печерський районний суд міста києва
Справа № 752/3379/19-ц
"23" вересня 2019 р. позовної заяви ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, третя особа: суддя Голосіївського районного суду м.Києва Колдіна Олександра Олегівна про стягнення моральної шкоди, завданої порушенням доступу до правосуддя, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, третя особа: суддя Голосіївського районного суду м.Києва Колдіна Олександра Олегівна про стягнення моральної шкоди, завданої порушенням доступу до правосуддя з непередбачених законом підстав 700 євро, які на дату набрання судового рішення законної сили мають бути конвертовані у національну валюту.
Згідно змісту позовних вимог, позивач фактично оспорює процесуальні дії суду у зв'язку з розглядом справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Стаття 55 Конституції України кожному гарантує право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.
Разом з тим, слід зазначити, що відповідно до ст. ст. 124, 125 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Найвищим судом у системі судоустрою України є Верховний Суд. З метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди.
Згідно ч.ч. 1, 7 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування.
Поряд з цим, у низці рішень Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що право на суд, окремим аспектом якого є право на доступ до правосуддя, не є абсолютним (у рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21 лютого 1975 року, «Де Жуффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).
Так, статтями 126, 129 Конституції встановлено, що судді при здійсненні правосуддя, незалежні і підкоряються лише закону, вплив на них у будь-який спосіб забороняється, і що однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
Згідно із зазначеними положеннями Конституції України судові рішення і відповідно дії або бездіяльність судів (суддів) з питань здійснення правосуддя (пов'язаних із підготовкою й розглядом справ у судових інстанціях) можуть оскаржуватись у визначеному порядку до суду вищої інстанції, а не в інший суд першої інстанції. Останнє порушувало б і принцип незалежності суддів і заборону втручання у вирішення справи належним судом.
Суд є органом, який розглядає скарги на рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, посадових осіб, а його рішення (дії, бездіяльність) оскаржуються лише в порядку, визначеному ст. 129 Конституції України і законодавством про судочинство.
Здійснення правосуддя в Україні врегульовано конституційними нормами окремо від діяльності інших органів державної влади. Відповідно до ст. 62 Конституції України матеріальна й моральна шкода, завдана безпідставним засудженням, відшкодовується державою лише в разі скасування вироку як неправосудного. Проте й у цьому разі за заподіяну особі шкоду відповідає не суд або судді, а держава.
Таким чином, суд (суддя) як орган (особа), що здійснює правосуддя, не може бути відповідачем у цивільній справі. Винятками є лише випадки, коли суд (суддя) виступає не як орган (особа), що здійснює правосуддя, а як будь-яка інша установа (особа). Заяви, скарги, спрямовані на дії судді при здійсненні правосуддя, не підлягають розгляду в суді першої інстанції, оскільки відповідно до закону є інший механізм усунення помилок і недоліків, допущених при здійсненні правосуддя.
У п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про незалежність судової влади» № 8 від 13 червня 2007 року роз'яснено, що виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.
Суддя та суд не можуть бути відповідачами або іншими учасниками цивільної справи, окрім випадків, коли суддя виступає як представник цієї установи, а не як орган, що здійснює правосуддя (пункт 57 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів, пункт 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 «Про незалежність судової влади», постанова Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 6 «Про деякі питання, що виникають у судовій практиці при прийнятті до провадження адміністративних судів та розгляді ними адміністративних позовів до судів і суддів»).
Законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суддів, вчинених під час розгляду конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю.
Належним відповідачем у таких спорах є держава, а не суди (судді), які діють від імені держави та виконують покладені на них державою функції правосуддя.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Враховуючи вищевикладене, позов ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, третя особа: суддя Голосіївського районного суду м.Києва Колдіна Олександра Олегівна про стягнення моральної шкоди, завданої порушенням доступу до правосуддя, не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а тому у відкритті провадження необхідно відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19 ЦПК України, п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, Конституцією України, суд, -
Відмовити ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, третя особа: суддя Голосіївського районного суду м.Києва Колдіна Олександра Олегівна про стягнення моральної шкоди, завданої порушенням доступу до правосуддя.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її отримання через Печерський районний суд м.Києва.
Суддя Остапчук Т.В.