вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
про відмову у відкритті провадження
"10" грудня 2019 р. м. Київ Справа № 911/3026/19
Суддя О.В.Конюх, розглянувши позовні матеріали
за позовом Озернянської сільської ради Білоцерківського району Київської області (09129, Київська обл., Білоцерківський р-н., с. Озерна, вул. Богдана Хмельницького, 39, код 04363076)
до відповідача Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, 2, код 19425198)
про визнання протиправним та скасування розпорядження
позивач - Озернянська сільська рада Білоцерківського району Київської області звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 04.12.2019 до відповідача - Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати розпорядження Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області №529 від 28.11.2019 "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою державному підприємству "Дослідне господарство "Озерна" інституту біоенергетичних культур цукрових буряків НААН в адміністративних межах Озернянської сільської ради".
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Озернянській сільській раді Білоцерківського району Київської області стало відомо про винесення розпорядження Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області від 28.11.2019 №529 "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою Державному підприємству "Дослідне господарство "Озерна" Інституту біоенергетичних культур цукрових буряків НААН в адміністративних межах Озернянської сільської ради", проте позивач вважає, що у відповідача відсутні повноваження та правові підстави для винесення вищевказаного розпорядження.
Суд вказує, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. (ч.1 ст. 2 ГПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Зазначене право на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також встановленими ним передумовами для звернення до суду.
Конституційний Суд України у рішенні від 12.06.2007 № 2-рп/2007 вказав, що необхідно відрізняти поняття “обмеження основоположних прав і свобод” від прийнятого у законотворчій практиці поняття “фіксація меж самої сутності прав і свобод” шляхом застосування юридичних способів (прийомів), визнаючи таку практику допустимою (абзац другий пункту 10 мотивувальної частини). При цьому, як слідує зі змісту Рішення Конституційного Суду України від 25.12.1997 №9-зп, не є порушенням права на судовий захист відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених не у відповідності до чинного законодавства.
Так, в силу ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до ст. 125 Конституції України, судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Статтею 17 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” встановлено, що судоустрій будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності.
Найвищим судом у системі судоустрою є Верховний Суд. Систему судоустрою складають: 1) місцеві суди; 2) апеляційні суди; 3) Верховний Суд.
Згідно з ч. 3 ст.22 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.
Підвідомчість визначається як коло справ, віднесених до розгляду і вирішення господарських судів у силу прямої вказівки закону. Підвідомчість визначає також властивості (характер) спірних правовідносин, у силу яких їх вирішення віднесене до компетенції господарського суду.
В основу визначення підвідомчості покладено два критерії: суб'єктний склад правовідносин і характер спірного правовідношення.
Відповідно до першого критерію господарський суд вирішує господарські спори, що виникають між підприємствами, організаціями (юридичними особами), а також громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності, а у випадках, передбачених чинним законодавством, може вирішувати спори і розглядати справи за участю державних та інших органів, а також громадян, які не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Підвідомчість справ загальним і господарським судам визначається законодавством, а у разі відсутності прямої вказівки закону застосовується принцип розмежування підвідомчості за суб'єктним складом.
Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства (п.1 ч.1 ст.175 Господарського процесуального кодексу України).
Так, господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Дослідивши позовну заяву Озернянської сільської ради Білоцерківського району Київської області від 04.12.2019, суд зазначає, що позивачем не наведено законодавства, відповідно до якого спір між двома суб'єктами владних повноважень, якими є позивач та відповідач, щодо права здійснення управлінських функцій відносно земельної ділянки Державного підприємства «Дослідне господарство «Озерна», та між якими відсутні господарські відносини, може розглядатися в господарському суді в порядку господарського судочинства.
Згідно положень п. 3 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.
За викладених обставин, господарський суд дійшов висновку, що даний спір є публічно-правовим і за суб'єктним складом сторін, і за предметною ознакою, тому не може розглядатись в порядку господарського судочинства, а підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Враховуючи викладене у прийнятті поданої позовної заяви необхідно відмовити.
Даний спір належить до юрисдикції місцевому адміністративному суду, як суду першої інстанції.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 175, ст.ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити у відкритті провадження у справі та повернути заявнику Озернянській сільській раді Білоцерківського району Київської області позовну заяву від 04.12.2019 разом з доданими до неї матеріалами (всього на 31 аркуші, в тому числі оригінал накладної №0911209685380 від 04.12.2019, службового чеку "Укрпошти" та опису вкладення у цінний листи від 04.12.2019).
Ухвала в порядку частини 2 ст. 235 ГПК України набирає законної сили з моменту її підписання суддею та відповідно до частини 5 ст. 175 та пункту 7 частини 1 ст. 255 ГПК України може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Суддя О.В. Конюх