ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
02.12.2019справа №910/10471/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Марченко О.В., за участю секретаря судового засідання Роздобудько В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні
справу №910/10471/19
за позовом акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» (79039, м. Львів, вул. Золота, буд. 42; ідентифікаційний код 03349039)
до акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6; ідентифікаційний код 20077720)
про визнання недійсним одностороннього правочину,
за участю представників:
позивача - Волощука П.Ю. (довіреність від 30.05.2019 №007.1Др-165-0519);
відповідача - Никоненка А.Г. (довіреність від 14.01.2019 №14-4).
1. Стислий виклад позовних вимог
Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» (далі - Товариство) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - Компанія) про визнання недійсним одностороннього правочину - заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог від 24.07.2019 №39-4717/1.17-19 (далі - Заява).
Позовні вимоги мотивовано тим, що:
- 29.07.2019 від Компанії на адресу Товариства надійшла Заява, в якій вказано, що Товариство заборгувало Компанії 348 494 542,60 грн. з оплати поставленого природного газу за договором купівлі-продажу від 04.01.2013 №13-259-ВТВ (далі - Договір) та у Компанії є непогашені грошові зобов'язання на загальну суму 23 817 616,41 грн.;
- даною Заявою відповідач повідомив Товариство про часткове зарахування зустрічних зобов'язань з оплати боргу за поставлений природній газ на виконання умов Договору на суму 23 817 616,41 грн.;
- Товариство не визнає існування заборгованості за Договором; це питання вирішується в процесі розгляду господарським судом Львівської області справи №914/1974/17;
- основною умовою для можливості припинення зобов'язання шляхом зустрічного зарахування є дійсність і безспірність вимог;
- відтак, Заява підлягає визнанню недійсною на підставі статті 207 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
2. Стислий виклад заперечень відповідача
22.08.2019 Компанія подала суду відзив на позовну заяву, в якому заперечила проти задоволення позовних вимог з огляду на те, що:
- 04.01.2013 у позивача та відповідача виникли взаємні зобов'язальні правовідносини на підставі Договору;
- у вересні 2017 року Компанія звернулася до господарського суду Львівської області з позовом до Товариства про стягнення основного боргу за Договором, пені, 3% річних та втрат від інфляції (справа №914/1974/17);
- основною підставою позову в справі №914/1974/17 є факт неналежного виконання Компанією умов Договору та наявність простроченого грошового зобов'язання, інші вимоги позову є похідними;
- станом на 19.08.2019 (дата підписання відзиву на позовну заяву у справі №910/10471/19) судовий спір у справі № 914/1974/17 ще не вирішений;
- у справі № 914/1974/17 Товариство стверджує, що останнє не могло виконати належним чином своїх відповідних грошових зобов'язань перед Компанією через дії/бездіяльність третіх осіб, які зумовили настання форс-мажорних обставин, що, в свою чергу, звільняє Товариство від обов'язку з виконання договірних зобов'язань перед Компанією зі сплати боргу в сумі 356 265 456 грн.;
- Товариство вважає, що не має заборгованості перед Компанією і ці обставини стали підставою для подання позову до господарського суду міста Києва про визнання недійсним одностороннього правочину - Заяви;
- позивач не заперечує факту наявності у нього боргу перед відповідачем, а стверджує, що Товариство не повинно його сплачувати через форс-мажорні обставини, і тому спірний у цій справі залік є недійсним;
- зі змісту Заяви вбачається, що з боку Компанії її підписано директором з інтегрованого газового бізнесу А. Фаворовим та скріплено печаткою Компанії; відповідач схвалює цей правочин; повноваження А. Фаворова на підписання спірного правочину підтверджуються довіреністю від 11.06.2019 № 14-263;
- отже, Заява є одностороннім правочином відповідача, що вчинений останнім у відповідності до статей 601, 602 ЦК України та статті 203 Господарського кодексу України.
3. Процесуальні дії у справі
Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.08.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 27.08.2019.
У підготовчому засіданні 27.08.2019 оголошено перерву до 07.10.2019.
30.09.2019 позивач подав суду відповідь на відзив, в якій вказав на те, що:
- основною підставою для звернення до господарського суду міста Києва з даним позовом є та обставина, що відповідачем зараховано наявні в нього грошові зобов'язання (які визнаються Компанією) в рахунок зобов'язань, які є спірними;
- до позовної заяви долучено достатню кількість доказів, якими підтверджується наявність спору між позивачем та відповідачем щодо грошових зобов'язань за Договором; доказів зворотного відповідачем не подано;
- твердження Компанії про те, що Товариство не надало доказів на підтвердження відсутності у нього обов'язку зі сплаті боргу є безпідставними, оскільки ці обставини не стосуються предмету доказування в даній справі;
- відсутність у позивача обов'язку сплачувати борг за Договором доказується останнім у справі №914/1974/17, яка на даний час розглядається господарським судом Львівської області;
- предметом доказування в справі №910/10471/19 є не питання наявностівідсутності боргу у Товариства перед Компанією, а питання наявності у відповідача права зараховувати наявні у нього зобов'язання в рахунок боргу, який є предметом судового розгляду в іншій справі.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.10.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу №910/10471/19 до судового розгляду по суті на 04.11.2019.
Судове засідання, призначене на 04.11.2019, не відбулося у зв'язку з перебуванням судді Марченко О.В. на лікарняному.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.11.2019 призначено судове засідання з розгляду справи №910/10471/19 по суті на 02.12.2019.
Відповідач 04.11.2019 подав суду клопотання про зупинення провадження у справі №910/10471/19 до вирішення господарським судом Львівської області справи №914/1974/17 за позовом Компанії до Товариства про стягнення 506 606 082,44 грн.
Клопотання мотивовано тим, що розгляд справи №910/10471/19 неможливим до встановлення розміру заборгованості Товариства перед Компанією, щодо частини якої Заявою проведено зарахування зустрічних однорідних вимог.
Представник відповідача у судовому засіданні 02.12.2019 підтримав подане клопотання та просив його задовольнити.
Представник позивача заперечив проти задоволення вказаного клопотання.
Пунктом 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Господарський суд міста Києва вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі з огляду на те, що питання стосовно розміру заборгованості Товариства перед Компанією в межах даного спору не розглядається.
Представник позивача у судовому засіданні 02.12.2019 оголосив вступне слово та підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача оголосив вступне слово та заперечив проти задоволення позовних вимог.
Суд, заслухавши вступне слово представників сторін, з'ясувавши обставини, на які посилаються сторони, дослідив в порядку статей 209 і 210 ГПК України докази у справі, у тому числі огляду відеозапис, поданий позивачем на підтвердження порушення виключних майнових авторських прав Підприємства.
Після закінчення з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами суд перейшов до судових дебатів.
Представники сторін виступили з промовами (заключним словом), в яких посилалися на обставини і докази, досліджені у судовому засіданні.
У судовому засіданні 02.12.2019 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до статті 233 ГПК України.
Судом згідно з вимогами статей 222 і 223 ГПК України здійснювалося повне фіксування судового засідання технічними засобами та секретарем судового засідання велися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.
ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ
30.07.2019 Товариством отримано Заяву Компанії про зарахування зустрічних однорідних вимог, в якій відповідач зазначив таке:
- Компанія має заборгованість перед позивачем, а саме:
• постановою Вищого господарського суду України від 09.11.2017 у справі №914/3703/15 стягнуто з Компанії на користь Товариства 27 701 984,11 грн. заборгованості та 29 634,53 грн. судового збору; крім того, стягнуто 9 936,18 грн. судового збору за подання касаційної скарги, а всього 27 741 554,82 грн.;
• постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2019 у справі №910/11396/18 стягнуто з Компанії на користь Товариства 3 841 431,71 грн. боргу, 57 621,48 грн. судового збору за подання позовної заяви та 86 432,22 грн. судового збору за подання апеляційної скарги, а всього 3 985 485,41 грн.;
• постановою Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №914/162/14 стягнуто з Компанії на користь Товариства 2 436 грн. судового збору за подання касаційної скарги;
- в свою чергу, Товариство має грошові зобов'язання перед Компанією з оплати поставленого на підставі договору купівлі-продажу природного газу від 04.01.2013 №13-259-ВТВ у сумі 348 494 542,60 грн.;
- керуючись статтею 601 ЦК України відповідач заявив про:
• часткове припинення зобов'язання Компанії перед Товариством у сумі 19 790 124,29 грн. безспірної заборгованості згідно з постановою Вищого господарського суду України від 09.11.2017 у справі №914/3703/15 (за мінусом суми 7 911 859,82 грн., на яку Товариством оформлено правочин про зарахування зустрічних однорідних вимог від 20.03.2018 №Lv007.2-СЛ-3045-0318, що оскаржується в судовому порядку);
• повне припинення зобов'язання Компанії перед Товариством у сумі 29 634,53 грн. з оплати судового збору на підставі постанови Вищого господарського суду України від 09.11.2017 у справі №914/3703/15;
• повне припинення зобов'язання Компанії перед Товариством у сумі 9 936,18 грн. з оплати судового збору за розгляд касаційної скарги на підставі постанови Вищого господарського суду України від 09.11.2017 у справі №914/3703/15;
• повне припинення зобов'язання Компанії перед Товариством у сумі 3 841 431,71 грн. з оплати боргу на підставі постанови Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2019 у справі №910/11396/18;
• повне припинення зобов'язання Компанії перед Товариством у сумі 57 621,48 грн. з оплати судового збору за подання позовної заяви, на підставі постанови Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2019 у справі №910/11396/18;
• повне припинення зобов'язання Компанії перед Товариством у сумі 86 432,22 грн. з оплати судового збору за подання апеляційної скарги, на підставі постанови Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2019 у справі №910/11396/18;
• повне припинення зобов'язання Компанії перед Товариством у сумі 2 436 грн. з оплати судового збору за подання касаційної скарги, на підставі постанови Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №914/162/14,
шляхом часткового зарахування зустрічних зобов'язань Товариства перед Компанією з оплати боргу за поставлений природний газ на виконання договору купівлі-продажу природного газу від 04.01.2013 №13-259-ВТВ на суму 23 817 616,41 грн.
Судом встановлено, що на розгляді господарського суду Львівської області з 2017 року перебуває справа №914/1974/17 за позовом Компанії до Товариства про стягнення 506 606 082,44грн. (348 494 542,60 грн. борг, що утворився у зв'язку з неналежним виконанням Товариством умов договору купівлі-продажу природного газу від 04.10.2013 №13-259-ВТФ; 71 668 500,32 грн. пеня; 15 998 052,04 грн. 3% річних; 70 444 987,48 грн. втрати від інфляції).
Станом на 02.12.2019 розгляд зазначеної справи не завершено, судове засідання призначено на 16.12.2019.
Позовні вимоги мотивовано, зокрема, тим, що позивач не визнає існування у нього заборгованості перед відповідачем за укладеним сторонами договором купівлі-продажу природного газу від 04.01.2013 №13-259-ВТВ в сумі 348 494 542,60 грн., у зв'язку з чим оспорює дану суму у справі №914/1974/17.
Суд вважає за необхідне зазначити, що рішення суду за загальним правилом не може породжувати зобов'язання грошового характеру, тому що зобов'язання боржника завжди передує судовому рішенню.
Судове рішення у цьому разі не є юридичним фактом, що породжує зобов'язання, а слугує підтвердженню факту певного правопорушення та визначає суму коштів, що становить зміст цього зобов'язання.
Навіть у тому випадку, коли конкретна сума грошового зобов'язання встановлюється судовим рішенням, вона ґрунтується на факті вчиненого раніше правопорушення, обраховує борг з моменту правопорушення.
Суд, у разі задоволення вимог кредитора, визнає правомірними вимоги позивача та застосовує примус до стягнення шкоди.
Тому судове рішення не породжує, а лише підтверджує підставу виникнення зобов'язання.
Таким чином, зобов'язання не припиняється з ухваленням судового рішення, зокрема, про відмову в задоволенні вимог щодо цього зобов'язання, оскільки це рішення підтверджує втрату особою процесуального права на задоволення вимоги щодо цього зобов'язання в процесуальному (судовому) порядку.
Відповідачем подано суду копію відзиву, який було подано Товариством у справі №914/1974/17, з якого вбачається, що Товариство не заперечує проти наявної у нього перед Компанією заборгованості, проте вказує, що дії третіх осіб призвели до часткової неможливості оплати Товариством того обсягу природного газу, який не було враховано при встановлені тарифів на розподіл природного газу за 2014 - 2015 роки на загальну суму 356 265 456 грн., натомість заперечує проти нарахованих сум пені, 3% річних та втрат від інфляції.
Жодних доказів, які б підтверджували відсутність у Товариства заборгованості перед Компанією (зокрема, актів приймання-передачі природного газу, платіжних доручень щодо оплати поставленого відповідачем газу тощо) матеріали справи не містять.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ. ПОЗИЦІЯ СУДУ
Статтею 601 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Відповідно до статті 602 ЦК України не допускається зарахування зустрічних вимог: 1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; 2) про стягнення аліментів; 3) щодо довічного утримання (догляду); 4) у разі спливу позовної давності; 4-1) за зобов'язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом; 5) в інших випадках, встановлених договором або законом.
Згідно з частинами третьою і п'ятою статті 203 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.
Не допускається зарахування вимог, щодо яких за заявою другої сторони належить застосувати строк позовної давності і строк цей минув, а також в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до частини другої статті 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
З аналізу статті 601 ЦК України вбачається, що зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому).
Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам:
- бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим);
- бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань з передачі родових речей, зокрема, грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо);
- строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Наслідком здійснення такого правочину є припинення як обов'язку заявника перед адресатом, так і обов'язку адресата перед заявником з моменту здійснення заяви про зарахування, що зумовлює необхідність визначення заявником тих вимог до нього, які відповідають вказаним вище умовам.
Спеціального порядку та форми здійснення відповідної заяви як одностороннього правочину не передбачено законодавством; за загальними правилами про правочини (наслідки недодержання його письмової форми), відповідну заяву про зарахування на адресу іншої сторони як односторонній правочин слід вважати зробленою та такою, що спричинила відповідні цивільно-правові наслідки, в момент усної заяви однієї з сторін на адресу іншої сторони чи в момент вручення однією стороною іншій стороні повідомлення, що містить письмове волевиявлення на припинення зустрічних вимог зарахуванням. Моментом припинення зобов'язань сторін у такому разі є момент вчинення заяви про зарахування у визначеному порядку.
Зарахування зустрічних однорідних вимог як односторонній правочин є волевиявленням суб'єкта правочину, спрямованим на настання певних правових наслідків у межах двосторонніх правовідносин. Інститут заліку покликаний оптимізувати діяльність двох взаємозобов'язаних, хоч і за різними підставами, осіб. Ця оптимізація полягає в усуненні зустрічного переміщення однорідних цінностей, які складають предмети взаємних зобов'язань, зменшує ризик сторін, який виникає при здійсненні виконання, а також їх витрати, пов'язані з виконанням.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 15.08.2019 у справі №910/21683/13.
Так, судом встановлено, що:
- наявність у Компанії перед Товариством заборгованості у сумі 23 817 616,41 грн. підтверджується постановою Вищого господарського суду України від 09.11.2017 у справі №914/3703/15, постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2019 у справі №910/11396/18 та постановою Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №914/162/14;
- наявність у Товариства перед Компанією заборгованості у сумі 348 494 542,60 грн. за договором купівлі-продажу природного газу від 04.10.2013 №13-259-ВТФ, яка не оспорюється Товариством в межах справи №914/1974/17;
- обидві вимоги є однорідними;
- строк виконання вимог з оплати Компанією заборгованості настав, а строк виконанням вимог з оплати Товариством заборгованості не встановлений, оскільки сторонами не подано суду договору купівлі-продажу природного газу від 04.01.2013 №13-259-ВТВ;
- доказів неможливості зарахування зустрічних вимог, зазначених у Заяві Компанії, як і доказів про оспорювання позивачем змісту, умов виконання та розміру зобов'язань, передбачених договором купівлі-продажу природного газу від 04.01.2013 №13-259-ВТВ, матеріали справи не містять.
Позивач зазначив, що Заява підписана директором з інтегрованого газового бізнесу А. Фаворовим, проте до неї не долучено підтверджуючих документів, які надають право А. Фаворову вчиняти такі правочини від імені Компанії, що є підставною для визнання одностороннього правочину недійсним.
Компанією було подано суду копію довіреності від 11.06.2019 №14-263, виданої відповідачем на ім'я ОСОБА_1 , якою, зокрема, ОСОБА_1 надано право вчиняти правочини, підписувати договори, контракти, угоди, додаткові угоди, листи тощо.
Таким чином, Заяву підписано належним чином уповноваженою на те особою.
Отже при підписанні Заяви Компанією не було порушено жодних вимог, встановлених статтями 203 і 601 ЦК України.
З огляду на викладене позові вимоги Товариства є безпідставними і необґрунтованими, а відтак задоволенню не підлягають.
За приписами статті 129 ГПК України судові витрати слід покласти на позивача.
Керуючись статтями 129, 233, 236 - 238, 240 та 241 ГПК України, господарський суд міста Києва
1. Відмовити у задоволенні позову акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» (79039, м. Львів, вул. Золота, буд. 42; ідентифікаційний код 03349039) до акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6; ідентифікаційний код 20077720) про визнання недійсним одностороннього правочину.
2. Судові витрати покласти на акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» (79039, м. Львів, вул. Золота, буд. 42; ідентифікаційний код 03349039).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 10.12.2019.
Суддя О.В. Марченко