Справа № 500/2447/19
06 грудня 2019 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі: головуючого судді Осташа А. В. за участю: секретаря судового засідання Кавчак О.І., представника позивача - Костишин В.М., представника відповідача - Васильчук І.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Тернопільської митниці ДФС про визнання протиправним і скасування Рішення Тернопільської митниці ДФС від 27.05.2019 №UA403000/2019/00782/2 про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA403030/2019/00517,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Тернопільської митниці ДФС (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправним і скасування Рішення Тернопільської митниці ДФС від 27.05.2019 №UA403000/2019/00782/2 про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA403030/2019/00517.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач за наявності усіх необхідних документів звернувся до митного органу для здійснення митного оформлення імпортованого транспортного засобу. У поданій митній декларації митна вартість транспортного засобу позивачем визначена за ціною договору купівлі-продажу транспортного засобу (основний метод). Проте, відповідачем протиправно, в порушення норм ст. 57 Митного кодексу України та за наявності усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість транспортного засобу, здійснено визначення митної вартості автомобіля за другорядним методом (резервним).
Позивач вказує, що єдиною підставою здійснення відповідачем коригування заявленої митної вартості автомобіля слугувало неподання банківських платіжних документів, що підтверджують вартість легкового автомобіля. Разом з тим, подані його представником договір та рахунок містять усі необхідні реквізити, відомості які ідентифікують даний товар, ціну, за яку автомобіль продається. Дані відомості відповідають відомостям, які зазначені у акті про проведення огляду товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу та митній декларації країни відправлення.
Проте, відповідачем прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів та значно збільшено вартість автомобіля. Вважає, що застосування резервного методу для визначенні митної вартості товару є протиправним, а збільшення такої вартості суттєво порушує права позивача. Просив позов задовольнити повністю.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено у справі судове засідання.
Відповідач 22.11.2019 надіслав до суду відзив на позовну заяву, в якому він позову не визнав, у його задоволенні просив відмовити. Вважає, що позивачем заявлено не вірну митну вартість транспортного засобу та не надано доказів на підтвердження заявленої митної вартості товару.
З огляду на той факт, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності, позивачем документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов'язковими при її обчисленні, а саме: фактурну вартість, до митного оформлення не подано повного пакету належних документів, визначених ч.2 ст.53 МК України. 20.05.2019 під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів посадовою особою митниці було розпочато процедуру консультацій декларанта з митним органом для надання додаткових документів, які підтверджують числові значення складової митної вартості товару згідно частини 3 статті 53 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року №4495-VI. Проте, на вимогу митниці не були надані обов'язкові для підтвердження заявленої митної вартості товарів документи, визначені ч.2 ст.53 МК України, зокрема, платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару та здійсненої операції купівлі-продажу.
Так, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, заявленої декларантом, та отриманої інформації щодо вартості транспортного засобу, посадовою особою відділу адміністрування митних платежів та митно-тарифного регулювання прийнято рішення про коригування митної вартості від 27.05.2019 №UA403000/2019/00782/2 та надано картку відмови №UA403030/2019/00517 у митному оформленні митної декларації.
Враховуючи зазначене, відповідач вказує, що оскаржувані рішення позивачем є законними та обґрунтованими, тому вважає, що правових підстав для визнання їх протиправними та скасування немає.
Позивач подав 02.12.2019 відповідь на відзив.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив, просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог позивача заперечила з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву. Просила суд відмовити у задоволенні позовних позивача повністю.
Заслухавши вступне слово представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
Згідно з матеріалами справи, ОСОБА_1 на підставі договору від 13.05.2019 придбав в Німеччині у ТОВ Автомобілі Ataei вживаний автомобіль марки AUDI, тип та модель - А6 Авант, номер кузова - НОМЕР_1 , країна походження - Німеччина, колір - чорний, в якому вказана загальна вартість: 6700 нетто, 8000 брутто, що підтверджується договором (аркуш справи 17).
Уповноваженою особою позивача, агентом з митного оформлення ОСОБА_2 , 20 травня 2019 року було подано до митного оформлення митну декларацію типу ІМ40ДЕ №UA403030/2019/009416 (надалі - МД) (аркуш справи 51), у графі 31 якої заявлено до митного оформлення товар «автомобіль легковий AUDI А6 AVANT; бувший у користуванні; тип кузова: універсал; колір: чорний; тип двигуна: дизельний; об'єм двигуна: 2967 куб. см.; потужність: 150 кВт; номер кузова: НОМЕР_1; колісна формула: 4x2; календарний рік виготовлення: 2012; модельний рік виготовлення: 2012; загальна кількість місць: 5. Торгова марка: AUDI. Виробник: AUDI /DE.»
Одержувач вантажу - ОСОБА_1 (гр. 8 МД ).
Як вбачається із інформації, яка міститься в гр. 44 МД №UA403030/2019/009416 від 20.05.2019, позивачем до митного оформлення були подані наступні документи:
- рахунок-фактура (інвойс) - № б/н від 13.05.2019 (аркуш справи 16-17);
- декларація про походження товару №Е В070920 від 23.04.2012;
- акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA20903/2019/33022 від 15.05.2019;
- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 23.04.2012;
- договір про надання послуг митного брокера № ТЗ-971 від 13.05.2019;
- паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні НОМЕР_4 від 27.05.1999;
- інші некласифіковані документи - заява на посвідчення від 20.05.2019;
- інші некласифіковані документи - сайт від 20.05.2019;
-платіжне доручення, що підтверджує сплату митних та інших платежів №0.0.1351410562.1 від 14.05.2019;
-сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу № UA.008.67158-19 від 16.05.2019;
-паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону України НОМЕР_6 від 21.10.2015.
Під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів посадовою особою митниці 20.05.2019 було розпочато процедуру консультацій декларанта з митним органом, а саме уповноваженій особі декларанта направлено електронне повідомлення наступного змісту: «Прошу надати додаткові документи, які підтверджують числове значення складової митної вартості товару згідно частини 3 статті 53 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VІ ».
На вимогу митного органу уповноваженою особою декларанта додатково було надано: копію митної декларації країни відправлення №19БЕ290406087129Е8 від 15.05.2019 з офіційним перекладом на українську мову (аркуш справи 20-25); рахунок-фактуру (інвойс) №11484 від 13.05.2019 з офіційним перекладом на українську мову (аркуш справи 18-19).
Також, листом від 24.05.2019 уповноважена особа декларанта повідомила митницю про те, що додаткових документів щодо підтвердження митної вартості задекларованого по МД №UА403030/2019/009416 від 20.05.2019 товару надати не може.
Відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 27.05.2019 №UА403000/2019/000782/2 у зв'язку з тим, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності, позивачем документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов'язковими при її обчисленні, а саме: фактурну вартість, до митного оформлення не подано повного пакету належних документів, визначених ч. 2 ст. 53 МК України.
Зокрема, у рішенні зазначено: «Митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за ціною договору щодо товару який імпортується у зв'язкуз тим, що в документах поданих до митного оформлення наявні розбіжності, а саме: на підтвердження заявленої митної вартості до митного оформлення подані рахунок-фактуру № 11484 від 13.05.2019 та рахунок-фактуру б/н від 13.05.2019, у яких зазначені різні ціни продажу КТЗ; у митній декларації країни відправлення вказана ціна 6700 євро, хоча у рахунку-фактурі наявні відомості щодо вартості у розмірі 8 000 євро. Вартість колісних транспортних засобів та їх складових частин, що ввозяться на митну територію України, визначається за середніми цінами їх продажу в країні придбання або в провідних країнах-експортерах. У митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості даного товару у зв'язку з тим, що інформація яка міститься на загальнодоступних Інтернет ресурсах вартість даного товару є значно вищою за заявлену декларантом. В зв'язку із цим митним органом розпочато процедуру консультації та направлено електронне повідомлення про надання документів для підтвердження заявленої митної вартості товару. На вимогу митного органу декларантом не було подано документів, що підтверджують заявлену митну вартість згідно ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, а саме; платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, якщо здійснювалось страхування, страхові документи, а також додаткових документів відповідно до ч.3 ст. 53 МК України, зокрема, висновок про вартісні характеристики підготовлений спеціалізованою експертною організацією. Другорядні методи не були застосовані через відсутність достатньої інформації про ціну угоди щодо ідентичних та подібних товарів. Метод на основі віднімання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про ціни ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, що продаються на території України, а також про складові компоненти, що можуть бути виділені із ціни. Метод на основі додавання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про вартість всіх витрат, що зараховуються до ціни товару. За результатом проведеної консультації з декларантом, відповідно до положень частини 4 ст. 57 МК України, дійшли згоди про неможливість визначення митної вартості згідно з положеннями статей 59-63 МК України. Митна вартість товару визначена за резервним методом визначення митної вартості згідно ст. 64 МК України. За основу для обрахунку митної вартості даного товару взято інформацію щодо вартості транспортного засобу обрахованого згідно АСАУР 105-2, 106-2 на рівні 11 050 євро» (аркуш справи 12-13).
Відповідач за результатами перевірки митної декларації прийняв картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA403030/2019/00517 (аркуш справи 14-15).
Не погоджуючись із зазначеними рішеннями митного органу щодо коригування митної вартості та відмови у прийнятті митної декларації, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає про таке.
Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справляння митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI (далі - МК України).
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Частина 1 ст. 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Визначення вартості товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування митних платежів здійснюється згідно із положеннями статті 368 МК України.
Так, згідно із ч.1 ст.368 МК України для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів.
Частиною 3 ст.368 МК України визначено, що особа, яка декларує товари, вправі довести достовірність відомостей, представлених для визначення їх фактурної вартості.
При цьому, відповідно до ч.4 ст.368 МК України у разі наявності доказів недостовірності заявленої фактурної вартості товарів органи доходів і зборів визначають їх вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари відповідно до вимог цього Кодексу.
Розділ ІІІ МК України регулює питання митної вартості товарів та методи її визначення.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (ч.2 статті 52 МК України).
Відповідно до вимог статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
У частині другій ст.53 МК України наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Зокрема, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною третьою статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.
Згідно з вимогами ч.4 ст. 54 МК України у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).
Порядком виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 631(надалі - Порядок № 631), передбачено, що однією з митних формальностей, що виконуються митним органом при здійсненні митного оформлення МД, є контроль із застосуванням системи управління ризиками, в тому числі оцінка ризику за МД за допомогою автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР).
Перевіряючи оскаржуване рішення на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, суд зазначає наступне.
Відповідно до профілів ризику згенерованих АСАУР та Розпорядження Тернопільської митниці ДФС від 19.10.2018 №24-р посадовою особою підрозділу митного оформлення направлено запит №485 від 20.05.2019 щодо правильності визначення митної вартості товарів до спеціалізованого підрозділу - відділу адміністрування митних платежів та митно-тарифного регулювання (аркуш справи 53).
Відповідно до п. п. 2, 3 ч. 6 ст. 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 Кодексу (ч. 3 ст. 54 МК України).
Отже, з аналізу вказаних норм вбачається, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, наявності у них розбіжностей, ознак підробки, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою обставиною, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Як випливає із матеріалів справи, відповідачем встановлено, що згідно з наданим рахунком-фактурою № б/н від 13.05.2019 та рахунком-фактурою №11484 від 13.05.2019 операція купівлі-продажу здійснювалась між Олегом Дубчаком та фірмою (компанією) Automobile Ataei GmbH (Автомобілі Ataei ТОВ).
Окрім цього, рахунок-фактура в міжнародній комерційній практиці це документ, що надається продавцем покупцеві та містить перелік товарів і послуг, їх кількість та кошти, які покупець має сплатити за товар і такі послуги.
При цьому, надана до митного оформлення рахунок-фактура №11484 від 13.05.2019 містить, зокрема, банківські реквізити (рахунок, назву банку і т.і.), на які необхідно сплатити кошти за придбаний товар (транспортний засіб).
Таким чином, вказаний рахунок-фактура №11484 від 13.05.2019 свідчить лише про необхідність сплати зазначених в ній коштів на певний рахунок, та не є доказом фактичної сплати таких коштів, а тому не може вважатись платіжним документом, в тому числі і в розумінні Митного кодексу України.
Отже, на переконання митниці, здійснена позивачем сплата по виставленому фірмою «Automobile Ataei GmbH» рахунку №11484 від 13.05.2019 за придбаний транспортний засіб мала б бути підтверджена платіжними документами, зокрема, банківським платіжним документом або іншим платіжним та/або бухгалтерським документом (квитанцією про оплату. Фіскальним чеком, товарним чеком, прибутковим касовим ордером тощо).
Також, як випливає із матеріалів справи, що у поданих до митного оформлення документах наявні розбіжності щодо вартості товару. В поданому до митного оформлення договорі № б/н від 13.05.2019 вартість транспортного засобу становить 8 000 EUR, однак у поданому додатково рахунку-фактурі №11484 від 13.05.2019 ціна даного транспортного засобу - 6 700 EUR.
З урахуванням наведеного, суд погоджується з аргументами відповідача про те, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності, позивачем документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов'язковими при її обчисленні.
Після встановлення розбіжностей у поданих документах та при спрацювання ризиків, що стосуються митної вартості задекларованого товару, митним органом 20.05.2019 було розпочато процедуру консультацій декларанта з митним органом, а саме уповноваженій особі декларанта направлено електронне повідомлення наступного змісту: «прошу надати додаткові документи, які підтверджують числове значення складової митної вартості товару згідно частини 3 статті 53 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VІ».
Крім цього, слід зазначити, що згідно із нормами ч. 6 ст. 53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
На вимогу митниці уповноваженою особою позивача були надані додатково такі документи: копію митної декларації країни відправлення №19БЕ290406087129Е8 від 15.05.2019 з офіційним перекладом на українську мову; рахунок-фактуру (інвойс) №11484 від 13.05.2019 з офіційним перекладом на українську мову.
Також, листом від 24.05.2019 уповноважена особа декларанта повідомила митницю про те, що додаткових документів щодо підтвердження митної вартості задекларованого по МД №UА403030/2019/009416 від 20.05.2019 товару надати не може.
Суд погоджується з доводами відповідача та зазначає, що за відсутності подання декларантом належних додаткових документів, митним органом правомірно було застосовано резервний метод визначення митної вартості товару, оскільки другорядні методи не були застосовані через відсутність достатньої інформації про ціну угоди щодо ідентичних та подібних товарів. Метод на основі віднімання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про ціни ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, що продаються на території України, а також про складові компоненти, що можуть бути виділені із ціни. Метод на основі додавання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про вартість всіх витрат, що зараховуються до ціни товару.
За таких обставин суд визнає, що висновок митного органу про неможливість використання методу визначення митної вартості товару за ціною договору (контракту) узгоджується із положеннями частини третьої статті 58 МК України та є правомірним.
За основу для обрахунку митної вартості даного товару взято інформацію щодо вартості транспортного засобу обрахованого згідно АСАУР 105-2, 106-2 на рівні 11 050 євро.
Алгоритм перевірки достовірності заявленої фактурної вартості транспортних засобів передбачає визначення діапазону вартості транспортних засобів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваному транспортному засобу в країні експорту, для порівняння із заявленою митною вартістю у кожному конкретному випадку митного оформлення транспортних засобів. Під час перевірки заявленої вартості транспортного засобу використовується інформація цінової бази митних органів, автоматизованої системи управління ризиками та довідкових ресурсів (спеціалізованих видань та/або інформаційних ресурсів, які містять відомості про ціни, сформовані у відповідному регіоні світового ринку, з урахуванням марки, моделі, року випуску, об'єму циліндрів двигуна, типу пального та пробігу оцінюваного транспортного засобу).
Методичними рекомендаціями щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженими наказом Державної фіскальної служби України від 11.09.2015 №689 (далі - Методичні рекомендації), передбачено, що посадові особи органів доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів можуть використовувати додаткові джерела інформації, зокрема, спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС; спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку; інформацію, отриману з мережі Інтернет тощо.
Окрім цього, згідно із положеннями ст. 33 МК України митні органи використовують інформаційні ресурси, що знаходяться у їх віданні, створені, оброблені та накопичені в інформаційних системах та складаються із відомостей, що містяться у документах, які надаються під час проведення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів та інших документів.
Між тим, слід зазначити, що цінова інформація, викладена в ЄАІС містить усю інформацію щодо суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів та умов їх продажу, поставки тощо.
Отже, з огляду на наведене, аналіз положень ст. 33 МК України свідчить про те, що митні органи мають право на використання інформаційних ресурсів для цілей визначення митної вартості товару, які містять інформацію про вартість раніше ввезених товарів (транспортних засобів) за умови, якщо подані декларантом документи є неповними для визначення митної вартості товару, а тому сформована згідно АСАУР 105- 2, 106-2 інформація щодо вартості вказаного транспортного засобу правомірно використана митницею при обрахунку митної вартості вказаного транспортного засобу.
Водночас, суд звертає увагу, що інформація, яка міститься у програмно-інформаційних комплексах Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС, сформована за середніми цінами продажу транспортних засобів в країні придбання або провідних країнах-експортерах, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваному транспортному засобу із врахуванням відомостей, що містяться у документах, які надаються під час проведення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів та інших документів, а також відомостей із спеціалізованих видань, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку.
Отже, з огляду на викладене, суд приходить до висновку, що посадовими особами митниці у повній мірі реалізовані повноваження, регламентовані статтями 53, 54, 55, 57 МК України, в частині проведення контролю за правильністю визначення декларантом митної вартості, обґрунтованості підстав для витребування додаткових документів та прийняття рішення про коригування митної вартості імпортованого товару та картки відмови у митному оформленні митної декларації.
Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 та 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідачем на виконання вимог частини другої статті 77 КАС України надано належні, допустимі, достовірні та достатні докази, які спростовують наведені у позові твердження позивача та підтверджують правомірність рішення про коригування митної вартості товарів Тернопільської митниці ДФС від 27.05.2019 та картки відмови у митному оформленні митної декларації від 28.05.2019.
Наведене свідчить, що дії та рішення відповідача були правомірними. Отже, позовні вимоги є необґрунтованими, а тому позов задоволенню не підлягає у повному обсязі.
У зв'язку із відмовою у задоволенні позовних вимог судові витрати на користь позивача стягненню не підлягають.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Тернопільської митниці ДФС про визнання протиправним і скасування Рішення Тернопільської митниці ДФС від 27.05.2019 №UA403000/2019/00782/2 про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA403030/2019/00517, - відмовити.
Реквізити сторін:
позивач - ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ;
відповідач - Тернопільська митниця ДФС: 46020, м.Тернопіль, вул.Текстильна, 38, код ЄДРПОУ 39420537.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 10 грудня 2019 року.
Головуючий суддя Осташ А.В.
копія вірна
Суддя Осташ А.В.