36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
26.11.19р. Справа № 917/1026/19
Суддя господарського суду Полтавської області Ореховська О.О. , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовною заявою Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтава Міністерства оборони України (36039, м. Полтава, вул.Сінна, 36, код ЄДРПОУ 08377170)
до Виконавчого комітету Лубенської міської ради (37500, Полтавська область, м. Лубни, вул. Ярослава Мудрого, 33, код ЄДРПОУ 04057439)
про визнання права власності за набувальною давністю
про секретарі судового засідання Кобець Н.С.
За участю представників 26.10.2019р. (до оголошення перерви в судовому засіданні):
від позивача - Полюхович І.М., довіреність від 08.01.2019р. № 71
від відповідача - Іващенко О.Г., довіреність від 26.12.2018р.
За участю представників 26.11.2019р. ( після оголошення перерви в судовому засіданні):
від позивача - не з"явився
від відповідача - не з"явився
Квартирно-експлуатаційний відділ м. Полтава Міністерства оборони України (позивач) звернувся до господарського суду Полтавської області із позовною заявою (вх. № 1256/16 від 21.06.2019р.) до Виконавчого комітету Лубенської міської ради (відповідач) про визнання права власності за набувальною давністю на будівлі військового містечка № 27 Лубенського гарнізону, які розташовані за адресою: вул. Метрологічна, 20-а, м. Лубни, Полтавська область, а саме: склад інв. № 3-50кв.м., склад інв. № 6-723 кв.м., склад інв. 7-1632 кв.м., склад інв. 8-760 кв.м., склад ПММ інв 4-19 кв.м., вагова інв. 9-195 кв.м.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 18.07.2019р. зазначену позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 917/1026/19. Справу постановлено розглядати у порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 19.08.2019р.
Згідно ухвали господарського суду Полтавської області від 19.08.2019р. у справі № 917/1026/19 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів; відкладено підготовче засідання на 01.10.2019р.
Згідно ухвали господарського суду Полтавської області від 01.10.2019р. закрито підготовче провадження у справі № 91/1026/19. Справу призначено до судового розгляду по суті на 29.10.2019р.
За результатами судового засіданні 29.10.2019р. судом постановлено протокольну ухвалу про перерву в судовому засіданні з розгляду справи по суті на 26.11.2019р.
Представники сторін в судове засідання 26.11.2019р. не з'явились, хоча про час дату та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується судовою розпискою від 29.10.2019р. (а.с. 116).
Згідно із ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
В зв'язку з тим, що матеріали справи містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін, а неявка сторін в судове засідання, повідомлених належним чином про дату, час і місце проведення судового розгляду, не перешкоджає розгляду справи по суті, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Оскільки представники сторін в судове засідання 26.11.2019р. не з'явились, відповідно до ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного тексту рішення.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на безперервне та відкрите володіння спірними будівлями та спорудами більше 25 років, що, на його думку, є підставою для набуття права власності на вказане нерухоме майно на підставі згідно ст.344 Цивільного кодексу України.
Відповідач у відзиві на позов (вх. № 8011 від 31.08.2019р.) позовні вимоги заперечує з підстав, викладених у відзиві. Зокрема, зазначає:
- за приписами ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб"єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради, а тому виконавчий комітет Лубенської міської ради не є належним відповідачем у справі;
- в 2009р. військова прокуратура Полтавського гарнізону зверталася до господарського суду Полтавської області з позовною заявою про визнання за державою в особі Міністерства оборони України права власності на майно, що знаходиться за адресою: вул. Метрологічна, 20-а, м. Лубни, Полтавська область. У задоволенні зазначеного позову відмовлено. Вказане спірне майно взяте на облік як безхазяйне.
У відповіді на відзив позивач в реагування на заперечення відповідача вказує, що у відповідності до п.п. 1 ,4 ст. 29 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" саме Виконавчий комітет Лубенської міської радив межах свої делегованих повноважень здійснює контроль та управління за комунальним майном, яке знаходиться на території Лубенської міської ради, а тому є належним відповідачем. Також зазначає, що відмова у задоволенні позовних вимог військового прокурора Полтавського гарнізону відбулася у зв"язку із відсутністю оспорювання даного права, що в свою чергу право власника за цих підстав позову не потребує захисту, а також те, що в даному випадку мають місце інші підстави позову.
Інших заяв по суті справи сторонами не надано.
Представник позивача в судовому засіданні 26.10.2019р. позовні вимоги підтримував, на ї задоволенні наполягав.
Представник відповідача в судовому засіданні 26.10.2019р. проти позову заперечував.
Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України , рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатми оцінки доказів, поданих сторонами по справі.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Квартирно - експлуатаційний відділ м. Полтава (КЕВ м. Полтава) є органом військового управління в системі Збройних Сил України, має самостійний баланс та печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням та є юридичною особою. Він здійснює свою діяльність на підставі "Положення про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України", введеного в дію наказом Міністерства оборони України № 215 від 21.04.2011р.
При цьому, суд встановив, що відповідно до ст. 10 Закону України "Про Збройні Сили України", з метою приведення квартирно-експлуатаційного забезпечення військ у відповідність до вимог чинного законодавства, враховуючи порядок фінансування квартирно-експлуатаційного забезпечення, утримання, експлуатації та обліку фондів, наказом Міністерства оборони України від 03.07.2013р. за № 448 затверджено Положення про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України.
Згідно 2.1. вказаного Положення квартирно-експлуатаційне забезпечення військових частин здійснюється квартирно-експлуатаційними органами ЗС України, до яких відносяться:
Головне квартирно-експлуатаційне управління Збройних Сил України (далі - Головне КЕУ ЗС України);
територіальні квартирно-експлуатаційні управління та Київське квартирно-експлуатаційне управління (далі - КЕУ);
квартирно-експлуатаційні відділи (квартирно-експлуатаційні частини) (далі - КЕВ (КЕЧ));
квартирно-експлуатаційні служби військових частин.
Квартирно-експлуатаційне забезпечення військових частин проводиться за схемами:
Головне КЕУ ЗС України - КЕУ - КЕВ (КЕЧ)) - військові частини; Головне КЕУ ЗС України - види Збройних Сил України - військові частини (згідно з рішенням Міністра оборони України).
КЕВ (КЕЧ) здійснює безпосереднє квартирно-експлуатаційне забезпечення військових частин, дислокованих у межах відповідальності. КЕВ (КЕЧ) підпорядковується КЕУ за територіальним принципом. З питань використання фондів і територій військових містечок виконує накази (розпорядження) начальника гарнізону (п. 2.4. Положення).
За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань КЕВ м. Полтава є державною організацією (установою, закладом) і засновником якого є Міністерство оборони України.
КЕВ м. Полтава є складовою частиною Збройних Сил України.
Згідно ч. 2 ст. 10 Закону України "Про Збройні Сили України", Міністерство оборони України здійснює управління переданим військовим майном і майном підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління.
Органом державної військової та виконавчої влади на місцях у системі ЗС України є командири (начальники) військових частин (установ, організацій), яким Статутом внутрішньої служби ЗС України надано повноваження органу виконавчої влади.
За змістом позовної заяви, на підстави Директиви Міністра оборони України від 10.01.2005 р. № Д-322/1/01 та наказу начальника Північного територіального квартирно-експлуатаційного управління від 16.09.2005 р. № 7 згідно акту прийому-передачі від 21.10.2005 р. до Полтавської КЕЧ району від Лубенської КЕЧ району були передані по військовому містечку № 27 за адресою: вул. Метрологічна, 20-А в м. Лубни Полтавської області 5 (п'ять) складських приміщень та вагова, які у 2005 році поставлені на балансовий облік в Полтавській КЕЧ району.
Таким чином, як вказує позивач, за державою в особі Міністерства оборони України визнані слідуючи об'єкти та споруди, а саме: склад інв. № 3-50 кв.м. вартістю 8 418, 36 грн., склад інв. № 6-723 кв.м. вартістю 13 451,96 грн., склад інв. 7-1632 кв.м. вартістю 8706,66 грн., склад інв. 8-760 кв.м. вартістю 368 848,46 грн., склад ПMM інв. 4-19 кв.м. вартістю 1 184,25 грн., вагова інв. 9-195 кв.м. вартістю 52 562,42 грн.,
Станом на 01.01.2009 р. земельна ділянка у військовому містечку №27 Лубенського гарнізону за адресою вул. Метрологічна, 20-А в м. Лубни Полтавської області, перебуває на обліку КЕВ м. Полтава та лічиться як така, що знаходиться у користуванні Міністерства оборони України на підставі розпорядження Лубенського міськвиконкому № 69-р від 12.04.1993 р. "Про інвентаризацію земель, що знаходяться в користуванні Міністерства оборо України" (а.с. 13). На вказаній земельній ділянці знаходяться перелічені вище нежитлові будівлі.
Суд встановив, що згідно витягу з Єдиного реєстру об'єктів державної власності щодо державного майна (а.с. 18) на балансі КЕВ м. Полтави обліковується нерухоме майно, а саме: склади ПММ, 4 (чотири) склади без опалення, вагова, огорожа з воротами, що розташовані за адресою: Полтавська область, м. Лубни, вул. Метеорологічна, 20-а.
За даними технічної інвентаризації, проведеної ПП "Бюро послуг та консультацій" на замовлення Міністерства оборони, КЕВ м. Полтави за адресою: вул. Метрологічна, 20-а, м. Лубни, значаться будівлі а саме: склад інв. № 3, склад інв. 6, склад інв. № 7, склад інв. № 8, склад ПММ інв. № 4, вагова інв. № 9 (Технічний паспорт на громадський будинок (віськове містечко № 27) , вул. Метеорогічна, № 20-а, місто Лубни - а.с. 19-34).
Також позивач залучив до позовної заяви довідку від 04.06.2019р. за № 3096 про те, що вищевказані будинки (споруди) за місцем розташування: вул. Метрологічна, 20-а, м. Лубни Полтавської області, рахуються на бухгалтерському обліку КЕВ м. Полтави (а.с. 17).
Позивач у позовній заяві зазначає, що відповідно до повідомлення № 2-105 від 21.04.2009 р. "Лубенське міжрайонне бюро технічної інвентаризації" право власності на будівлі та споруд військового містечка № 27 за адресою м. Лубни, вул. Метрологічна, 20-а не зареєстроване.
З матеріалів справи вбачається, що спірне майно розташоване на території військового містечка № 27 в м. Лубни, яке розташоване на земельній ділянці 2,53 га., яка обліковується за КЕВ м. Полтави.
В ході розгляду справи суд встановив, що в 2013р. Управління з питань комунального майна та земельних відносин виконкому Лубенської міської ради звернулося до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області з заявою про визнання майна, розташованого за адресою: м. Лубни, вул. Метеорологіна, 20А, безхазяйним.
Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 27.05.2013р. у справі № 539/571/13-ц позов Управління з питань комунального майна та земельних відносин виконкому Лубенської міської ради про визнання майна безхазяйним задоволено. Визнано майно, а саме: склад загальною площею - 747,6 м. кв., вагова загальною площею - 187,9 м. кв., склад загальною площею - 1693,9м. кв., склад загальною площею - 546,4 м. кв., склад загальною площею - 52,1 м. кв., склад загальною площею 725,2 м. кв. за адресою: Полтавська область, м. Лубни, вул. Метеорологічна, 20-А, безхазяйним та передано у власність територіальної громади м. Лубни в особі Лубенської міської ради (а.с. 91-92 ).
За змістом вказаного рішення, в ході розгляду справи № 539/571/13-ц Лубенським міськрайонним суд Полтавської області встановлено , що в 2009 році Фондом комунального майна Лубенської міської ради, якому делеговані права по управлінню майном територіальної громади, проведено процедуру визнання майна, розташованого по вул. Метеорологічній, 20-А в м. Лубни, яке складається з складу загальною площею 747,6 кв.м., вагової загальною площею 187,9 кв.м., складу загальною площею 52,1 кв.м. та складу загальною площею 725,2 кв.м. - безхазяйним.
Одночасно, в 2009 році Військовий прокурор Полтавського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства Оброни України звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом про визнання за державою в особі Міністерства Оборони України права власності на нерухоме майно - будівлі та споруди, розташовані по вулиці Метеорологічній, 20-А в м. Лубни, а саме: складу площею 540 кв.м., складу площею 723 кв.м., складу площею 1632 кв.м., складу площею 760 кв.м., складу ПММ 19 кв.м. та вагової площею 195 кв.м. Вказані вимоги обґрунтовані тим, що військова частина впродовж 25 років відкрито, безперервно користується вказаними нежитловими спорудами, проте не має на них правоустановчих документів, тому у відповідності до положень ст. 344 ЦК України поставив питання про набуття права власності на спірне нерухоме майно за набувальною давністю.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 06.06.2009р., яке набрало законної сили, в задоволенні позову Військового прокурору Полтавського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства Оброни України відмовлено.
Задовольняючи позов Управління з питань комунального майна та земельних відносин виконкому Лубенської міської ради про визнання майна безхазяйним, суд першої інстанції виходив з того, що право власності на спірні об'єкти в передбаченому законом порядку не зареєстровано, проте з 25 червня 2009 року дане майно в органах БТІ взяте на облік як безхазяйне, Міністерство оборони України до цього часу не оформило право власності на об'єкти, також за останнім не оформлено і право користування земельною ділянкою, на якій розташовані останні. Фактично спірним майном ніхто не користується, воно не приєднано до комунікацій електромереж, водопостачання і газопостачання, водовідведення. Встановивши вказані обставин та застосувавши до спірних правовідносин положення ст. 335 ЦК України, суд задовольнив заяву Управління з питань комунального майна та земельних відносин виконкому Лубенської міської ради, вищевказане нерухоме майно безхазяйним та передав останнє у власність територіальної громади міста.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Полтавський прокурор з нагляду за додержанням у воєнній сфері звернувся до Апеляційного суду Полтавської області з апеляційною скаргою, в якій просив рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 27.05.2013р. скасувати та постановити нове, яким про у задоволенні позову відмивити, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального права.
Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 24.07.2013р. у справі № 539/571/13-ц (а.с. 89-90) апеляційну скаргу Полтавського прокурора з нагляду за додержанням у воєнній сфері задоволено. Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 27.05.2013р. скасовано та постановлено нове рішення, яким у задоволенні вимог Управління з питань комунального майна та земельних відносин виконкому Лубенської міської ради про визнання майна безхазяйним відмовлено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції колегія суддів Апеляційного суду Полтавської області вказала на недотримання Лубенським міськрайонним судом Полтавської області при ухваленні рішення положень Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності", яким передбачено спеціальний порядок передачі спірного майна як об'єкта державної власності. Зазначила, що саме нормами спеціального закону урегульовані питання про особливості порядку передачі державного майна у комунальну власність, а відтак застосування норм ст. 335 ЦК України до спірних правовідносин є помилковим з огляду на правовий режим спірного майна.
За даними Єдиного державного реєстру судових рішень рішення Апеляційного суду Полтавської області від 24.07.2013р. у справі № 539/571/13-ц в касаційному порядку не оскаржувалось.
КЕВ м. Полтава звертаючись до господарського суду Полтавської області з позовом у рамках даної справи, вказує на те, що він безперервно та відкрито володіє вказаними спірними будівлями та спорудами більше 25 років, що на його думку, є підставою для набуття права власності на вказане нерухоме майно на підставі згідно ст.344 Цивільного кодексу України.
При винесенні рішення суд керувався наступним.
Відповідно до ч.1 ст. 15 та ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права способам, що встановлено чинним законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.
Згідно зі ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно з положеннями ч.ч.1 та 4 ст.344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
Позивачем обрано такий спосіб судового захисту як визнання права власності за набувальною давністю на нерухоме майно , який перебуває у його володінні та користуванні.
Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у ч.1 ст.344 ЦК України, а саме: наявність суб'єкта, здатного набути у власність певний об'єкт; законність об'єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).
Так, набути право власності на майно за набувальною давністю може будь-який учасник цивільних правовідносин, якими за змістом статті 2 ЦК України є фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права. Проте не будь-який об'єкт може бути предметом такого набуття права власності. Право власності за набувальною давністю можна набути виключно на майно, не вилучене із цивільного обороту, тобто об'єкт володіння має бути законним.
Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до ст. 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб'єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього. Відтак йдеться про добросовісне, але безтитульне заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування). Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.
Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об'єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий).
Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов'язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.
Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (ч. 2 ст. 344 ЦК України).
Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у ЦК України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для рухомого майна такий строк складає п'ять років.
Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду.
Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх вищевказаних умов у сукупності.
За змістом ч. 1 ст. 344 ЦК України добросовісність особи має існувати саме на момент заволодіння нею чужим майном, що є однією з умов набуття права власності на таке майно за набувальною давністю. Після заволодіння чужим майном подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності (наведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2019 у справі №910/17274/17).
В обґрунтування позовних вимоги позивач посилається на те, що він є балансоутримувачем спірного нерухомого майна і безперервно та відкрито володіє ним більше 25 років. При цьому позивач вказує, що право власності на спірні об"єкти нерухомого майна не зареєстровано,
Проте, жодного доказу на підтвердження відсутності реєстрації права власності на спірні об"єкти нерухомого майна позивач суду не надав. До позовної заяви залучено лише витяг з Єдиного реєстру об'єктів державної власності щодо державного майна (а.с. 18), який свідчить про перебування спірного майна на балансі КЕВ м. Полтава.
Господарський суд зауважує, що самі лише обставини, пов'язані з оформленням передачі на баланс та/або перебуванням майна у позивача, згідно чинного законодавства не є достатніми для отримання права власності на нього за набувальною давністю.
Позивачем не надано документально обґрунтованих пояснень щодо обставин заволодіння спірним майном, що свідчить про недоведеність факту добросовісності заволодіння чужим майном, а також не надано доказів відкритого та безперервного володіння нерухомим майном, зокрема, доказів отримання послуг в водо -, теплопостачання та водовідведення, постачання електричної енергії, сплати земельного податку тощо.
Крім цього, як вбачається з матеріалів справи, право позивача на спірне майно не визнається відповідачем, про що свідчать поданий відповідачем в межах даної відзив на позов. Також відповідач претендує на спірне майно про що свідчить факт звернення в 2013р. Управлінням з питань комунального майна та земельних відносин виконкому Лубенської міської ради до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області з заявою про визнання майна, розташованого за адресою: Лубни, вул. Метеорологіна, 20А, безхазяйним та передання його у власність територіальної громади м. Лубни в особі Лубенської міської ради. Отже, фактичні обставини свідчать, що між сторонами у справі виник і існує спір про право на спірне майно.
Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що позивачем у належний спосіб не доведено наявність всіх обов'язкових умов у сукупності, необхідних для набуття права власності за набувальною давністю.
Разом з цим суд зауважує, що прохальній частині позовної заяви позивач просить суд визнати право власності за набувальною давністю на будівлі військового містечка № 27 Лубенського гарнізону, яке розташоване за адресою: вул. Метрологічна, 20-а, м. Лубни, Полтавська область, а саме: склад інв. № 3-50кв.м., склад інв. № 6-723 кв.м., склад інв. 7-1632 кв.м., склад інв. 8-760 кв.м., склад ПММ інв 4-19 кв.м., вагова інв. 9-195 кв.м. При цьому, особа за якою позивач просить суд визнати право власності, в прохальній частині не визначена.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З урахуванням викладеного, на підставі основних принципів господарського судочинства, таких як верховенство права, диспозитивність, пропорційність, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог , а тому у задоволенні позову відмовляє у повному обсязі.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 129, 232-233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Відмовити в повному обсязі в задоволенні позовних вимог у про визнання права власності за набувальною давністю на будівлі військового містечка № 27 Лубенського гарнізону, яке розташоване за адресою: вул. Метрологічна, 20-а, м. Лубни, Полтавська область, а саме: склад інв. № 3-50кв.м., склад інв. № 6-723 кв.м., склад інв. 7-1632 кв.м., склад інв. 8-760 кв.м., склад ПММ інв 4-19 кв.м., вагова інв. 9-195 кв.м.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1,2 ст. 241 Господарського процесуального кодексу України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 256 Господарського процесуального кодексу України). Згідно з ст. 257 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне рішення складено 06.12.2019р.
Суддя О.О. Ореховська