490/9943/19
нп 1-кп/490/1125/2019
10 грудня 2019 року місто Миколаїв
Центральний районний суд міста Миколаєва у складі:
Головуючого судді - ОСОБА_1 ,
секретар - ОСОБА_2 ,
за участю прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №62019150000000877, внесеного 12.11.2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у місті Очакові, Миколаївської області, українця, громадянина України, не одруженого, з середньою загальною освітою, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України,-
15.04.2016 року ОСОБА_4 укладено з Міністерством оборони України в особі командира військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ) контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України до закінчення особливого періоду.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_4 ) від 11.05.2016 року № 90 ОСОБА_4 , який прибув з військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ), наказом командувача Військово-морських Сил Збройних Сил України А2802 ( АДРЕСА_4 ) від 11.05.2016 року №51-РС призначений на посаду електрика-моториста відділення управління взводу управління роти радіо-електронної боротьби військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_4 ), зарахований на всі види забезпечення з 07 травня 2016 року та на котлове забезпечення за загальновійськовою нормою №1 обід з 12 травня 2016 року.
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_4 ) від 24.10.2016 року № 133-РС старшого матроса ОСОБА_4 призначено на посаду старшого оператора відділення управління взводу управління роти радіо-електронної боротьби вказаної військової частини.
Згідно положень п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», початком проходження військової служби для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов'язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації, є день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо).
Таким чином, 11.05.2016 року старший матрос ОСОБА_4 прибувши з військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ) до військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_4 ) та того ж дня зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_4 ), останній набув статусу військовослужбовця - особи, яка проходить військову службу та з цього ж дня розпочав виконання свого військового обов'язку - проходження військової служби за контрактом у військовій частині НОМЕР_2 ( АДРЕСА_4 ).
Згідно положень ст. 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» надається визначення терміну особливий період - це час, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Таким чином, з 17.03.2014 року по теперішній час в Україні діє особливий період.
Також, у ст. 1 Закону України «Про оборону України» надається визначення терміну особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до Указу Президента України від 17.03.2014 року № 303/2014 (затверджений Законом України від 17.03.2014 року №1126-УІІ «Про затвердження Указу Президента України» «Про часткову мобілізацію»), на території України почав діяти особливий період, який триває до теперішнього часу.
Згідно до вимог п. п. 1, 2, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його направлено туди за наказом відповідного командира (начальника), на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби.
Про особливий період несення військової служби та порядок проходження військової служби ОСОБА_4 достеменно було відомо, і до часу нез'явлення вчасно на службу останній дотримувався встановленого порядку несення служби та виконував покладені на нього обов'язки.
Проходячи військову службу, ОСОБА_4 відповідно до вимог ст. ст. 17, 65, 68 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, повинен був свято і беззаперечно дотримуватися Конституції України і законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, берегти військову честь і поважати гідність інших людей, не допускати негідних вчинків, виконувати свої службові обов'язки, які визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою та дотримуватися вимог статутів Збройних Сил України.
Будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, ОСОБА_4 зобов'язаний дотримуватися вимог ст. ст. 9, 11, 14, 16, 37, 40, 216, 221 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 2, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Однак, діючи в порушення вимог вищезазначених нормативних актів, старший матрос ОСОБА_4 вчинив умисний військовий злочин проти встановленого порядку несення військової служби.
Так, 31.07.2017 року о 08 год. 30 хв. старший матрос ОСОБА_4 , з метою ухилитися від військової служби, в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, не з'явився вчасно на службу без поважних причин у військову частину НОМЕР_2 ( АДРЕСА_4 ) та продовжував незаконно перебувати поза її межами, проводячи час на власний розсуд за місцем реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 , приховуючи свою незалежність до Збройних Сил України, не повідомляючи про себе органам військового управління та правоохоронним органам, як про військовослужбовця, який не з'явився вчасно до військової частини.
11.11.2019 року о 14 год. 15 хв. старший матрос ОСОБА_4 добровільно з'явився до ТУ ДБР розташованого у місті Миколаєві, чим повідомив про себе як про військовослужбовця який не з'явився вчасно до вказаної військової частини.
Умисні дії ОСОБА_4 , які виразилися у нез'явленні вчасно на службу без поважних причин, будучи військовослужбовцем (крім строкової служби), вчинені в умовах особливого періоду, крім воєнного стану,кваліфіковані за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України.
Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_4 вину у вчиненні інкримінованого злочину визнав повністю та пояснив, що 15.04.2016 року став військовослужбовцем, уклавши контракт для проходження служби. Однак у зв'язку із особистими неприязними стосунками з командиром військової частини, обвинувачений 31.07.2017 року не з'явився для подальшого проходження військової служби. У скоєному ОСОБА_4 щиро покаявся, просив суд його суворо не карати, оскільки він добровільно з'явився до військової частини і на теперішній час зробив для себе належні висновки.
Оскільки в судовому засіданні обвинувачений повністю визнав свою вину в інкримінованому йому органом досудового розслідування кримінальному правопорушенні, погодився з кваліфікацією вчиненого ним діяння, а так само визнав всі фактичні обставини його вчинення, а прокурор не висловив жодних заперечень щодо встановлених обставин, суд, заслухавши думку учасників судового провадження, за відсутності їх заперечень та сумнівів у добровільності їх позицій, переконавшись у тому, що всі зазначені особи правильно розуміють зміст встановлених обставин, в порядку ст. 349 ч. 3 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів, щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
На підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені показаннями обвинуваченого, наданими ним безпосередньо в судовому засіданні, які відповідають всім фактичним обставинам інкримінованого ОСОБА_4 діяння і ніким не оспорюються, суд приходить до переконання, що діяння, яке вчинено обвинуваченим дійсно мало місце, воно містить склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України і ОСОБА_4 винуватий у його вчиненні, так як він не з'явився вчасно на службу без поважних причин, будучи військовослужбовцем (крім строкової служби), в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 66 КК України обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , суд визнає його щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Під час судового розгляду даного кримінального провадження обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , судом не встановлено.
При призначенні покаранняОСОБА_4 суд, відповідно до положень ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, яке відповідно до вимог ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, данні про особу обвинуваченого,який не одружений, раніше не судимий, на обліку у лікаря психіатра і нарколога не перебуває, відповідно до даних органу пробації ймовірність вчинення ОСОБА_4 повторного кримінального правопорушення є середньою.
Таким чином суд приходить до висновку про необхідність призначити ОСОБА_4 ,покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 (три) роки, звільнивши ОСОБА_4 від покарання з випробуванням строком на 1 (один) рік, відповідно до вимог ст. 75 КК України, оскільки саме таке покарання, на думку суду, буде найбільш необхідним і достатнім для його виправлення та попередження скоєння ним нових злочинів.
Крім того, суд вважає необхідним, у зв'язку із звільненням ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, на підставі вимог п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця свого проживання.
Цивільний позов у даному кримінальному провадженню не заявлений.
Речові докази у справі відсутні.
Витрати на залучення експертів для проведення експертиз відсутні.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 не обирався
З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 349, 368, 370-374, 394 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України і призначити йому покарання у вигляді 3-х (трьох) років позбавлення волі.
Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбуття призначеного йому покарання у виді позбавлення волі з випробуванням строком на 1 (один) рік.
На підставі п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця свого проживання.
Вирок суду набирає законної сили після спливу тридцяти денного строку, встановленого ст. 395 КПК України для його оскарження. Подання апеляційної скарги на вирок суду зупиняє набрання ним законної сили та його виконання.
Вирок може бути оскаржений до Миколаївського апеляційного суду через Центральний районний суд м. Миколаєва протягом 30 (тридцяти) днів з моменту його проголошення, а обвинуваченим в той же строк з часу отримання вироку суду.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копія вироку в порядку ст. 376 КПК України негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору і не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя: ОСОБА_1