Справа № 489/1866/19
кримінальне провадження
№1-кп/489/510/19
10 грудня 2019 р. м. Миколаїв
Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Миколаєва кримінальне провадження на підставі обвинувального акта з угодою про визнання винуватості за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Буховецьке Бобринецького району Кіровоградської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, одруженого, непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
-вироком Єланецького районного суду Миколаївської області від 23.03.2011 за ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 70, ч. 1 ст. 71 КК України до 6 років позбавлення волі;
-вироком Очаківського міського суду Миколаївської області від 18.10.2016 за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України від відбування покарання звільнений з випробувальним строком 3 роки;
-вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 18.01.2019 за ч. 2 ст. 186, ч. 4 ст. 70 КК України до 4 років і 10 місяців позбавлення волі,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_5 ,
встановив:
13.03.2019 приблизно о 10 год. 30 хв., ОСОБА_3 , знаходячись біля першого під'їзду будинку №87 по вул. Нагірній в м. Миколаєві, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, діючи повторно з умислом на відкрите викрадення чужого майна, пройшов за потерпілою ОСОБА_6 до кабіни ліфту, який знаходиться у вказаному під'їзді.
Рухаючись у ліфті разом з потерпілою, побачивши в її руці наявність мобільного телефону, реалізовуючи умисел на відкрите викрадення майна, ОСОБА_3 почав застосовувати до ОСОБА_6 фізичне насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я останньої, і виразилося в обхопленні його рукою правої руки потерпілої, в якій ОСОБА_6 тримала мобільний телефон.
Продовжуючи свій злочинний намір спрямований на заволодіння мобільним телефоном потерпілої, ОСОБА_3 почав викручувати її руку у різні боки, тим самим завдаючи сильного фізичного болю.
Після цього, в результаті зупинення ліфта на третьому поверсі, та в момент перебування на сходинковому майданчику, ОСОБА_3 штовхнув потерпілу на підлогу, від чого остання впала. В цей момент, ОСОБА_3 , переслідуючи корисливі мотиви, вихопив з руки ОСОБА_6 мобільний телефон Huawei 6 Pro вартістю 3500,00 грн, і намагався з ним втекти.
Однак, свій злочинний намір ОСОБА_3 не зміг довести до кінця та розпорядитися викраденим майном з причин, що не залежали від його волі, так як потерпіла ОСОБА_6 , чинячи активний супротив, схопила його за куртку та утримувала до затримання перехожим у під'їзді.
Своїми діями ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 186 КК України, а саме закінчений замах на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинений повторно.
Обвинувачений ОСОБА_3 вину у скоєному кримінальному правопорушенні визнав повністю та розкаявся у вчиненому.
Між обвинуваченим ОСОБА_3 , за участю захисника ОСОБА_5 , та прокурором ОСОБА_4 10.12.2019 у кримінальному провадженні № 12019150040000899 укладено угоду про визнання винуватості.
Відповідно до умов угоди прокурор та обвинувачений дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 186 КК України.
ОСОБА_3 беззастережно визнав свою вину в обсязі пред'явленого обвинувачення. При цьому, сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 186 КК України у вигляді позбавлення волі на строк 4 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування призначеного покарання з іспитовим строком.
В угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, встановлені ст. ст. 473, 476 КПК України, які зрозумілі обвинуваченому та прокурору.
У судовому засіданні обвинувачений, захисник та прокурор просили затвердити угоду про визнання винуватості та призначити узгоджене сторонами покарання.
Розглядаючи в порядку ст. 474 КПК України питання про можливість затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з такого.
Відповідно до ст.ст. 468, 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.
Так, злочин у вчиненні якого обвинувачений визнав свою вину, відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином.
Заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений в присутності захисника та прокурор повністю усвідомлюють зміст угоди про визнання винуватості, наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України, при цьому обвинувачений цілком розуміє свої права, визначені ч. 4 ст. 474 КПК України.
Умови угоди про визнання винуватості не суперечать інтересам суспільства та не порушують права, свободи та інтереси сторін та інших осіб. Міра покарання, узгоджена обвинуваченим, захисником та прокурором, з урахуванням наявності обставин, які пом'якшують покарання, а тому істотно знижують ступінь тяжкості злочину який вчинив ОСОБА_3 .
Підстав для відмови в затвердженні угоди про визнання винуватості, передбачених ч. 7 ст. 474 КПК України, не встановлено.
Враховуючи наведене та приймаючи до уваги те, що умови угоди відповідають вимогам КПК України та КК України, дії обвинуваченого ОСОБА_3 кваліфіковані вірно, покарання узгоджене сторонами угоди є достатнім для попередження вчинення нових злочинів, а також для виправлення ОСОБА_3 , суд дійшов висновку про наявність правових підстав для затвердження угоди про визнання винуватості на підставі якої обвинуваченого ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 186 КК України, та призначити узгоджене сторонами покарання, яке відповідає загальним засадам призначення покарання, передбаченим ст. 65 КК України.
Питання про речові докази по справі суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 469-475 КПК України, суд
ухвалив:
Угоду про визнання винуватості, укладену 10.12.2019 між прокурором ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 затвердити.
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України та призначити йому покарання у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити засудженого від відбування покарання з випробуванням на строк 3 (три) роки.
На підставі ст. 76 КК України покласти на засудженого обов'язки періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано відповідну посаду (роботу).
Строк відбуття покарання рахувати з дня затримання (13.03.2019).
На підставі ч.5 ст. 72 КК України зарахувати в строк покарання ОСОБА_3 строк попереднього ув'язнення з 13.03.2019 по 10.12.2019, із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Звільнити засудженого ОСОБА_3 з-під варти в залі суду.
Речові докази:
мобільний телефон Huawei 6 Pro - повернути власнику.
Вирок може бути оскаржений до Миколаївського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, з підстав передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України.
Суддя ОСОБА_1