05 грудня 2019 року Справа № 915/1884/19
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,
позивач (представник позивача) в судове засідання не з'явився,
відповідач (представник відповідача) в судове засідання не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження справу
за позовом: Державного підприємства “Науково - виробничий комплекс газотурбобудування “Зоря”-“Машпроект”, 54018, м.Миколаїв, пр.Богоявленський, 42а
до відповідача: Державного підприємства “Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№83), 55340, Миколаївська область, Арбузинський р-н, смт.Костянтинівка, вул.Володимирська, 1
про: про стягнення вартості майна
Державне підприємство “Науково - виробничий комплекс газотурбобудування “Зоря”-“Машпроект” звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №17/1-5913 від 08.08.2019 (з урахуванням заяви про доповнення позовних вимог №17/1-7212 від 25.09.2019) про стягнення з Державного підприємства “Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№83) коштів у розмірі 646 620,00 грн., як вартості неповернутого майна.
В обґрунтування позовної заяви зазначає, що 15 травня 1985 між позивачем та відповідачем було укладено договір, згідно з предметом якого позивач, як орендодавець, здає, а відповідач, як орендар, приймає в орендне користування обладнання в справному стані за переліком. Майно передавалося за довіреностями, товарно-транспортними накладними, актами передачі в оренду основних засобів. У 2017 році позивач вирішив повернути своє майно та звернувся з заявою до відповідача, в якій просив повернути і здати за актом приймання - передачі обладнання або направити на адресу позивача проект договору оренди для належного оформлення прав користування обладнання, але відповідач повністю проігнорував вимоги позивача. Позивач вважає, що договірні відносини між позивачем та відповідачем припинені. Вказує, що зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з вимогою зобов'язати відповідача передати позивачу за актом приймання - передачі обладнання в кількості 52 одиниці обов'язковою наявністю апаратури, що містять дорогоцінні метали, загальною вартістю 646 620,00 грн. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 03.08.2018 у справі №915/91/18 зобов'язано Державне підприємство “Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 83)” передати Державному підприємству “Науково-виробничий комплекс газотурбобудування “Зоря” - “Машпроект” за актом приймання-передачі обладнання в кількості 52 одиниці, з обов'язковою наявністю апаратури, що містить дорогоцінні метали, загальною вартістю 646620,00 грн. Рішення набрало законної сили 31.08.2018. Після набрання рішенням законної сили, відповідач добровільно майно не повернув, внаслідок чого ДП НВКГ “Зоря”-“Машпроект” було змушено звернутися до державної виконавчої служби з заявою про примусове виконання рішення суду. Постановою від 05.11.2018 державного виконавця Арбузинського районного відділу ДВС ГТУЮ у Миколаївській області було відкрито виконавче провадження ВП №57594154 про зобов'язання відповідача передати позивачу його майно. У зв'язку з тим, що судове рішення виконати без участі відповідача неможливо, постановою державного виконавця від 26.06.2019 виконавче провадження ВП№57594154 було закінчено, а виконавчий документ направлено до суду, що його видав. З посиланням на ст.ст. 11, 15, 16, 317, 319, 1213 Цивільного кодексу України позивач вважає, що відповідач має відшкодувати ДП НВКГ “Зоря” - “Машпроект” вартість неповернутого майна в кількості 52 одиниці обладнання загальною вартістю 646 620,00 грн.
02.12.2019 позивач до відділу документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області надав заяву в якій просить суд відкласти слухання справи на іншу дату, оскільки представник позивача Міняйло О.М. протягом 02.12.2019-06.12.2019 виконує обов'язки начальника юридичного відділу, що потребує його постійної присутності на робочому місці, а інші представники позивача, які мають адвокатські посвідчення, направлені у відрядження в інші країни та міста України, що також робить неможливим їх присутність на слуханні даної справи.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 216 Господарського процесуального кодексу України, суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу. Якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що її викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі. Про відкладення розгляду справи або перерву в судовому засіданні, місце, дату і час нового судового засідання або продовження судового засідання суд повідомляє під розписку учасників справи, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів, які були присутніми в судовому засіданні. Учасники справи, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі, які не прибули або яких суд вперше залучає до участі в судовому процесі, повідомляються про судове засідання ухвалами.
Разом з тим, суд зазначає, що згідно з приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013, Папазова та інші проти України від 15.03.2012).
Європейський суд щодо тлумачення положення «розумний строк» в рішенні у справі «Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства» роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
Для повного, об'єктивного і всебічного розгляду справи та у зв'язку з нез'явленням в засідання суду представників сторін, з метою належного їх повідомлення про час та місце розгляду справи та забезпечення права учасників справи на участь у судовому засіданні, яке у даному випадку має пріоритет у порівнянні із дотриманням строку розгляду справи, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, суд вважає за необхідне розглянути вказану справу у розумний строк.
Враховуючи викладене, з метою надання можливості всім учасникам справи прийняти участь в судовому засіданні і реалізувати свої процесуальні права суд ухвалив задовольнити клопотання позивача та відкласти розгляд справи на 14 січня 2020 року.
Керуючись ст.ст. 216, 232, 235 Господарського процесуального Кодексу України, - суд
1. Відкласти судове засідання на «14» січня 2020 року о 10 год. 00 хв.
Ухвала суду набирає законної сили у відповідності до ч.2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено та підписано 10.12.2019
Суддя Н.О. Семенчук