Справа № 638/3703/18
Провадження № 2/638/913/19
05.12.2019 р. Дзержинський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді - Подус Г.С.,
при секретарі - Коваленко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщені Дзержинського районного суду міста Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Харківської області, Державної казначейська служба України, треті особи: слідчий прокуратури Харківської області Богинський Олег Валерійович, прокурор прокуратури Харківської області Сорока Микола Костянтинович про відшкодування моральної шкоди, спричиненої протиправною бездіяльністю,-
встановив:
У березні 2018 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом до Прокуратури Харківської області, Державної казначейська служба України, треті особи: слідчий прокуратури Харківської області Богинський Олег Валерійович, прокурор прокуратури Харківської області Сорока Микола Костянтинович про відшкодування моральної шкоди, спричиненої протиправною бездіяльністю.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 22.10.2016 року працівниками УПС в м. Харкові на її думку, було сфальсифіковано постанову АР 107858 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за правопорушення, яке вона не вчиняла. 09.12.2016 року Дзержинський районний суд м. Харкова встановлено протиправність дій інспектора роти №4 батальйона УПС в м. Харкові Настенко Є.В. 30.05.2017 року Київський районний суд м. Харкова встановив факт спричинення моральної шкоди ОСОБА_1 25.10.2016 року ОСОБА_2 подав відповідачу заяву про кримінальне правопорушення вчинене у відношенні ОСОБА_1 та ОСОБА_3 працівниками УПС в м. Харків. 03.11.2016 року Червонозаводським районним судом м. Харкова винесено ухвалу, якою зобов'язано Прокуратуру Харківської області внести відомості до ЄРДР. 07.11.2016 року відповідачем - Прокуратурою Харківської області внесено відомості до ЄРДР №42016220000000979 за ч. 1 ст. 365 КК України. 24.02.2017 року кримінальне провадження було закрито. 12.05.2017 року Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова було скасовано постанову слідчого про закриття провадження. 28.07.2017 року слідчим винесено повторно постанову про закриття провадження по справі. 14.11.2017 року Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова скасовано постанову слідчого від 28.07.2017 року про закриття провадження по справі. Станом на момент звернення до суду з позовом на думку позивача слідчий продовжує імітувати проведення слідчих дій.
Таким чином, на думку позивача, своїми тривалими неправомірними діями відповідач завдав моральної шкоди, а тому просить суд позов задовольнити, захистити її конституційне право на компенсацію моральної шкоди, заподіяною їй неправомірною тривалою бездіяльністю відповідача при імітації розслідування кримінальної справи №42016220000000979, а також стягнути з державного бюджету України через Державну казначейську службу України компенсацію моральної шкоди в розмірі 141391 грн.
Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.
Представники відповідача - Прокуратури Харківської області, в судове засідання з'явилася, проти задоволення позовних вимог заперечувала та просили відмовити.
Представник відповідача - Державної казначейської служби України, в судове засідання не з'явився, повідомлявся завчасно та належним чином, про що свідчать матеріали справи.
Треті особи, в судове засідання не з'явились, повідомлялись завчасно та належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Суд, оцінивши докази, представлені в матеріалах справи, вислухавши пояснення сторін встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Згідно зі статтею 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Згідно зі статтею 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини наголошує, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право порушити в суді чи відповідному органі будь-який позов, який стосується його цивільних прав та обов'язків; таким чином, пункт передбачає «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу до суду, тобто право порушувати в судах позов для вирішення цивільного спору.
Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановлені його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах, закріплені можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно частини 1, 3 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
За положенням частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріплено статтею 15 Цивільного кодексу України. Право на захист виникає з певних підстав, якими виступають порушення цивільного права, його невизнання чи оспорювання.
Зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав визначений статтею 16 Цивільного кодексу України, відповідно до приписів якої, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому, способами захисту цивільних прав і інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Як встановлено матеріалами справи, 22.10.2016 року працівниками УПС в м. Харкові було винесено постанову АР 107858 відносно ОСОБА_1 про принягнення її до адміністративної відповідальності.
Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 09.12.2016 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до управління патрульної служби МВС України м. Харкова, інспектора 4 батальйону УПС МВС України м. Харкова Настенко Є.В. про визнання постанови незаконною та скасування її - задоволено. Визнано протиправними дії інспектора роти № 4 батальйону УПС МВС України м. Харкова Настенко Є.В., щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія АР НОМЕР_1 від 22.10.2016 року. Скасувано постанову про накладення адміністративного стягнення про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія НОМЕР_2 від 22.10.2016 року стосовно притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Провадження по справі щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч 1 ст.122 КУпАП закрито за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 30.05.2017 року, позов ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, спричиненої незаконними діями - задоволено частково та стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 моральну шкоду в розмірі 1000 гривень (однієї тисячі гривень). У задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції м.Харкова та у решті позовних вимог ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України - відмовлено.
25.10.2016 року ОСОБА_2 звернувся до Прокуратури Харківської області з заявою про кримінальне правопорушення вчинене у відношенні ОСОБА_1 та ОСОБА_3 працівниками УПС в м. Харків.
Прокуратурою Харківської області в порушення вимог ст. 214 КПК України відомості до ЄРДР внесено не було.
03.11.2016 року Червонозаводським районним судом м. Харкова винесено ухвалу, якою зобов'язано Прокуратуру Харківської області внести відомості до ЄРДР.
07.11.2016 року відповідачем - Прокуратурою Харківської області внесено відомості до ЄРДР №42016220000000979 за ч. 1 ст. 365 КК України.
24.02.2017 року постановою кримінальне провадження №42016220000000979 закрито.
12.05.2017 року Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова було скасовано постанову слідчого про закриття провадження від 24.02.2017 року.
28.07.2017 року слідчим винесено повторно постанову про закриття кримінального провадження №42016220000000979.
14.11.2017 року Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова скасовано постанову слідчого від 28.07.2017 року про закриття кримінального провадження №42016220000000979.
Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Згідно статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органу місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно ст. ст. 1173, 1174 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Відповідно до правової позиції, яка при встановленні аналогічних обставин викладена Верховним Судом України у постанові від 25 травня 2016 року у справі №6-440цс16, шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 Цивільного кодексу України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).
Таким чином, суд приходить до висновку, що права позивача порушені і підстави для відшкодування шкоди встановлені ухвалами Червонозаводського районного суду м. Харкова від 03.11.2016 року, 12.05.2017 року, 14.11.2017 року, якими встановлена протиправна бездіяльність органу досудового розслідування з приводу розслідування кримінального провадження №42016220000000979.
Вказані обставини, а також подальша необхідність звернення позивача до суду, в порядку визначеному приписами КПК України з заявами про усунення перешкод, на переконання суду, безумовно призвели до моральних страждань позивача.
Оскільки у справі, яка розглядається, з'ясовано, що підставою для відшкодування шкоди є встановлена чинними ухвалами суду протиправна бездіяльність слідчих прокуратури Харківської області в частині не виконання своїх службових обов'язків, суд вважає, що у даному випадку застосовуються не спеціальні, передбачені у статті 1176 Цивільного кодексу України, а визначені у статті 1174 Цивільного кодексу України загальні підстави цивільно-правової відповідності за завдану фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень.
Так, ОСОБА_1 були спричинені моральні страждання, які полягали у зміні нормального життєвого ритму у зв'язку з необхідністю неодноразово звертатись до правоохоронних та судових органів за захистом своїх прав, гарантованих законом, що підтверджується самим встановленим ухвалами суду фактом незаконної бездіяльності.
При цьому відповідно до статті 1174 Цивільного кодексу України та п. п. 35, 38 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, затвердженого Постановою КМ України від 03.08.2011 року №845, Державне казначейство України шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України виплачує присуджену судом суму відшкодування моральної шкоди.
Згідно з пунктом 3 Порядку, рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).
Стягуючи моральну шкоду на користь ОСОБА_1 суд визнає факт заподіяння моральної шкоди діями відповідача, а саме винесенням незаконних рішень, тривалої бездіяльності посадових осіб, пов'язаних з невиконанням своїх обов'язків, не проведенні комплексу дій, передбачених КПК України, а в подальшому і закриття кримінального провадження. Суд відхиляє доводи представника відповідача про недоведеність факту заподіяння моральної шкоди, оскільки відповідно до статті 1174 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи, тобто вина органу влади у даному випадку презюмується. Відповідачі всупереч положень ст. 81 ЦПК України не спростували відповідальність держави за завдану у даному випадку моральну шкоду.
Згідно статті 280 Цивільного кодексу України , якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.
При цьому, суд також зважає на те, що в таких спірних правовідносинах презуюмується й факт завдання потерпілому моральної шкоди. Саме з такого розуміння презумпції спричинення позивачу моральної шкоди відповідачем та обов'язку саме відповідача спростувати таку презумпцію в аналогічному спорі виходив Верховний Суд України в постанові від 27 вересня 2017 року по справі №6-1435цс17 за позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Віннер Імпортс Україна, Лтд» про захист прав споживача та відшкодування моральної шкоди, з підстав неправомірного поширення персональної, конференційної інформації, що також є конституційним немайновим правом особи.
Проте суд не погоджується із заявленим ОСОБА_1 розміром моральної шкоди, який всупереч загальних засад цивільного законодавства про справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України) є надмірним відшкодуванням.
Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права. Як визначено у Рішенні Європейського суду з прав людини «Справа Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі проти Сполученого королівства» (Case of ABDULAZIZ, CABALES AND BALKANDALI), 1985 р., з огляду на її природу, моральна шкода не завжди може бути предметом чіткого доведення. Більш того, право на відшкодування з урахуванням практики Європейського суду з прав людини повинно носити ефективний характер, і має на меті не тільки покриття шкоди завданої потерпілій стороні, а також є засобом попередження з боку відповідача вчинення порушень прав, отже має бути відчутним не тільки для позивача але й для відповідача, що спонукало б відповідача вживати заходів щодо зміни практики нехтування положеннями законодавства, і зокрема, сприяло б зменшенню кількості і обсягів скарг і позовних заяв, які надходять на адресу національних судів та Європейського суду з України.
У пункті 3 Постанові Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Пунктом 5 вказаної Постанови роз'яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Суд в цьому контексті враховує той факт, що у справі відсутні достатні докази на підтвердження такої глибини душевних страждань та немайнових втрат потерпілої особи, які заслуговують на відшкодування у розмірі 141391 грн., а тому вважає за необхідне, відповідно до характеру та розміру душевних страждань, завданих потерпілому, з урахуванням загальних засад цивільного законодавства, справедливості, добросовісності та розумності визначити розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 5000 грн.
Питання щодо розподілу витрат по сплаті судового збору суд вирішує на підставі статті 141 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.
Керуючись ст. ст. 4, 5, 11-13, 81, 141, 265 ЦПК України,
ухвалив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Прокуратури Харківської області, Державної казначейська служба України, треті особи: слідчий прокуратури Харківської області Богинський Олег Валерійович, прокурор прокуратури Харківської області Сорока Микола Костянтинович про відшкодування моральної шкоди, спричиненої протиправною бездіяльністю - задовольнити частково.
Стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_3 , компенсацію спричиненої моральної шкоди у розмірі 5000 (п'ять тисяч) грн. 00
Стягнути з Прокуратури Харківської області (код ЄДРПОУ 02910108), Державної казначейської служби України (код ЄДРОПУ 37567646) в дохід держави в рівних частках судові витрати по 384 (триста вісімдесят чотири) грн. 20 коп.
Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до або через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
На підставі частини 1 статті 354 ЦПК України, строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий: