ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
09.12.2019Справа № 910/10495/19
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді - Приходько І.В.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення 17 539,35 грн.
без виклику учасників справи.
Приватне акціонерне товариство "Авдіївський коксохімічний завод" (позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (відповідач) суми штрафу в розмірі 17 539,35 грн., посилаючись на те, що відповідачем порушено строку доставки вантажів залізницею.
Позовні вимоги обґрунтовані наявністю підстав для стягнення штрафу у зв'язку з порушенням термінів доставки вантажу відповідно до Статуту залізниць України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.08.2019 відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку (за правилами) спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Крім того, ухвалою було встановлено строк відповідачу, який становить 15 днів з дня вручення вказаної ухвали, для подачі до суду обґрунтованого письмового відзиву на позовну заяву, а також усіх письмових та електронних доказів, що підтверджують заперечення проти позову.
Відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк відповідач не надав. Разом з цим, 06.09.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду подав заяву про зменшення розміру штрафних санкцій за несвоєчасну доставку вантажів до 5% від суми позову, а також заяву про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.
Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України, питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Частиною 4 статті 250 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд залежно від обгрунтованості заперечень відповідача постановляє ухвалу про:
1) залишення заяви відповідача без задоволення;
2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.
Приписами частини 7 статті 250 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що частини друга - шоста цієї статті не застосовуються, якщо відповідно до цього Кодексу справа підлягає розгляду тільки в порядку спрощеного провадження.
Відтак, дана справа підлягає розгляду в порядку спрощеного провадження, оскільки предметом даного спору є стягнення з відповідача суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагає проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Враховуючи вказане, при відкритті провадження у даній справі, судом не був встановлений строк на подання відповідачем заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви відповідача про розгляд справи в порядку (за правилами) загального позовного провадження, оскільки, в розумінні приписів п.п. 1, 2 ч. 5 ст. 12, ч. 1 ст. 247, ч. 7 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України, дана справа підлягає розгляду в порядку (за правилами) спрощеного позовного провадження, що жодним чином процесуально не обмежує відповідача у можливості захистити свої права та інтереси.
Разом з цим, згідно з ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
У зв'язку з перебуванням судді Приходько І.В. у відпустці та на лікарняному, завершальний розгляд справи здійснювався 09.12.2019.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,-
Між позивачем, як продавцем, та компанією "MERTRADE spol.s.r.o.", як покупцем, укладено контракт від 06.12.2017 № 862/17, відповідно до предмету якого позивач погоджується поставляти, а компанія "MERTRADE spol.s.r.o." погоджується прийняти та оплатити бензол сирий кам'яновугільний марки БС та марки БС-1 (товар), найменування, якість та умови поставки якого вказані у даному контракті та специфікаціях до нього.
Так, в рамках вказаного вище контракту зі станції "АВДІЇВКА" на адресу отримувача СВС с.р.о. ВОЯНИ 07672, Словацька Республіка - 7672 для фірми ДЕЗА, а.с., станція призначення ВОЯНИ, Словацька Республіка ЖСР, пограничні станції переходів: 381104 Ужгород (експ. ЖСР) 168708 Матьовце (експ. ЖСР), відповідно до накладної УМВС № 53081208 17.11.2018 було відправлено вантаж у вагоні (цистерні) № 51255867 УЗ.
Відповідно до відмітки у графі 27 накладної вказаний вище вагон прибув на станцію ВОЯНИ 05.12.2018.
Позивач вказує, що доставка вантажу за накладною № 53081208 здійснена відповідачем з порушенням терміну на 8 діб у зв'язку з чим з останнього підлягає стягненню неустойка в сумі 17 539,35 грн.
Так, згідно із розрахунком позивача вантаж був відправлений 17.11.2018, прибув на станцію призначення через 18 діб (05.12.2018), відстань 1591 км + ЖСР - 10 км = 1601 км, термін доставки складає 10 діб (1601:200=8,01 (9 діб) + 1 доба на операції, пов'язані з відправленням вантажу), отже, за висновком позивача, відповідачем перевищено термін доставки вантажу на 8 діб.
Вважаючи, що відповідач безпідставно не задовольнив претензію щодо сплати неустойки за прострочення доставки вантажу, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 17 539,35 грн. неустойки за прострочення доставки вантажу.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, зважаючи на те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, враховуючи наступне.
Як передбачено ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.
Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до ст. 4 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457, перевезення залізницями вантажів, пасажирів, багажу і вантажобагажу у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про залізничні міжнародні сполучення.
Матеріали справи свідчать, що мало місце міжнародне перевезення вантажу, а отже до відносин сторін, що виникли між сторонами внаслідок цього перевезення, застосовуються положення Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951 (надалі - УМВС).
Угода про міжнародне залізничне вантажне сполучення є чинною в Україні відповідно до Закону України "Про правонаступництво України" та Віденської конвенції про правонаступництво держав щодо договорів.
Згідно із ст. 24 УМВС:
§ 1. Якщо відправником і перевізником не погоджене інше, термін доставки визначається на весь шлях прямування вантажу і не повинен перевищувати терміну, обчисленого виходячи з норм, які містяться у цій статті.
§ 2. Термін доставки вантажу визначається виходячи з таких норм:
- для контейнері - 1 доба на кожні початі 150 км;
- для інших відправок -1 доба на кожні початі 200 км.
§ 3. Термін доставки вантажу збільшується на 1 добу на операції, пов'язані з відправленням вантажу.
§ 4. Строк доставки вантажу продовжується на весь час затримки на шляху слідування з причин, що не залежать від перевізника.
§ 5. Перебіг терміну доставки вантажу починається з 0.00 годин дня, наступного за днем укладення договору перевезення, і закінчується в момент передачі одержувачу повідомлення про прибуття вантажу, при цьому неповну добу розраховують як за повну.
Виходячи з відомостей, що містяться у накладній №53081208 від 17.11.2018, строк доставки вантажу, обчислений відповідно до наведених вище норм ст. 24 УМВС, становить 10 діб, саме: початок перебігу терміну - з 0.00 год. 17.11.2018, термін доставки з урахуванням нормативної швидкості (1601 км:200) - 9 діб, збільшення терміну доставки на операції, пов'язані з відправленням вантажу - 1 доба.
Отже, матеріали справи свідчать, що фактичний термін доставки вантажу становить 18 діб, а отже відповідач прострочив доставку вантажу на 8 діб.
Відповідно до ст. 45 УМВС:
§ 1. Якщо перевізником не було дотримано термін доставки вантажу, обчислений відповідно до статті 24 "Термін доставки вантажу", перевізник сплачує відшкодування за перевищення терміну доставки у вигляді неустойки.
§ 2. Розмір неустойки за перевищення терміну доставки вантажу визначається виходячи з провізної плати того перевізника, який допустив перевищення терміну доставки, і величини (тривалості) перевищення терміну доставки, що розраховується як відношення перевищення терміну доставки (в добі) до загального терміну доставки, а саме :
6% провізної плати при перевищенні терміну доставки не більше однієї десятої загального терміну доставки;
18% провізної плати при перевищенні терміну доставки більше однієї десятої, але не більше трьох десятих загального терміну доставки;
30% провізної плати при перевищенні терміну доставки понад три десятих загального терміну доставки.
Враховуючи перевищення терміну доставки вантажу на 3 доби, відношення перевищення терміну доставки (в добі) до загального терміну доставки складає 0,3.
Відсоток провізної плати відповідно до § 2 ст. 45 УМВС, який визначається як розмір неустойки за прострочення доставки, становить 30%, провізна плата згідно із відомостями у накладній складає 58 464,50 грн.
Отже, неустойка за прострочення доставки вантажу становить 17 539,35 грн. (58 464,50 х 30%).
Статтею 546 Цивільного кодексу України неустойка (штраф, пеня) віднесена до переліку видів забезпечення виконання зобов'язань.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).
Згідно з приписами частини 1 ст. 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Таким чином, факт порушення відповідачем строку доставки вантажу належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований, відтак, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача неустойки є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю на суму 17 539,35 грн., зважаючи на правомірність здійсненого позивачем розрахунку, який перевірений та визнаний судом вірним.
Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафу до 5% від ціни позову суд відзначає наступне.
В силу частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
За змістом наведених норм зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе її зменшення.
Тобто, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
При цьому, вирішуючи таке питання суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, ступеню виконання зобов'язання, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Таким чином, суд, оцінивши мотивування поданої відповідачем заяви, зважаючи на відсутність жодних належних та допустимих доказів на підтвердження доводів, зазначених відповідачем, та приймаючи до уваги фактичні обставини справи, не вбачає правових підстав для зменшення заявленого до стягнення штрафу до 5% від ціни позову.
З огляду на зазначене, суд відмовляє відповідачу в задоволенні заяви про зменшення розміру неустойки з тих підстав, що відповідачем не подано до суду жодного доказу, який надав би суду можливість застосувати приписи ст. 233 Господарського кодексу України.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, зважаючи на встановлені судом фактичні обставини, приймаючи до уваги, що відповідач не подав відзив на позовну заяву, не надав суду жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, з огляду на приписи вищезазначених норм законодавства, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 17 539,35 грн. штрафу є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (03680, м. Київ, ВУЛИЦЯ ТВЕРСЬКА, будинок 5, ідентифікаційний код: 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства "АВДІЇВСЬКИЙ КОКСОХІМІЧНИЙ ЗАВОД" (86065, Донецька обл., місто Авдіївка, ПРОЇЗД ІНДУСТРІАЛЬНИЙ, будинок 1, ідентифікаційний код 00191075) штраф в сумі 17 539,35 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 1 921 грн.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 09.12.2019.
Суддя І.В. Приходько