нп 2/490/750/2019 Справа № 490/1498/18
Центральний районний суд м. Миколаєва
09 грудня 2019 року м.Миколаїв
Суддя Центрального районного суду м. Миколаєва Гуденко О.А., розглянувши матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради, Державного комунального підприємства "Житло", ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - Адміністрація Центрального району Миколаївської міської ради, Служба у справах дітей Миколаївської міської ради, про скасування рішення, визнання свідоцтва недійсним, встановлення факту, -
27.02.2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить суд встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 у квартирі АДРЕСА_1 з 1979 р. по теперішній час, скасувати розпорядження Управління комунальної власності ММР №6213-р від 10.07.2000 р. про приватизацію ОСОБА_3 та ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_1 та визнати недійсним свідоцтва права власності на нерухоме майно, видане 12 липня 2000 року Управлінням з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради про право спільної часткової власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 , видане на підставі розпорядження №6213-р від 10.07.2000 р.
Ухвалою від 04.12.2019 р. відведено суддю Черенкову Н.П. від розгляду цивільної справи №490/1498/18 за позовом ОСОБА_1 до Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради, Державного комунального підприємства "Житло", ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - Адміністрація Центрального району Миколаївської міської ради, Служба у справах дітей Миколаївської міської ради, про скасування рішення, визнання свідоцтва недійсним, встановлення факту.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 06.12.2019 року справу передано судді Гуденко О.А.
Проте, рішенням Центрального районного суду м.Миколаєва від 11 грудня 2018 року, під головуванням судді Гуденко О.А., по справі №490/1536/18 задоволено частково позов ОСОБА_1 Скасовано розпорядження Управління комунальної власності Миколаївської міської ради № 6213-р від 10.07.2000 року про приватизацію квартири АДРЕСА_1 . Визнано недійсним Свідоцтво про право спільної часткової власності ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1 видане Управлінням комунальної власності Миколаївської міської ради 12.07.2000 року. Стягнуто з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі по 704 грн. 80 коп. з кожної. З тексту рішення суду вбачається, що 28.02.2018 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 Управління комунального майна про скасування розпорядження Управління комунальної власності Миколаївської міської ради № 6213-р від 10.07.2000 року про приватизацію квартири АДРЕСА_1 визнавши недійсним Свідоцтво про право спільної часткової власності ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1 видане Управлінням комунальної власності Миколаївської міської ради 12.07.2000 року. 25.06.2018 року до початку розгляду справи по суті позивачем подано заяву про зміну предмета позову в якій він фактично доповнює позовні вимоги вимогою, в якій просить встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 на день її приватизації. Скасувати розпорядження Управління комунальної власності Миколаївської міської ради № 6213-р від 10.07.2000 року про приватизацію квартири АДРЕСА_1 визнавши недійсним Свідоцтво про право спільної часткової власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 видане Управлінням комунальної власності Миколаївської міської ради 12.07.2000 року.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 31.01.2019 р. Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 11 грудня 2018 року в частині задоволення позовних вимог скасувати. Провадження за позовом ОСОБА_1 закрито. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати по сплаті судового збору в розмірі 2113,50 грн.
Статтею 36 ЦПК України визначено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумніви в неупередженості або об'єктивності судді.
Згідно ч. 1 ст. 39 ЦПК, з підстав, зазначених у ст. 36 ЦПК України суддя зобов'язаний заявити самовідвід.
Законодавець надає учасникам судового процесу можливість коректного розв'язання ситуації, що створилася, шляхом заяви самовідводу, що і є етичним моментом законодавства, яке регулює ці питання. На переконання суду, кінцевою метою законодавця було досягнення максимальної впевненості в тому, що у учасників процесу не повинно виникати сумнівів у неупередженості судді.
При цьому, якщо рішення суду (судді) оскаржувалося позивачем або відповідачем, то виникає «зайва» напруга у відносинах судді з такими особами, оскільки вона могла скластися з невдоволення таких осіб рішенням і діями конкретного судді. Тому доцільно надати такій особі в інших справах право відводу такого судді, щоб особисті стосунки такої особи та судді не впливали на об'єктивність майбутнього судового рішення.
Окрім того, декілька «помилок суду на користь однієї із сторін» можуть свідчити про упередженість суду і майбутнє рішення вже може розцінюватися як умисне.
Відповідно до п.п. 66 рішення ЄСПЛ у справі "Бочан проти України" суб'єктивний критерій - це особисті переконання та поведінка конкретного судді. Об'єктивний критерій - це факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви у безсторонності судді та оцінка того, чи забезпечив суддя достатні гарантії для виключення правомірних сумнівів в безсторонності (зовнішні ознаки).
ЄСПЛ нагадує, що "безсторонність", в сенсі п. 1 статті 6, має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу (див., серед багатьох інших джерел, "Булут проти Австрії" (Bulut v. Avstria), рішення від 22 лютого 1996 року, Reports 1996-II, с. 356, п. 31, та "Томан проти Швейцарії" (Thomann v. Switzerland), рішення від 10 червня 1996 року, Reports 1996-III, 825, п. 30). Відповідно до об'єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв'язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі.
Реалізація принципу верховенства права, визначеного ЦПКУкраїни, є неможливою без забезпеченої можливості доступу особи до незалежного, неупередженого суду, провадження в якому відповідає вимогам справедливого судового розгляду.
Пункт 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, які схвалені резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, наголошує, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього є неможливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в його неупередженості.
Крім того, Євросуд нагадав, що будь-який служитель Феміди, щодо якого є підстави сумніватися в неупередженості, повинен усунутися від розгляду справи.
Враховуючи, що суддею Гуденко О.А. вже висловлено думку стосовно вказаного позову у рішенні суду від 11.12.2018 р., і з метою усунення будь-яких сумнівів в об'єктивності та неупередженості судді, суддя Гуденко О.А. вважає необхідним заявити собі самовідвід по справі 490/1498/18 за позовом ОСОБА_1 до Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради, Державного комунального підприємства "Житло", ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - Адміністрація Центрального району Миколаївської міської ради, Служба у справах дітей Миколаївської міської ради, про скасування рішення, визнання свідоцтва недійсним, встановлення факту.
Керуючись ст. 36, 39 ЦПК України, суддя, -
Відвести суддю Гуденко О.А. від розгляду цивільної справи справі 490/1498/18 за позовом ОСОБА_1 до Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради, Державного комунального підприємства "Житло", ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - Адміністрація Центрального району Миколаївської міської ради, Служба у справах дітей Миколаївської міської ради, про скасування рішення, визнання свідоцтва недійсним, встановлення факту.
Передати цивільну справу №490/1498/18 до канцелярії суду для подальшого розподілу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Гуденко О.А.