Справа № 265/8526/19
Провадження № 2-н/265/828/19
07 грудня 2019 року місто Маріуполь
Суддя Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області Костромітіна О.О., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітніх дітей,
ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітніх дітей.
Дослідивши подану заяву про видачу судового наказу, суддя приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст. 160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Згідно п.4 ч.1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Із заяви про видачу судового наказу вбачається, що заявник ОСОБА_1 просить суд стягнути з боржника ОСОБА_2 аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей в розмірі тридцяти відсотків з усіх видів його заробітку. Тобто звернулася з вимогою, яка не відповідає вимогам статті 161 ЦПК України.
Крім того, згідно із п. 4 ч. 3 ст. 163 ЦПК України до заяви про видачу судового наказу додаються документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Згідно ч.2 ст. 161 ЦПК України, із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Так, відповідно до вимог ч.3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Тобто Сімейним кодексом визначено право на звернення до суду з позовом (заявою) про стягнення аліментів одним із батьків або опікуном у разі, якщо дитина мешкає разом із ним.
Як вбачається з поданої заяви про видачу судового наказу, ОСОБА_1 зазначає, що неповнолітні діти мешкають разом із нею, однак до матеріалів заяви не надано жодного доказу на підтвердження викладеного факту.
Частиною 1 ст.165 ЦПК України передбачені підстави для відмови у видачі судового наказу, зокрема, якщо заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу та якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 161 цього Кодексу.
На підставі викладеного, з урахуванням зазначених підстав, суддя відмовляє у видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітніх дітей.
Керуючись ст.ст. 160-166 ЦПК України, суддя
Відмовити у видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітніх дітей.
Ухвала суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Орджонікідзевський районний суд м.Маріуполя протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Ухвала складена 07 грудня 2019 року.
Суддя