Справа № 755/4155/19
"21" листопада 2019 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді - Чех Н.А.
за участю секретаря - Кузьменко А.М.,
за участі:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - ОСОБА_2 ,
представник відповідача - Купіна А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві, в спрощеному порядку, справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма «УКРІНМАШ» про поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу,
Позивач звернувся до суду з позовною заявою про поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу посилаючись на те, що з 2010 року він працював у ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» на посаді головного спеціаліста Департаменту контрактної роботи. Наказом № 290-К від 02.11.2018 року його було звільнено на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП, у зв'язку із прогулом без поважних причин. Звільнення вважає незаконним та необґрунтованим з наступних підстав. За час роботи у відповідача він сумлінно виконував покладені на нього обов'язки та жодних збитків не завдав. Ще у 2010 році він отримав закриту черепно-мозкову травму, після чого почав відмічати постійне підвищення артеріального тиску, почали з'являтись головні болі, запаморочення, нудота. Згодом стан здоров'я погіршився, приблизно на протязі двох років його постійно турбували головні болі, які супроводжувались нудотою, запамороченням, підвищувався тиск, почастішали болі у серці. Він постійно приймав ліки. Він є ветераном війни та інвалідом ІІІ групи. Через погіршення здоров'я він усно та письмово звертався до керівництва відповідача, в яких просив надати йому матеріальну допомогу на лікування або компенсувати витрати на лікування. Однак, до теперішнього часу на його заяви жодної відповіді не було надано, матеріальна допомога не виплачена. 01.08.2018 року відповідачем було видано наказ № 201 про проведення службового розслідування. 07.08.2018 року на його адресу надійшла службова записка, в якій були поставлені питання з приводу вчинення ним деяких дій під час виконання покладених на нього службових обов'язків. 08.08.2018 року він подав відповідачу пояснювальну записку, де були вказані обставини та надані відповіді стосовно питань поставлених у службовій записці від 07.08.2018 року. 17.08.2018 року у нього стався дуже сильний напад головного болю, була викликана швидка допомога, та він був госпіталізований до Національного військово-медичного клінічного центру. З 20.08.2018 року по 23.08.2018 року він перебував на обстеженні, було проведено ряд медичних процедур та надано рекомендації щодо подальшого лікування. На роботу він вийшов 24.08.2018 року, хоча почував себе погано. 27.08.2018 року він подав заяву про надання копії наказу від 17.08.2018 року про оголошення йому догани та копії матеріалів службового розслідування. Відповіді він не отримав. 19.09.2018 року він повторно подав заяву про надання матеріальної допомоги на лікування, та відповіді так і не отримав. 24.10.2018 року йому стало погано, він звернувся до лікаря, та з 24.10.2018 року по 26.10.2018 року перебував на лікарняному. 27.10.2018 року вийшовши на роботу, він відчув погіршення стану здоров'я, підвищився тиск та почались головні болі та запаморочення. 29.10.2018 року ним була надіслана ще одна заява про надання матеріальної допомоги на лікування або компенсації витрат на придбання ліків. Копія заяви відправлена до вище стоячої організації - ДК «Укроборонпром». 01.11.2018 року подав заяву про усунення порушення закону України «Про звернення громадян». 02.11.2018 року подав заяву про надання щорічної відпустки тривалістю вісім календарних днів, та відпустки без збереження заробітної плати тривалістю п'ятнадцять календарних днів, як це було рекомендовано лікарями. Однак, замість задоволення його заяви, йому повідомили про звільнення. Відразу у нього піднявся артеріальний тиск, почався головний біль та запаморочення. Тривалий час він перебував у знервованому стані, приймав заспокійливі пігулки. Враховуючи незаконність звільнення, є підстави для нарахування та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який становить за період з 02.11.2019 року по день звернення до суду 79 200 грн., та витрати на надання правової допомоги у розмірі 16 000 грн.
В судовому засіданні позивач та його представник обставини викладені в позові, та позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити.
В судовому засіданні представник відповідача позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні з підстав викладених у відзиві на позов. Вважав, що позивач пропустив строк звернення до суду.
У відзиві сторона відповідача послалась на те, що позивач не надав доказів поважності відсутності на роботі з 29.10.2018 року по 31.10.2018 року. Позивач не надав доказів поважності відсутності на роботі 17.08.2018 року та з 27.10.2018 року. Відсутність підтверджена виписним епікризом № 20096 в період з 20.08.2018 року по 23.08.2018 року. У період з 24.10.2018 року по 26.10.2018 року позивач був відсутній у зв'язку з доглядом за хворою дитиною, що підтверджено листом непрацездатності від 24.10.2018 року АДХ № 261055. Посилання позивача на ненадання матеріальної допомоги на лікування або відшкодування витрат на лікування, а також на порушення його права на відпустки не є поважною причиною відсутності на роботі у період з 29.10.2018 року по 31.10.2018 року. Крім того, протягом 2018 року позивач неодноразово використовував своє право на відпустку. Згідно з Правилами внутрішнього розпорядку початок роботи з понеділка по п'ятницю о 08.30 годині, закінчення - о 17.30 годині; закінчення роботи у п'ятницю - о 16.15 годині; перерва на відпочинок та обід з понеділка по п'ятницю з 13.00 години по 13.45 годину. Для працівників встановлений 40-годинний (п'ятиденний) робочий тиждень, вихідні субота та неділя. Позивач порушив Правила внутрішнього розпорядку. Так, 29.10.2018 року з 08.30 години до 10.45 години та з 15.40 години до 17.30 години був відсутній на роботі, що сумарно становить 4 години 5 хвилин. Пояснення причин відсутності на роботі позивач відмовився писати. 30.10.2018 року з 08.30 години до 11.10 годині та з 13.20 до 17.30 години позивач знову був відсутній на роботі. Сумарна кількість часу відсутності позивача на роботі склала 6 годин 50 хвилин. Пояснення позивач відмовився надавати. 30.10.2018 року з 08.30 години до 13.00 години позивач був відсутність на роботі, пояснення писати відмовився. Час відсутності склав 4.30 години. Відсутність позивача на роботі була зафіксована належним чином. 01.11.2018 року до Ради трудового колективу було направлено подання «Про отримання згоди на звільнення працівника, який вчинив прогул». За результатами розгляду подання, яке відбувалось за участю позивача, згода на звільнення була надана. 02.11.2018 року на підставі ст.ст. 147, 148 та 149 КЗпП України видано наказ № 10-Д про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, та наказ № 290К про припинення трудового договору з підстав п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, та внесено відповідний запис до трудової книжки. З даними наказами позивач був ознайомлений 02.11.2018 року, про що складено відповідний акт. У зв'язку з тим, що позивач у день звільнення не отримав трудової книжки та копії наказу про звільнення, 02.11.2018 року йому було направлено відповідне повідомлення про необхідність прибути до сектору роботи з персоналом ДП ДГЗІФ «Укрінмаш». 30.11.2018 року позивач отримав вказані документи. Заперечив і щодо вимог про стягнення витрат на правову допомогу, оскільки дана вимога не є доведеною.
Свідок ОСОБА_3 суду показав, що він обіймав посаду менеджера з адміністративної діяльності. Підтвердив, що він погоджував позивачу заяву на відпустку. Час не пам'ятає, це було десь на початку дня. Про звільнення позивача йому не було відомо, його не повідомляли, наказу не бачив. На засіданні Ради трудового колективу був присутній, був і позивач. Розглядалося питання щодо відношення позивача до службових обов'язків, відсутності на роботі. Дати засідання не пам'ятає. Свій підпис на протоколі (а.с. 66-67) та його зміст підтвердив.
Вислухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Даний позов зареєстровано в Дніпровському районному суді м. Києва 13.03.2019 року.
13.03.2019 року проведено автоматизований розподіл судової справи між суддями.
Згідно ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 22.03.2019 року відкрито провадження у справі.
25.04.2019 року до суду надійшов відзив на позовну заяву.
23.04.2019 року до суду надійшла відповідь на відзив.
15.07.2019 року приєднано заперечення на відповідь на відзив.
25.04.2019 року подано заяву про застосування позовної давності.
15.07.2019 року постановлено ухвалу про витребування доказів.
07.08.2019 року подано документи на вимогу суду.
26.09.2019 року подано заяву про збільшення позовних вимог.
21.11.2019 року представник відповідача подав письмові доводи.
В суді встановлено, що позивач працював у відповідача на посаді головного спеціаліста Департаменту контрактної роботи на підставі наказу від 02.07.2012 року № 64к/1 (а.с.151).
Наказом № 10-Д від 02.11.2018 року на позивача накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення на підставі пункту 4 частини 1 статті 40 КЗпП України, у зв'язку із прогулом без поважних причин. Підставами даного наказу стали службові записки, акти, звернення, подання, протокол засідання (а.с.68-69).
02.11.2018 року відповідачем було видано і наказ №290 К про припинення трудового договору з підстав п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України та внесено відповідний запис до трудової книжки (а.с.71).
Документи, що стали підставою для видання наказу про накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, наступні:
-Службова записка від 29.10.2018 року, в якій керівництво ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» доводиться до відома, що 29.10.2018 року ОСОБА_1 прийшов на роботу із запізненням на 2 години 15 хвилин, про що складено відповідний акт (а.с.54).
-Службова записка від 30.10.2018 року про те, що 29.10.2018 року ОСОБА_1 прийшов на роботу о 10 год. 45 хв., залишив роботу о 15 год 40 хв., про що складено відповідні акти та відповідно до доручення керівника пропонувалося ОСОБА_1. надати письмові пояснення щодо його відсутності на роботі, що відмовився останній зробити та про що було складено відповідний акт (а.с.55).
-Службова записка від 31.10.2018 року про те, що ОСОБА_1 був відсутній на роботі 29 жовтня 2018 року з 8:30 до 10:45 та з 15:40 до 17:30 (складено акт); 30 жовтня2018 року з 8:30 до11:10 та з 13:20 до 17:30 (складено акт); 31 жовтня 2018 року прийшов на роботу 13:30 (складено акт). ОСОБА_1 неодноразово пропонувалося надати письмові пояснення, що останній відмовився робити, про що складено відповідні акти. У табелі обліку використання робочого часу за 29, 30 та 31 жовтня 2018 року зроблено відмітку про неявку ОСОБА_1 з нез'ясованих причин. Дана службова записка підписана начальником Управління безпеки та Начальником Управління роботи з персоналом та документообігу і останні просили Генерального директора вжити додаткових заходів для з'ясування причин відсутності ОСОБА_1 на роботі, а саме - вказівки директора ОСОБА_1 надати письмові пояснення щодо причин його відсутності на роботі (а.с.56).
Акти про відсутність на роботі ОСОБА_1 містять аналогічні службовим запискам дані (а.с.28-61, 63-64).
Листом від 31.10.2018 року Генеральний директор ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» просить ОСОБА_1 у зв'язку із його відсутністю на роботі більше трьох годин сумарно протягом кожного робочого дня 29, 30 та 31 жовтня 2018 року, надати письмові пояснення із зазначенням наявності або відсутності поважних причин такої відсутності, а також надати відповідні підтвердні документи. На даному листі є запис про отримання листа 01.11.2018 року та підпис ОСОБА_1 (а.с.57).
Згідно Акту від 02.11.2018 року ОСОБА_1 02.11.2018 року залишив роботу о 16 год. 05 хв. та до кінця робочого дня - 17 год. 30 хв. не повернувся (а.с.62).
На адресу Голови Ради трудового колективу ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» за підписом Генерального директора ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» складено подання від 01.11.2018 року з проханням надати згоду на звільнення ОСОБА_1 за п.4 ст.40 КЗпП України, за прогул (а.с.65).
Згідно Протоколу №71 uim від 01.11.2018 року зборів Ради трудового колективу та Адміністрації ДП ДГЗІФ «Укрінмаш», на яких були присутні від трудового колективу - Голова Ради трудового колективу ОСОБА_5 , заступник голови Ради трудового колективу - ОСОБА_8., менеджер з адміністративної діяльності Департаменту контрактної роботи - ОСОБА_6 , від адміністрації - начальник Управління роботи з персоналом та документообігу - ОСОБА_7 , запрошений працівник - ОСОБА_1 . На вказаних зборах було вирішено вважати відсутність ОСОБА_1 на роботі без поважних причин більше трьох годин сумарно протягом кожного робочого 29, 30 та 31 жовтня 2018 року - прогулами та надати згоду Ради трудового колективу ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» на звільнення з роботи ОСОБА_1 за п.4 ст.40 КЗпП України за прогули (а.с.66-67).
Згідно листа-повідомлення від відповідача позивачу від 02.11.2018 року, направленого цінним листом з описом, останньому повідомлено про необхідність прибути за трудовою книжкою до Сектору роботи з персоналом або надати письмову згоду про надіслання трудової книжки поштою та направлено в додатку до листа копію наказу про звільнення та повідомлення про нараховані суми (а.с.70-76).
Актами від 02.11.2018 року зафіксовано наступне - неотримання ОСОБА_1 трудової книжки, копії наказу про звільнення та повідомлення про нараховані до виплати суми; про ознайомлення ОСОБА_1 з наказами від 02.11.2018 року №10Д, №290К шляхом зачитування в голос начальником Управління роботи з персоналом та документообігу ОСОБА_7 зазначених наказів, при цьому ОСОБА_1 уважно ознайомився з наказами, однак засвідчувати особистим підписом факт свого ознайомлення відмовився (а.с.78).
Згідно п.5.1.3. Правил внутрішнього трудового розпорядку, затвердженого протоколом Загальних зборів трудового колективу ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» від 26.09.2017 року на підприємстві встановлено режим роботи: початок роботи з понеділка по п'ятницю о 8:30; закінчення роботи з понеділка по четвер о 17:30; закінчення роботи у п'ятницю о 16:45; перерва на відпочинок та обід з понеділка по п'ятницю з 13:00 до 13:45.
Статтею 21 КЗпП України визначено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Підстави припинення трудового договору встановлені статтею 36 КЗпП Україні, серед яких - розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).
Відповідно до п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.
Стаття 139 КЗпП України встановлює обов'язки працівників, а саме - працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
Трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) на основі типових правил (ст.142 КЗпП України). У деяких галузях народного господарства для окремих категорій працівників діють статути і положення про дисципліну.
Згідно статей 147, 147-1 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення. Дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника. На працівників, які несуть дисциплінарну відповідальність за статутами, положеннями та іншими актами законодавства про дисципліну, дисциплінарні стягнення можуть накладатися також органами, вищестоящими щодо органів, вказаних у частині першій цієї статті. Працівники, які займають виборні посади, можуть бути звільнені тільки за рішенням органу, який їх обрав, і лише з підстав, передбачених законодавством.
Дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку (стаття 148 КЗпП України).
Згідно статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.
Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Статтею 47 КЗпП України встановлено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.
Аналізуючи обставини справи, вимоги законодавства суд приходить до висновку, що відповідачем при прийнятті рішення про звільнення позивача за п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України (в тому числі: фіксація порушень трудового розпорядку, намагання отримати письмові пояснення, вручити наказ про звільнення, трудову книжку, розрахунок, отримання згоди Ради трудового колективу) були дотримані всі вимоги законодавства, жодних порушень не було встановлено.
Позивачем не було надано відповідачу, а також і до матеріалів даної цивільної справи за весь час розгляду справи в суді, жодних документів, які б свідчили про наявність поважних причин відсутності його на роботі в зазначені робочі дні та часи. Суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що з 02.11.2018 року він був у відпустці, так як написав в цей день відповідну заяву, оскільки така заява до матеріалів справи не подавалася. Крім того, наявність заяви працівника з проханням надати відпустку, навіть при погодженні з безпосереднім керівником, без видачі наказу про відпустку відповідною особою (директором), не має юридичної сили.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 21, 36, 40, 47, 116, 139, 142, 147, 147-1, 148, 149 КЗпП України, ст.ст. 2, 4, 12, 13, 48, 76-80, 81, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд
В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Державного підприємства Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма «УКРІНМАШ» про поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання повного судового рішення - 09.12.2019 року.
Суддя: