28 листопада 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/951/19
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
судді - Супруна Є.Б.,
за участю:
секретаря судового засідання - Лисака С.В.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представників позивача - адвоката Ткаченко А.В., адвоката Нестеренко Н.М.,
представника Виконавчого комітету Полтавської міської ради за довіреністю - Лисанця А.Ф.,
представника третьої особи за довіреністю - Сердюк Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу №440/951/19 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Полтавської міської ради, Управління освіти Виконавчого комітету Полтавської міської ради, Полтавського міського голови, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Управління Державної казначейської служби України у м. Полтаві Полтавської області про визнання розпоряджень незаконними, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди,
18 березня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Виконавчого комітету Полтавської міської ради, Управління освіти Виконавчого комітету Полтавської міської ради (надалі - відповідачі) , в якому просила:
- визнати незаконними розпорядження міського голови від 24.01.2019 №25-к та від 18.02.2019 №69-к "Про звільнення ОСОБА_1 ";
- поновити ОСОБА_1 на роботі в Управлінні освіти Виконавчого комітету Полтавської міської ради;
- зобов'язати Управління освіти Виконавчого комітету Полтавської міської ради перевести Дорохову Н.Г. на посаду начальника відділу загальної середньої, спеціальної, дошкільної, професійної (професійно-технічної) освіти та соціального захисту, а також нарахувати та виплатити середній заробіток за весь час вимушеного прогулу;
- зобов'язати відповідачів нарахувати та виплатити ОСОБА_1 премію за вересень, жовтень, листопад, грудень 2018 та січень 2019 в розмірі не меншому, ніж середній розмір премій, що виплачувався іншим заступникам начальника Управління освіти Виконавчого комітету Полтавської міської ради в період з вересня 2018 по січень 2019 включно;
- стягнути з відповідачів моральну шкоду в розмірі 1 000 000,00 грн.
Мотивуючи свої вимоги, позивач вказувала, що її звільнення відбулося з грубим порушенням законодавства про працю, оскільки роботодавець перед звільненням у зв'язку з реорганізацією не запропонував усіх вакантних, в тому числі нижчих посад без проведення конкурсу чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю.
Ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 25.03.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження на 09.04.2019.
09.04.2019 до суду від представника Виконавчого комітету Полтавської міської ради надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого той вказує на невідповідність заявлених вимог приписам Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" та відповідно безпідставними доводи позивача щодо існування у позивача порушеного трудового права у спірних правовідносинах з боку Виконавчого комітету Полтавської міської ради, оскільки роботодавець позивача - Управління освіти Виконавчого комітету Полтавської міської ради є юридичною особою, яка відповідно до чинного законодавства самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями (т. 1 а.с. 113-118).
У підготовчому судовому засіданні ухвалою суду від 09.04.2019 клопотання представника Управління освіти виконавчого комітету Полтавської міської ради про закриття провадження у справі залишено без задоволення. За клопотанням представника позивача оголошено перерву до 23.04.2019.
У відповіді на відзив від 22.04.2019 (т. 1 а.с. 215-217) позивач стверджує, що Виконавчий комітет Полтавської міської ради є належним відповідачем у справі, оскільки серед позовних вимог, окрім вимог щодо визнання незаконними розпорядження міського голови №25-к від 24.01.2019 та №69-к від 18.02.2019 "Про звільнення ОСОБА_1 " та поновлення її на роботі містяться також і позовні вимоги, що стали наслідком порушення норм трудового законодавства щодо позивача саме Виконавчим комітетом Полтавської міської ради (т. 1 а.с. 215-217).
У підготовчому судовому засіданні 23.04.2019 ухвалою суду за клопотанням ОСОБА_1 о участі у справі в якості співвідповідача залучено Полтавського міського голову. Прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 від 23.04.2019 про зміну предмета позову. Відкладено розгляд справи на 30.05.2019.
За наслідками зміни предмета позову шляхом пред'явлення позовних вимог до міського голови, позивач просить:
- визнати незаконними розпорядження міського голови від 24.01.2019 №25-к та від 18.02.2019 №69-к "Про звільнення ОСОБА_1 ";
- зобов'язати Полтавського міського голову поновити ОСОБА_1 на посаді заступника Управління освіти виконавчого комітету Полтавської міської ради - начальника відділу виховної, позашкільної роботи та соціального захисту;
- зобов'язати Управління освіти виконавчого комітету Полтавської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу;
- зобов'язати відповідачів нарахувати та виплатити премію за вересень, жовтень, листопад, грудень 2018 та січень 2019 в розмірі не меншому, ніж середній розмір премій, що виплачувався іншим заступникам начальника Управління освіти Виконавчого комітету Полтавської міської ради в період з вересня 2018 по січень 2019 включно;
- стягнути з відповідачів моральну шкоду в розмірі 1 000 000,00 грн.
Вказана заява прийнята судом до розгляду.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.05.2019 зупинено провадження у справі №440/951/19 до завершення апеляційного провадження за апеляційною скаргою Управління освіти Виконавчого комітету Полтавської міської ради на ухвалу судді Полтавського окружного адміністративного суду від 25.03.2019 про відкриття провадження справі.
20.05.2019 до Полтавського окружного адміністративного суду від Управління освіти Виконавчого комітету Полтавської міської ради надійшов відзив на позов, в якому представник стверджує, що жодних порушень при скороченні посади позивача допущено не було. Так, позивача було повідомлено про заплановане скорочення її посади з 28.01.2019. Проте запропонувати вакантні посади не було можливості, оскільки штатний розпис новоствореного відділу загальної середньої, спеціальної, дошкільної, позашкільної, професійної (професійно-технічної) освіти та соціального захисту затверджено у 2019 році. Стверджує, що чинне законодавство про державну службу не передбачає обов'язку роботодавця переводити працівника без проведення конкурсу під час процедури скорочення штату. Твердження позивача щодо зменшення розміру її заробітної плати за рахунок скорочення премій перед звільненням не заслуговують на увагу, оскільки розмір таких виплат визначається індивідуально в межах кошторису. Крім того, позивачем не підтверджено належними та допустимим засобами доказування завдання їй моральної шкоди в розмірі, заявленому до стягнення (т. 2 а.с. 125-132).
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2019 (т. 2 а.с. 105-110) апеляційну скаргу Управління освіти Виконавчого комітету Полтавської міської ради на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 25.03.2019 залишено без задоволення, а вищевказану ухвалу суду - без змін.
20.08.2019 справа повернулася до Полтавського окружного адміністративного суду, у зв'язку з чим ухвалою судді цього ж суду від 27.08.2019 поновлено провадження у справі №440/951/19, та призначено її до розгляду на 04.09.2019.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 04.09.2019 задоволено клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів, оголошено перерву в підготовчому судовому засіданні до 22.10.2019.
У підготовчому судовому засіданні 22.10.2019 за клопотанням Управління освіти Виконавчого комітету Полтавської міської ради ухвалою суду залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Управління Державної казначейської служби України у м. Полтаві Полтавської області (надалі - третя особа) та відкладено розгляд справи на 07.11.2019.
Згідно з поясненнями начальника Управління Державної казначейської служби України у м. Полтаві Полтавської області від 06.11.2019 щодо позову ОСОБА_1 , однією з позовних вимог є стягнення з Полтавського міського голови, Виконавчого комітету Полтавської міської ради та управління освіти Виконавчого комітету Полтавської міської ради моральної шкоди в розмірі 1 000 000,00 грн. Проте позивач не надала належних та допустимих доказів на підтвердження завдання їй моральної шкоди та душевних страждань (т. 3 а.с. 22-23).
У судовому засіданні 07.11.2019 за згодою учасників справи суд протокольною ухвалою закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 21.11.2019.
21.11.2019 за клопотання позивача та її представників протокольною ухвалою суду відкладено розгляд справи на 27.11.2019.
У судовому засіданні 27.11.2019 позивач та її представники вимоги зміненої позовної заяви підтримали, просили її задовольнити у повному обсязі.
Присутній у судовому засіданні представник Виконавчого комітету Полтавської міської ради проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.
Представник третьої особи при вирішенні спору покладалася на розсуд суду.
Представники відповідачів - Полтавського міського голови та Управління освіти Виконавчого комітету Полтавської міської ради у судове засідання 27.11.2019 не з'явилися, хоча повідомлялися належним чином про дату, час та місце судового розгляду. Від представника Управління освіти Виконавчого комітету Полтавської міської ради надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням її на лікарняному.
На підставі статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи думки учасників справи та наявності в матеріалах справи відзиву на позов Управління освіти Виконавчого комітету Полтавсько міської ради суд визнав за можливе здійснити розгляд справи за даної явки.
Суд, здійснивши розгляд справи за правилами загального позовного провадження, заслухав пояснення представників сторін, дослідив письмові докази, з'ясував фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
27.12.2011 ОСОБА_1 була призначена на посаду начальника Управління освіти виконавчого комітету Полтавської міської ради як така, що є переможцем конкурсу відповідно до розпорядження від 27.12.2011 №338-о, 17.08.2017 переведена на посаду заступника начальника Управління освіти виконавчого комітету Полтавської міської ради - начальника відділу виховної, позашкільної роботи та соціального захисту, яку обіймала до моменту звільнення 18.02.2019 (т. 1 а.с. 29).
Відповідно до Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" від 07.06.2001 №2493-ПІ позивач є службовцем органу місцевого самоврядування.
Як зазначає ОСОБА_1 , у вересні 2018 року на особистому прийомі у заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів, що опікується питаннями діяльності та розвитку гуманітарної сфери Бойченко Л.А. їй було запропоновано написати заяву за власним бажанням, проте вона відмовилася це зробити. Вже в наприкінці вересня 2018 року її заробітна плата суттєво знизилась. Вважає, що з цього моменту відносно неї почав здійснюватися фінансовий тиск з метою написання заяви про звільнення за власним бажанням. Однак позивач продовжувала працювати.
Рішенням вісімнадцятої сесії сьомого скликання Полтавської міської ради від 19.10.2018 створено відділ загальної, середньої, спеціальної, дошкільної, позашкільної, професійної (професійно-технічної) освіти та соціального захисту Управління освіти виконавчого комітету Полтавської міської ради на базі відділу виховної, позашкільної роботи та соціального захисту шляхом їх об'єднання (т. 1 а.с. 34).
09.11.2018 ОСОБА_1 була ознайомлена з наказом по Управлінню освіти виконавчого комітету Полтавської міської ради №784 від 06.11.2018 "Про внесення змін до структури управління освіти", відповідно до якого в Управлінні освіти створюється відділ загальної середньої, спеціальної, дошкільної, позашкільної, професійної (професійно-технічної) освіти та соціального захисту на базі відділу виховної, позашкільної роботи та соціального захисту шляхом їх об'єднання (т. 1 а.с. 32-33).
28.11.2018 позивача попереджено про звільнення у зв'язку зі скороченням її посади. Причиною звільнення вказана реорганізація Управління освіти виконавчого комітету Полтавської міської ради шляхом зміни структури управління освіти (т. 1 а.с. 187-188).
Позивач стверджує, що їй інша посада не пропонувалася, хоча своєю заявою від 22.01.2019 вх. №Док.1-11/767 вона попередила керівництво Виконавчого комітету Полтавської міської ради про свою згоду обійняти будь-яку іншу посаду у новоствореному відділі від начальника відділу до фахівця (т. 1 а.с. 31).
Розпорядженням міського голови від 24.01.2019 №25-к ОСОБА_1 , заступника начальника управління освіти виконавчого комітету Полтавської міської ради - начальника відділу виховної, позашкільної роботи та соціального захисту звільнено з займаної посади 28.01.2019 у зв'язку зі скороченням штату працівників за п. 1 ст. 40 КЗпП України з виплатою допомоги у розмірі середнього заробітку (т. 1 а.с. 23).
28.01.2019 у позивача стався гострий серозний лімфаденіт лівої щоки і вона була госпіталізована до Полтавської обласної клінічної лікарні ім. М.В. Скліфосовського. Через хворобу ОСОБА_1 не могла говорити по телефону, тому направила СМС-повідомлення про свою хворобу і про те, що знаходиться на лікарняному начальнику управління Ю. Матвієнку.
На лікарняному позивач перебувала до 07.02.2019, що підтверджується випискою з медичної карти стаціонарного хворого відділення ЩЛХ № 1863 (т. 1 а.с. 82). В цей же час у позивача загострився сезонний алергічний риніт та кон'юктивіт і з 08.02.2019 по 15.02.2019 ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні в алергологічному відділенні Полтавської обласної клінічної лікарні ім. М.В. Скліфосовського, що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 2896 (т. 1 а.с. 81).
В період перебування на лікарняному позивач отримала листи від Виконавчого комітету Полтавської міської ради № 05-50/2 від 28.01.2019 (т. 1 а.с. 39) та № 05-50/7 від 01.02.2019 (т. 1 а.с. 40) за підписом начальника відділу кадрової роботи, з питань служби в органах місцевого самоврядування та нагород Л. Лейко, якими позивача повідомлено про необхідність отримати трудову книжку у відділі кадрової роботи.
06.02.2019 позивач направила листа Виконавчому комітету Полтавської міської ради з проханням надіслати трудову книжку поштою (т. 1 а.с. 41)
В період перебування на лікарняному ОСОБА_1 отримала ще одного листа № 01-09-01-21/861 від 11.02.2019 за підписом начальника управління освіти Ю. Матвієнка (т. 1 а.с. 37), в якому повідомлялося, що з 29.01.2019 в апараті Управління освіти наявна вакансія начальника відділу загальної середньої, спеціальної, дошкільної, позашкільної, професійної (професійно-технічної) освіти та соціального захисту, у зв'язку з чим ОСОБА_1 запропоновано взяти участь у конкурсному відборі, який оголошений на зазначену посаду 29.01.2019.
15.02.2019 позивач написала заяву секретарю міської ради Шамоті О.С., в якій просила перевести її на нижчу вакантну посаду в Управлінні освіти без конкурсу. Зазначену заяву позивач зареєструвала у виконавчому комітеті 18.02.2019 вх. № Док. 1-11/1611 (т. 1 а.с. 38).
18.02.2019 Полтавським міським головою було прийняте ще одне розпорядження за №69-к, яким змінено дату звільнення ОСОБА_1 на 18.02.2019 - у перший робочий день після закінчення тимчасової непрацездатності.
Позивач зазначає, що в переший робочий день після хвороби 18.02.2019 вона вийшла на роботу. Наприкінці робочого дня її викликали до відділу кадрів, де повідомили про те, що у неї останній робочий день, оскільки вона звільнена за п. 1 ст. 40 КЗпП України в зв'язку зі скороченням чисельності та штату працівників управління освіти, після чого віддали оригінал книжки.
Як видно із записом №27 трудової книжки, ОСОБА_1 звільнена із займаної посади у зв'язку зі скороченням штату працівників за п. 1 ст. 40 КЗпП України на підставі розпоряджень від 24.01.2019 №25-к та від 18.02.2019 №69-ок (т. 1 а.с. 29).
26.02.2019 ОСОБА_1 отримала лист від виконавчого комітету Полтавської міської ради за №Д 04.1-11/1313 Д 04.1 -11/1611 (т. 1 а.с. 45), яким її повідомлено про те, що розглянувши за відповідним дорученням у межах наданих повноважень її звернення від 06.02.2019 про направлення трудової книжки поштою цінним листом та від 15.02.2019 про переведення на посаду начальника відділу загальної середньої, спеціальної, дошкільної, позашкільної, професійної (професійно-технічної) освіти та соціального захисту Управління освіти виконавчого комітету Полтавської міської ради відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, 18.02.2019 їй видана трудова книжка на підставі розпорядження міського голови від 18.02.2019 №69-к "Про звільнення ОСОБА_1 ".
Не погодившись із діями відповідачів, які, на переконання ОСОБА_1 , не дотрималися процедури звільнення працівника під час реорганізації установи, вважаючи протиправними розпорядження міського голови від 24.01.2019 №25-к та від 18.02.2019 №69-к "Про звільнення ОСОБА_1 " щодо звільнення її з посади, позивач звернулася до суду з вимогою про визнання їх незаконними, поновлення її на посаді заступника Управління освіти виконавчого комітету Полтавської міської ради - начальника відділу виховної, позашкільної роботи та соціального захисту, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.
Вирішуючи даний публічно-правовий спір по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України закріплено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Відповідно до статті 5 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України) держава гарантує працездатним громадянам України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Частиною першою статті 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Як встановлено судом, звільнення позивача здійснено у зв'язку з реорганізацією на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.
Така реорганізація була зумовлена рішенням Полтавської міської ради від 19.10.2018, внаслідок чого було створено відділ загальної середньої, спеціальної, дошкільної, позашкільної, професійної (професійно-технічної) освіти та соціального захисту управління освіти виконавчого комітету Полтавської міської ради на базі відділу загальної середньої, дошкільної та спеціальної освіти та відділу виховної, позашкільної роботи та соціального захисту шляхом їх об'єднання (т. 1 а.с. 34).
Правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування визначено Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування" від 07.06.2001 №2493-III (надалі - Закон №2493-IIІ).
Статтею 1 Закону №2493-III передбачено, що служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.
Як встановлено частиною першою статті 20 Закону №2493-IIІ, крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі і в порядку, визначених Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", цим та іншими законами України, а також у разі: порушення посадовою особою місцевого самоврядування Присяги, передбаченої статтею 11 цього Закону; порушення умов реалізації права на службу в органах місцевого самоврядування (стаття 5 цього Закону); виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню на службі, чи недотримання вимог, пов'язаних із проходженням служби в органах місцевого самоврядування (стаття 12 цього Закону); досягнення посадовою особою місцевого самоврядування граничного віку перебування на службі в органах місцевого самоврядування (стаття 18 цього Закону).
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового, чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).
Частиною четвертою цієї ж норми встановлено, що у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Як зазначив Верховний суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №487/6407116-ц від 10.09.2018, аналіз даної норми дає підстави дійти висновку про те, що вона передбачає декілька самостійних підстав для розірвання з ініціативи власника трудового договору з працівником, а саме: ліквідацію; реорганізацію; банкрутство; перепрофілювання підприємства, установи, організації; скорочення чисельності працівників; скорочення штату працівників. Звільнення з підстав, зазначених в цьому пункті цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (частина друга статті 40 КЗпП України).
Згідно з частинами першою та третьою статті 492 Кодексу законів про працю України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при змінах в організації виробництва і праці є обов'язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.
Вжиття роботодавцем заходів для працевлаштування працівника на іншому підприємстві чи після розірвання з працівником трудового договору, відповідно до вимог частини другої статті 40, частини третьої статті 492 Кодексу законів про працю України, не є обов'язком роботодавця.
Власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 492 Кодексу законів про працю України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.
З наявних матеріалів справи суд встановив, що 28.11.2018 ОСОБА_1 було повідомлено про заплановане скорочення її посади з 28.01.2019, про що свідчить її особистий підпис на листі ознайомлення, що є додатком до наказу (т. 1 а.с. 32-33).
Проте, як зазначила позивач, в день попередження її про звільнення у зв'язку зі скороченням її посади не було запропоновано іншої вакантної посади.
Як пояснював представник Управління освіти Виконавчого комітету Полтавської міської ради, штатний розпис із переліком посад у новоствореному відділі було затверджено у 2019 році, тому станом на дату повідомлення позивача про заплановане скорочення - 28.11.2018 в структурі Управління освіти ще не існувало вакантних посад, які б відповідали кваліфікації позивача в контексті її подальшого працевлаштування.
У зв'язку з цим суд з матеріалів справи з'ясував, що 28.01.2019 начальник Управління освіти Матвієнко Ю. листом за №01-09-01-30/3-40 повідомив Відділ кадрової роботи, з питань служби в органах місцевого самоврядування та нагород виконавчого комітету Полтавської міської ради про наявність вакантних посад в апараті та структурних підрозділах управління освіти виконавчого комітету Полтавської міської ради станом на 28.01.2019 (т. 1 а.с. 191-192).
Разом з цим, як видно з листа заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів Бойченко Л. від 18.02.2019 №04.1.1-49/3/276, адресованого секретарю Полтавської міської ради Шамоті О.С. , станом на 18.02.2019 (дату звільнення ОСОБА_1 ) в Управлінні освіти виконавчого комітету Полтавської міської ради була вакантна одна посада, яка відповідала рівню освіти та кваліфікації позивача - начальник відділу загальної середньої, спеціальної, дошкільної, позашкільної, професійної (професійно-технічної) освіти та соціального захисту (т. 1 а.с. 193-194).
Прийняття на цю посаду, відповідно до статті 10 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", здійснюється на конкурсній основі.
Про наявність з 29.01.2019 вакантної посади начальника відділу загальної середньої, спеціальної, дошкільної, позашкільної, професійної (професійно-технічної) освіти та соціального захисту з проведенням конкурсу ОСОБА_1 було повідомлено під час її перебування на лікарняному листом №01-09-01-21/861 від 11.02.2019 (т. 1а.с. 37).
З метою перевірки повідомленої учасниками справи інформації ухвалами суду від 04.09.2019 та 22.10.2019 витребовувалися від Управління освіти Виконавчого комітету Полтавської міської ради засвідчені належним чином копії штатного розпису зазначеної установи станом на 2019 рік та з 28.11.2018 по 29.01.2019, разом із доказами надання первинній профспілковій організації інформації про звільнення працівників у зв'язку з реорганізацією установи та доказами проведення консультацій з профспілками з цього приводу.
На виконання вимог суду надано Інформацію щодо запланованого вивільнення працівників, направленої голові Полтавської міської організації профспілки працівників освіти і науки України Яковенку В.М. листом від 25.10.2018 №04.2.2-49/2/2572вих (т. 2 а.с. 245) та штатні розписи апарату Управління освіти виконавчого комітету Полтавської міської ради з 29.01.2019 (т. 2 а.с. 246), з 18.05.2018 (т. 3 а.с. 31) та з 01.01.2019 (т. 3 а.с. 32), затверджені начальником управління освіти виконавчого комітету Полтавської міської ради Матвієнком Ю.
Позивач зазначила, що у зв'язку зі скороченням її посади була згодна отримати будь-яку вільну посаду, яка не потребувала проведення конкурсу, про що 22.01.2019 нею була подана відповідна заява до Виконавчого комітету Полтавської міської ради (т. 1 а.с. 31).
У зв'язку з цим суд зауважує, що внаслідок реорганізації Управління освіти виконавчого комітету Полтавської міської ради шляхом створення відділу загальної середньої, спеціальної, дошкільної, позашкільної, професійної (професійно-технічної) освіти та соціального захисту на базі відділу виховної, позашкільної роботи та соціального захисту шляхом їх об'єднання, всі посади у новоствореному відділі були вакантними, проте жодна з них не була запропонована позивачу.
Відповідно до штатного розпису апарату Управління освіти виконавчого комітету Полтавської міської ради з 29.01.2019 в Управлінні передбачалося 20 штатних посад, серед яких передбачалися й такі, які не потребували проведення конкурсу на заміщення, зокрема, 10 посад головних спеціалістів відділу загальної середньої, спеціальної, дошкільної, позашкільної, професійної (професійно-технічної) освіти та соціального захисту.
Проте, вказані посади перед звільненням ОСОБА_1 , яка має переважне право на залишення на роботі, як особа з більш високою кваліфікацією, запропоновані їй не були.
Оскільки обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 492 Кодексу законів про працю України роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.
При цьому, у випадку незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено.
Аналогічна позиція викладена у постанові Судової палати у цивільних та адміністративних справах Верховного суду України від 01.04.2015 у справі №6-40цс15, а також неодноразово викладалась Верховним судом України у постановах від 01.10.2013 у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної митної служби України, Сумської митниці Держмитслужби про визнання незаконними наказів, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/35985744) та від 28.10.2014 у справі за позовом ОСОБА_9 до Державної митної служби України, Південної митниці Міністерства доходів і зборів України, Південної регіональної митниці, Головного управління Державного казначейства України в Одеській області, третя особа - ОСОБА_12, про визнання протиправними та скасування наказів в частині звільнення, поновлення на службі та стягнення моральної шкоди (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/41602330).
Таким чином, суд встановив, що всупереч визначеному законом обов'язку запропонувати всі вакансії, які існують на підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював, роботодавець не запропонував перед звільненням позивача посади, які були вакантними.
Матеріали справи свідчать про те, що Управлінням освіти виконавчого комітету Полтавської міської ради дотримано норми трудового законодавства лише в частині попередження позивача про наступне вивільнення не пізніше ніж за два місяці.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що спірні розпорядження міського голови від 24.01.2019 №25-к та від 18.02.2019 №69-к "Про звільнення ОСОБА_1 " не ґрунтуються на вимогах законодавства, прийняті без урахування усіх обставин, що мали значення для їх прийняття.
Обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача суд вважає за необхідне скасувати оскаржувані розпорядження з мотивів їх протиправності.
Оскільки суд дійшов до висновку про те, що ОСОБА_1 звільнено без достатніх законних підстав, то відновлення її порушеного права на працю має бути здійснено шляхом поновлення на попередній посаді.
Втім, Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування", який є спеціальним у даних правовідносинах, не врегульована процедура поновлення державного службовця на службі у разі незаконного звільнення.
Разом з цим, частиною першою статті 235 КЗпП України встановлено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Оскільки наведена норма є нормою прямої дії, суд констатує обов'язок органу, що розглядає трудовий спір, поновити незаконно звільненого працівника саме на попередній роботі, без урахування можливого призначення на посаду іншої особи.
Таким чином обраний позивачем спосіб захисту порушеного права в частині поновлення її саме на посаді заступника начальника Управління освіти виконавчого комітету Полтавської міської ради - начальника відділу виховної, позашкільної роботи та соціального захисту суд визнає належним і з метою відновлення порушеного права на працю поновляє позивача на посаді, з якої відбулося звільнення, а саме - на посаді заступника начальника Управління освіти виконавчого комітету Полтавської міської ради - начальника відділу виховної, позашкільної роботи та соціального захисту, у зв'язку з чим позов у цій частині належить задовольнити.
За змістом положень статті 2411 Кодексу законів про працю України строки виникнення і припинення трудових прав та обов'язків обчислюються роками, місяцями, тижнями і днями. Коли строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається строк. Якщо останній день строку припадає на святковий, вихідний або неробочий день, то днем закінчення строку вважається найближчий робочий день.
Пунктом 2.27 розділу 2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110, визначено, що днем звільнення вважається останній день роботи.
Як вже встановлено судом, згідно із записом №27 трудової книжки, ОСОБА_1 звільнена 18.02.2019 (т. 1 а.с. 29).
Таким чином поновлення на роботі позивача слід здійснювати з 19.02.2019.
Згідно з частиною другою статті 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
Середній заробіток працівника, згідно з частиною першою статті 27 Закону України "Про оплату праці", визначається за правилами, закріпленими у порядку.
За змістом пункту 5 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (надалі - Порядок), основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом першим пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.
Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку).
Відповідно до абзацу третього пункту 8 Порядку середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 14.01.2014 №21-395а13.
На виконання вимог суду відповідачем - Управлінням освіти Виконавчого комітету Полтавської міської ради надано довідку про доходи від 17.10.2019 №1041 щодо розміру нарахованої заробітної плати ОСОБА_1 за останні два календарні місяці роботи перед звільненням, яка складає: за грудень 2018 року - 26 281,10 грн, за січень 2019 року - 81 687,77 грн, що в сумі становить 107 968,87 грн (т. 2 а.с. 247).
З урахуванням відображених у даній довідці сум заробітку за 41 робочий день, суд визначив суму середньоденного грошового забезпечення позивача на рівні 2 633,39 грн, з якої суд обчислив середній заробіток за час вимушеного прогулу в загальній сумі 510 877,66 грн, виходячи з розрахунку 194 робочих днів за період з 19.02.2019 по 28.11.2019.
Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Тому суд вважає, що рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення на її користь заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць, слід звернути до негайного виконання.
Вимогу позивача про зобов'язання нарахувати та виплатити їй премію за вересень, жовтень, листопад, грудень 2018 та січень 2019 в розмірі не меншому, ніж середній розмір премій, що виплачувався іншим заступникам начальника Управління освіти Виконавчого комітету Полтавської міської ради в період з вересня 2018 по січень 2019 включно, суд визнає безпідставною з огляду на відсутність будь-яких правових обґрунтувань та законодавчо визначених передумов для включення до сум відшкодування ще й премій, які не нараховувалися та не виплачувалися звільненому працівнику.
Вимога ОСОБА_1 щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів моральної шкоди у розмірі 1 000 000,00 грн задоволенню також не підлягає з урахуванням такого.
Моральна шкода, заподіяна фізичній чи юридичній особі, може відшкодовуватись у випадках, коли можливість такого відшкодування передбачена нормами Конституції чи випливає з її положень та в інших випадках, передбачених чинним законодавством або угодою сторін.
Частиною п'ятою статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.
Відповідно до положень статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Всупереч наведеному позовна заява не містить вказівок на обставини, які б свідчили про заподіяння моральних страждань позивачу внаслідок неправомірних дій відповідачів, наслідки таких страждань та причинно-наслідковий зв'язок між діями та наслідками.
Відтак, позов належить задовольнити частково.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Виконавчого комітету Полтавської міської ради (вул. Соборності, 36, м. Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 05384689), Управління освіти Виконавчого комітету Полтавської міської ради (вул. Соборності, 36, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 02145725), Полтавського міського голови (вул. Соборності, 36, м. Полтава, 36000), третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Управління Державної казначейської служби України у м. Полтаві Полтавської області (вул. Небесної Сотні, 1/23, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 38019510) про визнання розпоряджень незаконними, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати розпорядження Полтавського міського голови від 24.01.2019 №25-к та від 18.02.2019 №69-к про звільнення ОСОБА_1 .
Поновити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на посаді заступника начальника Управління освіти Виконавчого комітету Полтавської міської ради - начальника відділу виховної, позашкільної роботи та соціального захисту з 19.02.2019.
Стягнути з Управління освіти Виконавчого комітету Полтавської міської ради (вул. Соборності, 36, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 02145725) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 19.02.2019 по 28.11.2019 у розмірі 510 877,66 грн за вирахуванням податків та обов'язкових платежів.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Управління освіти Виконавчого комітету Полтавської міської ради - начальника відділу виховної, позашкільної роботи та соціального захисту з 19.02.2019 та в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць допустити до негайного виконання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням положень п.п. 15.5 п. 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст судового рішення складений 09.12.2019.
Суддя Є.Б. Супрун