Справа № 626/2475/19
Провадження № 2-а/626/68/2019
Іменем України
06.12.2019 року
Красноградський районний суд Харківської області
у складі: головуючого судді Рибальченко І.Г.,
за участі секретаря Скачко Т.А..
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Красноград позовну заяву ОСОБА_1 до Красноградського відділу поліції Головного управілння національної поліції в Харківській області про оскарження бездіяльності суб'єкта владних повноважень,-
ОСОБА_2 Ф ОСОБА_3 звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 з позовною заявою до Красноградського ВП ГУНП в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання уповноважених працівників Красноградського ВП ГУНП в Харківській області скласти адміністративний протокол щодо ОСОБА_4 за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
Ухвалою судді Красноградського районного суду Харківської області від 01.11.2019 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі за вказаною позовною заявою, призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні на 08.11.2019 року о 08-й годині. Позивач та його представник у судові засідання 08.11.2019 року, 15.11.2019 року, та 06.12.2019 року, будучи повідомленими про час та місце розгляду справи, не прибули без поважних причин та не повідомили про причини неявки.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку. Згідно з ч. 3 ст. 9 КАС України кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Положеннями ст. 44 КАС України визначено, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки. Учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається (ч.1 ст.45 КАС України).
Згідно ч.ч.1 та 2 ст. 131 КАС України, учасники судового процесу зобов'язані під час провадження у справі повідомляти суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження), роботи, служби. У разі неповідомлення про зміну адреси повістка надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Учасники справи, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі, які не можуть з поважних причин прибути до суду, зобов'язані завчасно повідомити про це суд.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.240 КАС України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач не прибув (повторно не прибув, якщо він не є суб'єктом владних повноважень) у підготовче засідання чи у судове засідання без поважних причин або не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.
З наведених норм Закону випливає, що суд не повинен з'ясовувати причини повторної неявки належним чином повідомленого позивача в судове засідання. Крім того, такі положення Закону пов'язані із дією принципу адміністративного судочинства є диспозитивністю, відповідно до якого кожний учасник процесу самостійно розпоряджається наданими йому законом процесуальними правами.
Статтею 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Також, Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання, шляхом застосування національного законодавства. Суд приймає рішення щодо дотримання вимог Конвенції, переконавшись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою.
Посилаючись на судову практику, суд враховує висновки Європейського суду з прав людини висловлені у рішенні в справі "Каракуця проти України" від 16.05.2017 року, де суд відхилив скаргу заявника на порушення права доступу до правосуддя, оскільки він не виявив належної зацікавленості у розгляді своєї справи про що, зокрема, свідчило те, що він протягом тривалого проміжку часу не звертався до суду за інформацією щодо стану її розгляду.
Відповідно до наявних матеріалів справи, представник позивача Строгий В.Ф. та позивач ОСОБА_5 А.В. неодноразово не з'являлися в судові засідання, тобто вищенаведені обставини справи та положення Закону дають обґрунтовані підстави суду посилатися на неналежне додержання умов реалізації стороною позивача права на звернення до суду за захистом або втрату інтересу до справи.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Положення щодо дотримання розумних строків визначені як КАС України, так і вищенаведеною Конвенцією покладають на суд обов'язок розглянути і вирішити справу без невиправданих зволікань, що дасть можливість надати особі своєчасний захист її прав, свобод та інтересів.
Наведене вище узгоджується з правовою позицією Касаційного господарського суду Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2019 року (справа 922/1714/18).
Враховуючи вищенаведене, приймаючи до уваги той факт, що представник позивача Строгий В.Ф. та позивач Бурик А.В. повторно не з'явилися в судове засідання, не подали суду жодних доказів поважності причин неявки, не подали заяви про розгляд справи у його відсутності, були обізнані про розгляд справи в суді, однак не скористалися правом участі у судових засіданнях, суд вважає, що позовну заяву ОСОБА_1 слід залишити без розгляду, що не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду з аналогічним позовом.
При цьому суд виходить з того, що позивачу були забезпечені достатні та належні можливості та гарантії для реалізації права на доступ до правосуддя, а таке рішення не позбавляє позивача права повторно звернутись до суду. Натомість чергове відкладення розгляду справи призведе до очевидно несправедливого дисбалансу в реалізації сторонами по справі своїх прав та виконанні процесуальних обов'язків.На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 205, 240,248, 248,256,293,295 КАС України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Красноградського відділу поліції Головного управілння національної поліції в Харківській області про оскарження бездіяльності суб'єкта владних повноважень - залишити без розгляду.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду через Красноградський районний суд Харківської області протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя
Красноградського районного суду І.Г.Рибальченко