"02" грудня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2773/19
Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.
при секретарі судового засідання: Горнович Л.О.
за участю представників:
від позивача: Жуков Ю.А. (на підставі довіреності);
від відповідача: Чепрасов М.І. (на підставі ордеру);
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Інжпромбуд” (65033, м. Одеса, вул. Василя Стуса, буд. 2/1);
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Морський бізнес центр” (65026, м. Одеса, вул. Буніна, буд. 10);
про стягнення 66000,00 грн.
Суть спору: 16.09.2019 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю „Інжпромбуд” звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх. ГСОО №2833/19) до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю „Морський бізнес центр”, в якій просив суд стягнути з відповідача суму боргу за договором підряду №932/Т від 01.03.2019р. у розмірі 66 000,00 грн. а також судові витрати.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором підряду №932/Т від 01.03.2019 року в частині сплати вартості виконаних підрядних робіт у червні та липні 2019 року, в зв'язку з чим за підрахунком позивача за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 66000,00 грн., про стягнення якої позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
Ухвалою суду від 07.10.2019р. за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/2773/19 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження із призначенням розгляду справи по суті на 28.10.2019 року.
28.10.2019 року до суду від позивача надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи додаткових доказів вх. ГСОО №22197/19, яке було розглянуто судом, а відповідні докази залучені до матеріалів справи.
У судовому засіданні від 28.10.2019 року суд застосовуючи принцип медіації оголосив перерву у розгляді справи, з огляду на повідомлення суду щодо можливості вирішення спору мирним шляхом, до 18.11.2019 року.
У судовому засіданні від 18.11.2019 року судом було оголошено перерву у розгляді справи до 02.12.2019 року.
У судовому засіданні від 02.12.2019 року представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та позов просив задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні 02.12.2019 року проти позову заперечував та просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити з огляду на те, що позивачем не доведено обставин передачі відповідачу актів за спірний період та взагалі виконання будь-яких робіт, при цьому відповідач не скористався своїм правом щодо надання відзиву до матеріалів справи та всі обставини викладав виключно усно у судових засіданнях.
В судовому засіданні 02.12.2019 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду та повідомлено, що повне рішення буде складено 09.12.2019 року.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість доказів, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши обставини справи, суд дійшов наступних висновків:
Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ч.ч.1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як встановлено матеріалами справи, 01.03.2019р. між ТОВ „Морський бізнес центр”, як замовником та ТОВ „Інжпромбуд”, як підрядником, укладено договір підряду №923/Т у відповідності до якого підрядник приймає в цілодобове управління обладнання газової котельні, що знаходиться за адресою: м. Одеса, Польський узвіз, 11, яке належить замовнику та перелічене в додатку №1 до даного договору, далі - обладнання, а замовник приймає на себе зобов'язання прийняти результат робіт та оплатити його.
За умовами п. 2.1 договору, розрахунки за договором здійснюються щомісячно у розмірі 330000,00 грн. з ПДВ в місяць.
Пунктом 2.3 договору встановлено, що розрахунки за даним договором здійснюються на підставі акту прийому-передачі виконаних робіт за фактично виконані роботи в гривнях, у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника щомісячно, в строк до 15 числа кожного місяця, наступного за оплачуваним місяцем.
Підрядник зобов'язаний надати замовнику акт приймання-передачі виконаних робіт в 2-х екземплярах не пізніше останнього робочого дня звітного місяця. Протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту надання акту прийому-передачі виконаних робіт замовник зобов'язаний розглянути і підписати акт прийому-передачі виконаних робіт, або надати мотивовану відмову, у випадку виявлення допущених в роботі відступів від умов договору, або інших недоліків (п. 2.4 договору).
Відповідно до п.п. 3.1.10 та п.п. 3.1.13 договору, підрядник зобов'язується по закінченню робіт здати роботи за актом прийому-передачі виконаних робіт та забезпечити ведення оперативного та облікового журналів.
Положеннями п.п. 3.2.1 договору визначено обов'язок замовника здійснювати оплату виконаних робіт з управління обладнанням у розмірі та строки, визначені даним договором.
У пункті 4.2 договору встановлено, що приймання виконаних робіт здійснюється представниками сторін спільно.
За умовами п.п. 6.1.6 договір набирає чинності після підписання сторонами та скріплення печатками сторін та діє з 01.03.2019р. до 29.02.2020р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, прийнятих на себе в період дії договору.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.
Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як стверджує позивач, зокрема, у червні та липні 2019 року ним виконувались роботи з управління обладнання газової котельні відповідача, вартість яких становить 66000,00 грн., що відобразилось у актах здачі-приймання робіт (надання послуг) (а.с.26-27) та рахунках на оплату робіт (а.с.28-29).
Однак, як вбачається із зазначених вище актів, ТОВ „Морський бізнес центр” відповідні акти підписані не були. При цьому, відповідачем у судовому засіданні від 02.12.2019 року заперечувались обставини щодо отримання спірних актів, як і ставились сумніви взагалі щодо виконання позивачем спірних робіт.
Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. При цьому, згідно п. 1 ст. 628 цього кодексу, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За приписами ч. 1 ст. 212 Цивільного кодексу України, особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
З огляду на викладене, поняття настання обов'язку та настання строку виконання є різними за змістом.
Згідно з умовами п. 2.3 договору встановлено, що розрахунки за даним договором здійснюються на підставі акту прийому-передачі виконаних робіт за фактично виконані роботи в гривнях, у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника щомісячно, в строк до 15 числа кожного місяця, наступного за оплачуваним місяцем.
Підрядник зобов'язаний надати замовнику акт приймання-передачі виконаних робіт в 2-х екземплярах не пізніше останнього робочого дня звітного місяця. Протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту надання акту прийому-передачі виконаних робіт, замовник зобов'язаний розглянути і підписати акт прийому-передачі виконаних робіт, або надати мотивовану відмову, у випадку виявлення допущених в роботі відступів від умов договору, або інших недоліків (п. 2.4 договору).
Отже, строк (термін) виконання зобов'язання встановлюється у вигляді календарної дати або періоду, а також може бути визначений подією, що має неминуче настати. В такому випадку зобов'язання підлягає виконанню з настанням такої події або протягом певного періоду (через певний період) після настання такої події. Подія, яка може бути мірилом визначення строку, має бути такою, що неминуче настане.
У договорі сторони погодили що підставою сплати фактично виконаних робіт у строк до 15 числа кожного місяця, наступного за оплачуваним є акти прийому-передачі виконаних робіт, обов'язок щодо надання яких за умовами договору покладено на позивача у справі, тобто обумовили настання у відповідача обов'язку оплатити вартість виконаних робіт обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (ч. 1 ст. 212 ЦК України - договір з відкладальною обставиною).
При цьому, відкладальна обставина вважається такою, що настала, якщо її настанню недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно (ч. 3 ст. 212 ЦК України).
Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Між тим, позивачем, в порушення вимог ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, не надано жодного доказу підтверджуючого недобросовісну поведінку відповідача стосовно чинення перешкод у отриманні відповідних актів.
У відповідності до ч. 1, 3 ст. 510 Цивільного кодексу України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.
За приписами ч. 1 ст. 613 Цивільного кодексу України, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Водночас, згідно ч. 2 ст.613 цього кодексу ,якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.
Разом з тим, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні належні докази з яких суд міг би дійти висновку про належне виконання позивачем свого обов'язку з передачі спірних актів виконаних робіт відповідачу, наслідком чого суд вважає, що наразі у спірних правовідносинах існує прострочення кредитора - ТОВ „Інжпромбуд”, в зв'язку з чим у відповідача не виникло обов'язку щодо сплати вартості спірних робіт.
Крім того, з огляду на умови договору №923/Т щодо порядку сплати вартості виконаних робіт, суд не приймає до уваги наявний в матеріалах справи акт звірки взаєморозрахунків, як такий, що не засвідчує наявність підстав у позивача для звернення з даним позовом та не встановлює обставини щодо порушення відповідачем зобов'язань за укладеним договором, а саме настання строку виконання обов'язку зі сплати вартості виконаних робіт за відповідним договором, оскільки в матеріалах справи відсутні докази надання цих актів відповідачу у встановленому договором порядку.
З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
2. Судові витрати понесені позивачем покладаються на позивача та відшкодуванню не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 09 грудня 2019 р.
Суддя Ю.М. Невінгловська