"10" грудня 2019 р.
Справа №642/7399/19
Провадження №2/642/1845/19
10 грудня 2019 року Ленінський районний суд м.Харкова в складі:
головуючого - судді Гримайло А.М.,
за участю секретаря судового засідання - Сорокіної Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 мадам ОСОБА_3 ) про розірвання шлюбу, -
ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду м.Харкова з позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, обґрунтовуючи свої вимоги тим, 26.01.2015 року позивач уклав шлюб з ОСОБА_4 Лена, Люсі громадянкою Республіки Франції, зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, про що в книзі реєстрації актів про одруження 09 липня 2015 р. зроблено відповідний актовий запис за №1151. Від даного шлюбу сторони дітей не мають.
Спільне життя з відповідачем не склалося, у зв'язку з різними погляди на сімейне життя та обов'язки. На підставі чого сімейні стосунки погіршилися, в в'язку з чим подальше підтримання шлюбних відносин стало не можливим та з серпня 2017 року фактично подружні відносини між сторонами припинилися. З цього часу позивач повернувся до України, відповідач залишилася во Франції де зараз живе та працює, спільне господарство не ведеться, спору щодо спільно майна, у нас немає.
У зв'язку з чим позивач був вимушений звернутися до суду та просить суд, шлюб розірвати.
Позивач у судове засідання не з'явився, належним чином був повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання. Через канцелярію суду позивач надав до суду Заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася, належним чином була повідомлена про дату, час та місце проведення судового засідання. Електронною поштою на адресу суду надала Заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги визнає у повному обсязі, просить їх задовольнити.
Суд, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу підлягають задоволенню з огляду на їх законність та обґрунтованість.
У судовому засіданні досліджені наступні письмові докази в офіційному засвідченому перекладі на українську мову заяву відповідача ОСОБА_5 , після одруження ВІзгалової про неможливість з'явись в судове засідання, відсутність спорів про майно подружжя, а також бажжаня задовольнити позовні вимоги про розярвання шлюбу.
Суд, керуючись вимогами ст.77 ЦПК України, згідно якої предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, оцінюючи з точки зору належності досліджені у судовому засіданні докази, приходить до наступних висновків.
Суд вважає належними доказами свідоцтво про шлюб, так як ці докази стосуються обставин, що підтверджують заявлені вимоги, а саме перебування сторін у шлюбі.
Суд, відповідно до с.78 ЦПК України вважає досліджені у судовому засіданні зазначені письмові докази допустимими, так як ці докази одержані без порушення порядку, встановленого законом.
Оцінюючи докази з точки зору їх достовірності, суд приходить до висновку, що досліджені у судовому засіданні письмові докази є достовірними.
Керуючись вимогамист.80 ЦПК України, суд вважає, що сукупність визнаних судом допустимими, належними та достовірними доказами є достатньою для встановлення наступних фактів та обставин.
Судом встановлено, що 26.01.2015 року між позивачем, ОСОБА_1 громадянином України та ОСОБА_6 , Люсі громадянкою Республіки Франції було укладено шлюб, зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, про що в книзі реєстрації актів про одруження 09 липня 2015 р. зроблено відповідний актовий запис за №1151.
Від даного шлюбу сторони не мають дітей.
Спільне життя сторін не склалося, у зв'язку з різними погляди на сімейне життя та обов'язки. На підставі чого сімейні стосунки погіршилися, а в подальшому з серпня 2017 року фактично подружні відносини між сторонами припинилися та позивач повернувся до України, а відповідач залишилося в Франції де зараз живе та працює, спільне господарство не ведеться.
Спору щодо розділу спільного майна у сторін немає.
Таким чином, сім'я фактично розпалась, шлюб існує тільки формально і зберегти його неможливо.
В Постанові Пленуму Верховного суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» зазначається, що при розгляді справ, які виникають у зв'язку з укладенням, припиненням шлюбу, а також з інших сімейних відносин, необхідно виходити з положень Конституції України, норм Сімейного кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Закону України «Про міжнародне приватне право» від 23 червня 2005 року, а також інших нормативно правових актів, що регулюють сімейні відносини.
Згідно ч.1 ст.3 СК України, сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Згідно зі ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Згідно ст. 56 Сімейного кодексу України, кожна особа має право припинити свої шлюбні відносини.
Суд бере до уваги, що пунктом 126 рішення Європейського суду з прав людини по справі "Фернандес Мартінес проти Іспанії" (заява 56030/07) від 12 червня 2014 року встановлено: "Що стосується права на приватне та сімейне життя, Суд наголошує на важливості для осіб мати можливість вільно приймати рішення з приводу того, як вести своє приватне та сімейне життя. У зв'язку з цим повторно наголошується, що відповідно до статті 8 також надається охорона прав на самореалізацію як у формі особистого розвитку…, так і з точки зору права на встановлення та розвиток відносин з іншими людьми та навколишнім світом, при цьому поняття особистої автономії є важливим принципом, що береться за основу при тлумаченні гарантій, які викладені в такому положенні."
Відповідно до ст.110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.
Проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Відповідно до ч. 2 ст. 112 Сімейного Кодексу України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Згідно ч. 1 ст. 113 Сімейного Кодексу України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Відповідачем не надавалось до суду клопотань про зміну прізвища.
Таким чином у суду є усі підстави для задоволення позовних вимог та розірвання шлюбу між сторонами, так як подальше спільне життя подружжя та збереження сім'ї неможливе.
Позивач звільнений від сплати судового збору, а тому понесені судові витрати, пов'язані із зверненням до суду не вимагають компенсації.
На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Постановою Пленуму Верховного суду України № 11 від 21 грудня 2007 року, ст.ст. 5-8, 12-19, 23, 89, 128, 131, 136, 141, 197, 206, 258-259, 263-265, 268, 280-283 ЦПК України, ст.ст. 3, 24, 56, 110, 112, 113 Сімейного Кодексу України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 мадам ОСОБА_3 ) про розірвання шлюбу - задовольнити.
Шлюб, між громадянином України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та громадянкою Франції ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, актовий запис за №1151 від 09 липня 2015 року - розірвати.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.
Суддя: А.М.Гримайло