"27" листопада 2019 р.м. Одеса Справа № 910/7283/19
Господарський суд Одеської області у складі судді Щавинської Ю.М.
секретар судового засідання Драганова А.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м.Києва" (01021, м.Київ, пров. Івана Мар'яненка, 7);
до відповідача: Публічного акціонерного товариства "МТБ БАНК" (68003, м. Чорноморськ, проспект Миру, буд. 28).
про стягнення 142 231,35 грн
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Денисенко Л.М. - довіреність № 578 від 27.12.2018р.
Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "МТБ БАНК" про стягнення заборгованості у розмірі 142231,35 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем, в порушення вимог чинного законодавства, не було оплачено надані йому експлуатаційні послуги за період з 01.12.2016р. по 16.04.2019р. з обслуговування нежитлового приміщення, площею 1538,50 кв.м., яке розташоване за адресою - м. Київ, вул. Є. Коновальця, буд. 15 корп.1, та належить ПАТ "МТБ БАНК" на праві приватної власності, внаслідок чого у останнього рахується заборгованість у сумі 142 231,35 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2019 р. (суддя Алєєва І.В.) матеріали справи №910/7283/19 за позовом Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" до Публічного акціонерного товариства "МТБ БАНК" про стягнення 142231,35грн було передано за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Господарського суду Одеської області.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.07.2019 р. (суддя ОСОБА_1 ) справу №910/7283/19 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання.
Розпорядженням керівника апарату суду від 29.07.2019р. у зв'язку з настанням обставин, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи №910/7283/19, а саме: звільнення у відставку судді ОСОБА_1 , призначено повторний автоматичний розподіл справи №910/7283/19, за результатами якого вказану справу розподілено судді Щавинській Ю.М.
31.07.2019р. до суду від Публічного акціонерного товариства "МТБ БАНК" надійшов відзив на позовну заяву (а.с.51-53), відповідно до якого відповідач зазначив, що є власником нежитлових приміщень за адресою: м. Київ, вул. Є Коновальця, буд. 15 корп.1, літера «А», та не має жодного відношення до експлуатаційних витрат по будинку за адресою, вказаною позивачем.
Також відповідач повідомив суд про відсутність будь-яких договорів між сторонами, а також про те, що ПАТ "МТБ БАНК" не вчинялось жодних дій, які б свідчили про його приєднання до договору, що був опублікований у газеті «Хрещатик» №99 від 14.07.2015р.
Крім того, відповідач у своєму відзиві наголосив на тому, що ним не отримувались жодні послуги від позивача, а матеріали справи не містять доказів, які саме послуги надавались та чи надавались такі послуги взагалі.
Ухвалою суду від 02.08.2019р. прийнято справу №910/7283/19 за позовом Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" до Публічного акціонерного товариства "МТБ БАНК" про стягнення 142231,35грн до свого провадження із здійсненням розгляду справи спочатку та призначенням підготовчого засідання у справі на раніше визначені дату та час 02.08.2019 р. о 13:45.
У судовому засіданні 02.08.2019р. оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засіданні до 19.08.2019 р. о 14:00.
Ухвалою від 02.08.2019р. судом повідомлено Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" про відкладення підготовчого засідання.
16.08.2019р. до суду від Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" надійшла відповідь на відзив (а.с.101-103), в якій позивач зазначив, що за повідомленням Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, відповідно до інструкції про проведення технічної інвентаризації на об'єкти нерухомого майна, бюро надає будинковолодінням літери. Отже літеровка, яку вказує БТІ, не має відношення до поштової адреси, а є технічним терміном.
Крім того, позивач зазначив, що відповідач протягом усього спірного періоду користувався послугами, які було надано КП «Керуюча компанія», а саме послугами, які вказані у витязі з інформаційно-аналітичної системи управління житловим фондом м. Києвадл для усього будинку в цілому, а також те, що до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м.Києва" не надходило письмової відмови відповідача від послуг, що надаються позивачем.
Крім того, у своїй відповіді на відзив, позивач просив розгляд даної справи проводити без участі його представника.
У судовому засіданні 19.08.2019р. представник відповідача просив суд надати йому час для підготовки заперечень на відповідь на відзив, у зв'язку з чим було оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання до 11.09.2019 р. о 10:15.
Ухвалою від 19.08.2019р. судом повідомлено позивача про відкладення підготовчого засідання.
02.09.2019р. до канцелярії суду від Публічного акціонерного товариства "МТБ БАНК" надійшли заперечення на відповідь на відзив (а.с.125-126), в яких відповідач зазначив, що адреса нерухомого майна є ідентифікатором об'єкта нерухомого майна, а не технічним терміном.
Також відповідач наголосив, що на його юридичну адресу не надходило від позивача жодних листів про необхідність укладання договору на обслуговування.
У судовому засіданні 11.09.2019р., в якому представником відповідача було надано суду клопотання про залучення додаткових документів до матеріалів справи, судом оголошено протокольну ухвалу про відкладення розгляду справи на 09.10.2019р. о 12 год. 00 хв., а також протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів.
Ухвалою від 11.09.2019р. судом повідомлено позивача про відкладення підготовчого засідання.
08.10.2019 р. до канцелярії суду від ПАТ "МТБ БАНК" надійшло клопотання, згідно якого відповідач просив суд відкласти підготовче засідання, у зв'язку з перебуванням його представника у відрядженні в м. Рівне з метою участі в судовому засіданні в Господарському суді Рівненської області.
Ухвалою суду від 09.10.2019р. задоволено клопотання відповідача та відкладено підготовче засідання по справі №910/7283/19 на 21.10.2019 р. о 17:30.
Ухвалою від 21.10.2019р. судом закрито підготовче провадження із призначенням справи до розгляду по суті в засіданні суду на 30.10.2019р. об 11 год. 30 хв., а також визначено резервну дату для розгляду справи по суті на 11.11.2019р. о 15 год. 30 хв.
У судовому засіданні 30.10.2019р. судом оголошено перерву на раніше визначену дату та час, а саме - 11.11.2019р. о 15:30.
11.11.2019 р. від відповідача надійшло клопотання, згідно якого останній просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату.
Ухвалою суду від 11.11.209р., враховуючи клопотання відповідача, судом оголошено перерву до 27.11.2019р. о 12 год. 20 хв.
Представник позивача у судове засідання 27.11.2019р. не з'явився.
Представник відповідача у судовому засіданні 27.11.2019р. проти позову заперечував, просив суд відмовити у його задоволенні.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:
В силу ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Завданням суду при здійсненні правосуддя в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.
За змістом положень вищевказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.
Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Так, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.
Як встановлено судом, звертаючись до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 142 231,35 грн, позивач зазначив, що в порушення вимог чинного законодавства відповідачем не було оплачено надані йому експлуатаційні послуги за період з 01.12.2016р. по 16.04.2019р. з обслуговування нежитлового приміщення, площею 1538,50 кв.м., яке розташоване за адресою - м. Київ, вул. Є. Коновальця, буд. 15 корп.1, та належить ПАТ "МТБ БАНК" на праві приватної власності.
Відповідач в свою чергу, заперечуючи проти позову, зазначив про те, що жодні послуги позивачем йому не надавались, договір не укладався, жодного відношення до нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, вул. Є. Коновальця, буд. 15 корп.1 він не має.
Враховуючи позиції сторін, суд зазначає, що предметом доведення у даній справі є факт надання позивачем послуг у заявленій до стягнення сумі, їх вартість та наявність у відповідача обов'язку зі сплати нарахованих сум, з огляду на що суд вказує наступне.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначені Законом України "Про житлово-комунальні послуги".
Утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.
Відповідно до статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальними послугами є, зокрема, комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини 3 статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Як вказує позивач, договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та при будинкової території ним був опублікований у випуску газети „Хрещатик" від 14.07.2015р. №99 як договір приєднання.
Відповідно до ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно до ч.1 ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Частиною 1 ст. 640 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору (ч.1 ст. 641 ЦК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 642 Цивільного кодексу України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
З наведених положень Цивільного кодексу України вбачається, що приєднання до договору фактично вимагає здійснення іншою стороною будь-яких дій, що свідчать про прийняття пропозиції щодо укладання договору.
Водночас матеріалами справи жодним чином не доведено приєднання відповідача до договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території, що був опублікований у випуску газети „Хрещатик" від 14.07.2015р. №99, а отже у суду відсутні підстави вважати таки договір укладеним.
При цьому, суд також зауважує, що, звертаючись до суду з вимогами до відповідача, у своїй позовній заяві позивач також зазначив про відсутність між сторонами станом на 16.04.2019р. договірних відносин, внаслідок невчинення відповідачем дій, направлених на укладання договору.
Водночас, згідно із вищезазначеними нормами Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги навіть за відсутності укладеного договору, проте за умови якщо вони фактично користувалися ними.
Суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно положень ст.ст 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Водночас, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позивачем за допомогою належних та допустимих доказів не доведено належність банку нежитлового приміщення, площею 1 538,50 кв.м. за адресою, яку зазначає позивач - м.Київ, вул. Є Коновальця, буд. 15 корп.1, матеріали справи таких доказів також не місять.
Водночас наявні в матеріалах справи докази, а саме свідоцтво про право власності (а.с.73) та договір купівлі-продажу №08/01 від 21.01.2000р. (а.с.74-75), свідчать про належність відповідачу на праві приватної власності нежитлових приміщень іншої площі (1758 м2), за іншою адресою м.Київ, вул. Є Коновальця (Щорса), буд. 15 коп.1, Літера А.
Поряд з цим, заперечення відповідача у відповіді на відзив стосовно того, що літеровка у адресі „Літ А", яку вказує БТІ, не має відношення до поштової адреси будівлі, а є лише технічним терміном, свого підтвердження у матеріалах справи не знайшли. Водночас у свідоцтві про право власності на нежитлове приміщення (а.с.73), площею 1163 кв.м., яке є офіційним документом встановленого зразка та не є технічним документом БТІ, зазначено адресу: м.Київ, вул. Є Коновальця, буд. 15 корп.1, Літера А. Така літера „А" вказана також у реєстраційному посвідченні (а.с.76), яке видано на підставі договору купівлі-продажу від 21.01.2000р.
Відповідні докази також спростовують твердження позивача про належність відповідачу нежитлового приміщення площею 1 538,50 кв.м., за утримання якого, виходячи із вказаної площі, КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м.Києва" просить стягнути відповідні витрати.
Крім зазначеного, суд також вказує, що в обґрунтування вартості наданих послуг позивачем надано розрахунок заборгованості (а.с.33), відповідно до якого з грудня 2016р. по червень 2017р. нарахування за експлуатаційні послуги складає 2 566,22 грн, з липня 2017р. по серпень 2018р. складає 5 686,3 грн, за вересень 2018р. складає 5 501,68 грн, з жовтня 2018р. по квітень 2019р. складає 5 593,99 грн.
Водночас, такий розрахунок не містить інформації щодо застосованого тарифу, а також відомостей щодо погодження відповідних тарифів, як з боку відповідача, так і з боку будь-яких інших органів, зокрема, органів місцевого самоврядування,
Наявні у матеріалах справи скріншоти сайту Департаменту Житлово-Комунальної інфраструктури (інформаційно-аналітична система управління житловим фондом м. Києва) (а.с.104-105), які відображають тариф станом на 04.07.2017р. на рівні 6.32 грн (тариф загальний з ПДВ) та 4,99 грн (тариф загальний для першого поверху), а також станом на 04.01.2015р. на рівні 3,03 грн (тариф загальний з ПДВ) та 2,32 грн (тариф загальний для першого поверху), жодним чином не підтверджують наведених позивачем сум у розрахунку заборгованості та не дозволяють суду встановити, за яким саме тарифом позивачем здійснювалось нарахування.
Надана позивачем інформація про доходи та витрати на послуги з утримання будинку, споруд та прибудинкової території, які надає Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м.Києва" (а.с.106-111), не може бути прийнята судом в якості належного доказу, оскільки лише містить інформацію щодо нарахування плати за послуги, надані по житловим приміщенням, та, при цьому, також жодним чином не дає можливість суду встановити, за яким саме тарифом здійснювалось нарахування.
Поряд з цим, з наданих відповідачем доказів, судом встановлено наявність між Публічним акціонерним товариством "МТБ БАНК" та Приватним підприємством "Комсервіс Секьюріті" договірних відносин щодо надання послуг з прибирання.
Згідно наданого відповідачем договору про надання послуг з прибирання №КСС-018-КЛ від 01.12.2016р, додаткової угоди №1 до нього та додатків (а.с.57-60), відповідні послуги Приватним підприємством "Комсервіс Секьюріті" надаються за адресою: м.Київ, вул. Є Коновальця, буд. 15 корп.1, Літера А, площа об'єкту 1600 кв.м., вартість робіт за місяць 37 420 грн.
Крім того з матеріалів справи судом встановлено наявність укладеного між відповідачем та Комунальним підприємством виконавчого органу Київради „Київкомунсервіс" договору на надання послуг з вивезення побутових відходів №3249-П від 01.08.2012р. (а.с.61) за адресою: м.Київ, вул. Щорса (Є Коновальця), буд. 15 корп.1 А.
Суд також відзначає, що наданий відповідачем договір №692/11 від 01.12.2010р. про відшкодування витрат на утримання будинку та при будинкової території, внутрішньо будинкових мереж та надання комунальних послуг (а.с.65-66), що укладений між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства „Печерська брама" та ПАТ „Марфін банк", також не є належним доказом існування у відповідача обов'язку сплати за комунальні послуги, виходячи з площі 1538,5 м2, оскільки, по-перше, не створює жодних юридичних наслідків для сторін по даній справі, внаслідок іншого суб'єктного складу, по-друге, додатковою угодою №1 від 1.10.2012р. (а.с.67) внесено зміни до вказаного договору, зокрема, в частині зменшення площі приміщення до 831,60 кв.м.
З огляду на вищевикладене, враховуючи недоведеність позивачем заявлених ним позовних вимог, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, у зв'язку з чим витрати по сплаті судового збору, згідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають віднесенню на рахунок позивача.
Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.
Повне рішення складено 09 грудня 2019 р.
Суддя Ю.М. Щавинська