ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
09.12.2019Справа № 910/13740/19
Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом доАкціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" Погорілого Віктора Івановича
про 62 704,73 грн.
Суддя Підченко Ю.О.
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Погорілого Віктора Івановича (надалі - відповідач) про стягнення заборгованості за договором № б/н від 30.01.2013 в розмірі 62 704, 73 грн., з яких 17 285, 34 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 41 355, 39 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором та 4 064, 00 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не належним чином виконуються умови договору № б/н від 30.01.2013 в частині погашення кредиту.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.10.2019 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Згідно ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Оскільки відповідач не скористався своїми правами на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
При цьому заперечень щодо розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження від Сторін до суду не надходило та про розгляд справи судом Сторони були повідомлені належним чином.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
30.01.2013 між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (надалі - Банк) та Фізичною особою-підприємцем Погорілим Віктором Івановичем (надалі - Клієнт) було укладено кредитний договір, згідно якого позивач встановив кредитний ліміт на поточний рахунок НОМЕР_2.
Відповідно до 3.18.4 «Умов та правил надання банківських послуг», що є невід'ємною частиною кредитного договору (надалі - Умови), за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнта виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процента ставка).
Відповідно до п. п. 3.18.4.1.1. Умов, за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (надалі - "період, в який дебетове сальдо підлягає обнуленню"), розрахунок процентів здійснюється за процентною ставкою в розмірі, 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.
Також відповідно до п. п. 3.18.4.1.2. Умов, при не обнуленні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнуленню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо піддягало обнуленню. Клієнт виплачує Банку за користування кредитом проценти в розмірі 24.00% річних, починаючи з останньої дати періоду в яку дебетове сальдо підлягало обнуленню.
У випадку непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання Клієнта щодо погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні Клієнтом будь-якого з грошового зобов'язання Клієнт сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48 (сорок вісім)% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення Клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права Банку на встановлення іншого строку повернення кредиту, передбаченого Умовами і правилами надання Банківських послуг, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі 0,1315% від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань (п. п. 3.18.4.1.3. Умов).
Між тим, судом встановлено, що у провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа № 910/24402/15 за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до Фізичної особи-підприємця Погорілого Віктора Івановича про стягнення заборгованості в загальній сумі 21 137,62 грн. станом на 12.06.2015, що включає в себе 8000,00 грн. - заборгованість за кредитом, 6356,90 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом, 5412,72 грн. - пені, 1368,00 грн. - заборгованості по комісії за користування кредитом.
За приписом ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Під час розгляду даної справи судом встановлено, що відповідач, здійснюючи свою діяльність як фізична особа-підприємець, погодився з умовами вказаного кредиту та отримав від позивача кредитні кошти у розмірі 8000,00 грн та при цьому не повернув зазначені кредитні кошти чим допустив порушення Умов кредитного договору.
Дані обставини також підтверджуються виписками по рахунку відповідача № НОМЕР_2 за період з 25.10.2013 по 02.02.2014, з 02.02.2014 по 18.09.2019, копії яких містяться в матеріалах справи.
Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 30.11.2015 у справі № 910/24402/15, що набуло законної сили, позовні вимоги задоволено повністю та призначено до стягнення з Фізичної особи-підприємця Погорілого Віктора Івановича на користь позивача 8000,00 грн. - заборгованості за кредитом, 6356,90 грн. - заборгованості за процентами за користування кредитом, 5412,72 грн. - пені, 1368,00 грн. - заборгованості по комісії за користування кредитом, а також судові витрати.
Згідно вимог ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Судом також встановлено, що 30.12.2016 відповідачем була припинена господарська діяльність, про що був внесений відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Так, частиною 8 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" передбачено, що фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
Відповідно до ст. ст. 51, 52, 598-609 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), однією із особливостей підстав припинення зобов'язань для фізичної особи-підприємця є те, що у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати, Фізична особа-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами «кого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
У пунктах 4.17. - 4.23. постанови від 13.02.2019 по справі № 910/8729/18 Велика Палата Верховного Суду роз'яснила, що відповідно до статті 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.
Згідно із ч. 1 ст. 128 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
За змістом ч. 1 ст. 173 ГК України зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або відмовитися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона) мас право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням.
Положеннями ст. 51 ЦК України унормовано, щодо підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
При цьому, відповідно до ст. 52 ЦК України, фізична особа-підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
За змістом ст. ст.51, 52, 598-609 ЦК України та ст. ст. 202-208 ГК України, а також ч. 8 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" у випадку припинення підприємницької діяльності ФОП (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов'язання (господарські зобов'язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Також відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, суд визначив наступну позицію:
" 72. З 15 грудня 2017 року господарський суд згідно з пунктом 6 частини першої статті 231 ГПК України у редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 3 жовтня 2017 року не може закрити провадження у справі, якщо до подання позову припинено діяльність фізичної особи-підприємця, яка є однією зі сторін у справі.
73. Відтак, з 15 грудня 2017 року господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України у вказаній редакції спорів, в яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем. "
Отже, позивач, звертаючись до господарського суду, обґрунтовано визначив належність спору до господарської юрисдикції відповідно до суб'єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов'язання за яким у відповідача із втратою його статусу як фізичної особи-підприємця не припинились.
При цьому позивач вказує на те, що відповідачем не погашена заборгованість, що присуджена до стягнення відповідно до рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2015 у справі № 910/24402/15, у зв'язку із чим позивачем додатково нараховано до стягнення з відповідача 17 285, 34 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 41 355, 39 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором та 4 064, 00 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом станом на 16.09.2019 (за загальний період з 01.07.2015 по 16.09.2019) та відповідно до зазначених вище підпунктів пункту 3.18.4. Умов кредитного договору.
Відповідачем, у свою чергу, не надано суду доказів на підтвердження оплати заборгованості за кредитним договором, як відповідно до рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2015 у справі № 910/24402/15, так і відповідно до вимог заявлених позивачем у даній справі. Наданий позивачем розрахунок заборгованості відповідачем також не спростований.
Так, згідно з ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до частини 2 цієї ж статті до відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Частиною 1 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтями 525, 526 ЦК України, що кореспондуються за змістом з положеннями ст. 193 ГК України, передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
В силу ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст. 551 ЦК України).
За таких обставин, перевіривши розрахунок позивача по заборгованості за кредитним договором, суд приходить до висновку, що він є обґрунтований, а відтак позивачем доведено, що його права позивача, за захистом яких позивач звернувся до суду, порушені відповідачем, у зв'язку із чим позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № б/н від 30.01.2013 в сумі 62 704, 73 грн., що включають в себе 17 285, 34 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 41 355, 39 грн пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором та 4 064,00 грн заборгованості по комісії за користування кредитом є обґрунтованими, а відтак позов підлягає задоволенню.
Відповідно до положень статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 165, 178, 202, 232, 233, 237, п. 2. ч. 5. ст. 238, 240, 241, 247, ч. 1. ст. 256, ст. 288 Господарського процесуального кодексу України, -
1. Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" задовольнити повністю.
2. Стягнути з Погорілого Віктора Івановича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код ІПН: НОМЕР_1 ) на користь на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д; ідентифікаційний код ЄДРПОУ: 14360570) 17 285, 34 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 41 355, 39 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 4 064,00 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом та 1 921,00 грн. судового збору. Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 09.12.2019 року.
Суддя Ю.О. Підченко