Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"10" грудня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/3315/19
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Новікової Н.А.
без виклику представників сторін
розглянувши в порядку письмового провадження справу
за позовом Акціонерного товариства «Харківобленерго», 61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 149, код ЄДРПОУ 00131954;
до Комунальної організації «Харківський зоологічний парк», 61058, м. Харків, вул. Сумська, 35, код ЄДРПОУ 02220881;
про стягнення заборгованості за договором про постачання електричної енергії № 2-0340С від 25.12.2004 у розмірі 58980, 31 грн.
Суть спору:
Акціонерне товариство «Харківобленерго» звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Комунальної організації «Харківський зоологічний парк» про стягнення заборгованості за договором про постачання електричної енергії № 2-0340С від 25.12.2004 у розмірі 58980, 31 грн., з яких: 42457, 97 грн. - пеня за період квітень - липень 2019 року, 5314, 50 грн. - 3 % річних за період квітень - серпень 2019 року, 11207, 84 грн. - інфляційні за період квітень - червень 2019 року.
В обґрунтування позову вказує, що рішенням господарського суду Харківської області від 02.07.2019 по справі № 922/1390/19 стягнуто з Комунальної організації «Харківський зоологічний парк» на користь Акціонерного товариства «Харківобленерго» суму заборгованості за спожиту електричну енергію за грудень 2018 року в розмірі 431070, 56 грн., з яких: 359225, 47 грн. - тарифна складова та 71845, 09 грн. - ПДВ 20%; сума заборгованості за КРЕ за грудень 2018 року в розмірі 39, 55 грн.; пеню в розмірі 37177, 53 грн. за період листопад 2018 - березень 2019; 3% річних у розмірі 3098, 09 грн. за період листопад 2018 - березень 2019; інфляційні в розмірі 2155, 35 грн. за березень 2019; витрати зі сплати судового збору в розмірі 7103, 12 грн. Вказане рішення набрало законної сили, однак по теперішній час заборгованість не сплачено, у зв'язку з чим відповідно до п. 6 додатку № 2 «Порядок розрахунків» та ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем нараховано відповідачу пеню за період квітень - липень 2019 року у розмірі 42457, 97 грн., 3 % річних за період квітень - серпень 2019 року у розмірі 5314, 50 грн. та інфляційні за період квітень - червень 2019 року у розмірі 11207, 84 грн.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 16.10.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі № 922/3315/19, розгляд справи визначено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Відповідачеві, згідно ст. 251 ГПК України, встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов та заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідач ухвалу господарського суду Харківської області від 16.10.2019 отримав 22.10.2019, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулось до суду 30.10.2019, однак своїм правом на захист не скористався та обґрунтованого відзиву на позовну заяву у строк встановлений ухвалою суду від 16.10.2019 не надав, заяви з запереченнями проти розгляду справи у порядку спрощеного провадження та будь-яких заяв та клопотань по справі до суду не надіслав.
Разом з тим, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.
Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
У ч. 1 ст. 174 ГК України закріплено, що господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.
Згідно із положеннями ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
25.12.2004 між Акціонерною компанією «Харківобленерго» (правонаступником якої є Акціонерного товариства «Харківобленерго») та Державною комунальною організацією «Харківський державний зоологічний парк» (правонаступником якого є Комунальної організації «Харківський зоологічний парк») укладено договір про постачання електричної енергії від 25.12.2004 № 2-0340С, відповідно до умов якого постачальник постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.
Рішенням господарського суду Харківської області від 21.03.2006 по справі № 922/1390/19 позов задоволено та стягнуто з стягнуто з Комунальної організації «Харківський зоологічний парк» на користь Акціонерного товариства «Харківобленерго» суму заборгованості за спожиту електричну енергію за грудень 2018 року в розмірі 431070, 56 грн., з яких: 359225, 47 грн. - тарифна складова та 71845, 09 грн. - ПДВ 20%; сума заборгованості за КРЕ за грудень 2018 року в розмірі 39, 55 грн.; пеню в розмірі 37177, 53 грн. за період листопад 2018 - березень 2019; 3% річних у розмірі 3098, 09 грн. за період листопад 2018 - березень 2019; інфляційні в розмірі 2155, 35 грн. за березень 2019; витрати зі сплати судового збору в розмірі 7103, 12 грн.
24.07.2019 вказане рішення набрало законної сили, у зв'язку з чим 29.07.2019 був виданий та направлений стягувачу відповідний наказ на примусове виконання.
Позивач вказує, що станом на дату подання позову до суду рішення господарського суду Харківської області від 02.07.2019 по справі № 922/1390/19 не виконано, заборгованість не погашено, що і стало підставою звернення позивача з даним позовом до суду про стягнення з відповідача пені за період квітень - липень 2019 року у розмірі 42457, 97 грн., 3 % річних за період квітень - серпень 2019 року у розмірі 5314, 50 грн. та інфляційних за період квітень - червень 2019 року у розмірі 11207, 84 грн.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Ця норма кореспондується з приписами ч. 1 ст.193 ГК України.
Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Відповідно до ст. 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
З матеріалів справи вбачається, що Комунальною організацією «Харківський зоологічний парк» допущено порушення своєчасного виконання грошових зобов'язань за договором про постачання електричної енергії від 25.12.2004 № 2-0340С у розмірі 431070, 56 грн. Даний факт встановлено рішенням господарського суду Харківської області від 02.07.2019 по справі № 922/1390/19.
У відповідності до ч. 4 ст. 75 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 6 додатку № 2 «Порядок розрахунків» до договору у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним додатком нарахувань постачальник проводить споживачу нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати: пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюється нарахування, від суми боргу; 3% річних з простроченої суми. При цьому сума грошового зобов'язання за цим договором повинна бути оплачена споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за період квітень - липень 2019 року у розмірі 42457, 97 грн., на предмет відповідності вимогам чинного законодавства, зокрема, ст. 253-255, 549 ЦК України, ст. 231, 232 ГК України, ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», суд дійшов висновку, що він є обґрунтованими, правомірними та правильно розрахованими, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 42457, 97 грн. підлягають задоволенню.
Крім того, згідно з приписами ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Інфляційне нарахування на суму боргу та трьох процентів річних є наслідком прострочення боржником грошового зобов'язання і способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. А тому наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін вказаного договору та не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, а також не позбавляє кредитора права на отримання коштів, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, за наступний період.
З огляду на наведене вбачається, що чинне законодавство України не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження щодо його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, наявні правові підстави для застосування до спірних правовідносин положень ст. 625 ЦК України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.04.2018 по справі № 914/1033/17.
Приймаючи до уваги, що відповідач не надав суду доказів, які б спростовували наявності перед позивачем заборгованості, дослідивши поданий позивачем розрахунок 3 % річних за період квітень - серпень 2019 року у розмірі 5314, 50 грн. та інфляційних за період квітень - червень 2019 року у розмірі 11207, 84 грн., судом встановлено правомірність та обґрунтованість нарахованих позивачем сум.
Враховуючи наведене, позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими доданими до матеріалів справи доказами, не спростованими відповідачем та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з положень ст. 129 ГПК України та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921, 00 грн. покладає на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 231, 236-238 ГПК України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Комунальної організації «Харківський зоологічний парк» (61058, м. Харків, вул. Сумська, 35, код ЄДРПОУ 02220881) на користь Акціонерного товариства «Харківобленерго» (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 149, код ЄДРПОУ 00131954) заборгованість за договором про постачання електричної енергії № 2-0340С від 25.12.2004 у розмірі 58980, 31 грн., з яких: 42457, 97 грн. - пеня за період квітень - липень 2019 року, 5314, 50 грн. - 3 % річних за період квітень - серпень 2019 року, 11207, 84 грн. - інфляційні за період квітень - червень 2019 року та витрати зі сплати судового збору в розмірі 1921, 00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з врахуванням п.17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повний текс рішення складено та підписано 10.12.2019.
Суддя Н.А. Новікова