Справа №628/3156/19
Провадження №2/628/1362/19
10 грудня 2019 року Куп'янський міськрайонний суд Харківської області
у складі: головуючого - судді Демченко І.М.,
за участю секретаря Романової Н.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Куп'янську цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з вищезазначеним позовом в обґрунтування якого вказав на такі обставини.
14.06.2016 з метою отримання банківських послуг ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підписала анкету-заяву б/н про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку, на підставі якої отримала кредит у розмірі 20 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Позивач вказує на те, що при укладенні договору відповідач підтвердив свою згоду, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами банку та Правилами користування платіжною карткою, які викладені на офіційному сайті банку http://privatbank.ua, складають укладений кредитний договір. За умовами цього договору власник картрахунку, тобто відповідач, надала згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, його зміну за рішенням та ініціативою банку та зобов'язалася слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту, яким визнається короткостроковий кредит, який надається банком клієнту у разі перевищення суми операції за платіжною карткою над сумою залишку коштів на його рахунку в розмірі ліміту кредитування. АТ КБ «Приватбанк» свої зобов'язання за договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме : надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту, однак відповідач не надала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості, що відображено у складеному АТ КБ «ПРИВАТБАНК» розрахунку заборгованості.
Також позивач вказує, що за умовами договору погашення заборгованості за кредитними зобов'язаннями повинно було здійснюватися в наступному порядку: з "1" по "25" число кожного місяця відповідач ОСОБА_1 повинна надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) на погашення заборгованості за кредитом, однак відповідач у порушення умов кредитного договору, а також ст.ст.509, 526, 1054 ЦК України зобов'язання за вказаним договором не виконала, оскільки не надавала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, у зв'язку з чим АТ КБ «ПРИВАТБАНК» просить стягнути з відповідача заборгованість, яка утворилася станом на 12.09.2019 у розмірі 41252,19 грн., з яких: 16486,99 грн. - заборгованість за кредитом; 8110,26 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 14114,36 грн. - нарахована пеня за прострочене зобов'язання, 100 грн. - нарахована пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100грн., 500грн. - штраф (фіксована частина), 1940,58грн. - штраф (процентова складова). Крім того, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» просить суд стягнути з відповідача понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921грн.
Ухвалою суду від 17.10.2019 провадження у справі відкрито та справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
30.10.2019 представником відповідачки ОСОБА_2 подано відзив, у якому вона вказала про невизнання позовних вимог у повному обсязі, оскільки тарифи, умови та правила надання банківських послуг, а також пам'ятка клієнта, на які АТ КБ «ПРИВАТБАНК» посилається в обґрунтування позову, ним не підписані, а отже не можуть бути прийняті до уваги судом, оскільки відсутні будь-які докази, що саме з ними була ознайомлена ОСОБА_1 при підписання анкети-заяви. Анкета-заява про надання банківських послуг не містить ні розміру кредитного ліміту, ні процентної ставки, ані строку надання банківських послуг, ані будь-яких інших умов їх надання, тому не може вважатися договором приєднання, складовою частиною кредитного договору та бути підставою для стягнення процентів, пені та штрафів. Будь-яких доказів надання банківської картки, відкриття карткового рахунку та встановлення кредитного ліміту, яким би скористалася ОСОБА_3 також не надано (а.с.47-50).
27.11.2019 АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на адресу суду подано відповідь на відзив, у якій банк вказав, що на підставі поданої 14.06.2016 ОСОБА_3 анкети-заяви про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, відповідачу відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 , ключем до якого є пластикова картка, яку отримала відповідач (фотоматеріали додані), та мобільний телефон, який вона особисто вказала при заповненні анкети-заяви. Картковий рахунок відображає фінансові операції за допомогою цих ключів, відповідачу була надана можливість здійснювати дистанційне обслуговування рахунку, з виписки по рахунку чітко відстежується, що банком було встановлено кредитний ліміт, яким активно користувалася ОСОБА_1 , отримуючи кошти через банкомат, здійснюючи розрахунки у торгівельних мережах та сплачуючи за різні послуги. Виписка по картковому рахунку є належним доказом заборгованості по кредиту, оскільки контррозрахунок відповідачем не надано, судово-економічні експертизи не призначалися, таким чином наданий Приватбанком розрахунок не спростований. Також позивач вказує на те, що відповідач до певного часу належним чином виконувала зобов'язання за кредитом, що свідчить про обізнаність про умови кредитування (а.с.69-76).
Представник позивача АТ «ПриватБанк» у судове засідання не з'явився, надав клопотання про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує у повному обсязі (а.с.36,76).
Представник відповідача ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася, у заяві по суті позову зазначила, що позовні вимоги АТ КБ «ПРИВАТБАНК» визнає частково лише в частині заборгованості за тілом кредиту у розмірі 16486,99 грн. Суму простроченого тіла кредиту, нарахованих штрафів та пені не визнає.
Суд, дослідивши докази, встановив фактичні обставини та відповідні правовідносини, які виникли між сторонами.
Встановлено, що у анкеті-заяві б/н від 14.06.2016 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , р.н.о.к.п.п. - НОМЕР_2 , виявила бажання про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку (а.с.10).
З виписки по рахунку та довідки АТ КБ «ПриватБанк» від 11.11.2019 встановлено, що ОСОБА_1 на підставі кредитного договору від 14.06.2016 отримала картки № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , зі строком дії пере випущеної картки до останнього дня 02.2021 (а.с.85). Факти отримання картки особисто відповідачкою ОСОБА_1 у відділенні банку підтверджено наданими фотоматеріалами (а.с.84).
У анкеті-заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, екземпляр якого згоден отримати шляхом самостійної роздруківки з офіційного сайту www.privatbank.ua (а.с.10).
До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» : «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку з ресурсу Архів Умов та правил надання банківських послуг, розміщеного на сайті https://privatbank.ua/terms/ (а.с.11-26).
Згідно з наданим банком розрахунком заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 12.09.2019 становить 41252,19 грн. і складається із: заборгованості за тілом кредиту - 16486,99 грн., заборгованості за простроченим тілом кредиту - 8110,26 грн.; нарахована пеня за прострочене зобов'язання - 14114,36 грн.; заборгованість за нарахованою пенею за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. - 100грн., а також 500 грн. - штраф (фіксована частина), 1940,58 грн. - штраф (процентна складова) (а.с.5-7).
Між сторонами виник спір з приводу повернення грошових коштів, отриманих в кредит, та відповідальності за неналежне виконання зобов'язань позичальником.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Відповідно до статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти .
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
При цьому, суд відхиляє посилання позивача на Умови та Правила надання банківських послуг, оскільки вони не підписані відповідачем.
Умови та Правила надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанк», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана позичальником.
Про мінливість Умов та тарифів банку свідчить і виписка по рахунку, відкритого на ім'я ОСОБА_1 , надана позивачем, з якої встановлено, що проценти за користування кредитом нараховувалися за ставкою, то 3,5%, то 3,6%, а хоча у відповіді на відзив зазначено, що відсоткова ставка мала мінливий характер через застосування різного коефіцієнту (від 0 до 2) у загальній арифметичній формулі, за якою обраховуються відсотки, в залежності від наявності заборгованості, однак детального розрахунку не надано.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
У анкеті-заяві позичальника від 14.06.2016 процентна ставка не зазначена, відсутні відомості щодо типу карток, отриманих саме ОСОБА_1 , бажаний кредитний ліміт не зазначений. Довідка про отримання відповідачем в АТ КБ «Приватбанк» двох карток із зазначенням їх терміну дії, не містить типу цих карток.
Відповідно до ч.ч.3,4 ст. 12, ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, та несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Таким чином, тягар доведення обґрунтованості вимог позову за загальними правилами процесуального закону покладається саме на позивача, а не реалізовується у спосіб спростування доводів пред'явлених вимог стороною відповідача, як беззаперечних.
Банком на підтвердження позовних вимог надано Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карток «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг, розміщений на сайті: https://privatbank.ua/terms/, де визначено : пільговий період користування коштами, процентну ставку, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов) та інші умови.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач, ознайомився та погодиіся з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Також суд зауважує, що безпосередньо укладений між сторонами договір від 14.06.2016 у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить кредитних пропозицій, бажаний кредитний ліміт не зазначено, його умови та відсоткова ставка, як і і строк повернення не визначені.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за процентами, пенею, а також штрафи за несвоєчасну сплату кредиту. Позовні вимоги щодо стягнення нарахованих відсотків банком не заявлені.
Умови та Правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що відповідає встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII).
Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 цього Закону споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.
Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг. Суд відхиляє доводи позивача щодо узгодження порядку нарахування та процентів за користування кредитом, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору та доходить висновку, що відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ «ПриватБанк» дотримано вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року № 14-131цс19.
Враховуючи викладене, керуючись засадами розумності та справедливості, суд приходить до висновку, що відповідачем фактично отримані та використані кошти, однак в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав.
За таких обставин суд вважає, що вимога позивача до відповідача частково обґрунтована, оскільки остання не виконала умов укладеного з ним договору і тому з відповідача слід стягнути на користь позивача заборгованості за тілом кредиту в сумі 16486,99 грн., яка підтверджена розрахунком заборгованості.
Вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по пені за прострочене зобов'язання та пені за несвоєчасність сплати боргу, а також штрафів, що зазначені у розрахунку як складова заборгованості, не ґрунтуються на законі, а тому задоволенню не підлягають.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат між сторонами суд виходить із положень ч.1 ст.141 ЦПК України, де зазначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, таким чином на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 767,7 грн.
Керуючись ст. ст.2, 12, 13, 79-83, 141, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, ст. ст. 530, 611, ч. 2 ст.1050, 1054 ЦК України, суд
Позов АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , р.н.о.к.п.п. - НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (м.Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість у розмірі 16486,99 грн. (шістнадцять тисяч чотириста вісімдесят шість гривень дев'яносто дев'ять копійок), а також понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 767,75 грн. (сімсот шістдесят сім гривень сімдесят п'ять копійок п'ятдесят чотири гривні сімдесят сім копійок).
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено повністю або частково учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси та (або) обов'язки до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Куп'янський міськрайонний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Головуючий : І.М.Демченко