Справа № 242/6498/19
Провадження 2-а/242/60/19
іменем України
10 грудня 2019 року м. Селидове
Селидівський міський суд Донецької області у складі:
головуючого- судді Коліщук З.М.,
з участю секретаря Фоміної Н.М.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до виконкому Селидівської міської ради в особі адміністративної комісії при виконавчому комітеті Селидівської міської ради про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
з участю позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача-адвоката Лукашкова В.О.,
представника відповідача Москаленко О.О.
встановив:
ОСОБА_1 пред'явила адміністративний позов до виконкому Селидівської міської ради в особі адміністративної комісії при виконавчому комітеті Селидівської міської ради про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення № 8/3 від 05.11.2019, якою її притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 156 КУпАП та накладено штраф у розмірі 1700 грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що 07.09.2019 року в продуктовий магазин "Фортуна", що знаходиться в м. Селидове, вул. Гоголя, 24а прийшов інспектор з ювенальної превенції Селидівського ВП Покровського ВП ГУНП в Донецькій області та пояснив, що причиною його візиту є заява від особи про те, що вона нібито 29.08.2019 о 17 год. 30 хв. у магазині "Фортуна" продала неповнолітній особі алкогольні напої та склав протокол про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 156 КУпАП. На її, позивача, пояснення, що вона в цей час не працювала, а також те від кого поступила заява і чим це підтверджується, не було взято до уваги і з цим протоколом вона не була згідна, про що в ньому зазначила. Також на засіданні адміністративної комісії при виконавчому комітеті Селидівської міської ради, яке відбулося 5 листопада 2019 року теж не було взято до уваги її пояснення та докази. Крім того, зазначає щодо порушення терміну складання протоколу та пропущення терміну притягнення до адміністративної відповідальності.
Позивач ОСОБА_1 та її представник Лукашков В.О. у судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав вказаних у позовній заяві та просять їх задовольнити. Позивач стверджує, що відповідач позбавив її можливості скористатися у повному обсязі своїми правами, передбаченими ст. 268 КУпАП, порушив вимоги щодо процедури розгляду справи, не дослідив всіх фактів стосовно справи. Зазначила, що 29.08.2019 року вона працювала з 20.00 до 02.00 год. Працівники поліції приїжджали до магазину «Фортуна» біля 24:00 год. за викликом, але протокол про адміністративне правопорушення відносно неї не складали, так як вона їм пояснила, що неповнолітнім особам не продавала спиртні напої, а склали його тільки 07.09.2019 року, тобто пізніше 24 годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення . Розгляд протоколу про адміністративне правопорушення комісією при виконкомі Селидівської міської ради, який відбувся 05.11.2019 року у приміщенні Селидівської міської ради, проводився без свідків, заявника, особи, яка придбала алкоголь, доказу того, що на час здійснення інкримінованого правопорушення працювала саме особа, яка притягнута до адміністративної відповідальності, фіскальних чеків, які б свідчили про продаж алкоголю 29.08.2019 року не надано, не запитувалися у роботодавця та не долучалися до матеріалів адміністративної справи фіскальні чеки та роздруківка з контрольно-касового апарата за 29.08.2019 року; не з'ясовувалось питання щодо графіку її роботи 29.08.2019 року. Крім того, протокол про адміністративне правопорушення складено на прізвище « ОСОБА_2 , а її прізвище є « ОСОБА_3 », що робить цей протокол недійсним. Вважає, що матеріали адміністративної справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження її винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення.
Представник відповідача Москаленко О.О. в судовому засіданні позовну заяву не визнала. Подала заперечення на позовну заяву. В обґрунтування своїх заперечень зазначила, що протокол про адміністративне правопорушення складений саме з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення. При розгляді протоколу про адміністративне правопорушення будь-яких клопотань з боку ОСОБА_1 про допит свідків, дослідження фіскальних чеків, графіку роботи та іншого не надходило. Просила відмовити у задоволенні позову.
Вислухавши пояснення сторін, з'ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про задоволення позову з таких підстав.
Згідно із ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 15-3 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років.
За приписами вимог ч. 4 ст. 15-3 вказаного Закону продавець пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових або тютюнових виробів зобов'язаний отримати у покупця, який купує пиво (крім безалкогольного), алкогольні напої, слабоалкогольні напої, вина столові або тютюнові вироби, паспорт або інші документи, які підтверджують вік такого покупця, якщо у продавця виникли сумніви щодо досягнення покупцем 18-річного віку.
Порядок застосування фінансових санкцій, передбачених ст. 17 вказаного Закону, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 02 червня 2003 року №790 (далі Порядок № 790).
За приписами п. 5 Порядку № 790 підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій є, зокрема, матеріали правоохоронних, податкових та інших органів виконавчої влади щодо недотримання суб'єктами господарювання вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
Як вбачається з матеріалів справи, спірне рішення прийнято на підставі адміністративного протоколу від 07.09.2019 року серії ГР 401932.
Зі змісту протоколу вбачається, що 29.08.2019 приблизно о 17.30 год., ОСОБА_4 , знаходячись на робочому місці за адресою: АДРЕСА_1 а реалізувала спиртні напої неповнолітній особі, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 156 КУпАП.
Порядок складання протоколу про адміністративні правопорушення затверджено Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), згідно частиною 1 статті 256 якого у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Як вбачається з матеріалів справи, протокол про адміністративне правопорушення не містить відомостей про особу, якій продано алкогольний напій, назву та кількість алкогольних напоїв, який вік цієї особи та з яких документів встановлено відповідні дані. Протокол складено на прізвище « ОСОБА_5 ».
У тексті протоколу зазначено пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, тобто ОСОБА_1 , яка власноручно написала, що протокол складено з порушення, незаконно і не згідна, так як алкоголь не продавала.
Такі ж пояснення ОСОБА_1 надала на окремому аркуші.
Інших документів, які б долучалися до даного протоколу, у ньому не зазначено.
У відповідності до вимог ст. 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг " 06 липня 1995 року № 265/95-ВР - розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну; - електронний контрольно-касовий реєстратор - реєстратор розрахункових операцій, який додатково забезпечує облік кількості реалізованих товарів (послуг) найменування, друкування розрахункових та інших звітних документів; - денний звіт - документ встановленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що містить інформацію про денні підсумки розрахункових операцій, проведених з його застосуванням.
Однак, в матеріалах справи відсутній відповідний розрахунковий документ на підтвердження факту продажу слабоалкогольних напоїв.
Крім того, у частині другій статті 254 КУпАП зазначено, що протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Як вбачається із змісту протоколу, що дана подія мала місце 29.08.2019, а сам протокол складений лише 07.09.2019, що суперечить вимогам ч. 2 ст. 254 КУпАП.
Згідно із частиною першої статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Оскаржуваною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 156 КУпАП, яка передбачає відповідальність за порушення працівником підприємства (організації) торгівлі або громадського харчування правил торгівлі пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями і тютюновими виробами, у тому числі продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв або тютюнових виробів особі, яка не досягла 18 років.
Згідно зі статтею 218 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративні комісії при виконавчих органах міських рад розглядають справи про адміністративні правопорушення, серед іншого, передбачені частиною другою статті 156 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України).
Відповідно до статті 251 КУпАП орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи на підставі доказів, тобто будь-яких фактичних даних, які встановлюються, зокрема, поясненнями свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також іншими документами.
Згідно із ст. 280 КУпАП посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язана з'ясувати чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
У розумінні ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:
1)письмовими, речовими і електронними доказами;
2)висновками експертів;
3)показаннями свідків.
Відповідно до ч. 1ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
У статті 74 КАС України зазначено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Оцінка доказів здійснюється судом за правилами ст. 90 КАС України, відповідно до приписів якої суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Із матеріалів справи вбачається, що адміністративної комісією при виконавчому комітеті Селидівської міської радипри винесенні постанови у справі про адміністративне правопорушення не встановлено особу неповнолітнього, якому ОСОБА_1 здійснювала продаж спиртних напоїв та тютюнових виробів, не зазначено, які саме алкогольні напої та тютюнові вироби та їх кількість та час вчинення адміністративного правопорушення, а також не надано суду будь-яких доказів правомірності свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Більше того, заслуговує на увагу той факт, що в протоколі про адміністративне правопорушення нічого не сказано про продаж тютюнових виробів.
Із оглянутих відеозаписів вбачається, що поліцейський на питання ОСОБА_1 не сказав від кого надійшла заява; поняті не були присутні при складанні протоколу про адміністративне правопорушення.
Крім того, всупереч вимогам ч.1 ст. 38 КУпАП адміністративною комісією при виконавчому комітеті Селидівської міської радивинесено постанову № 8/3 від 05.11.2019, якою її притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 156 КУпАП та накладено штраф у розмірі 1700 грн., так як адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення.
Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтями 8 та 9 цього Кодексу встановлено, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.
Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Виходячи із норм, викладених у ст. 77 КАС України встановлено, що за загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00,§ 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Оцінивши обставини справи, надані сторонами докази у їх сукупності, проаналізувавши норми діючого законодавства України, суд дійшов висновку, що позовна заява обґрунтована та підлягає задоволенню, оскільки відповідачем доказів допущення порушення, про яке зазначено в постанові про адміністративне правопорушення, суду не надано.
Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю за відсутності в діянні позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КУпАП.
Що стосується вимог стягнення з відповідача судових витрат, то суд виходить з наступного.
Відповідно до п.1) ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч.1, ч.2, ч.3 ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом(стаття 6 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору.
Так, в судовому засіданні інтереси позивача представляв адвокат Лукашков В.О.(свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1243, видане на підставі Рішення Донецької обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 26.07.2000 року № 3) на підставі договору про надання правової допомоги від 11.11.2019 року.
До матеріалів справи долучено додаткову угоду № 1 до договору про надання правової допомоги № б/н від 08.11.2019 року, якою визначено вартість послуг(гонорару) адвокату за надання правової допомоги, а саме: підготовка позовної заяви до суду - 1000 грн.; представництво інтересів у суді першої інстанції - 1000 грн., що також підтверджується довідкою - розрахунком про розмір коштів, що підлягають виплаті адвокату, з якої вбачається, що на підготовку позовної заяви до суду адвокатом витрачено 4 години(по 250 грн. за годину) та вартість цієї послуги складає 1000 грн.; представництво інтересів в суді за увесь час судового процесу складає 1000 грн. Також долучено квитанцію до прибуткового касового ордеру від 08.11.2019 року, яка підтверджує оплату позивачем отриманих послуг правової допомоги на загальну суму 2000 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позивачем до позовної заяви додано документальне підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунок таких витрат, враховуючи вимоги ст.134 КАС України, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 5, 19, 77, 132, 134, 139, 205, 241-246, 255, 286, 295 КАС України, суд
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправними дії виконкому Селидівської міської ради в особі адміністративної комісії при виконавчому комітеті Селидівської міської ради щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.2 ст.156 КУпАП.
Скасувати постанову № 8/3 від 05.11.2019 адміністративної комісії при виконавчому комітеті Селидівської міської ради щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 156 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення закрити.
Стягнути з виконкому Селидівської міської ради в особі адміністративної комісії при виконавчому комітеті Селидівської міської ради на користь ОСОБА_1 судові витрати за надання правової допомоги за рахунок бюджетних асигнувань у розмірі 2000(дві тисячі) грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Селидівський міський суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення, а після початку її функціонування, безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Позивач: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка АДРЕСА_2 , паспорт серія НОМЕР_1 , ІПН НОМЕР_2 .
Представник позивача: Лукашков Віктор Олексійович, місцезнаходження: АДРЕСА_3 , свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1243, видане на підставі Рішення Донецької обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 26.07.2000 року № 3.
Відповідач: виконком Селидівської міської ради в особі адміністративної комісії при виконавчому комітеті Селидівської міської ради, місце знаходження: 85401, Донецька область, м.Селидове, вул.К.Маркса, 8, ЄДРПОУ 04052962.
Суддя З.М. Коліщук