Справа № 132/4043/19
Провадження №1-кп/132/355/19
05 грудня 2019 року Калинівський районний суд Вінницької області
в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Калинівка кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42019020420000191 від 21 жовтня 2019 року, про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця АР Крим, м. Севастополь, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , розлученого, непрацюючого, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 407 КК України,
за участі сторін кримінального провадження:
прокурора військової прокуратури
Вінницького гарнізону ЦР України ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до Указу виконувача обов'язків Президента України 303/2014 від 17.03.2014 «Про часткову мобілізацію», затвердженого Законом України від 17.03.2014 №1126-VII, на території України почав діяти особливий період, який триває до теперішнього часу.
16.06.2016 року громадянин ОСОБА_3 уклав контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України із Міністерством оборони України в особі начальника 179 об'єднаного навчально-тренувального центру військ зв'язку Збройних Сил України.
Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» початком проходження військової служби для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, є день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо).
Відтак, громадянин ОСОБА_3 набув статусу військовослужбовця-особи, яка проходить військову службу за контрактом та з цього ж дня розпочав виконання військового обов'язку - проходження військової служби.
Згідно наказу командира військової частини-польова пошта НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) № 230 від 17.08.2016 молодшого сержанта ОСОБА_3 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 , поставлено на всі види забезпечення.
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_2 молодшого сержанта ОСОБА_3 призначено на посаду - командир 2-го відділення безпілотних авіаційних комплексів 2 взводу тактичних безпілотних авіаційних комплексів роти безпілотних авіаційних комплексів військової частини НОМЕР_2 , що дислокується за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», положень Військової присяги, ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України молодший сержант ОСОБА_3 під час проходження військової служби повинен свято та непорушно дотримуватись Конституції України і законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов'язки та бути готовим до виконання завдань, пов'язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, забезпечувати недоторканність державного кордону та охорону суверенних прав України.
Згідно вимог п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
У відповідності до ст. ст. 200, 363 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України наказом командира військової частини НОМЕР_2 встановлено розпорядок дня військової частини, в якому визначено, що о 08 год. 30 хв. у рядового і сержантського складу контрактної служби починається ранковий огляд та о 18 год. 00. хв. завершується робочий день.
Проте, молодший сержант ОСОБА_3 , перебуваючи на вищевказаній посаді, 08.07.2019 року в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, діючи умисно, у порушення наведених вище вимог закону, з метою тимчасового ухилення від проходження військової служби, самовільно залишив військову частину НОМЕР_2 , що дислокується за адресою: АДРЕСА_1 , та ухилявся від проходження військової служби, проводячи час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби та лише 31.10.2019 року добровільно з'явився до військової прокуратури Вінницького гарнізону.
Прокурор по справі ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав обставини, викладені в обвинувальному акті даного кримінального провадження, щодо повідомлення про підозру ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України.
Враховуючи думку учасників судового процесу, суд визнав недоцільним досліджувати інші докази по кримінальному провадженню, відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України, щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_3 правильно розуміє зміст цих обставин.
З урахуванням думки учасників судового провадження, суд вважає необхідним допитати в судовому засіданні обвинуваченого ОСОБА_3 , а також дослідити докази, що характеризують обвинуваченого.
Також обвинуваченому ОСОБА_3 суд роз'яснив, що в такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у скоєному визнав повністю. Суду показав, що 16.06.2016 року він уклав контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України із Міністерством оборони України та набув статусу військовослужбовця-особи, яка проходить військову службу за контрактом, і з цього ж дня розпочав виконання військового обов'язку - проходження військової служби.
Згідно наказу командира військової частини-польова пошта НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) № 230 від 17.08.2016 року його зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 , поставлено на всі види забезпечення. Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 його призначено на посаду командира 2-го відділення безпілотних авіаційних комплексів 2 взводу тактичних безпілотних авіаційних комплексів роти безпілотних авіаційних комплексів військової частини НОМЕР_2 , що дислокується за адресою: АДРЕСА_1 . Однак 08.07.2019 року він самовільно залишив військову частину НОМЕР_2 та ухилявся від проходження військової служби, проводячи час на власний розсуд, і лише 31.10.2019 року добровільно з'явився до військової прокуратури Вінницького гарнізону. У вчиненому щиро розкаюється та просить його суворо не карати.
На досудовому слідстві дії ОСОБА_3 вірно кваліфіковано за ч.4 ст. 407 КК України, як самовільне залишення військової частини, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, вчинене військовослужбовцем (крім строкової служби).
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , відповідно до ст. 66 КК України, є щире каяття у вчиненому та активне сприяння розкриттю злочину.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , відповідно до ст. 67 КК України, не встановлено.
По даному кримінальному провадженню цивільний позов не заявлявся.
Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.
При обрані виду і міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд, згідно з вимогами ст. 65 КК України, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України, є тяжким злочином, дані про особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку в лікарів нарколога і психіатра не перебуває, має на утриманні двох малолітніх дітей, обставини, які пом'якшують та обтяжують його покарання, а саме те, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, щиро розкаявся у вчиненому кримінальному правопорушенні, а також відсутність обтяжуючих обставин, що в сукупності свідчить про те, що мета кари, виправлення і запобігання скоєнню обвинуваченим нових злочинів буде досягнута у разі призначення покарання у виді позбавлення волі із застосуванням положень ст.75 КК України, звільнивши його від відбування призначеного покарання з випробуванням та покладенням обов'язків, передбачених ст.76 КК України, які сприятимуть його виправленню, оскільки таке покарання є необхідним та достатнім для попередження вчинення нових злочинів.
Речові докази та судові витрати у справі відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 349 ч.3, 373, 374 КПК України, суд,-
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 407 КК України, і призначити йому покарання у виді 3 років позбавлення волі.
Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробовуванням з іспитовим строком на 1 рік.
Згідно п.п. 1, 2 ч.1 ст.76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_3 такі обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Вирок може бути оскарженим до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення.
Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
З підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду і дослідження яких було визначено судом недоцільним, відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України, вирок суду першої інстанції не може бути оскаржений в апеляційному порядку.