Номер провадження 2/754/498/19
Справа №754/13507/15-ц
Іменем України
12 листопада 2019 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:
Головуючого - судді Галась І.А.,
при секретарі - Стеці Б.
за участі: представника відповідача - Красноухової С.В.
розглянувши матеріали справи за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
11 вересня 2015 року до Деснянського районного суду міста Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Вимоги позову обґрунтовано наступним.
ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 29.08.2007 року уклали кредитний договір №K3BLGP15006581. Згідно договору ПАТ КБ «Приватбанк» зобов'язався надати Відповідачу кредит у розмірі 63000,00 доларів США на термін до 29.08.2037 року, а Відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором. Відповідно до договору, погашення заборгованості здійснюється - щомісячно в період сплати, Відповідач повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за Кредитом, яка складається із заборгованості за Кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно кредитного договору. Згідно договору у випадку порушення зобов'язання за кредитним договором, Відповідач сплачує Банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі на місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом. Вказано, що Позивач зобов'язання за даним договором виконав у повному обсязі, а саме надав Відповідачу кредит у розмірі, передбаченому умовами Кредитного договору. Відповідач не надав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, комісією, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором №K3BLGP15006581.
У зв'язку з порушенням зобов'язань за кредитним договором, Відповідач станом на 31.07.2015 року має заборгованість - 61181,56 доларів США, яка складається з наступного:
-56602,50 дол. США - заборгованість за кредитом;
-4128,09 дол. США - заборгованість по процентам за користування кредитом;
-450,97 дол. США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.
Посилаючись на викладені обставини справи, представник позивача просить суд: стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість у розмірі 61181,56 дол. США, що за курсом НБУ, складає 1322133,51 грн. за кредитним договором №K3BLGP15006581 від 29.08.2007 року та судові витрати.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 29 вересня 2015 року відкрито провадження в цивільні справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Призначено судове засідання по названій справі.
02 листопада 2015 року представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала письмові заперечення по позов, в яких зазначила, що 29.08.2015 року між ОСОБА_1 та закритим акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» був підписаний кредитний договір №K3BLGP15006581 від 29.08.2007 року. Зазначено, що пунктом 1.1 кредитного договору №K3BLGP15006581 від 29.08.2007 року не визначена істотна умова договору. Договір був підписаний сторонами із визначенням його змісту на основі стандартної форми, запропонованої для будь-яких клієнтів-фізичних осіб (договір приєднання). Зазначено, що спірний кредитний договір вважають таким, що суперечить чинному законодавству, що є підставою для визнання цього договору недійсним. Проте підписання зазначеного договору про надання споживчого кредиту стало наслідком чисельного порушення норм чинного законодавства та прав Позичальника, як споживача кредитної послуги з боку Банку, а саме, порушення, п. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», а тому вважають, що Банк не виконав переддоговірну роботу з Позичальником.
Зазначають, що незаконність та неправомірність дій банку вбачається і в порушеннях ним багатьох вимог банківської діяльності. Вказують, що за «заявою на отримання готівки» фізичним особам без відкриття поточного рахунку можна отримати виключно переказ у валюті, або ж кредит у гривні. Вважають, що кредитний договір № K3BLGP15006581 від 29.08.2007 року є змішаним Договором, який регулюється положеннями гл.71 ЦК України та гл.72 ЦК України. Банківський рахунок на ім'я ОСОБА_1 не був відкритий в АТ «Приватбанк» до цього часу, що унеможливлює надання кредиту готівковою іноземною валютою з операційної каси з банківського (поточного) рахунку. Спірний кредитний договір, як такий, суперечить вимогам чинного законодавства та зокрема ЦК України, не відповідає вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а тому зазначають, що спірний договір є недійсним, а отже недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню, що спричиняє недійсність правочину, щодо його забезпечення.
В судовому засіданні 10 листопада 2015 року представником позивача подано письмові пояснення на заперечення, згідно яких просять не приймати зауваження відповідача, мотивуючи тим, що Позивач зобов'язання за даним договором виконав у повному обсязі, а саме: надав Відповідачу кредит у розмірі, передбаченому умовами Кредитного договору. Відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, комісією, а також іншими витратами відповідно до умов договору.
Зазначено, що Договір був укладений ще у 2007 році, а Закон України «Про запобігання та протидії легалізації(відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення» був прийнятий І14.10.2014 року, тобто після укладання спірного Договору Тобто кредитні правовідносини між позивачем та Відповідачем виникли задовго до проголошення вказаного закону. І також в законі не були зроблені приписи, що необхідно зробити з тими кредитними правовідносинами які були укладені раніше. Зазначили,що Банк сплачує всі податки від прибутку та надходження будь-яких коштів на рахунки Банку. Вказано, що Банком на виконання відповідних положень Закону України «Про захист прав споживачів» надано всю необхідну інформацію в письмовому вигляді, результатом чого є підписання сторонами кредитного договору та відсутність від Відповідача претензій протягом передбачених законом 14 днів й протягом 3-х років (строк позовної давності), крім того в редакції Закону України «Про захист прав споживачів» від 2006 року не передбачений обов'язок для кредитора отримувати від позичальника підпис про ознайомлення.
Зазначено, що посилання Відповідача про введення в оману під час укладання договору не підтверджено жодними доказами, в договорі прописана валюта кредитування, відсоткова ставка, винагороди, розмір платежу, відповідальність, права та обов'язки сторін договору та багато іншого. Тобто, ознайомившись з умовами кредитування до підписання договору, звіривши їх із положеннями договору, Відповідач отримав повну інформацію про умови кредитування та й власноруч підписав кредитний договір, вважає, що твердження Відповідача про оману є неприйнятним. Вважають посилання Відповідача на відповідні положення постанови Правління НБУ є хибними. Твердження Відповідача про те, що під кредитну угоду повинен бути відкритий поточний рахунок (для зберігання коштів) не є дійсним, тому що для обслуговування кредиту не повинні відкриватись поточні рахунки для «зберігання», оскільки відкривається динамічний транзитний рахунок, що передбачено кредитною угодою. Також вважають хибними твердження Відповідача про відсутність права в Банку укладати кредит в іноземній валюті. Визнання Договорів недійсними неможливе з підстав недодержання порядку вчинення валютних операцій, оскільки визнання недійсною операції з надання валютних цінностей не може мати наслідком визнання недійсним кредитного договору. Здійснювані Банком операції з надання кредитів в іноземній валюті у будь-яких сумах та на будь-який строк відповідно до п.п. «в» ч.4 ст. 5 Декрету КБМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» не вимагають отримання індивідуальної ліцензії НБУ. Декрет передбачає режим індивідуального ліцензування щодо конкретної валютної операції, та не пов'язує чинність цивільно-правового договору, на підставі якого проведено валютну операцію з дійсністю такого договору, оскільки законодавство не містить заборон щодо неможливості укладення кредитного договору між банком та клієнтом в іноземній валюті.
Посилаючись на викладені письмові заперечення представник позивача, просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В судовому засіданні 17 березня 2016 року представник відповідача заявила клопотання про зупинення провадження в справі. Своє клопотання представник обґрунтувала тим, що в провадженні Деснянського районного суду міста Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про визнання недійсним кредитного договору № K3BLGP15006581.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 17 березня 2016 року в задоволенні клопотання про зупинення провадження в справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити. Об'єднано в одне провадження цивільну справу № 754/13507/15 за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та цивільну справу № 754/8848/15 за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про визнання недійсним кредитного договору № K3BLGP15006581. Присвоєно справі № 754/13507/15.
18 травня 2016 року представник відповідача подала письмові заперечення до позовної заяви ПАТ КБ «Приватбанк», в яких просила у задоволені позову ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 , з тих же підставі, що викладені в письмових запереченнях від 02.11.2015 року
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 27 вересня 2016 року призначено по справі судово-почеркознавчу експертизу.
Згідно листа від 23 листопада 2016 року №691 ТОВ «Незалежний Інститут Судових Експертиз» повернув матеріали цивільної справи без виконання ухвали суду від 27.09.2016 року, у зв'язку з відсутністю оплати експертизи. Витрати пов'язані з проведенням експертизи покласти на ОСОБА_1 .
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 17 травня 2017 року призначено по справі судово-економічну експертизу.
Згідно повідомлення про неможливість надання висновку від 18.09.2017 року №10622/17-45, повідомлено про неможливість надання висновку на виконання вимог ухвали суду від 17.05.2017 року, у зв'язку з невиконанням клопотання судового експерта від 17.07.2017 року про надання матеріалів, необхідних для проведення судово-економічної експертизи.
15 грудня 2017 року набули чинності зміни, внесені до Цивільного процесуального кодексу України Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017, № 2147-VIII, яким ЦПК України викладено в новій редакції.
Відповідно до Перехідних положень Цивільного процесуального Кодексу України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання ним чинності, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Протягом підготовчого розгляду представник Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» вимоги позову підтримав в повному обсязі.
Представники відповідача проти задоволення позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заперечували, зустрічний позов просили залишити без розгляду (без надання пояснень).
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 27 червня 2018 року залишено без розгляду позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про визнання договору недійсним. Закрито підготовче провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Призначено справу до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» не визнала, підтримала поданий відзив просила відмовити в задоволенні позову.
Представник позивача до судового засідання 12.11.2019 року не з'явився. Про розгляд справи повідомлено належним чином, в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи у відсутності представника ПАТ КБ «Приватбанк». Протягом розгляду справи представник позивача ПАТ КБ «Приватбанк», підтримувала позовні вимоги, посилалась на обставини викладені в позові, просила задовольнити.
Відповідно до положень ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України - цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Судом встановлено, що 29 серпня 2007 року ЗАТ КБ «ПриватБанк», в подальшому іменоване «БАНК», з одного боку та ОСОБА_1 , в подальшому іменована «ПОЗИЧАЛЬНИК», - з іншого боку, уклали Кредитний договір №K3BLGP15006581.
Згідно п.1.1. Кредитного договору - Банк зобов'язується надати «Позичальникові» кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу чи/або перерахування на рахунок, зазначений в п.7.1. цього Договору. Строк , вид кредиту, цілі, розмір кредиту, відсотків, винагород, розмір щомісячного платежу, період сплати, порядок погашення заборгованості за цим Договором, зазначені в розділі 7 Договору.
Згідно п.1.2. Кредитного договору - Позичальник доручає Банку провадити погашення заборгованості по даному Кредитному договору в передбачені даним договором строки за рахунок коштів, розміщених на рахунку Позичальника, що відповідає платіжній картці, емітованої ПриватБанком. Номер рахунку зазначений в п.7.2. Договору. Зазначене доручення Позичальника не підлягає виконанню Банком у випадку пред'явлення Позичальником документа, що підтверджує сплату заборгованості іншим способом.
Кредит надається в обмін на зобов'язання Позичальника по поверненню Кредиту, сплаті відсотків, винагороди в зазначені даним Договором строки.
Згідно п.2.1. Кредитного договору - Банк зобов'язується:
п.п.2.1.1 Надати кредит шляхом й у межах сум, зазначених у п. 7.1. даного Договору, а також за умови виконання Позичальником умов, передбачених п.2.2.7 даного Договору
п.п.2.1.2. З метою надання й обслуговування Кредиту:
- відкрити рахунки, зазначені в п.7.2 даного Договору;
- здійснювати ведення кредитного досьє по Кредиту.
Згідно п.п.2.1.3. Кредитного договору - відповідно до даного Договору Позичальник звертається до Банку про надання йому кредиту на оплату чергових страхових платежів відповідно до Договорів страхування, укладених відповідно до п.2.2.7 даного Договору, і доручає Банку щорічно перерахувати необхідну для цього суму коштів згідно Договорів страхування. Перерахування кредитних коштів Банк зобов'язується провадити у випадку не пред'явлення Позичальником документів, що підтверджують сплату чергових страхових платежів за рахунок інших джерел, до дат їхньої сплати, передбачених Договором страхування. Перерахування коштів на сплату чергових страхових платежів здійснюється в національній валюті України. Якщо Кредит надається в іноземній валюті, то Позичальник доручає Банку: - одержати з каси Банку суму іноземної валюти готівкою, необхідну для сплати чергового страхового платежу на підставі Договору страхування, укладеного згідно п.2.2.7. даного Договору; - здійснити продаж у касі Банку готівкової іноземної валюти за курсом купівлі Банку даної іноземної валюти, встановленому на день виконання даного доручення; - отримати від продажу іноземної валюти кошти зарахувати від імені Позичальника на сплату чергового страхового платежу.
Згідно п.2.2. Кредитного договору - Позичальник зобов'язується:
п.п.2.2.1. - використати Кредит на цілі, зазначені в п.7.1. даного Договору.
п.п.2.2.2. - сплати відсотки за користування Кредитом відповідно до п.7.1,2.3.1, 2.3.2, 2.3.3., 3.1, 3.2. даного Договору. Повну сплату відсотків за користування Кредитом здійснити не пізніше дати фактичного повного погашення Кредиту.
п.п.2.2.3. - сплатити Банку винагороду згідно п.п.7.1 та 6.2 даного Договору;
п.п.2.2.4 - погашення Кредиту зробити в порядку, сумах і строки передбачені п.7.1. та п.п.2.3.3. цього Договору.
п.п.2.2.5. - Позичальник доручає Банку списувати кошти із всіх своїх поточних рахунків у валюті Кредиту або у валюті, відмінної від валюти кредиту, при наявності на них необхідної суми коштів, не наданих у Кредит, у межах сум, які підлягають сплаті Банку за цим Договором, при настанні строків платежів (здійснювати договірне списання). Списання коштів здійснюється відповідно до встановленого законодавства порядком. У випадку недостатності чи відсутності у Позичальника коштів у національній валюті України для погашення заборгованості за кредитом у національній валюті України і/чи відсотків у валюті України для погашення заборгованості за кредитом у національній валюті України, і/чи відсотків за його користування, і/чи винагород, і/чи штрафів (пені), Банк має право на списання коштів в іноземній валюті, у розмірі еквівалентному сумі заборгованості по даному Договору в національній валюті України на дату погашення, і продаж стягненої іноземної валюти на Міжбанківському валютному ринку України (далі МВРУ) ( за курсом МВРУ для цієї операції на дату її проведення), з відшкодуванням Банку витрат на сплату зборів, комісій і вартості наданих послуг. При цьому Позичальник доручає Банку оформити заявку на продаж іноземної валюти на МВРУ від імені Позичальника.
Згідно п.2.1. Кредитного договору - Банк має право, зокрема, п.п.2.3.1 - в односторонньому порядку збільшувати розмір ставки за користування Кредитом, при зміні кон'юнктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме: зміні курсу долара США до гривні більше ніж на 10% у порівняні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладення даного Договору; зміні облікової ставки НБУ; зміні розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміні середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті (по статистиці НБУ). При цьому Банк надсилає Позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних дні з дати вступу і чинність зміненої процентної ставки. Збільшення процентної ставки Банком у вищевказаному порядку можливо в границях кількості пунктів, на яке збільшилася ставка НБУ, розмір відрахувань у страховий фонд, середньозважена ставка по кредитах або пропорційно збільшенню курсу долара США; п.п.2.3.5. - списувати кошти з поточних рахунків Позичальника, згідно п.2.2.5, при настанні строків платежів, передбачених умовами цього Договору.
Згідно п.7.1. Кредитного договору - Банк зобов'язується надати Позичальникові кредитні кошти шляхом: видачі готівки через касу на строк з 29 серпня 2007 року по 29 серпня 2037 року, включно, у вигляді поновлювальної лінії (далі - Кредит) у розмірі 71505 доларів США на наступні цілі: придбання квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 28,8 кв.м, житлова площа - 15,00 кв.м. 63 000 доларів США, а також 8 505 доларів США на сплату страхових платежів у випадках та в порядку, передбачених п.п.2.1.3, 2.2.7 даного Договору, зі сплатою за користування Кредитом відсотків у розмірі 0,80% на місяць на суму залишку заборгованості за Кредитом, винагорода за надання фінансового інструменту у розмірі 0,0% від суми виданого кредиту щомісяця в Період сплати та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п.6.2. даного Договору. Період сплати вважати період з 25 по 30 число кожного місяця.
Погашення заборгованості за цим договором здійснюється в наступному порядку: щомісяця в Період сплати Позичальник повинен надати Банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 540,50 доларів США для погашення заборгованості за Кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди.
Згідно п.7.2. Кредитного договору - для виконання даного Договору Банк відкриває Позичальникові: рахунок НОМЕР_3 для зарахування коштів, спрямованих на погашення заборгованості; кредитний рахунок № НОМЕР_1 ; рахунок по відсотках НОМЕР_4; рахунок для обліку винагороди НОМЕР_5. Кредит надається в обмін на зобов'язання Позичальника по поверненню Кредиту, сплаті відсотків, винагороди в зазначені даним Договором строки.
Згідно п.7.3. Кредитного договору - забезпечення виконання Позичальником зобов'язань за даним Договором виступає іпотека квартири, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 28,8 кв.м., житлова площа - 15,00 кв.м.
Згідно п.4.1. Кредитного договору - при порушені Позичальником будь-якого зобов'язання, передбачених п.п.2.2.2, 2.2.3. даного Договору, Банк має право нарахувати, а Позичальник зобов'язується сплатити Банку пеню в розмірі 3,00% від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожний день прострочки. Сплата пені здійснюється в гривні. У випадку, якщо кредит видається в іноземній валюті, пеня сплачується в еквіваленті по курсу НБУ на дату списання.
Крім того, судом встановлено, що 29 серпня 2007 року ЗАТ КБ «ПриватБанк», в подальшому іменований «Іпотекодержатель», з одного боку, та ОСОБА_1 , в подальшому іменована «Іпотекодавець», з іншого боку уклали Договір іпотеки квартири, посвідчений нотаріусом Київського міського нотаріального округу Миронюк О.В., зареєстровано в реєстрі за №4978.
Згідно п.33.2 Договору іпотеки квартири - за цим Договором іпотекою забезпечується виконання зобов'язань Позичальника за кредитним договором від 29.08.2007 року №K3BLGP15006581, укладеного між Банком та Іпотекодавцем по поверненню кредиту, наданого у вигляді відновлювальної кредитної лінії в сумі 63 000 доларів США на строк 29 серпня 2007 року по 29 серпня 2037 року, включно.
Згідно п.33.2 Договору іпотеки квартири - в забезпечення виконання Позичальником зобов'язань за кредитним договором Іпотекодавець надав в іпотеку нерухоме майно (Предмет іпотеки), а саме: квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 28,8 кв.м., житлова площа - 15,00 кв.м., в будинку АДРЕСА_1 .
Також, 29 серпня 2007 року Страховик: Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо», Страхувальник: ОСОБА_1 , Страховий агент:м ПриватБанк, Вигодонабувач: ПриватБанк - укладено Договір особистого страхування №К3BBLL00000010.
Згідно п.4.2. Договору особистого страхування - згідно з мовами правил, Страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхове відшкодування Страхувальнику або Вигодонабувачеві, а Страхувальник зобов'язується своєчасно сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови правил страхування.
Згідно п.5. Договору особистого страхування - об'єктом страхування за цим Договором є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з життям, здоров'ям та працездатністю Страхувальника або Застрахованої особи.
Згідно п.5.1. Договору особистого страхування - цей Договір укладено на виконання Договору застави, укладеного між ПриватБанком та Страхувальником 29.08.2007 року №K3BLGP15006581 з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від 29.08.2007 року № K3BLGP15006581.
Згідно п.6. Договору особистого страхування - застрахована особа - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно п.7.1. Договору особистого страхування - страховими випадками за цим Договором визнаються: смерть застрахованої особи, яка настала від нещасного випадку; стійка втрата працездатності (встановлення інвалідності) внаслідок нещасного випадку; смерть застрахованої особи, яка наступила внаслідок захворювання.
Крім того, 29 серпня 2007 року Страховик: Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо», Страхувальник: ОСОБА_1 , Страховий агент:м ПриватБанк, Вигодонабувач: ПриватБанк - укладено Договір страхування майна № K3BLGP00000009.
28 січня 2013 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено Додаткову договір до Кредитного договору K3BLGP15006581 від 29.08.2007 року, згідно якого п.4.1. Кредитного договору викладено в наступній редакції:
«4.1. при порушені Позичальником будь-якого зобов'язання, передбачених п.п.2.2.2, 2.2.3. даного Договору, Банк має право нарахувати, а Позичальник зобов'язується сплатити Банку пеню в розмірі 1,50% від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожний день прострочки. Сплата пені здійснюється в гривні. У випадку, якщо кредит видається в іноземній валюті, пеня сплачується в еквіваленті по курсу НБУ на дату сплати».
Пункт 3.2 та 7.4 Кредитного договору № K3BLGP15006581 від 29.08.2007 року визнано такими, що втратили чинність з моменту підписання цього Додаткового договору.
Всі інші умови Кредитного договору № K3BLGP15006581 від 29.08.2007 року залишено без змін.
16 серпня 2013 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду №2 до Договору K3BLGP15006581 від 29.08.2007 року, згідно якої п.7.1. Договору викладено в наступній редакції:
«7.1. Банк зобов'язується надати Позичальникові кредитні кошти шляхом: видачі готівки через касу на строк з 29 серпня 2007 року по 29 серпня 2037 року, включно, у вигляді поновлювальної лінії (далі - Кредит) у розмірі 71505 доларів США на наступні цілі: придбання квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 28,8 кв.м, житлова площа - 15,00 кв.м. 63 000 доларів США, а також 8 505 доларів США на сплату страхових платежів у випадках та в порядку, передбачених п.п.2.1.3, 2.2.7 даного Договору, зі сплатою за користування Кредитом відсотків у розмірі 1,17% на місяць на суму залишку заборгованості за Кредитом, винагорода за надання фінансового інструменту у розмірі 0,0% від суми виданого кредиту щомісяця в Період сплати та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п.6.2. даного Договору. Період сплати вважати період з 25 по 30 число кожного місяця. Погашення заборгованості за цим договором здійснюється в наступному порядку: щомісяця в Період сплати Позичальник повинен надати Банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 728,99 доларів США для погашення заборгованості за Кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди».
А також, внесено зміни до п. 7.5 Договору.
Крім того, як вбачається з кредитного досьє ОСОБА_1 , базовий номер К31ХСQ від 29.08.2007 року, ОСОБА_1 працювала заступником керівника центру VIP-обслуговування «Бізнес-леді» Печерської філії ПриватБанку.
Зазначені факти підтверджуються також матеріалами Кредитної справи, яка є предметом розгляду, копія якої є в справі.
Відповідно до ст.11,14 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають, зокрема, із договорів. Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства. Особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.
За змістом ст.3,6,627,629 ЦК України в Україні діє принцип свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до вимог ст.525-526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно з ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається в письмовій формі. Договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).
До відносин за кредитним договором застосовуються положення цього кодексу, що регулюють договір позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Так, згідно з ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно з ст.12,13,81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
З'ясувавши повно, всебічно та об'єктивно обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності і взаємозв'язку, суд вважає встановленим та доведеним, що сторони, діючи вільно, на власний розсуд, уклали кредитний договір.
При цьому, суд виходить з того, що за змістом ст.638,639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Якщо договір укладається в письмовій формі, він є укладеним з моменту його підписання сторонами.
Згідно з ст.1054,1055 ЦК України кредитний договір укладається в письмовій формі і його істотними умовами, як правило, є розмір кредитних коштів, процентів за користування ними, інших платежів, умови його надання та повернення, інші права та обов'язки сторін.
Отже, моментом укладання кредитного договору є момент підписання сторонами письмового документу, в якому містяться істотні для даного виду договорів умови.
Як встановлено судом, укладений між сторонами 29.08.2007 року кредитний договір №K3BLGP15006581 оформлений письмовим документом, підписаний сторонами, як того вимагають ст.207,1055 ЦК України.
Зі змісту кредитного договору вбачається, що сторонами обумовлена сума кредитних коштів, розмір відсотків за користування ними, порядок їх надання Банком позичальнику, а також строк, порядок та умови повернення кредиту позичальником, тобто усі істотні умови кредитного договору.
При дослідженні укладеного кредитного договору суд прийшов до висновку, що уся необхідна інформація про умови кредитування у ньому викладена, він конкретний, детально зазначає предмет договору, права та обов'язки сторін, порядок розрахунків, відповідальність сторін, термін дії договору й порядок зміни умов договору, інші та особливі умови договору, а отже, містить усі істотні умови, передбачені законодавством для даного виду договору. Сторони, які вчиняли правочин, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасників правочину було вільним і відповідало їх внутрішній волі, правочин вчинений у формі, встановленій законом, спрямований на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені, будь-яких заперечень на час укладення договору від ОСОБА_1 не надходило.
Жодних доказів того, що сторони не дійшли згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору відповідачка та його представник суду не надали.
Відповідно до п. 3 ст. 3 та ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договорів та визначенні умов з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, вимог розумності та справедливості.
Крім того, перед наданням для ОСОБА_1 кредитних коштів по кредитному договорі нею 31 липня 2007 року до установи Банку подано анкету-заяву у якій вона просить надати їй кредит у сумі 75000 доларів США, що також спростовує її твердження про необізнаність з умовами кредитування та наявність у діях працівників банку недобросовісних дій та введення її в оману.
ОСОБА_1 кредитний договір підписала, як підписала договір особистого страхування №К3BBLL00000010 від 27 серпня 2007 року, тобто з умовами вказаних договорів була ознайомлена, своїм підписом засвідчила факт та згоду з умовами кредитного договору, підтвердила свої права та обов'язки за цим договором і погодилася з ними, підтвердила свою здатність виконувати умови цього договору, та що всі умови даного договору їй цілком зрозумілі.
За вказаних обставин суд вважає, що банківська установа не порушила прав Відповідача, при укладенні кредитного договору її не було введено в оману.
Враховуючи зазначене, при укладенні договору №K3BLGP15006581 від 29 серпня 2007 року сторони досягли всіх істотних умов, кредитний договір відповідає положенням ЦК України, що застосовуються до відносин за кредитним договором у зв'язку з чим сторона відповідача не довела належними, допустимими та безспірними доказами те, що зміст кредитного договору суперечить нормам ЦК України, іншим актам цивільного законодавства та моральним засадам суспільства.
На даний час спірний кредитний договір діє, ПАТ КБ «ПриватБанк» кредитний договір виконаний повністю адже кредитні кошти надані для Відповідача, останньою кредитний договір визнавався дійсним та виконувався тривалий час шляхом сплати обов'язкових платежів по договору, неправомірність кредитного договору прямо не випливає з закону і не встановлена судом, права ОСОБА_1 як споживача не порушені.
Відповідач ОСОБА_1 не виконала взяті на себе грошові зобов'язання та не виплатила у повному обсязі та у встановлені кредитним договором строки суму кредиту, відсотки, нараховані за порушення умов договору та штрафи, у зв'язку з чим, за розрахунками позивача станом на 31 липня 2015 року утворилася заборгованість в розмірі 61181,56 доларів США, яка складається з наступного:
-56602,50 доларів США - заборгованість за кредитом;
-4128,09 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом;
-450,97 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.
Сторони зобов'язані дотримуватися умов укладеної угоди та виконувати взяті на себе зобов'язання у встановлений угодою строк (термін) її виконання, що передбачено ст.ст.526-530 ЦК України.
Згідно ст. 599 ЦК України, зобов'язання за цією угодою припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Угоду, яка є предметом даного спору, на даний час не визнано недійсною, не розірвано……, вона має законну силу, а тому, відповідно до вимог ст.629 ЦК України, є обов'язковою для виконання сторонами.
Докази на підтвердження того факту, що зобов'язання за угодою, яка є предметом даного розгляду, припинилися виконанням, проведеним належним чином, суду не надано.
ЗАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є ПАТ КБ "ПриватБанк», свої зобов'язання за Кредитним договором виконав, а Відповідач - належним чином не виконувала, що підтверджуються матеріалами Кредитної справи.
Суд вважає, що розмір заборгованості підтверджується відповідним розрахунком та випискою з банківського рахунку, наданими позивачем, які суд вважає повними, чіткими, об'єктивними, вони узгоджується з умовами кредитного договору, тому суд вважає їх належними та допустимими доказами і бере за основу при винесенні цього рішення.
При цьому, суд враховує, що визначений позивачем розмір заборгованості відповідачкою та її представником не спростований, належних та допустимих доказів на підтвердження доводів про неправильність розрахунку вони суду не надали.
Крім того, за умовами кредитного договору збільшення процентної ставки передбачено не шляхом підписання додаткової угоди, а шляхом повідомлення позичальника. У зв'язку з незгодою із збільшенням процентної ставки відповідачка ОСОБА_1 до банку не зверталась, продовжувала сплачувати кредитні кошти, тобто вчинила дії, які відповідно до ст.642 ЦК України свідчать про прийняття нею пропозиції банку щодо зміни процентної ставки.
Відповідні доводи відповідачки та її представника суд вважає безпідставними, недоведеними і такими, що спростовуються вищевикладеними обставинами.
Оскільки з матеріалів справи вбачається, що позичальниця користувалася кредитними коштами, частково здійснювала погашення заборгованості за кредитним договором, та не надала доказів відсутності заборгованості по отриманим кредитним коштам, а тому суд не вбачає підстав для відмови у задоволенні позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту.
Також, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
У випадках, передбачених законодавством, право сторін визначати умови договору на власний розсуд може бути обмежено.
Зокрема, ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено особливі вимоги щодо умов договору споживчого кредиту та порядку його укладення. На договори поширюється презумпція правомірності правочину, встановлена ст. 204 ЦК України, яка може бути оспорена в судовому порядку.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, закріплені у ст. 203 ЦК України.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України). Враховуючи, що позивач в позові навела кілька самостійних підстав для визнання оспорюваного кредитного договору недійсним, суд оцінює їх окремо.
Щодо визнання недійсним правочину з підстав, передбачених ст. 227 ЦК України.
Так, статтею 227 ЦК України визначено, що правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.
Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.
Законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (ст. 192 ЦК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Статтею 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 року № 15-93 визначено, що Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом.
Відповідно до статей 47, 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» до банківських послуг належать операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.
Пунктом 2.3 Положенням про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 17 липня 2001 року № 275, передбачено, що за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку України банки мають права здійснювати, зокрема, операції з валютними цінностями.
Банк, як фінансова установа, отримавши у встановленому законом порядку (статті 19, 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність») банківську та генеральну ліцензії на здійснення валютних операцій або письмовий дозвіл на здійснення операцій із валютними цінностями, який до переоформлення Національним банком України відповідних ліцензій на виконання вимог пункту 1 розділу II Закону України від 15 лютого 2011 року № 3024-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків» є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, має право здійснювати операції з надання кредитів у іноземній валюті (стаття 5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»).
Національним банком України на виконання положень статті 11 цього Декрету, статті 44 Закону України «Про Національний банк України» в межах своїх повноважень прийнято Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затверджене постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 року № 483 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 09 листопада 2004 року № 1429/10028).
Згідно з пунктом 1.5 цього Положення використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію, письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями, який до переоформлення Національним банком України відповідних ліцензій на виконання вимог пункту 1 розділу II Закону України від 15 лютого 2011 року № 3024-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків» вважається генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, або генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій).
Як вбачається із справи, 04 грудня 2001 року Національним банком України видано ЗАТ КБ «ПриватБанк» банківську ліцензію № 22 на право здійснення банківських операцій, визначених ч. 1 та пунктами 5 11 ч. 2 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», а 29 липня 2003 року Національний банк України видав ЗАТ КБ «ПриватБанк» дозвіл № 22-2 з додатком, який містить перелік операцій, які має право здійснювати цей банк серед яких, зокрема, залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України.
Як вбачається з матеріалів справи, 31 липня 2007 року ОСОБА_1 власноручно заповнила Анкету-заяву на отримання кредиту у розмірі 75 000 доларів США, строк користування кредитом вказала 360 місяців, ставку по кредиту зазначила 0,75 %, з метою купівлі помешкання (квартири).
Відповідно до змісту вказаної заяви Відповідач підтвердила, що вся зазначена інформація є достовірною і відповідає дійсним фактам, виражає згоду на проведення подальшого аналізу. Вона не проти відвідування кредитним фахівцем свого місця проживання і роботи і готова надати йому всю необхідну інформацію. Дала свою згоду на звернення банку до будь-якої особи, відому або не відому заявникові, що як вважає банк, може сприяти в ухваленні рішення щодо надання або ненадання кредиту заявникові. Якщо заявник за якимись причинами не бажає, щоб хто-небудь був обізнаний про дану заявку, то заявникові необхідно вказати ім'я даної особи і причину. При зміні роботи, місця проживання або інших даних позичальник зобов'язується повідомити банк протягом 3 календарних днів. Позивач ознайомилась і погодилась з умовами кредитування, які були надані їй у письмовій формі. Своїм підписом вона підтвердила факт про надану їй повну інформацію про умови кредитування в Приватбанку (а також його місце знаходження), а саме: мету, для якої кредит може бути витрачений; форми його забезпечення; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями позичальника; тип відсоткової ставки; суму, на яку кредит може бути виданий; орієнтовану сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); строк на який кредит може бути одержаний; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; можливість дострокового повернення кредиту та його умови; необхідність здійснення оцінки майна, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які позичальник має право, та відомості про те, від кого позичальник може одержати докладнішу інформацію; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.
Крім цього, у списку, який є додатком до листа Національного банку України від 06 лютого 2007 року № 41-216/241-1221 «Про перелік банків, які мають банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операцій, у тому числі з валютними цінностями», ЗАТ КБ «ПриватБанк» входить до списку банків, які отримали банківську ліцензію та письмовий дозвіл Національного банку України на здійснення валютних операцій.
Отже, ЗАТ КБ «ПриватБанк», як фінансова установа, отримавши у встановленому законом порядку (статті 19, 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність») банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операцій із валютними цінностями, який до переоформлення Національним банком України відповідних ліцензій на виконання вимог пункту 1 розділу II Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків» від 15 лютого 2011 року № 3024-VI є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, мав право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті (пункт 2 статті 5 Декрету).
Статтею 192 ЦК України передбачено, що законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно ст. 524 ЦК України, зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (ст. 533 ЦК України).
Таким чином, законодавством визначено право здійснювати валютні операції та використовувати іноземну валюту як засіб платежу, а також наявність у ЗАТ КБ «ПриватБанк», який на час укладення з позивачем спірного кредитного договору діяв на підставі банківської ліцензії та дозволу Національного банку України на розміщення іноземної валюти на внутрішньому валютному ринку, а також відсутність законодавчої заборони на надання споживчих кредитів в іноземній валюті, а тому суд приходить до висновку про наявність у банку, на той час, права надавати споживчий кредит в іноземній валюті та вимагати його повернення, а також процентів за користування кредитними коштами в іноземній валюті.
Крім того, 16 жовтня 2011 року вступив у силу Закон України від 22 вересня 2011 року № 3795-УІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг», згідно з якими, частину першустатті 11 Закону України «Про захист прав споживачів»було доповнено абзацом третім, відповідно до якого, надання (отримання) споживчих кредитів в іноземній валюті на території України забороняється.
На час укладання кредитного договору 29.08.2007 року, Закон України «Про захист прав споживачів» не передбачав заборони на надання споживчих кредитів в іноземній валюті (вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України у справі № 6-190цс15 від 16 вересня 2015 року).
Крім того, судом встановлено, що під час укладення Кредитного договору, ОСОБА_1 вільно діяла, особисто виявила бажання взяти кредит саме в доларах США, чітко усвідомлюючи, що вона несе ризик того, що її зобов'язання в гривневому еквіваленті можуть суттєво зрости в разі валютних коливань.
Зазначеним спростовуються доводи Відповідача щодо відсутності у Банку права надавати споживчий кредит в іноземній валюті та вимагати повернення процентів в іноземній валюті.
Згідно ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до вимог ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суду не надано належні та достатні докази на підтвердження того факту, що угода була укладена всупереч волевиявленню ОСОБА_1 , що вона під час укладення правочину не була вільною та ця угода не відповідала її внутрішній волі.
При цьому, як встановлено судом, спірний Кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди щодо його умов, в тому числі, самостійно розподіливши відповідальність за його невиконання, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їх внутрішній волі; ОСОБА_1 на момент укладення договору не заявляла додаткових вимог щодо умов Кредитного договору, правом протягом чотирнадцяти календарних днів відкликати згоду на укладання договору про надання споживчого кредиту не скористалася, не відмовилася від його виконання, тривалий час користується кредитними коштами.
Крім того, судом встановлено, що на момент укладення Кредитного договору, ОСОБА_1 не заявляла додаткових вимог щодо умов договору та в подальшому виконувала, хоча й неналежним чином, його умови.
Відповідно до ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
В ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно зі ст.ст. 610, 612 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Боржник, який прострочив зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливості виконання, що випадково настала після прострочення.
Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Оскільки відповідач не сплатила заборгованість та з урахуванням вищевикладеного, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» є законними, достатнім чином обґрунтованими, та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Суду не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання, що відповідає положенням ст. 617 ЦК України.
При розрахунку суми заборгованості, що підлягає стягненню з Відповідача, суд частково приймає в якості належного доказу додану представником відповідача до справи копію Висновку №04/002/1027/6 експертного економічного дослідження від 07.04.2017 року згідно заяви ОСОБА_1 від 21.02.2017 року. Враховуючи вищевикладене суд вважає що позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» підлягають задоволенню частково і на користь банку з відповідача слід стягнути заборгованість за кредитним договором в розмірі 1279782 грн. 52 коп., а у стягненні інших складових суми позову відмовити.
Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають до часткового задоволення, оскільки знайшли своє підтвердження у судовому засіданні.
На підставі викладеного, та керуючись ст.ст.6,15,16,203,215-217,258,549, 625,627,1048,628,638,1050,1054 ЦК України,Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 12, 13, 78, 81, 89, 141, 263-265, 280-282 ЦПК України, -
Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНН НОМЕР_2 , проживає - АДРЕСА_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (ЄДРПОУ 14360570, знаходиться - м. Дніпропетровськ, Набережна перемоги, 50) заборгованість за кредитним договором № K3BLGP15006581 від 29 серпня 2007 року в розмірі 1279782 гривні 52 копійки.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення виготовлено 10 грудня 2019 року.
Суддя