2019 року та направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення №6102228599475. Зазначене відправлення було отримано ФОП Фаресом ОСОБА_4 13.06.2019 року.
З огляду на те, що під час судового розгляду справи встановлено фактичний допуск без належного оформлення трудових відносин 6 осіб, які виконували роботи з продажу непродовольчих товарів, консультування покупців в магазині «Munira Style одяг із Європи», в якому здійснює підприємницьку діяльність ОСОБА_13 , суд приходить до висновку, що у відношенні позивача правомірно застосовано штраф у розмірі 751140,00 грн., оскаржувана постанова є правомірною та не підлягає скасуванню.
Згідно частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з частиною 3 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 19, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Держпраці у Харківській області (вул. Алчевських, буд. 40, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 39779919) про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 10.12.2019 року.
Суддя Біленський О.О.