Справа № 755/10778/19
"29" листопада 2019 р. м. Київ
Дніпровський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді САВЛУК Т.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва адміністративний позовом ОСОБА_1 до Інспектора Управління патрульної служби в м. Києві рота №3, батальйону №1 капрал поліції Степаненко Олега Анатолійовича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
ОСОБА_1 , звертаючись до Дніпровського районного суду міста Києва, як місцевого адміністративного суду, просив скасувати постанову ЕАВ № 1263933 по справі про адміністративне правопорушення від 25 червня 2019 року, мотивуючи тим, що 25 червня 2019 року поліцейським капралом поліції Степаненко Олегом Анатолійовичем, винесено станову серії ЕАВ №1263933 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП України, що 25 червня 2019 року о 21 год. 18 хв. ОСОБА_1 в м. Києві по вул . Березняківській, 38 , керуючи транспортним засобом при повороті ліворуч перетнув подвійну суцільну лінію, а саме дорожню розмітку 1.3, чим порушив п. 8.5.1 ПДР. ОСОБА_1 вважає постанову незаконною та підлягає скасуванню, оскільки дорожня горизонтальна розмітка 1.3 в перетині якої звинувачують не відповідає ДСТУ 257:2010 та ДСТУ 3587, а саме пунктами 3.1 та 3.5, тобто внаслідок зносу не має необхідного світлоповертального ефекту та не має необхідної відстані видимості, дорожній знак який би забороняв поворот на ліво на даному відрізку дороги відсутній, нанесена розмітка створює незручні та небезпечні умови руху на даній ділянці руху, що протирічить п. 2.12 ПДР України також при винесені постанови поліцейським були проігноровані докази та аргументи, також відмовилися надати свідків порушення, відмовилися долучити до справи письмові пояснення чим порушили п. 15 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Таким чином, розглянувши подані позивачем документи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадження, як це передбачено ст. 262 КАС України.
Суд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Відповідно до ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Відповідно до ст.7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Дослідивши наявні у справі докази, оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення адміністративної відповідальності.
Рішення відповідача - постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є правовим актом індивідуальної дії.
Статтею 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Згідно положень статті 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Частиною 1 ст. 78 КАС України передбачено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
За змістом ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Як вбачається з позовної заяви та постанови про адміністративне правопорушення серії ЕАВ № 1263933 від 25 червня 2019 року, оскаржується постанова про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КУпАП, порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними водії оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.
Відповідно до п. 8.5.1 ПДР України, горизонтальна дорожня розмітка встановлює певний режим і порядок руху. Наноситься на проїзній частині або по верху бордюру у вигляді ліній, стрілок, написів, символів тощо фарбою чи іншими матеріалами відповідного кольору згідно з пунктом 34.1 цих Правил.
Однак, в порушення норм ст. 77 КАС України, відповідачем не надано суду жодних доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві та своїх пояснення по суті порушення, зокрема доказів щодо незаконної винесеної постанови на підставі порушення п.п. 8.5.1 ПДР.
Таким чином, судом не встановлено в діях позивача наявності адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.
У відповідності до п.п.4.1, 4.2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Конституції України). Згідно з частиною другою статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Необхідність індивідуалізації адміністративної відповідальності передбачена частиною другою статті 33 Кодексу, якою визначено, що при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність. Кодексом закріплено низку гарантій забезпечення прав суб'єктів, які притягаються до адміністративної відповідальності. В сукупності з наведеними конституційними нормами ці гарантії створюють систему процесуальних механізмів захисту вказаних осіб. За змістом статті 9 Кодексу саме винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність суб'єкта адміністративної відповідальності є однією з ознак адміністративного правопорушення (проступку).
Таким чином, відповідачем, суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності своїх дій під час винесення постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та не надано доказів на яких ґрунтується висновок (постанова) про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку встановленому законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами адміністративного впливу проводяться в межах їх компетенції, у точній відповідності до закону.
Відповідно до ч.3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
За таких обставин, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог та скасування постанови серії ЕАВ № 1263933, винесеної 25 червня 2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення стягнення у виді штрафу у розмірі 255 гривень, а провадження у справі підлягає закриттю.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, 5,7-11, 19, 20, 77, 78, 94, 211, 217, 229, 241, 242, 245, 246, 268, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Інспектора Управління патрульної служби в м. Києві рота №3, батальйону №1 капрал поліції Степаненко Олега Анатолійовича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,- задовольнити.
Скасувати постанову ЕАВ № 1263933 по справі про адміністративне правопорушення від 25 червня 2019 року, яка винесена УПП у м. Києві поліцейським капралом поліції, 1 батальйону, 3 роти, Степаненком Олегом Анатолійовича. щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 Кодексу України про адміністративне правопорушення, та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутністю події і складу правопорушення.
Відповідно до ст. 286 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.