ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
26.11.2019Справа № 910/11300/19
За заявою Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь»
про ухвалення додаткового рішення
Суддя Удалова О.Г.
Секретаря судового засідання Дьогтяр О.О.
у справі № 910/11300/19
за позовом Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь»
до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця»
про стягнення 564 727,26 грн
за участю представників сторін: не з'явились
У провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа № 910/11300/19 за позовом Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» (далі - позивач) до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - відповідач) про стягнення 564 727,26 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.11.2019 позов Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» задоволено частково, стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» штраф у розмірі 367 072,72 грн. та судовий збір у розмірі 8 470, 91 грн.
08.11.2019 до суду надійшла заява позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 11 661,28 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2019 призначено судове засідання для прийняття судом додаткового рішення у справі № 910/11300/19 на 26.11.2019.
Представники сторін у судове засідання 26.11.2019 не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
У судовому засіданні 26.11.2019 судом було проголошено вступну та резолютивну частини додаткового рішення.
Приймаючи додаткове рішення у справі № 910/11300/19, суд виходив з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 221 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Згідно з ч. 2 ст. 221 ГПК України для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Частиною 3 ст. 221 ГПК України встановлено, що у випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 2 ст. 126 ГПК України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).
За приписами ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи (до яких у тому числі відносяться й витрати на професійну правничу допомогу), покладаються: у разі відмови в позові - на позивача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ч. 5 ст. 126 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
08.11.2019 до суду надійшла заява позивача про відшкодування судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, у якій позивач просив суд ухвалити додаткове рішення та стягнути з відповідача на користь позивача 11 661,28 грн витрат на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування вищевказаної заяви позивач надав наступні докази.
На підтвердження понесених ним судових витрат позивач долучив до матеріалів справи:
- копію договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) № 180329/АЗСТ від 29.03.2018, укладеного з адвокатським об'єднанням «Всеукраїнська адвокатська допомога» (далі - договір про надання правової допомоги);
- додаткову угоду № 7/1 від 03.12.2018 до договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) № 180329/АЗСТ від 29.03.2018, якою продовжено термін дії вказаного договору;
- додаткову угоду № 17 від 04.07.2019 до договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) № 180329/АЗСТ від 29.03.2018;
- копію акту приймання-передачі наданих послуг № 1 від 01.10.2019;
- розрахунок розміру винагороди від 01.10.2019;
- рахунок на оплату № 311 від 01.10.2019 на суму 11 661,28 грн.;
- платіжне доручення № 4500069776 від 06.11.2019 на суму 11 661,28 грн.
- копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ДН № 4984 від 28.02.2018, видане Рабко Тетяні Олексіївні.
Судом встановлено, що відповідно до п. 1.1 договору про надання правової допомоги, клієнт доручає, а адвокатське об'єднання бере на себе зобов'язання надавати клієнту правову допомогу (юридичні послуги) з питань, що виникають у процесі господарської діяльності клієнта в порядку та на умовах, визначених цим договором.
За змістом п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частинною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України встановлено, що положення цієї глави (глави 63 «Послуги. Загальні положення» підрозділу 1 розділу III Книги п'ятої цього Кодексу) можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Додатковою угоди № 17 до договору про надання правової допомоги визначено вартість послуг та порядок проведення розрахунків, а також зазначено, що кількість (об'єм) правової допомоги, яка надається замовником клієнту щомісяця або по конкретній справі, встановлюються додатком до цього договору.
На підтвердження надання адвокатом (адвокатським об'єднанням) послуг з правової допомоги та прийняття клієнтом таких послуг сторони склали акт приймання-передачі наданих послуг № 1 від 01.10.2019, яким засвідчили вказаний факт, а також погодили, що вартість наданих юридичних послуг становить 11 661,28 грн.
Судом встановлено, що позивач надані йому послуги оплатив у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 4500069776 від 06.11.2019 на суму 11 661,28 грн.
Водночас суд зазначає, що, як вбачається з розрахунку розміру винагороди від 01.10.2019, до переліку наданих послуг адвокатським об'єднанням включено вартість участі представника у судовому засіданні у Господарському суді міста Києва в розмірі 2 000,00 грн, а також гонорар за прийняття рішення на користь клієнта (гонорар успіху) у розмірі 1% від ціни позову, що становить 5 647,27 грн.
Втім матеріали справи свідчать, що представник позивача не був присутнім у жодному з призначених судом засідань, у зв'язку з чим суд вважає необґрунтованим покладення на відповідача відшкодування витрат позивача на правову допомогу у цій частині.
Щодо покладення на відповідача витрат позивача на правову допомогу в частині оплати гонорару успіху суд зазначає наступне.
З огляду на предмет договору про надання правничої допомоги об'єктом оплати за договором є надані адвокатом юридичні послуги у зв'язку з вирішенням спору в суді.
Що стосується визначеної за погодженням сторін додаткової винагороди адвокату за досягнення позитивного рішення у справі (гонорар успіху), то за своїм змістом і правовою природою така винагорода не є ціною договору (платою за надані послуги) у розумінні статей 632, 903 Цивільного кодексу України та статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а є платою за сам результат (позитивне рішення), досягнення якого відповідно до умов договору не ставиться в залежність від фактично наданих послуг.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, за класифікаційною ознакою предмет договору є складовою його істотних умов.
З урахуванням положень ч.ч. 1, 2 ст. 202, ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст двостороннього договору як правочину становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Ці умови не можуть суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
В аспекті цивільно-правових зобов'язань виконавця (адвоката) предметом договору про надання правничої допомоги є вчинення певної дії або здійснення певної діяльності в інтересах іншої сторони (клієнта).
За змістом доказів, наданих на підтвердження понесених позивачем витрат на оплату послуг адвоката, сторони погодили оплату не лише наданих юридичних послуг, а ще й факту досягнення позитивного для особи, в інтересах якої укладено договір, результату судового розгляду господарської справи № 910/11300/19.
Інтереси позивача - Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь», як клієнта за договором про надання правничої допомоги, на користь якого укладено такий договір, безумовно не обмежуються отриманням власне послуг адвоката, а спрямовані на досягнення певного результату - позитивного рішення по справі № 910/11300/19 та стягнення заборгованості, проте, досягнення такого результату виходить за межі предмета договору, яким є лише надання юридичних послуг.
Рішення суду по справі є результатом вирішення спору, що виник між учасниками договірних правовідносин, актом органу судової влади, що приймається, складається і підписується виключно суддями відповідно до чітко визначених процедур судочинства іменем України на засадах верховенства права.
За змістом положень ч. 2 ст. 6, п. 14 ч. 1 ст. 92, ч. 1 ст. 124 Конституції України органи судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України, судочинство визначається виключно законами України, правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Зазначені норми виключають, як таку, можливість належності діяльності органів судової влади до сфери приватноправового регулювання, а відтак і до предмета цивільно-правових договорів.
Відповідно до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України у їх системному зв'язку сторони є вільними у визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, вимог розумності і справедливості і можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносин на власний розсуд; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це («заборонено законом»), або якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту чи суті відносин між сторонами.
Отже, свобода договору не є абсолютною, вона обмежується законом і суттю договірних правовідносин, якою за договором про надання юридичних послуг у формі представництва у суді є забезпечення балансу приватних і публічних інтересів - права особи на кваліфіковану юридичну допомогу при розгляді її справи у суді (приватний інтерес) і незалежність та безсторонність судової влади при розгляді цивільних справ (публічний інтерес). Реалізуючи принцип свободи договору, сторони не вправі змінювати імперативну вимогу закону щодо предмета договору про надання юридичних послуг шляхом визначення в безпосередній чи завуальованій формі результат розгляду справи судом як складову предмета договору про надання юридичних послуг.
Таке обмеження жодним чином не звужує зміст та обсяг права сторін договору у цій справі самостійно визначати прийнятні для них умови оплати послуг за договором, загальну вартість послуг тощо.
Судове рішення не належить до об'єктів цивільних прав (ч. 1 ст. 177 Цивільного кодексу України), а його ухвалення у конкретній справі не є результатом наданих адвокатами сторін послуг, а тому не може бути предметом договору (ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України).
Отже, включення до умов договору про надання правничої допомоги положень про винагороду адвокату за досягнення позитивного рішення суду суперечить основним засадам здійснення правосуддя в Україні та актам цивільного законодавства.
Наведена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 462/9002/14-ц.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що позивач надав належні та допустимі докази на доведення понесених ним витрат та професійну допомогу, пов'язаних з розглядом даної справи № 910/11300/1, проте розмір таких витрат є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, співмірним зі складністю позову, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт лише в частині 4 014,01 грн (11 661,28 грн - 5 647,27 грн гонорар успіху - 2 000,00 грн вартість участі у судовому засіданні).
Стягнення ж з відповідача гонорару успіху в розмірі 1% від суми задоволених позовних вимог, що становить 5 647,27 грн, а також вартості участі представника позивача у судовому засіданні в розмірі 2 000,00 грн, є неправомірним з огляду на наведену позицію Верховного Суду, а також зважаючи на те, що представник позивача не прибув у жодне підготовче та судове засідання, призначене судом.
За приписами ч. 9 ст. 129 ГПК України у випадку, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Таким чином, з огляду на те, що спір між сторонами, який був розглянутий судом в межах господарської справи № 910/11300/19, виник внаслідок неправомірних дій відповідача, суд вважає правомірним покладення на відповідача відшкодування витрат позивача на правову допомогу в обґрунтованій частині 4 014,01 грн, не здійснюючи розподіл таких судових витрат пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 130, 221, 234, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» про стягнення витрат на правову допомогу задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» 03680, м. Київ, вул. Тверська, будинок 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (84400, Донецька обл., м. Лиман, вул. Привокзальна, будинок 22; ідентифікаційний код 40150216) на користь Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» (87500, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Лепорського, 1; ідентифікаційний код 00191158) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 014,01 грн (чотири тисячі чотирнадцять грн 01 коп.).
3. В іншій частині заяви відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст додаткового рішення підписано 10.12.2019.
Суддя О.Г. Удалова