09.12.2019
Ленінський районний суд м.Харкова
Іменем України
09 грудня 2019р. Справа №642/6363/16-к Провадження 1-кп/642/198/19
Колегія суддів у складі: Головуючого судді ОСОБА_1
Суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
Секретаря: ОСОБА_4
За участю сторін: Прокурора: ОСОБА_5
Захисників: ОСОБА_6 , ОСОБА_7
Обвинувачених: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ;
розглянувши кримінальне провадження за обвинуваченням: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15,, п.п.6 ч.2 ст. 115, п.п.6 12 ч. ст..115 , ч.4 ст..187, ч.1 ст. 357 КК України,
Статтею 331 КПК України визначено:
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Прокурором вважає необхідним продовжити запобіжний захід обвинуваченим ОСОБА_8 , ОСОБА_9 .
Вислухавши думку учасників судового провадження, щодо продовження строку запобіжного заходу, суд вважає:
Суд, оцінюючи в сукупності всі обставини, у тому числі тяжкість злочину, який згідно ст. 12 КК України відноситься до особливо тяжких злочинів, суспільну небезпечність кримінального правопорушення, яке інкримінується обвинуваченим, покарання, яке загрожує обвинуваченим у разі визнання їх винуватими, а також дані про осіб обвинувачених, які не працюють та не мають стабільного джерела прибутку, обвинувачуються у злочині, вчиненому з корисливих мотивів, неодноразово судимі, що свідчить про схильність обвинувачених до вчинення кримінальних правопорушень, та можливість в разі зміни запобіжного заходу переховуватися від суду, та вважає обґрунтованими доводи прокурора про існування ризиків, які стали підставою для застосування відносно ОСОБА_8 , ОСОБА_9 запобіжного заходу.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, згідно якої тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
З урахуванням того, що судове провадження не завершено, запобіжний захист щодо ОСОБА_8 , ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення., спливає, на даний час ризик впливу на свідків, експертів, відсутні, однак залишився ризик приховування від суду обвинувачених т.я. вони не мають постійного місця проживання, а тому підстав для скасування або заміни запобіжного заходу в судовому засіданні не встановлено, є доцільним продовжити запобіжні заходи щодо обвинувачених на період, визначений ч.3 ст.331 КПК України.
Керуючись ст.ст. 197, 331, 372, 392 КПК України, -
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою продовжити терміном на 60 днів, обвинуваченим ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , до «24.00» год. 07 лютого 2020р. з триманням обвинувачених в установі кримінально-виконавчої системи України.
Копію ухвали направити до установи кримінально-виконавчої системи для виконання.
Ухвала суду може бути оскаржена протягом 7ти днів до Харківського апеляційного суду.
Головуючий суддя: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_3
ОСОБА_2