Справа №265/7743/19
Провадження №2/265/2043/19
10 грудня 2019 року місто Маріуполь
Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:
головуючого судді - Козлова Д. О.,
при секретарі - Азаровій А. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу № 265/7743/19 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , який діє також в інтересах малолітнього ОСОБА_5 , про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням, третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Маріупольської міської ради, -
Позивачі звернулись із вказаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що їм на праві власності належить по 1/2 частки будинку АДРЕСА_1 , де зареєстровані відповідачі. Зміна статі відповідача ОСОБА_3 підтверджується доданими до справи документами. При цьому відповідачі виїхали зі спірної адреси до РФ, де постійно по теперішній час мешкають та не збираються повертатись в Україну. Вказували, що малолітній ОСОБА_5 мешкає в родині зі своїм батьком в м. Ярославль, де має зареєстроване місце проживання, відвідує садочок за своїм фактичним місцем проживання. Таким чином відповідачі протягом 4-х років не мешкають за місцем їх реєстрації в Україні, що суттєво обмежує права позивачів, як власників нерухомого майна, яке вони збираються реалізувати, та змушує нести їх витрати по сплаті комунальних послуг. Оскільки відповідачі не мають бажання приїхати до України та самостійно знятись з реєстрації по АДРЕСА_1 , то вони змушені звернутись до суду із вказаним позовом. Просили усунути перешкоди в здійсненні права користування та розпорядження буд. АДРЕСА_1 шляхом визнання ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та малолітнього ОСОБА_5 такими, що втратили право користування АДРЕСА_1 .
У судовому засіданні позивачка, ОСОБА_1 , заявлені позовні вимоги повністю підтримала, які просила суд задовольнити.
Позивачка, ОСОБА_2 , в судове засідання не з'явилась, будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, надавши суду заяву з проханням вирішити справу за її відсутності, задовольнивши поданий нею позов.
Відповідачка, ОСОБА_3 , в судове засідання не з'явилась, будучи належним чином про час та місце розгляду справи повідомленою, від якої в матеріалах справи мається заява, за якою вона просить вирішити справу за її відсутності, не заперечуючи проти задоволення позову, визнаючи заявлені до неї позовні вимоги.
Відповідач, ОСОБА_4 , який також діє в інтересах малолітнього ОСОБА_5 , в судове засідання не з'явився, будучи належним чином про час та місце розгляду справи повідомленим, від якого в матеріалах справи мається заява, за якою він просить вирішити справу за його відсутності, не заперечуючи при цьому проти задоволення позову, визнаючи заявлені до нього вимоги.
Представник третьої особи, який діє на підставі довіреності, до судового засідання не з'явився, надавши суду заяву з проханням вирішити наявний спір у його відсутність, врахувавши інтереси малолітньої дитини, оскільки дане питання не було предметом розгляду органу опіки та піклування.
Суд, вислухавши учасників процесу, які з'явились, допитавши свідків та дослідивши матеріали справи, вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Матеріалами справи встановлено, що 1/2 частка буд АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 31 січня 2008 року, посвідченим нотаріально та зареєстрованим в Маріупольському БТІ 4 лютого 2008 року.
Також суд встановив, що інша 1/2 частка АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 27 лютого 2012 року, посвідченим нотаріально та зареєстрованим в Маріупольському БТІ 6 квітня 2012 року.
За відомостями від 24 жовтня 2019 року та від 14 листопада 2019 року Управління з оформлення паспортних документів та реєстрації місця проживання по АДРЕСА_1 серед інших також зареєстровані відповідачі, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
В той же час на підставі акту від 28 жовтня 2019 року КСН «Дружба» за свідченнями сусідів по домоволодінню, встановлено, що по АДРЕСА_1 фактично ніхто не мешкає.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_6 вказувала, що ОСОБА_4 разом зі своєю дружиною та малолітнім сином, ОСОБА_5 , виїхали після обстрілів м. Маріуполя у 2015 році, до Російської Федерації, звідки вони не повертались назад. До цього вони мешкали по АДРЕСА_1 . Свідку відомо, що ОСОБА_4 працює у РФ, а його син відвідує дитячий садок в м. Ярославль, де вони мешкають родиною.
Також допитаний в суді свідок ОСОБА_8 зазначав, що він є сусідом позивачів, тому йому відомо, що ОСОБА_4 разом із родиною виїхав з м. Маріуполь у 2015 році до Росії, та не повертався звідти. Зазначав, що йому відомо, що ОСОБА_3 не мешкає за спірною адресою вже понад 10 років, бо такий відповідач виїхав теж до Росії. На теперішній час у АДРЕСА_1 ніхто не мешкає.
Відповідно до свідоцтва про народження, виданого 25 жовтня 2014 року Орджонікідзевським відділом ДРАЦС реєстраційної служби Маріупольського МУЮ в Донецькій області, вбачається, що ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьками якого визначено ОСОБА_4 та ОСОБА_9 , актовий запис № 965.
В судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , отримав громадянство РФ 26 липня 2019 року, якого було поставлено на облік в податковому органі РФ 5 лютого 2018 року, та який зареєстрований в АДРЕСА_2 .
При цьому зі свідоцтва про реєстрацію місця перебування вбачається, що малолітній ОСОБА_5 зареєстрований в АДРЕСА_2 разом зі своїм батьком, ОСОБА_4
Суд встановив, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , також відвідує з 20 жовтня 2017 року дитячий садок № 72 в м. Ярославль.
Зміна імені, по-батькові та статі ОСОБА_3 на ОСОБА_3 підтверджується паспортом відповідача, витягом з Єдиного державного демографічного реєстру, картою платника податків, поновленим свідоцтвом про народження, а також витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян від 29 вересня 2017 року.
За змістом ст. 316, 317, 319 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК) право власності є правом особи на майно, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном на власний розсуд.
На підставі ст. 41 Конституції України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно із ст. 391 ЦК власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ст. 405 ЦК члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Стаття 3 СК визначає, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом та мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом.
В контексті ст. 405 ЦК вимога спільного проживання є додатковою і має обов'язковий характер. Тому можна виділити такі умови, за наявності яких особа матиме право на користування житлом поряд з власником: користувач повинен, по-перше, бути членом сім'ї власника житла, а по-друге, повинен проживати разом із ним.
Суд на підставі досліджених доказів встановив, що ОСОБА_4 , малолітній ОСОБА_5 та ОСОБА_3 фактично протягом останніх 5 років у АДРЕСА_1 не мешкають без поважних причин.
За ч. 6 ст. 56 ЦПК органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть бути залучені судом до участі у справі або брати участь у справі за своєю ініціативою для подання висновків на виконання своїх повноважень. Участь зазначених органів у судовому процесі для подання висновків у справі є обов'язковою у випадках, встановлених законом, або якщо суд визнає це за необхідне.
На підставі ч. 4 ст. 19 СК при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.
Згідно ч. 5 ст. 19 СК орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що для розгляду справи щодо спору про позбавлення дитини права на користування житловим приміщенням, висновок органу опіки та піклування не є обов'язковим, а обов'язкова лише участь представників такого органу.
Згідно з ч. 1, 4 ст. 29 ЦК місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства» діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що малолітній ОСОБА_5 , 2014 р. н., не може самостійно обирати місце свого проживання, тому факт його не проживання у спірній квартирі не є безумовною підставою для позбавлення його права користування цим житлом.
При цьому суд встановив, що ані батько дитини, ані його мати по АДРЕСА_1 не мешкають, а така дитина зареєстрована та фактично мешкає разом зі своїм батьком в АДРЕСА_2.
Таким чином в судовому засіданні було підтверджено факт того, що не проживання у спірному будинку з 2015 року малолітнього ОСОБА_5 є свідомим вибором його батьків, які оселилися та зареєстрували своє місце проживання разом із дитиною в м. Ярославль, РФ, отримавши громадянство такої держави.
Вказані обставини на рівні із тим, що ОСОБА_4 , як батько дитини, ОСОБА_5 , висловив свою згоду на задоволення заявлених позовних вимог та фактично втратив згідно із ст. 405 ЦК право на користування спірним житлом, свідчить про відсутність порушення права малолітнього ОСОБА_5 на житло у даному випадку.
За таких обставин суд дійшов висновку, що усі відповідачі, залишаючись зареєстрованими у АДРЕСА_1 , однак не користуючись зазначеним житловим приміщенням понад передбачені законом строки без поважних причин, є такими, що втратили право користування таким житлом.
З огляду на викладене, суд вважає, що через відсутність порушення прав малолітнього ОСОБА_5 , місце проживання якого визначено його батьками та зареєстровано в м. Ярославль, то маються усі підстави для задоволення позову шляхом позбавлення відповідачів права користування АДРЕСА_1 , який належить позивачам.
Керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 223, 259, 263-265 ЦПК, -
Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , який діє також в інтересах малолітнього ОСОБА_5 , про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням, третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Маріупольської міської ради, - задовольнити.
Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такими, що втратили право користування будинком АДРЕСА_1 .
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення суду складено та підписано 9 грудня 2019 року.
Суддя