05 грудня 2019 року
м. Київ
Справа № 917/613/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Баранець О.М. - головуючий, Мамалуй О.О., Студенець В.І.,
за участю секретаря Низенко В.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Науково-дослідний і конструкторсько-технологічний інститут емальованого хімічного обладнання і нових технологій КОЛАН"
на постанову Східного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів Тихий П.В., Россолов В.В., Хачатрян В.С.
від 24.09.2019
за позовом Спільного підприємства "Полтавська газонафтова компанія"
до Публічного акціонерного товариства "Науково-дослідний і конструкторсько-технологічний інститут емальованого хімічного обладнання і нових технологій КОЛАН"
про розірвання договору найму та повернення приміщення з під найму
за участю представників:
від позивача: Петрук С.О., Трохимчук О.І.
від відповідача: Жарін М.А.
1. Короткий зміст позовних вимог
Спільне підприємство "Полтавська газонафтова компанія" звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "НДІ Колан" про визнання правовідносин з найму нежитлових приміщень припиненими та про зобов'язання прийняти орендовані приміщення.
2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.
Як встановлено господарськими судами 29.07.2005 між Спільним підприємством "Полтавська газонафтова компанія" та Публічним акціонерним товариством "НДІ Колан" був укладений договір найму (оренди) нерухомого майна, що знаходиться в м. Полтаві по вул. Фрунзе № 153". Відповідно до п. 7.1. договору, даний договір укладений терміном на 10 років - по 29.07.2015. Приміщення були передані в найм та прийняті за актом приймання-передачі від 29.07.2005.
Додатковою угодою № 2 від 01.10.2012 до договору найму (оренди) від 29.07.2005 дію вказаного договору продовжено на 5 років - до 29.07.2020.
Актом приймання-передачі (повернення) частини орендованого майна-приміщень від 01.07.2017 та Додатковою угодою від 03.07.2017 до договору найму (оренди) від 29.07.2005 змінено п. 1.2. Договору у зв'язку з чим з 03.07.2017 у користуванні позивача знаходилось таке нерухоме майно (приміщення) в будинку Б-4 по вул. Європейська,153 у м. Полтаві : на 4-ому поверсі: загальною площею 1347,1 кв.м., в тому числі на 4-му поверсі: 339 шафа 3,9 кв.м, 340 кімната відпочинку 6,5 кв.м, 341 кабінет 16,2 кв.м, 342 кабінет 16,1 кв.м, 343 кабінет 10,3 кв.м, 344 шафа 3,8 кв.м, 345 лабораторія 50,5 кв.м, 346 шафа 3,8 кв.м, 347 лабораторія 51,1 кв.м, 348 шафа 1,9 кв. м,349 шафа 1, кв.м, 350 кабінет 27.0кв. м, 351 кабінет 12,9 кв.м, 352 коридор 8,2 кв.м, 353 шафа 2,3 кв.м, 354 побутова 8,2 кв.м, 355 шафа 0,9 кв.м, 356 коридор 9,8 кв.м, 357 кабінет 34,2 кв.м, 358 шафа 4,0 кв.м, 359 коридор 8,3 кв.м, 360 кабінет 28,5 кв.м, 361 кладова 6,2 кв.м, 362 шафа 1,9 кв.м, 363 кабінет 13,1 кв.м, 364 кабінет 35,8 кв.м, 365 конференцзал 45,9 кв.м, 366 кабінет 51,2 кв.м, 367 кабінет 9,1 кв.м, 368 кабінет 18,1 кв.м, 369 коридор 61,4 кв.м, 370 кабінет 15,9 кв.м, 371 кабінет 9,4 кв.м, 372 шафа 2,4 кв.м, 373 шафа 1,7 кв.м, 374 кабінет 50,4 кв.м, 375 кабінет 19,6 кв.м, 376 сходи 17,3 кв.м, 377 коридор 23,3 кв.м, 378 кладова 3,8 кв.м, 379 умивальник 3,6 кв.м, 380 туалет 8,2 кв.м, 381 шафа 0,9 кв.м, 382 кладова 3,0 кв.м, 383 душ 1,2 кв.м, 384 приміщення 1,6 кв.м, 385 шафа 1,0 кв.м, 386 умивальник 3,6 кв.м, 387 туалет 8,9 кв.м, 388 шафа 2,1 кв.м, 389 лабораторія 35,4 кв.м, 390 шафа 3,5 кв.м, 391 лабораторія 35.1кв.м, 396 шафа 1,6 кв.м, 399 коридор 112,1 кв.м, 400 шафа 1,7 кв.м, 404 шафа 4,5 кв.м, 406 шафа 1,7 кв.м., на 5 (п'ятому) поверсі : 411 кімната чергового 12,0 кв.м, 412 кабінет 10.7кв.м, 413 шафа1,7 кв.м, 414кабінет 34,9 кв.м, 415 кабінет 12,1 кв.м, 416 шафа 4,1 кв.м, 417 кабінет 16,6 кв.м, 418 кабінет 30,9 кв.м, 419 шафа 1,5 кв.м, 420 кабінет 8,5 кв.м, 421 коридор 28,6 кв.м, 422 кабінет 37,8 кв.м, 423 кабінет 34,3 кв.м, 423а підсобна 3,2 кв.м, 424 кабінет 15,6 кв.м, 426 кабінет 39,1 кв.м, 427 кабінет 15,5 кв.м, 428 тамбур 2,3 кв.м, 429 кабінет 18,1 кв.м, 430 шафа 1,9 кв.м, 431 кабінет 33,1 кв.м, 432 шафа 1,7 кв.м, 433 кабінет 16.7кв.м, 434 коридор 30,5 кв.м, 435 кабінет 18,5 кв.м, 436 коридор 16,4 кв.м, 437 кладова 4,0 кв.м, 438 сходи 17,4 кв.м,; в підвалі 37 склад 29,4 кв.м, 38 склад 5,4 кв.м, 39 тамбур 3,0 кв.м., тимчасова будівля Е-1 площею 11,9 кв.м., в будинку Ж-1: гараж 50,4 кв.м., частина замощення № 5 площею 459,0 кв.м.
У 2018 році, як вказував позивач, чисельність працівників офісу Спільного підприємства "Полтавська газонафтова компанія" скоротилась і частина орендованих приміщень не використовувалась, у зв'язку з чим позивач неодноразово звертався до відповідача з проханням зменшити орендовану площу. Відповідач пропозиції про зменшення орендованих площ задовольнити відмовлявся.
22.06.2018 листом № 663-А Спільне підприємство "Полтавська газонафтова компанія", у відповідності до умов договору найму (оренди) від 29.07.2005, в тримісячний строк до ініційованих змін попередило Публічне акціонерне товариство "НДІ Колан" про зменшення орендованої площі з 25.09.2018 та запропонувало укласти додаткову угоду з відповідними змінами та підписати акт про повернення майна з під оренди.
26.06.2018 листом № 112 відповідач повідомив позивача, що згоден зменшити орендовані площі, але за умови збереження існуючої на даний момент орендної плати. У свою чергу позивач у відповідь листом № 684А від 03.07.2018 заявив про неприйнятність пропозиції щодо такої збільшеної орендної плати, та попередив про зменшення орендованої площі на умовах які діяли між сторонами на той час, та надав проект додаткової угоди, актів повернення приміщень та актів приймання-передачі приміщень на нові площі. Вищевказане питання сторонами узгоджено так і не було.
Листом №1132-А від 02.10.2018 позивач повідомив відповідача про бажання повністю припинити правовідносини з найму приміщень по договору найму (оренди) від 29.07.2005 з 03.01.2019 у зв'язку з відсутністю фінансової можливості сплачувати завищену орендну плату.
07.03.2019 листом № 931-Ю Спільне підприємство "Полтавська газонафтова компанія" направила відповідачу пропозицію про розірвання договору найму (оренди) від 29.07.2005 та пропозицію прийняти приміщення за актом приймання-передачі (повернення) орендованого майна-приміщень на дату 04.04.2019, а також запропоновано направити представника наймодавця для спільного огляду орендованих приміщень. Однак в запропоновану дату представник відповідача для огляду не з'явився, приміщення були звільнені позивачем на підставі чого був складений акт від 04.04.2019 за участі представника останнього та представника Полтавської Торгово промислової палати, даний акт був направлений листом №1055А від 04.04.2019 відповідачу, який був отриманий останнім, але жодних дій з його боку вчинено не було. У зв'язку з неможливістю врегулювання спору у досудовому порядку, позивач звернувся до суду.
3. Короткий зміст рішення місцевого та ухвали апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 24.07.2019 у справі №917/613/19 позов задоволено частково. У позові про визнання правовідносин з найму нежитлових приміщень четвертого та п'ятого поверхів будівлі Б-5 за адресою місто Полтава, вул. Європейська, 153, що виникли між Спільним підприємством "Полтавська газонафтова компанія", (вул. Європейська, 124А, кв. 77, м. Полтава, 36002) та Публічним акціонерним товариством "НДІ Колан", (вул. Європейська, буд. 153, м. Полтава, 36002) на підставі договору найму (оренди) від 29.07.2005 року та додаткових угод до нього такими, що припинені з 04 квітня 2019 року відмовлено. Зобов'язано Публічне акціонерне товариство "НДІ Колан", (вул. Європейська, буд. 153, м. Полтава, 36002) прийняти приміщення зазначені у Акті приймання-передачі орендованого майна - приміщень від 01.07.2017 року, підписаного сторонами на дату 03.07.2017, від Спільного підприємства "Полтавська газонафтова компанія" (вул. Європейська, 124А, кв.77, м. Полтава, 36002) за Актом приймання-передачі (повернення) приміщень на дату 04 квітня 2019 року. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "НДІ Колан" (вул. Європейська, буд. 153, м. Полтава, 36002, код ЄДРПОУ 04637622) на користь Спільного підприємства "Полтавська газонафтова компанія" (вул. Європейська, 124А, кв. 77, м. Полтава, 36002, код ЄДРПОУ 20041662) 1921,00 грн судового збору.
Відмовляючи в задоволенні вимоги позивача про визнання правовідносин з найму нежитлових приміщень припиненими суд першої інстанції зазначив, що додаткова угода від 29.07.2025 №2 про продовження дії договору на 5 років, не є укладеною і не створює прав та обов'язків для сторін, а договір найму (оренди) від 29.07.2005 припинив свою дію 29.07.2015. У зв'язку з чим вимога позивача про визнання правовідносин з найму нежитлових приміщень такими, що припинені з 04 квітня 2019 року не є таким способом, що підлягає захисту у розумінні ст.16 Цивільного кодексу України.
Задовольняючи вимогу про зобов'язання прийняти орендовані приміщення судом вказано, що встановленому законодавством та договором обов'язку орендаря повернути орендоване приміщення після закінчення строку дії договору кореспондує зустрічний обов'язок орендодавця прийняти це приміщення, а отже вимога позивача в цій частині підлягає задоволенню.
Постановою Східного апеляційного господарського від 24.09.2019 рішення Господарського суду Полтавської області від 24.07.2019 у справі № 917/613/19 змінено. Пункт третій резолютивної частині рішення викладено в наступній редакції: «Зобов'язати Публічне акціонерне товариство "НДІ Колан", (вул. Європейська, буд. 153, м. Полтава, 36002) прийняти приміщення зазначені у Акті приймання-передачі орендованого майна - приміщень від 01.07.2017, підписаного сторонами на дату 03.07.2017 року, від Спільного підприємства "Полтавська газонафтова компанія" ( вул. Європейська, 124А, кв.77, м. Полтава, 36002) за Актом приймання-передачі (повернення) приміщень». В решті рішення залишено без змін.
Судова колегія зазначила про помилковість висновку суду першої інстанції щодо встановлення в резолютивній частині рішення суду від 24.07.2019 дати підписання Акту приймання-передачі (повернення) приміщень, а саме 04.04.2019.
Колегія суддів зазначила, що встановлення судом минулої дати підписання акту прийому-передачі унеможливить виконання рішення суду в майбутньому, а тому колегія суддів вважає за необхідне змінити пункт третій резолютивної частини рішення суду від 24.07.2019, виключивши з нього слова «на дату 04 квітня 2019 року».
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги.
Публічне акціонерне товариство "Науково-дослідний і конструкторсько-технологічний інститут емальованого хімічного обладнання і нових технологій КОЛАН" 15.10.2019 звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.09.2019 (повний текст складено 26.09.2019) у справі № 917/613/19, в якій просить змінити мотивуючу частину постанови Східного апеляційного господарського суду від 24.09.2019 року по справі №917/613/19 згідно приписів ч. 4 ст. 284 ГК України та п. 4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №12 від 29.05.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна», якщо у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.09.2019 по справі №917/613/19 змінити. Частину третю резолютивної частини постанови викласти в наступній редакції: «Зобов'язати Публічне акціонерне товариство "Науково-дослідний і конструкторсько-технологічний інститут емальованого хімічного обладнання і нових технологій КОЛАН" (вул. Європейська, 124А, кв. 77, м. Полтава, 36002) прийняти приміщення зазначені у акті приймання-передачі орендованого майна-приміщень від 01.07.2017, підписаного сторонами на дату 03.07.2017 від Спільного підприємства «Полтавська газонафтова компанія» (вул. Європейська, 124А, кв. 77, м. Полтава, 36002) за актом приймання-передачі (повернення) приміщень, після 29.07.2025 року, як закінчення поновленого строку для Договору найму (оренди) нерухомого майна від 29.07.2005 року.».
Судові витрати повністю покласти на позивача - Спільне підприємство «Полтавська газонафтова компанія».
5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.
В обґрунтування доводів касаційної скарги позивач зазначив, що в судових рішеннях зроблено неправомірний висновок про те, що у зв'язку з недотриманням сторонами вимоги нотаріального посвідчення додаткової угоди №2 від 01.10.2012 (про пролонгацію дії Договору найму (оренди) по 29.07.2020 включно), то така додаткова угода є нікчемною і не потребує доведення цього у суді.
При розгляді апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції, не застосував ч. 2 ст. 759 ЦК України, яка кореспондується фактично з ч. 2 ст. 9 ЦК України та передбачає, що Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
При зміні судового рішення суду першої інстанції, судом апеляційної інстанції не було застосовано спеціальне законодавство визначене Господарським кодексом України. Так суд при розгляді справи залишив поза увагою та не застосував положення ч. 1 ст. 193 ГК України щодо умови виконання господарських зобов'язань, якою встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Суд апеляційної інстанції неправильно витлумачив та застосував до спірних орендних правовідносин виключно ст. 291 ГК України без виключення, яке носить істотний характер -- друге речення ч. 4 ст. 284 ГК України, якщо у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення (строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить постанову апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
7. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої та апеляційної інстанцій.
Здійснивши розгляд касаційної скарги, дослідивши наведені у ній доводи, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, Касаційний господарський суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до укладеного сторонами договору найму (оренди) від 29.07.2005 дія останнього закінчується 29.07.2015. Додатковою угодою від 01.10.2012 №2, яка не була нотаріально посвідчена та не зареєстрована в Державному реєстрі правочинів, дію договору продовжено до 29.07.2020.
Правовідносини, що склались між сторонами регулюються договором найму (оренди) відповідно до якого наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст. 759 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 793 Цивільного кодексу України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.
Відповідно до статей 215, 220, 236, 640 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення сторонами вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Тобто у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення такий договір є нікчемний, а нікчемний правочин є недійсним з моменту його вчинення, та не підлягає визнанню таким у судовому порядку. Натомість договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.
Верховний Суд підтримує висновки господарських судів про те, що додаткова угода від 01.10.2012 №2 про продовження дії договору на 5 років, є нікчемною і не створює прав та обов'язків для сторін, а договір найму (оренди) від 29.07.2005 року припинив свою дію 29.07.2015. У зв'язку з чим вимога позивача про визнання правовідносин з найму нежитлових приміщень четвертого та п'ятого поверхів будівлі Б-5 за адресою місто Полтава, вул. Європейська, 153, що виникли між Спільним підприємством "Полтавська газонафтова компанія", (вул. Європейська, 124А, кв.77, м. Полтава, 36002) та Публічним акціонерним товариством "НДІ Колан", (вул. Європейська, буд. 153, м. Полтава, 36002) на підставі договору найму (оренди) від 29.07.2005 року та додаткових угод до нього такими, що припинені з 04 квітня 2019 року не є таким способом, що підлягає захисту у розумінні ст. 16 Цивільного кодексу України.
Статтею 793 Цивільного кодексу України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі.
Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.
Відповідно до статті 794 Цивільного кодексу України право користування нерухомим майном, яке виникає на підставі договору найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки, підлягає державній реєстрації відповідно до закону.
Вказаними спеціальними нормами Цивільного кодексу України встановлено вимоги щодо форми договорів даного виду.
З умов договору найму (оренди) нерухомого майна від 29.07.2005 вбачається, що він укладений на строк 10 років, а відповідно до статей 793 та 794 ЦК України, підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Сторонами додержано вимоги Закону щодо форми даного договору стосовно нотаріального посвідчення та державної реєстрації.
Додатковою угодою №2 від 01.10.2012 до договору найму (оренди) від 29.07.2005 дію вказаного договору продовжено на 5 років.
Відповідно до статті 654 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Отже, спірна додаткова угода №2 від 01.10.2012 також підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. З огляду на недодержання сторонами форми щодо нотаріального посвідчення та державної реєстрації додаткової угоди №2, якою сторонами продовжено строк дії договору, вона є нікчемною, а отже договір припинив свою дію 29.07.2015.
Згідно з частиною першою статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Договір найму укладається на строк, встановлений договором (частина перша статті 763 ЦК України).
Частиною 4 статті 284 ГК України передбачено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін.
Згідно зі статтею 291 ГК України договір оренди припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.
Відповідно до частини першої статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
За вимогами статті 795 ЦК України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.
Позивач вчиняв заходи щодо передачі орендодавцю об'єкта оренди, а саме направляв відповідачу лист від 07.03.2019 з пропозицією прийняти орендовані приміщення за актом приймання-передачі (повернення) орендованого майна-приміщень на дату 04.04.2019 та просив направити представника ПАТ "НДІ Колан" для огляду приміщень та підписання акту 04.04.2019.
Листом від 04.04.2019 позивач направив на адресу відповідача два підписані примірники акту приймання-передачі (повернення) орендованого майна приміщень на дату 04.04.2019.
Проте відповідач безпідставно ухиляється від підписання акта приймання-передачі орендованого приміщення.
Статтею 174 ГК України передбачено, що однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є укладення господарського договору та інших угод. Зі змістом зазначеної норми кореспондуються вимоги частини другої статті 11 ЦК України, відповідно до яких підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. За пунктом 5 частини другої зазначеної статті одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі.
Отже, орендар на підтвердження виконання зобов'язання за договором оренди (найму) вправі в судовому порядку вимагати від орендодавця прийняття майна, яке було предметом договору, та документального оформлення такого повернення згідно з частиною другою статті 795 ЦК України.
Крім того, відповідно до статті 20 ГК України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання наявності або відсутності прав; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин.
Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У статті 526 ЦК України визначено загальні умови виконання зобов'язання, а саме: зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (частина друга статті 598 ЦК України).
Відповідно до статті 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Тобто зобов'язання буде вважатися виконане належним чином, якщо таке виконання здійснене відповідно до умов договору та вимог законодавства.
Юридичним наслідком належного виконання зобов'язання відповідно до статей 598, 599 ЦК України є припинення зобов'язання.
Відповідно до частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до статті 5 Господарського процесуального кодексу України Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.
Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у статті 16 ЦК України. Разом з тим цей перелік не є вичерпним.
Позовні вимоги, пов'язані з прийняттям майна з оренди (за наслідками припинення відповідного договору оренди), узгоджуються з приписом пункту 5 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України, яким передбачений такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як примусове виконання обов'язку в натурі.
Отже, орендар на підтвердження виконання зобов'язання за договором оренди (найму) вправі в судовому порядку вимагати від орендодавця прийняття майна, яке було предметом договору, та документального оформлення такого повернення згідно з частиною другою статті 795 Цивільного кодексу України.
Договір найму від 29.07.2005 з 29.07.2015 припинився саме через закінчення строку його дії, при цьому слід зауважити що згідно частини 2 статті 795 Цивільного кодексу України може бути самостійною підставою для припинення договору оренди, наприклад, у випадку дострокового повернення майна наймачем за згодою сторін. Однак вона не може скасовувати чинність інших норм законодавства щодо визначення моменту припинення договору оренди, зокрема, у зв'язку із закінченням строку, на який його укладено, ліквідацією суб'єкта господарювання - орендаря, загибеллю (знищенням) об'єкта оренди тощо.
Встановленому законодавством та договором обов'язку орендаря повернути орендоване приміщення після закінчення строку дії договору кореспондує зустрічний обов'язок орендодавця прийняти це приміщення.
Так, вимога прийняти майно з оренди та оформити його відповідним документом відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки підтверджує виконання обов'язку орендаря з повернення об'єкта оренди, тому позовні вимоги про зобов'язання відповідача прийняти нежитлове приміщення по вул. Європейська 153, в місті Полтава за актом прийому передачі.
Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що встановлення судом першої інстанції минулої дати підписання акту прийому-передачі унеможливить виконання рішення суду в майбутньому, а тому необхідно змінити пункт третій резолютивної частини рішення суду від 24.07.2019, виключивши з нього слова «на дату 04 квітня 2019 року».
Судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що приписи наведеної відповідачем Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №12 від 29.05.2013 регулюють загальні питання щодо найму (оренди) майна. Натомість спірний договір є договором оренди будівлі та спірні право відносини, зокрема щодо форми укладення договору, регулюються спеціальними нормами Цивільного кодексу України, Параграфу 4 глави 58, Найм будівлі або іншої капітальної споруди.
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Росії") щодо реалізації права на справедливий суд (пункту 1 статті 6 Конвенції): "одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру".
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У справі, що розглядається, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.
8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.
Відповідно до частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції прийняті з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування немає.
9. Судові витрати
Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд - ,
1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Науково-дослідний і конструкторсько-технологічний інститут емальованого хімічного обладнання і нових технологій КОЛАН" залишити без задоволення.
2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.09.2019 у справі №917/613/19 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий О. Баранець
Судді О. Мамалуй
В. Студенець