Провадження № 2/235/2156/19
Справа № 235/6754/19
3 грудня 2019 року м. Покровськ
Красноармійський міськрайонний суд Донецької області
у складі: головуючого - судді Назаренко Г.В.
за участю секретаря Полуянчик В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Молчанова Наталія Володимирівна, до ОСОБА_2 про визнання об'єктом права спільної сумісної власності та поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності,
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним з позовом.
В обґрунтування уточнених позовних вимог зазначив, що 8 липня 2016 року він з відповідачем уклали шлюб. Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 12 березня 2019 року шлюб між ними розірваний. За час перебування у шлюбі у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Під час перебування у шлюбі вони вели спільне господарство, в результаті спільних зусиль ними було придбано спільне майно, а саме двокімнатну житлову квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 64,28 кв.м. Вищевказане майно було придбане за час перебування у шлюбі та за спільні кошти. Під час останньої сварки з відповідачем було з'ясовано, що вона вважає все придбане майно її особистою власністю, оскільки правовстановлюючі документи на житлову квартиру виготовлені на ім'я відповідача. Між ними не досягнуто згоди у здійсненні поділу майна, яке є спільною власністю подружжя.
На підставі наведеного просив визнати спільною власністю подружжя двокімнатну житлову квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 64.28 кв.м., поділити цю квартиру: визнати, що їх ідеальні частки в квартирі становлять Ѕ кожного без її реального поділу і залишити квартиру в їх спільній частковій власності. .
Позивач в судове засідання не з'явився, надав клопотання в якому підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити, справу розглянути за його відсутності.
Відповідач про дату, час і місце судового розгляду повідомлена належним чином, в судове засідання не з'явилася, надала відзив на позовну заяву в якому зазначила, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Так, з нею проживають двоє неповнолітніх дітей: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
На підставі рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 29.05.2019р. з позивача на користь їх сина утримуються аліменти у розмірі 1/6 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили ( ІНФОРМАЦІЯ_4 .) до досягнення дитиною повноліття. Матеріальної допомоги на утримання дочки її батько взагалі не надає. Отже, розмір аліментів, які вона отримує від позивача на користь їх сина, є недостатнім, враховуючи, що він потребує значних фінансових витрат, пов'язаних в з його фізичним розвитком (придбання одягу та взуття не більше ніж як на два місяці, повноцінне різноманітне харчування через постійний розвиток його організму та забезпечення належного рівня дитячих іграшок і т.і.) та лікуванням (придбання ліків, проведення необхідних медичних оглядів, здійснення щеплень тощо).
Відповідач вважала, що вимоги позивача відносно поділу майна підлягають частковому задоволенню з урахуванням інтересів неповнолітнього сина, а саме визнати за ОСОБА_3 право спільної часткової власності на квартиру у розмірі 1/3 частки та за нею визнати право спільної часткової власності на квартиру у розмірі 2/3 частки.
Стосовно позовних вимог щодо виділу часток зі спільного майна подружжя, то задоволення таких вимоги взагалі підлягають відмовленню, оскільки за положеннями ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим, співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Вимагаючи від суду виділення колишнім подружжям право власності на квартиру у співвідношенні 1/2 її частин, позивач керуючись ст. 70 СК України, фактично провів поділ майна подружжя шляхом виділу частки. При цьому позивач не врахував положення ст. 71 цього Кодексу, поділу в натурі не підлягають неподільні речі. Згідно із правилами ч. 2 ст. 183 ЦК України неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення. Спірна квартира загальною площею 63,20 кв. м знаходиться на четвертому поверсі дев'ятиповерхового багатоквартирного будинку, складається із трьох житлових кімнат житловою площею 11,5 кв.м. 10 кв.м і 17,5 кв.м, вбудованої шафи 1,5 кв.м. передпокою 9,7 кв.м, кухні 9,1 кв. м, вбиральня 1,1 кв.м, і ванної кімнати 2,8 кв.м.
Враховуючи, що питання про технічну можливість виділу частки квартири в натурі у встановленому законом порядку вирішено не було, висновки позивача є передчасними.
Дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлені такі фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.
Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 8 липня 2016 року по 12 квітня 2019 року, який було розірвано рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 12 березня 2019 року, яке набрало законної сили 12 квітня 2019 року (а.с.9, 10).
Згідно ч.ч.1, 2 ст.372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ч.1 ст.69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Згідно положень ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.
За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
Частиною 1 ст.71 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка і рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно на ім'я ОСОБА_2 під час шлюбу придбана квартиру, яка розташована у АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу квартири від 5 грудня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Покровського міського нотаріального округу Дух І.О., зареєстрований за № 2392 (а.с.11-12).
Оскільки сторони не домовилися про порядок поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, спірне майно підлягає поділу судом.
Вирішуючи питання про розмір часток сторін в майні, суд виходить з того, що інше не визначено домовленістю між сторонами, а тому вважає їх рівними.
Відповідно до положень ч.ч.4, 5 ст.71 СК України присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбаченим Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
У зв'язку з тим, що жоден із подружжя не вніс на депозитний рахунок суду грошову суму, суд позбавлений можливості присудити позивачу грошову компенсацію вартості 1/2 частини майна, що підлягає поділу, а поділив його в натурі.
Згідно роз'яснень, що містяться в абз.3 п.25 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляд справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21.12.2007р. № 11, у разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.
Оскільки спірна квартира, придана у 2016р., що є предметом поділу, є неподільною річчю, а жоден із подружжя не вніс грошової суми на депозитний рахунок суду в рахунок грошової компенсації вартості квартири, суд приходить до висновку, що він підлягає поділу між сторонами шляхом визнання ідеальних часток сторін в зазначеній квартирі без її реального поділу із залишенням квартири у спільній частковій власності сторін.
Частиною 3 ст.12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За частинами 1, 5 та 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За статтею 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Згідно ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Проте, відповідачем будь-яких доказів того, що з ОСОБА_3 стягуються аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також, що розмір аліментів, які вона одержує, недостатній для забезпечення його фізичного, духовного розвитку та лікування, не надано.
На підставі наведеного, суд приходить до висновку про те, що підстав для відступлення від принципу рівності часток майна дружини та чоловіка при поділі майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, немає.
Відповідно до п. 1 ч.2 ст.141 ЦПК України у зв'язку із задоволенням позову підлягають присудженню з відповідача на користь позивача понесені ним і документально підтверджені судові витрати, що складаються з оплати судового збору в розмірі 1 000 грн.
Відповідно до ст.372 ЦК України, ст. ст.61, 69-71 СК України, керуючись ст. ст.4, 16, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати квартиру АДРЕСА_2 об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Поділити квартиру АДРЕСА_2 : визнати, що ідеальні частки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в квартирі АДРЕСА_2 становлять 1/2 кожного без її реального поділу і залишити квартиру АДРЕСА_2 в їх спільній частковій власності.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування сплаченого судового збору 1 000 (одну тисячу) гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, повністю або частково до Донецького апеляційного суду через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Вступна та резолютивна частини рішення проголошені у судовому засіданні 3 грудня 2019 року. Повне судове рішення складено 9 грудня 2019 року.
Суддя Г.В. Назаренко