Справа № 236/4851/19
06.12.2019 м. Лиман
Краснолиманський міський суд Донецької області у складі:
головуючого судді - Саржевської І.В.,
за участю секретаря - Олійник С.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Лиман за відсутністю сторін цивільну справу за заявою окремого провадження ОСОБА_1 , заінтересована особа: Жданівський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про встановлення факту смерті,
06.12.2019 ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про встановлення факту смерті своїх батьків - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в с. Сердюківка, Ротмістровського району, Київської області, та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка народилася в м. Сніжне, Донецької області, які померли ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Григорівка, Амвросіївського району, Донецької області, Україна.
На підтвердження факту смерті ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , заявник отримав лікарське свідоцтво про смерть з довідкою про причину смерті(до форми №106/о №129 та 130 відповідно) від 24.10.2019, свідоцтво про смерть, серії НОМЕР_1 та НОМЕР_2 відповідно, які видані 28.10.2019 Олексіївською селищною адміністрацією Амвросіївського району так званої ДНР.
Представник заявника звернувся до Жданівського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, із заявою про реєстрацію факту смерті ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , однак, територіальним органом ДРАЦС було повідомлено про неможливість здійснити підтвердження факту смерті та здійснити державну реєстрацію факту смерті фізичної особи, оскільки документи, які підтверджують факт смерті, видані на тимчасово окупованій території України та не відповідають формі, визначеній наказом МОЗ України від 08.08.2006 № 545. У зв'язку з чим заявник не може зареєструвати смерть батьків та реалізувати свої спадкові права.
З огляду на це, заявник був змушений звернутися до суду задля встановлення факту смерті ОСОБА_2 та ОСОБА_3 із заявою в порядку окремого провадження, просить встановити факт смерті фізичної особи у певний час.
В судове засідання заявник ОСОБА_1 не прибув, просить справу розглянути без його участі, на вимогах наполягає, про що суду надав відповідну заяву (а.с.16 ).
Заінтересована особа: Жданівський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області було повідомлено про дату, час та місце розгляду справи судом; заінтересованою особою не направлено свого представника для участі в судовому засіданні, заперечень проти задоволення заяви заінтересованою особою висловлено не було.
На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою всіх учасників справи, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши письмові матеріали по справі, встановив наступні обставини і визначив відповідні до них правовідносини.
Відповідно до наданої заявником копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого повторно 28.02.2012, вбачається, що заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є сином ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.5).
Факт смерті ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , відображено в наданих заявником лікарському свідоцтві про смерть з довідкою про причину смерті(до форми №106/о №129 та 130 відповідно) від 24.10.2019, свідоцтві про смерть, серії НОМЕР_1 та НОМЕР_2 відповідно, які видані 28.10.2019 Олексіївською селищною адміністрацією Амвросіївського району так званої ДНР(а.с.8-9), дані документи видані на території тимчасово непідконтрольній державній владі України. Суд не сприймає ці документи як допустимий доказ з огляду на положення Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», але звертає увагу на його зміст, зокрема суд враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема висновки у справах проти Туреччини (зокрема, «Loizidou v. Turkey»,«Cyprus v. Turkey»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. The Republic of Moldova and Russia», «Ilascu and Others v. Moldova and Russia»), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на території, контрольованій не визнаним на міжнародному рівні державним утворенням.
Представник заявника ОСОБА_1 звертався до Жданівського міського відділу ДРАЦС ГТУЮ у Донецькій області із заявою про реєстрацію факту смерті ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , однак, орган ДРАЦС листами 29.11.2019 № 16.35-5-457-127 та 16.35-5-456-127 відповідно, повідомив про неможливість здійснення реєстрації цього факту через невідповідність поданих документів встановленої законодавством України формі, неможливість прийняття до розгляду документів, виданих підприємствами, установами, організаціями на тимчасово непідконтрольній українській владі території Донецької області (а.с.11).
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Так, судом встановлено, що 22.10.2019 померли ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , про що на тимчасово непідконтрольній українській владі території видані лікарське свідоцтво про смерть з довідкою про причину смерті(до форми №106/о №129 та 130 відповідно) від 24.10.2019, свідоцтво про смерть, серії НОМЕР_1 та НОМЕР_2 відповідно, які видані 28.10.2019 Олексіївською селищною адміністрацією Амвросіївського району так званої ДНР.
Загальновідомою та такою, що не потребує доказування, є обставина проведення антитерористичної операції(ООС) на території Донецької області.
Нормами ст. 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» визначено період проведення антитерористичної операції як час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України; визначено територію проведення антитерористичної операції як територію України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року № 1085-р (зі змінами) затверджено перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, в тому числі на території Донецької області.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» в районі проведення антитерористичної операції можуть вводитися тимчасово обмеження прав і свобод громадян; на вимогу керівників учасників антитерористичної операції підприємства, установи та організації, що знаходяться в районі проведення антитерористичної операції(ООС), частково або повністю припиняють свою роботу.
Згідно зі ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їхні посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий такими органами та/або особами, є недійсним і не створює правових наслідків.
Виходячи із засад справедливості та розумності, притаманних цивільному судочинству, суд за таких обставин вважає обґрунтованим твердження заявника про неможливість отримання на території, тимчасово непідконтрольній українській владі, документів, що підтверджують факт смерті за формою, встановленою чинним законодавством України, на теперішній час з об'єктивних причин.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
Підрозділом 5 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів громадянського стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 року № 52/5 (зі змінами) передбачено, що підставою для державної реєстрації смерті є: лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о); фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о); лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; рішення суду про оголошення особи померлою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час;повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.
Для встановлення смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті необхідні обставини, які свідчать про реєстрацію цієї події, а також про те, що заінтересована особа не має можливості відновити втрачені або знищені документи про це.
Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для заявника від встановлення факту смерті його батьків в певний час залежить подальша реєстрація факту смерті в органах державної реєстрації актів цивільного стану.
За таких обставин суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 в порядку окремого провадження про встановлення факту смерті особи в певний час підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 315-317, 319 ЦПК України, суд
Заяву окремого провадження ОСОБА_1 , заінтересована особа: Жданівський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про встановлення факту смерті - задовольнити.
Встановити факт смерті громадянина України- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в с. Сердюківка, Ротмістровського району, Київської області, помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Григорівка, Амвросіївського району, Донецької області, Україна, у віці 77 років.
Встановити факт смерті громадянки України- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка народилася в м. Сніжне, Донецької області, померла ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Григорівка, Амвросіївського району, Донецької області, Україна, у віці 78 років.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У відповідності до п.п. 15.5, п.15 ч. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Рішення суду відповідно до ст. 317, 430 ЦПК України підлягає негайному виконанню; оскарження цього рішення не зупиняє його виконання.
Повний текст рішення виготовлений 06.12.2019.
Суддя -