05 грудня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/3940/19
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Сич С.С.,
за участю:
секретаря судового засідання - Солтис О.О.,
представника позивача - Кумечко О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Мачухівської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
17 жовтня 2019 року ОСОБА_1 (надалі - позивач; ОСОБА_1 ) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до виконавчого комітету Мачухівської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Мачухівської сільської ради 21 сесії 7 скликання від 30.08.2019, яким ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства у приватну власність, що знаходиться на території Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області та про зобов'язання виконавчий комітет Мачухівської сільської ради надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства у приватну власність, що знаходиться на території Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області гр. ОСОБА_1 .
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішенням 21 сесії 7 скликання Мачухівської сільської ради від 30.08.2019 позивачу відмовлено у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Позивач вважає оскаржуване рішення таким, що прийняте з порушенням вимог Земельного кодексу України. Вказує, що посилання відповідача на надання земельної ділянки у користування іншому громадянину не знаходить свого підтвердження, оскільки згідно інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, станом на 16.10.2019 речове право користування третіх осіб відсутнє. Зазначає, що відповідачем допущено порушення місячного строку розгляду клопотання позивача.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/3940/19, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, призначено судове засідання для розгляду справи по суті, витребувано докази.
08 листопада 2019 року до суду надійшов відзив на позовну заяву /а.с. 113-117/, у якому представник відповідача просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю, посилаючись на те, що до повноважень виконавчого комітету Мачухівської сільської ради прийняття рішень і сфері земельних відносин не входить. Зазначено, що інші звернення про надання земельних ділянок учасниками АТО жителями Мачухівської сільської ради надійшли раніше, ніж заява позивача, яка зареєстрована у м. Полтава. Позивачем вказано бажане місце розташування на тому ж полі, що і вищевказаними заявниками. У зв'язку з тим, що депутати рекомендують першочергово надавати земельні ділянки учасникам АТО - жителям Мачухівської сільської ради, тому сесію сільської ради прийнято оскаржуване рішення.
Ухвалою суду від 14 листопада 2019 року клопотання позивача про зміну відповідача у справі №440/3940/19 - задоволено. Замінено первісного відповідача виконавчий комітет Мачухівської сільської ради належним відповідачем Мачухівською сільською радою (ідентифікаційний код 21046808, село Махучи, Полтавський район, Полтавська область, 38754).
Протокольною ухвалою суду від 14 листопада 2019 року оголошено перерву у судовому засіданні до 10:00 05 грудня 2019 року.
05 грудня 2019 року до суду надійшла відповідь позивача на відзив /а.с. 153-154/, у якій зазначено, що дозвільні рішення відповідача на інших громадян надано 30.10.2019, тобто через два місяці після того, як позивач отримав рішення про відмову. Вказує, що у оскаржуваному рішенні відповідачем зазначено не правдиві відомості щодо надання земельної ділянки у користування іншому громадянину. Вважає, що у спірних правовідносинах відповідач не наділений дискреційними повноваженнями.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином /а.с. 146/, про причини неявки в судове засідання не повідомив, надіслав до суду клопотання про розгляд справи без участі представника Махухівської сільської ради, у якому зазначив про те, що заперечення до позову подані у відзиві на позовну заяву та про те, що відповідач не визнає позов у повному обсязі /а.с. 144/.
Відповідно до частини 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Пунктом 1 частини 3 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази, встановив наступні обставини та спірні правовідносини.
ОСОБА_1 звернулася до Мачухівської сільської ради із заявою від 04 липня 2019 року (вхідний номер 1888/02-23 від 08 липня 2019 року) про надання дозволу для розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га з масиву земельної ділянки кадастровий номер 5324083200:00:016:0066 у власність із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства на території Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, яка знаходиться за межами населених пунктів.
Зі змісту заяви вбачається, що до вказаної заяви позивачем було додано: викопіювання, з місцем розташування земельної ділянки /а.с. 40/, посвідчення учасника бойових дій/інваліда війни /а.с. 33/, копію паспорту та ідентифікаційного коду, копію ухвали господарського суду Полтавської області справа №917/971/18 від 05.02.2019 /а.с. 37-39/.
Рішенням 21 сесії 7 скликання Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області від 30.08.2019 №21/VІІ-769 "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства (код 01.03 згідно КВЦПЗ) (рілля) орієнтовною площею 2,00 га за межами населених пунктів на території Мачухівської сільської ради Полтавської області з земель державної власності сільськогосподарського призначення учаснику бойових дій гр. ОСОБА_1 та передачу вказаної ділянки їй у власність" вирішено відмовити гр. ОСОБА_1 в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства (код 01.03 згідно КВЦПЗ) (рілля) орієнтовною площею 2,00 га за межами населених пунктів на території Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області з земель запасу сільської ради (рілля) у зв'язку з тим, що дана земельна ділянка надана в користування іншому громадянину /а.с. 42-43/.
Позивач не погодився з рішенням Мачухівської сільської ради 21 сесії 7 скликання від 30 серпня 2019 року №21/VІІ-769, яким ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства (код 01.03 згідно КВЦПЗ) (рілля) орієнтовною площею 2,00 га за межами населених пунктів на території Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області із земель запасу сільської ради (рілля), у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку оскаржуваному рішенню, суд дійшов наступних висновків.
Частиною 1 статті 3 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.
Згідно з пунктом "б" частини 1 статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Відповідно до частини 6 статті 118 ЗК України від 25.10.2001 №2768-III громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Частиною 7 статті 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Згідно з частиною 1 статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Повноваження сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин визначені статтею 12 ЗК України, відповідно до приписів частини 1 якої до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; д) організація землеустрою; е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; й) вирішення земельних спорів; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Згідно з пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Таким чином, Земельний кодекс України визначає вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, при цьому зобов'язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням 21 сесії 7 скликання Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області від 30.08.2019 №21/VІІ-769 "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства (код 01.03 згідно КВЦПЗ) (рілля) орієнтовною площею 2,00 га за межами населених пунктів на території Мачухівської сільської ради Полтавської області з земель державної власності сільськогосподарського призначення учаснику бойових дій гр. ОСОБА_1 та передачу вказаної ділянки їй у власність" вирішено відмовити гр. ОСОБА_1 в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства (код 01.03 згідно КВЦПЗ) (рілля) орієнтовною площею 2,00 га за межами населених пунктів на території Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області з земель запасу сільської ради (рілля) у зв'язку з тим, що дана земельна ділянка надана в користування іншому громадянину /а.с. 42-43/.
Пунктом 1 ч. 1 ст.2 Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Пунктом 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону України від 11.02.2010 №1878-VI "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України" встановлено, що державна реєстрація прав на нерухоме майно в порядку, визначеному цим Законом, здійснюється з 1 січня 2013 року.
Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Частиною 3 ст. 3 Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.
Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер 161507688, сформованим 29.03.2019, підтверджено, що земельна ділянка з кадастровим номером 5324083200:00:016:0066 площею 8,3239 га має комунальну форму власності та перебуває у власності територіальної громади в особі Мачухівської сільської ради /а.с. 86/.
Відповідачем не надано суду доказів реєстрації права користування чи права оренди спірної земельної ділянки за третіми особами як станом на час прийняття оскаржуваного рішення, так і станом на час розгляду даної справи судом.
Відтак, зазначення у оскаржуваному рішенні про те, що дана земельна ділянка надана у користування іншому громадянину не відповідає фактичним обставинам справи.
Стосовно доводів представника відповідача про те, що інші звернення про надання земельних ділянок, які розташовані на тому ж полі, на якому позивач бажає отримати земельну ділянку, подані учасниками АТО - жителями Мачухівської сільської ради раніше, ніж заява позивача, яка зареєстрована у м. Полтава, суд зазначає, що така підстава як подання іншими особами заяв про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання іншого дозволу (дозволів) на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, не передбачена частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України як підстава для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Передача земельних ділянок у власність або користування передбачає проходження певної процедури з виготовлення проекту землеустрою (або технічної документації у разі надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення), його погодження компетентними органами тощо, що в подальшому є підставою для прийняття відповідного рішення органом місцевого самоврядування з цього питання (статті 118, 123 Земельного кодексу України). Водночас згідно з приписами статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Аналіз положень статей 116, 118 Земельного кодексу України дає підстави стверджувати, що правові наслідки отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не є тотожними наслідкам передачі вказаної земельної ділянки у власність або у користування, що фактично вказує про відсутність обтяжень земельної ділянки у такому випадку.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
У даній справі відповідачем не доведено правомірності свого рішення від 30 серпня 2019 року №21/VІІ-769, яким ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства (код 01.03 згідно КВЦПЗ) (рілля) орієнтовною площею 2,00 га за межами населених пунктів на території Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області із земель запасу сільської ради (рілля).
Підсумовуючи вищевикладене, зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку, що рішення 21 сесії 7 скликання Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області від 30.08.2019 №21/VII-769, яким ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства (код 01.03 згідно КВЦПЗ) (рілля) орієнтовною площею 2,00 га за межами населених пунктів на території Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області із земель запасу сільської ради (рілля), - прийнято не на підставі, не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, та необґрунтовано, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Стосовно позовної вимоги про зобов'язання виконавчий комітет Мачухівської сільської ради надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства у приватну власність, що знаходиться на території Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області гр. ОСОБА_1 , суд виходить з наступного.
Завданням адміністративного судочинства, відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Тобто, за змістом вказаної правової норми, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Суд зазначає, що дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.
Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.
Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.11.2019 №509/1350/17 сформовано висновок про те, що суд має право визнати бездіяльність суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язати вчинити певні дії. Суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У даній справі оцінка правомірності відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою стосувалася лише тих мотивів, які наведені відповідачем у оскаржуваному рішенні. Виходячи з предмету доказування у цій справі, суд не досліджував чи ці мотиви є вичерпними і чи дотримано позивачем усіх інших умов для отримання ним такого дозволу.
Таким чином, позовна вимога про зобов'язання виконавчий комітет Мачухівської сільської ради надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства у приватну власність, що знаходиться на території Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області гр. ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, натомість належним способом захисту та відновлення прав позивача у цій справі, з урахуванням частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, є зобов'язання Мачухівську сільську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04 липня 2019 року (вхідний номер 1888/02-23 від 08 липня 2019 року) про надання дозволу для розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га з масиву земельної ділянки кадастровий номер 5324083200:00:016:0066 у власність із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства на території Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, яка знаходиться за межами населених пунктів, з урахуванням висновків суду.
Отже, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.
У клопотанні про стягнення судових витрат від 05.12.2019 /а.с. 156-159/ позивач просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Мачухівської сільської ради на користь ОСОБА_1 судові витрати, понесені позивачем, в тому числі витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 13400,00 грн.
Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Частинами 1, 2, 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з частинами 4, 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Частиною 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Частиною 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Представництво інтересів позивача у даній справі здійснювалося адвокатом Кумечко Мариною Сергіївною на підставі ордеру на надання правової допомоги серії ПТ №149226 /а.с. 25/.
Кумечко Марина Сергіївна (свідоцтво №1504, видане Радою адвокатів Полтавської області 13.01.2016) включена до Єдиного реєстру адвокатів України (https://erau.unba.org.ua/profile/49973).
Судом встановлено, що 07.07.2019 між адвокатом Кумечко М.С. та Корнієнко Н.О. (клієнт) укладено договір про надання правової допомоги /а.с. 22/, предметом якого є надання адвокатом усіма законними методами та способами правової допомоги клієнту у всіх справах, які пов'язані чи можуть бути пов'язані із захистом та відновленням порушених, оспарюваних, невизнаних його прав та законних інтересів.
Відповідно до п.п. 2.1.3 п. 2.1 договору адвокат зобов'язується надавати правову допомогу клієнту у кримінальних, адміністративних, цивільних справах, справах про адміністративні правопорушення, які могли би бути пов'язані з клієнтом , незалежно від його процесуального статусу в них (потерпілий, затриманий, підозрюваний, обвинувачений, підсудний, свідок, позивач, відповідач інш.).
Згідно п. 4.2 договору гонорар адвоката визначається обсягом виконаних робіт та погоджується сторонами окремо на підставі складених додатків до цього договору, а також актів виконаних робіт (наданих послуг).
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2020 (п. 3.1 договору).
До суду надано копію додатку № 1 від 07.07.2019 до договору про надання правової допомоги від 07.07.2019 з переліком послуг, що зобов'язується надати адвокат /а.с. 23/, копію додатку №2 від 07.07.2019 до договору про надання правової допомоги від 07.07.2019 з попереднім розрахунком вартості послуг та роботи адвоката Кумечко М.С. за надання правової договори згідно договору від 07.07.2019 /а.с. 24/.
04.12.2019 складено акт виконаних робіт (наданих послуг), за змістом якого адвокатом Кумечко М.С. виконано роботи (надано послуги), перелік яких зазначено у акті, відповідно до договору про надання правової допомоги від 07.07.2019, укладеного з гр. ОСОБА_1 , у акті вказано час, витрачений на виконання робіт (послуг), суми вартості кожної з робіт (послуг) та загальну суму в розмірі 13400,00 грн. /а.с.160/.
Позивачем сплачено адвокату Кумечко М.С. кошти за надання юридичних послуг відповідно до договору про надання правової допомоги від 07.07.2019 в розмірі 13400,00 грн., що підтверджується квитанцією № 50 від 04.12.2019, копія якої наявна у матеріалах справи /а.с. 161/.
Суд зауважує, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.
Так, у справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).
У пункті 269 Рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
У акті виконаних робіт (наданих послуг) зазначено, зокрема, такі роботи (послуги): опрацювання законодавчої бази та підготовка документів щодо отримання/оформлення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства на території Мачухівської сільської ради Полтавського району (витрачений час - 2 год., вартість 500,00 грн.), опрацювання законодавчої бази, що регулює відносини по оскарженню рішення Мачухівської сільської ради про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки. Формування правової позиції. Консультування щодо необхідності отримання додаткових матеріалів (доказів), збір документів для справи/направлення адвокатських запитів (витрачений час - 2 год., вартість 700,00 грн.), складання адміністративного позову про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень та зобов'язання вчинити певні дії (витрачений час - 6 год., вартість 5000,00 грн.).
Проте, опрацювання законодавчої бази та підготовка документів щодо отримання/оформлення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства на території Мачухівської сільської ради Полтавського району (витрачений час - 2 год., вартість 500,00 грн.) не є судовими витратами на професійну правничу допомогу у розумінні статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України.
Опрацювання законодавчої бази, що регулює відносини по оскарженню рішення Мачухівської сільської ради про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, формування правової позиції, консультування щодо необхідності отримання додаткових матеріалів (доказів), збір документів для справи/направлення адвокатських запитів (витрачений час - 2 год., вартість 700,00 грн.) фактично відноситься до дій щодо складання адміністративного позову про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень та зобов'язання вчинити певні дії (витрачений час - 6 год., вартість 5000,00 грн.) та, враховуючи незначну складність даної справи, та зазначення у позовній заяві неналежного відповідача, виконання зазначених вище робіт суд оцінює у 4000,00 грн.
Згідно акту виконаних робіт (наданих послуг) складання та надання відповідачу відповіді на відзив у справі №440/3940/19 та подання (направлення) до Полтавського окружного адміністративного суду відповіді на відзив у справі №440/3940/19 оцінено у суму 1800,00 грн. (витрачений час 3 год.).
У матеріалах справи міститься відповідь на відзив /а.с. 153-154/, складена представником позивача.
У акті виконаних робіт (наданих послуг) оцінено участь адвоката у кожному з двох судових засідань в сумі 2000,00 грн. за кожне.
Протоколами судових засідань у даній справі підтверджено, що адвокат Кумечко М.С. брала участь у судових засіданнях 14.11.2019 /а.с. 136-137/ та 05.12.2019 /а.с. 164-165/, тобто загалом у двох судових засіданнях, відтак, участь адвоката у двох судових засіданнях у даній справі складає 4000,00 грн. =(2000,00 грн. *2) .
У акті виконаних робіт (наданих послуг) оцінено вартість складання заяви про стягнення судових витрат в порядку ст. 139 КАС України в суму 200,00 грн. (витрачений час 30 хв.) та вартість складання та надання відповідачу клопотання про стягнення судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) у справі, подання до Полтавського окружного адміністративного суду клопотання про стягнення судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) у справі №440/3940/19 оцінено в суму 700,00 грн. (витрачений час 3 год.).
Суд вважає, що враховуючи зміст поданих до суду клопотань, та незначну складність даної справи, вартість складення, надіслання копій відповідачу та подання до суду обох клопотань щодо стягнення судових витрат у справі №440/3940/19 /а.с. 143, 156-159/ має бути оцінено в 500,00 грн. загалом.
У акті виконаних робіт (наданих послуг) оцінено вартість ознайомлення з матеріалами адміністративної справи №440/3940/19 в суму 500,00 грн. (витрачений час 2 год.).
У матеріалах справи містяться докази ознайомлення представника позивача з матеріалами справи 04.12.2019 /а.с. 152/, однак, зважаючи на об'єм даної справи та її незначну складність, суд вважає, що на ознайомлення з матеріалами адміністративної справи №440/3940/19 витрачено 1 годину, а отже, вартість вказаної послуги має складати 250,00 грн.
З огляду на вищевикладене, зважаючи на часткове задоволення позову, беручи до уваги розмір витрат на оплату адвоката та його співмірність зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на їх виконання (надання), обсягом наданих адвокатом послуг, а також співмірністю з ціною позову, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Мачухівської сільської ради на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5275 грн. = ((4000,00 грн. + 1800,00 грн. + 4000,00 грн. + 500,00 грн. +250,00 грн. )/2).
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 3, 6-10, 132, 134, 139, 241-245, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Мачухівської сільської ради (ідентифікаційний код 21046808, село Махучи, Полтавський район, Полтавська область, 38754) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Мачухівської сільської ради 21 сесії 7 скликання від 30 серпня 2019 року №21/VІІ-769, яким ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства (код 01.03 згідно КВЦПЗ) (рілля) орієнтовною площею 2,00 га за межами населених пунктів на території Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області із земель запасу сільської ради (рілля).
Зобов'язати Мачухівську сільську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04 липня 2019 року (вхідний номер 1888/02-23 від 08 липня 2019 року) про надання дозволу для розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га з масиву земельної ділянки кадастровий номер 5324083200:00:016:0066 у власність із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства на території Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, яка знаходиться за межами населених пунктів, з урахуванням висновків суду.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Мачухівської сільської ради на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5275 грн. (п'ять тисяч двісті сімдесят п'ять гривень).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Другого апеляційного адміністративного суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.
Повне рішення складено 09 грудня 2019 року.
Суддя С.С. Сич