печерський районний суд міста києва
Справа № 757/58121/19-ц
"09" грудня 2019 р. Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Вовк С. В.,
за участі секретаря судового засідання - Шевченко О. В.,
представника позивача - ОСОБА_1 ,
представників відповідачів - Клименка П. М., Горобець О. В.,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні у залі суду у м. Києві клопотання представника відповідача про залишення без розгляду позову ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ», Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», третя особа - ОСОБА_3 , про визнання договору недійсним в частині,
В провадженні суду перебуває вказана справа.
До суду надійшло клопотання представника відповідача про залишення без розгляду позову ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ», Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», третя особа - ОСОБА_3 , про визнання договору недійсним в частині.
Клопотання обґрунтоване тим, що представник позивача подаючи декілька позовів до ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ», ПАТ «УкрСиббанк» з тим самим предметом та з однакових підстав, вчинив дії, які кваліфікуються відповідно до статті 44 ЦПК України як зловживання процесуальними правами.
Крім того, представником позивача, який підписав позовну заяву від імені позивача, в ордері, у відповідному розділі під назвою: «назва органу, в якому надається правова допомога», зазначено: «у місцевих та апеляційних судах загальної юрисдикції, касаційних судах ВС України», тобто не вказано конкретного органу, в якому відбуватиметься представництво інтересів.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом і неприпустимість зловживання процесуальними правами є основними засадами (принципами) цивільного судочинства (пункти 2 та 11 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.
Відповідно до принципу 2 Рекомендацій № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо принципів цивільного судочинства, спрямованих на вдосконалення функціонування правосуддя, ухвалених Комітетом Міністрів Ради Європи на 367 засіданні заступників міністрів 28 лютого 1984 року, коли в ході судового провадження сторона поводиться недобросовісно і явно зловживає процедурою з очевидною метою затягти провадження, суд має бути наділений повноваженнями або невідкладно винести рішення по суті справи, або застосувати санкції, такі як накладення штрафу, відшкодування завданих збитків або позбавлення права на процесуальну дію; в особливих випадках суд має бути у змозі стягнути судові витрати з адвоката.
У частині четвертій статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Зацікавлена особа має лише демонструвати належне виконання всіх процесуальних заходів, які її стосуються з метою запобігання затримок, і отримання доступу до заходів національного законодавства щодо скорочення проваджень (рішення у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» від 07 липня 1989 року, заява № 11681/85, § 35).
Аналогічно ЄСПЛ, застосовуючи підпункт «а» пункту 3 статті 35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі статтею 34, якщо він вважає , що ця заява є зловживанням правом на її подання. Для прикладу, ЄСПЛ констатує зловживання правом на подання заяви, коли заявник під час спілкування з ЄСПЛ вживає образливі, погрозливі або провокативні висловлювання проти уряду-відповідача, його представника, органів влади держави-відповідача, проти ЄСПЛ, його суддів, Секретаріату ЄСПЛ або його працівників (див., ухвали щодо прийнятності у справах «Ржегак проти Чеської Республіки» від 14 травня 2004 року (Шehбk v. the Czech Republic, заява № 67208/01), «Дюрінже та Грандж проти Франції» від 4 лютого 2003 року (Duringer and Grunge v. France, заяви № 61164/00 і № 18589/02)).
За приписами пункту 5 частини п'ятої статті 12 ЦПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Неможливість суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08 листопада 2005 року у справі № 36655/02 «Смірнова проти України», рішення ЄСПЛ від 27 квітня 2000 року у справі № 30979/96 «Фрідлендер проти Франції» (Frydlender v. France)). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30 листопада 2006 року у справі «Красношапка проти України»).
За правилами частини першої, пункту 1 частини другої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин.
Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання (частина третя статті 44 ЦПК України).
За приписами пунктів 4, 11 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав; після відкриття провадження судом встановлено, що позивачем подано до цього самого суду інший позов (позови) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з однакових підстав і щодо такого позову (позовів) на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду.
В судовому засіданні, з наданих стороною відповідача документів, вбачається, що представником позивача 28 жовтня 2019 року подано до Печерського районного суду м. Києва позовні заяви: справа № 757/57082/19-ц (суддя Підпалий В. В.), справа № 757/57077/19-ц (суддя Писанець В. А.), справа № 757/57084/19-ц (суддя Підпалий В. В.), справа № 757/57772/19-ц (суддя Остапчук Т. В.). Питання щодо відкриття провадження у цих справах не вирішено.
Таким чином, позивачем подано до цього самого суду низку позовів до ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ», ПАТ «УкрСиббанк» з тим самим предметом та з однакових підстав, що визнається судом зловживанням процесуальними правами, внаслідок чого суд застосовує положення частини третьої статті 44, пункту 11 частини першої статті 257 ЦПК України та залишає позовну заяву без розгляду.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1-18, 44, 353 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду задовольнити.
Позовну заяву ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ», Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», третя особа - ОСОБА_3 , про визнання договору недійсним в частині залишити без розгляду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Суддя С. В. Вовк