19.11.2019 м. Ужгород Справа № 907/146/19
Господарський суд Закарпатської області у складі:
головуючого судді Ушак І.Г.
за участі секретаря судового засідання Лазар С.Л.
у відкритому судовому засіданні розглянув справу
за позовом ОСОБА_1 , с. Білки Іршавського району Закарпатськї області (далі - позивач, ОСОБА_1 )
до Білківського споживчого товариства, с. Білки Іршавського району Закарпатської області (далі - відповідач-1, споживче товариство)
до ОСОБА_2 , м. Іршава Закарпатської області (далі - відповідач-2, ОСОБА_2 )
за участю ОСОБА_4 , с. Білки Іршавського району Закарпатської області як третьої особи на стороні відповідачів (далі - третя особа, ОСОБА_4 )
про визнання недійсним іпотечного договору від 24.03.2016 р. (далі - іпотечний договір, спірний договір)
представники:
позивача - Митровка Я.В., адвокат
відповідача1 - не з'явився
відповідача2 - не з'явився
третьої особи - не з'явився
Позивач звернулася до суду як член споживчого товариства з вимогами до відповідачів про визнання недійсним укладеного ними іпотечного договору від 24.03.2016р. щодо нерухомого майна споживчого товариства - магазину «Гастроном» у с. Білки Іршавського району Закарпатської області, - яке у послідуючому ОСОБА_2 як іпотекодержателем на підставі іпотечного застереження відчужено ОСОБА_4 за договорами купівлі-продажу від 07.09.16 та 14.09.16.
Вважає, що договір іпотеки, оскільки такий відбувався без рішення загальних зборів членів споживчого товариства та правління Закарпатської обласної спілки споживчих товариств як уповноважених за законом та установчими документами органів управління товариства та спілок, укладений незаконно. Укладення спірного договору призвело до незаконного та безпідставного відчуження неподільного стратегічного майна споживчої кооперації та споживчого товариства. Наведеним вважає порушеними власні корпоративні права на управління майном споживчого товариства та цивільне право власності на зазначене майно, що є об'єктом колективної власності членів споживчого товариства.
У ході судового розгляду справи позивач наполягає на задоволенні позовних вимог, посилаючись на їх обґрунтованість долученими до матеріалів справи документами.
Відповідач-1, якому відомо про розгляд даної справи згідно наявного повідомлення про вручення такому учаснику судового процесу ухвали суду, участі уповноваженого представника у судовому розгляді справи не забезпечив, відзиву на позов та жодних інших заяв, клопотань суду не надав. Суд приймає до уваги, що за приписами ст. 178 ГПК України подання суду відзиву на позовну заяву є правом відповідача, і в разі ненадання такого відповідачем суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідач-2 участі уповноваженого представника у судовому розгляді справи не забезпечив, поданим письмовими відзивом на позов та запереченнями на відповідь на відзив проти заявлених вимог заперечує у повному обсязі . Вважає, що ОСОБА_1 як така, що рішенням загальних зборів споживчого товариства від 22.11.18, яке оформлене протоколом № 1, виключена зі складу засновників споживчого товариства, не є носієм корпоративних прав у даній справі станом на час звернення до суду. Вважає спірний договір таким, що укладений з дотриманням вимог чинного законодавства та положень статуту споживчого товариства. Заперечує також належність майна, що є предметом іпотеки за спірним договором, до стратегічного майна споживчої кооперації через недоведеність такого позивачем.
Третя особа належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, про що свідчить наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення ухвал суду, однак участь свого уповноваженого представника у судовому розгляді справи не забезпечила, будь-яких пояснень, заяв чи клопотань до суду не надала.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача у ході судового розгляду справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 - позивач у справі - станом на час укладення спірного договору - 24.03.16 - була засновником відповідача-1, що не заперечується ніким з учасників процесу.
22.11.18 рішенням загальних зборів споживчого товариства, яке оформлене протоколом № 1, позивач була виключена зі складу засновників споживчого товариства, про що стверджує відповідач-1 і не заперечує позивач.
Таким чином, станом на час звернення до суду з даним позовом - 22.03.19 - ОСОБА_1 мала статус учасника, який вибув зі складу споживчого товариства та який, однак, може бути стороною у корпоративному спорі зі споживчим товариством, який обґрунтований порушенням її корпоративних прав з укладенням спірного договору станом на момент її участі у юридичній особі.
Наведене випливає з наступних приписів чинного законодавства.
Відповідно до ст. 15 та ч.1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Тобто, наведеною нормою нормою передбачено можливість оскарження правочину зацікавленою особою, яка не є стороною договору. При цьому, чинним законодавством прямо не визначено коло осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, а тому, виходячи з вимог ст. 16 ЦК України та вимог вищенаведеного процесуального закону, крім сторін за договором, позивачем у справі може бути будь-яка юридична та фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.
Згідно зі статтею 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.
За змістом п. 3 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 116 ЦК України учасники господарського товариства у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом, мають право, зокрема, брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом
Отже, незалежно від суб'єктного складу, якщо учасник юридичної особи обґрунтовує відповідні позовні вимоги порушенням його корпоративних прав, то такий спір підвідомчий господарським судам; учасник юридичної особи може оспорити договір, вчинений нею, якщо обґрунтує такі вимоги порушенням його корпоративних прав.
Звертаючись з позовом у даній справі, ОСОБА_1 , як учасник споживчого товариства, який вибув, посилалася на те, що внаслідок укладення станом на час її перебування засновником споживчого товариства 24.03.16 іпотечного договору щодо неподільного (стратегічного) майна споживчої кооперації без рішення загальних зборів членів споживчого товариства та правління Закарпатської обласної спілки споживчих товариств, порушено закон та її корпоративні права на управління споживчим товариством, а також на те, що через укладення спірного договору, внаслідок якого майно незаконно вибуло із власності, суб'єктом права на яку є позивач, порушено її цивільні майнові права
Наведеним спростовуються заперечення відповідача-1 проти позову з посиланням на відсутність корпоративних прав позивача як підстави звернення до суду.
Щодо спірного договору, правомірність та законність укладення якого відповідачами є предметом даного спору.
Матеріалами справи встановлено, що 24.03.16 споживчим товариством як іпотекодавцем та ОСОБА_2 як іпотекодержателем було укладено спірний іпотечний договір, на підставі якого було передано у майнову заставу нерухоме майно споживчого товариства - магазин «Гастроном», загальною площею 1126,9 кв. м, розміщений по вул. Фірцака-Кротона, 1 у с. Білки Іршавського району Закарпатської області.
Як зазначено у іпотечному договорі такий від імені споживчого товариства укладено головою правління споживчого товариства Попдякуником О.О., який діяв на підставі Статуту товариства (нова редакція), зареєстрованого 28.11.14, та протоколу № 2 зборів уповноважених споживчого товариства від 20.11.14.
Зазначений договір укладений на забезпечення виконання споживчим товариством зобов'язань за договором позики 400000,00 грн. укладеним з ОСОБА_2 з кінцевим терміном повернення такої до 1.05.16 (п. 1).
Іпотечний договір укладено з іпотечним застереженням (п. 6.2), згідно якого сторони передбачили, зокрема, право іпотекодержателя - ОСОБА_2 - на продаж предмету іпотеки від свого імені будь-якій особі шляхом укладення договору купівлі-продажу предмету іпотеки в порядку, передбаченому цим договором та ст.. 38 Закону України «Про іпотеку»
Позивач звернувся до суду з вимогою про визнання недійсним іпотечного договору, на підставі якого іпотекодержателем ОСОБА_2 було звернуто стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажy ОСОБА_4 - третій особі у справі - відповідно до договорів купівлі-продажу від 07.09.16 та 14.09.16.
Обставини щодо звернення стягнення на предмет іпотеки не заперечуються та не спростовані у ході судового розгляду справи відповідачами та третьою особою, належність магазину «Гастроном», загальною площею 1126,9 кв. м, розміщений по вул. Фірцака-Кротона, 1 у с.Білки Іршавського району Закарпатської області - предмету іпотеки за спірним договором - третій особі у справі відповідно до договорів купівлі-продажу від 07.09.16 та 14.09.16 підтверджено інформаційною довідкою № 139735401 від 1.10.18 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, долученою до матеріалів справи.
Вирішуючи по суті спір про визнання недійсним іпотечного договору у даній справі, суд керується наступними приписами чинного законодавства України.
За приписами ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених частиною першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ч. 1, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю (статті 2, 80, 91, 92 ЦК України), при цьому особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Правочини юридична особа також вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи статті 237 ЦК України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами.
Відповідно до ст. 97 ЦК України управління товариством також здійснюють його органи - загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.
Загальні збори учасників товариства відповідно до ст. 98 ЦК України мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства.
Відповідно до ст. 111 ГК України споживче товариство - самоврядна організація громадян, які на основі добровільності членства, майнової участі та взаємодопомоги об'єднуються для спільної господарської діяльності з метою колективного організованого забезпечення своїх економічних і соціальних інтересів. Кожний член споживчого товариства має свою частку в його майні. Споживче товариство є юридичною особою і діє на основі статуту. Правові засади організації та діяльності споживчої кооперації визначаються законом.
Споживча кооперація в Україні, згідно ст. 1 Закону України «Про споживчу кооперацію» (далі - Закон про кооперацію), - це добровільне об'єднання громадян для спільного ведення господарської діяльності з метою поліпшення свого економічного та соціального стану; вона здійснює торговельну, заготівельну, виробничу та іншу діяльність, не заборонену чинним законодавством України, сприяє соціальному і культурному розвитку села, народних промислів і ремесел, бере участь у міжнародному кооперативному русі.
Основним документом, що регулює діяльність споживчого товариства, згідно ч. 2 ст. 5 Закону про кооперацію, є статут, у якому визначаються порядок вступу до товариства і виходу з нього, права та обов'язки членів товариства, його органи управління, контролю та їх компетенція, порядок утворення майна товариства і розподілу прибутку, умови реорганізації і ліквідації товариства та інші положення, що не суперечать законодавчим актам України.
Вищим органом управління споживчого товариства, відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону про кооперацію є загальні збори його членів, які приймають статут, визначають розміри вступного і обов'язкового пайового внеску, обирають керівні та контрольні органи товариства, а також вирішують інші питання, пов'язані з його діяльністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону про кооперацію, власність споживчої кооперації є однією з форм колективної власності та складається з власності споживчих товариств, спілок, підпорядкованих їм підприємств і організацій та їх спільної власності. Кожний член споживчого товариства має свою частку в його майні, яка визначається розмірами обов'язкового пайового та інших внесків, а також нарахованих на них дивідендів.
Володіння, користування та розпорядження власністю споживчої кооперації здійснюють її органи відповідно до компетенції, визначеної статутами споживчих товариств та їх спілок.
Відповідно до ст. 10 Закону про кооперацію власність споживчої кооперації є недоторканною, перебуває під захистом держави і охороняється законом нарівні з іншими формами власності; забороняється відволікання майна споживчих товариств та їх спілок на цілі, не пов'язані з їх статутною діяльністю. Майно споживчих товариств та їх спілок може бути продано, передано, здано в оренду, надано в позичку і безплатне тимчасове користування членам споживчих товариств, державним, кооперативним та іншим організаціям, трудовим колективам, окремим громадянам тільки за рішенням загальних зборів, конференцій та з'їздів відповідних спілок або уповноважених ними органів.
Установчим документом, яким врегульовувалася діяльність Білківського споживчого товариства на момент укладення спірного іпотечного договору, є статут у редакції затвердженій 20.11.14.
Статутом споживчого товариства (абз. 4 п.1) встановлено, що відносини, пов'язані із створенням і діяльністю споживчого товариства регулюються Законами України «Про кооперацію», «Про споживчу кооперацію», іншими законодавчими актами України, нормативними актами райспоживспілки, облспоживспілки та Центральної спілки споживчих товариств
Відповідно до п. 17 статуту вищим органом управління є загальні збори членів
споживчого товариства, які правомочні розглядати і вирішувати всі питання діяльності споживчого товариства.
За змістом п. 18 статуту загальні збори, зокрема, визначають розміри, порядок формування та використання капіталів споживчого товариства; можуть приймати рішення про передачу правлінню споживчого товариства права володіння, користування та розпорядження власністю споживчого товариства; визначають органи, котрим передаються окремі функції з господарського управління колективним майном (підп. «м» п. 18).
У споживчому товаристві, відповідно до п. 20 статуту, у разі, коли налічується 200 і більше членів товариства для вирішення питань, що відносяться до компетенції загальних зборів, можуть скликатися збори уповноважених.
Кожний член споживчого товариства, згідно п. 21 статуту, користується на загальних зборах (зборах уповноважених) членів споживчого товариства правом одного голосу незалежно від розміру внесеного ним пайового внеску.
Споживчому товариству, відповідно до п. 41 статуту, належить на праві власності як юридичній особі майно, яке необхідне для здійснення статутних завдань. Об'єктами права власності споживчого товариства є, зокрема, майнові комплекси, будівлі.
Відповідно до п. 43 статуту майно споживчого товариства складається із неподільної і подільної частин.
Неподільне (громадське) майно споживчого товариства (підп. «а» п. 43) визначається розміром не меншим, ніж 25 відсотків загальної вартості основних засобів і становить його неподільний фонд; конкретний розмір неподільного (громадського) майна та перелік об'єктів, що зараховуються до нього, затверджують загальні збори (збори уповноважених) членів споживчого товариства. 0б'єкти неподільного (громадського майна) (будівлі, споруди) розподілу між членами споживчого товариства не підлягають, не можуть бути продані, безоплатно передані, внесені до статутного капіталу інших підприємств, передані в заставу, фінансовий лізинг. За рішенням загальник зборів (зборів уповноважених) членів споживчого товариства або уповноваженого ним органу, Укоопспілки, об'єкти основних засобів неподільного громадського майна можуть бути предметом: застави при отриманні банківських кредитів для забезпечення статутної діяльності споживчого товариства та його підприємств, внутрісистемного продажу, безоплатної передачі в межах одного власника.
Згідно п. 45 статуту споживче товариство володіє, користується і розпоряджається належним йому майном та реалізує права власника через свої органи управління: загальні збори (збори уповноважених) членів споживчого товариства, правління у відповідності з їх компетенцією, визначеною статутом, законодавством України та нормативними актами Укоопспілки.
Приписами Положення про громадське майно (основні засоби) споживчої кооперації України від 03.04.03, яке є нормативним актом Укоопспілки, обов'язковим
для виконання споживчими товариствами, зокрема, встановлено, що всі основні засоби споживчої кооперації України поділяються на неподільне і подільне громадське майно; неподільне громадське майно - сукупність необоротних активів (основних засобів) споживчого товариства, споживспілки, які розподілу не підлягають і слугують як сьогоднішнім членам споживчих товариств, так і майбутнім поколінням (п. 2.3.1); об'єкти основних засобів (будівлі, споруди), які зараховані до неподільного громадського майна споживчої кооперації, не можуть бути продані, безоплатно передані, внесені до статутного капіталу інших підприємств, передані в заставу, фінансовий лізинг (крім організацій і підприємств системи
Укоопспілки); статус неподільного громадського майна (будівлі, споруди) при внутрісистемному продажу, безоплатній передачі, внесенні до статутного капіталу, передачі в заставу, фінансовий лізинг зберігається; у разі виробничої необхідності за рішенням вищих органів управління споживчих товариств, споживспілок або уповноважених ними органів, за попередньою згодою (постановою) правління облспоживспілки, Кримспоживспілки, Укоопспілки, об'єкти основних засобів неподільного громадського майна можуть бути предметом застави при отриманні банківських кредитів для забезпечення статутної діяльності споживчих товариств, споживспілок, їх підприємств (об'єднань) (п.2.3.3).
З наведених приписів чинного законодавства про споживчу кооперацію, відомчих актів Укоопспілки, статуту споживчого товариства вбачається, що будівля, споруда магазину «Гастроном» - віднесено до об'єктів неподільного (громадського майна) споживчого товариства, - яке, як правило, не передається у заставу, однак може бути предметом застави при отриманні банківських кредитів для забезпечення статутної діяльності споживчого товариства у разі виробничої необхідності за рішенням вищих органів управління споживчого товариства та за попередньою згодою (постановою) правління облспоживспілки.
З матеріалів справи, а саме, з наданих на вимогу суду приватним нотаріусом Іршавського районного нотаріального округу Ожеледа П.М. матеріалів архівної нотаріальної справи щодо посвідчення іпотечного договору від 24.03.16 за реєстровим номером 584, вбачається, що повноваження голови правління споживчого товариства Попдякуника О.О. на укладення цього договору обґрунтовані Статутом товариства (нова редакція), зареєстрованого 28.11.14, та протоколом № 2 зборів уповноважених споживчого товариства від 20.11.14.
Разом з тим, за змістом зазначеного протоколу № 2, долученого до нотаріальної справи щодо посвідчення спірного договору йдеться про розгляд на зборах уповноважених Білківського споживчого товариства семи питань порядку денного, однак жодне з цих питань не стосувалося питання можливості передачі в іпотеку магазину «Гастроном».
Статутом не передбачено повноважень голови правління без рішення загальних зборів (зборів уповноважених) на укладення спірного договору.
Таким чином, ні статут споживчого товариства, ні протокол № 2 зборів уповноважених споживчого товариства від 20.11.14, на які містяться посилання у спірному договорі, відсутня інформація про надання повноважень голові правління споживчого товариства Попдякунику О.О. на укладення від імені споживчого товариства спірного іпотечного договору.
Долучена до матеріалів справи відповідачем-2 постанова правління № 2 від 25.02.16 «Про взяття позики під заставу майна Білківського споживчого товариства» за змістом якої йдеться про те, що правління товариства уповноважило «…голову правління Попдякуника О.О. підписати нотаріальний договір позики грошей в сумі 400000,00 грн. під заставу майна, а саме: магазин «Гастроном» загальною площею 1126,9 кв. м, який належитьБілківському споживчому товариству…» не може бути прийнята судом як належний та допустимий доказ у справі з огляду на те, що вона подана у незавіреній копії. Крім того, відповідно до статуту споживчого товариства правління товариства не наділено повноваженнями щодо надання в заставу неподільного майна споживчого товариства.
За наведеного суд констатує, що спірний іпотечний договір від імені споживчого товариства укладено головою правління за відсутності повноважень, оскільки з приводу передачі в іпотеку неподільного майна споживчого товариства не було прийнято відповідного рішення компетентного органу управління товариства - загальних зборів членів споживчого товариства.
Відсутність у голови правління споживчого товариства як особи, яка вчинила спірний правочин, необхідного обсягу цивільної дієздатності є підставою визнання недійсним такого правочину за приписами ст. 215 ЦК України за позовом, зокрема, заінтересованої особи, яка заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом.
Приписами ч. 3 ст. 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Тобто, закон враховує, що питання визначення обсягу повноважень виконавчого органу товариства та добросовісність його дій є внутрішніми взаємовідносинами юридичної особи та її органу, тому сам лише факт учинення виконавчим органом товариства протиправних, недобросовісних дій, перевищення ним своїх повноважень не може слугувати єдиною підставою для визнання недійсними договорів, укладених цим органом від імені юридичної особи з третіми особами.
Такий договір може бути визнаний недійсним із зазначених підстав у тому разі, якщо буде встановлено, що сама третя особа, контрагент юридичної особи за договором, знала або за всіма обставинами не могла не знати про обмеження в повноваженнях виконавчого органу товариства.
У даних спірних відносинах контрагентом споживчого товариства за іпотечним договором є ОСОБА_2 - відповідач-2 у справі, - який як вбачається із відзиву на позов, заперечень на відповідь на відзив, не міг не знати про обмеження у повноваженнях голови правління споживчого товариства на укладення спірного договору щодо передачі в іпотеку неподільного (стратегічного) майна споживчого товариства.
Отже, сторони спірного договору - відповідачі-1,2 - знали і за всіма обставинами, проявивши розумну обачність, не могли не знати про обмеження в повноваженнях голови правління товариства на його укладення, тим не менше уклали цей договір, який у послідуючому послугував підставою подальшого відчуження відповідачем-2 неподільного майна споживчого товариства - предмета іпотеки третій особі у справі ОСОБА_4 .
У ході судового розгляду справи встановлено, що з укладенням спірного іпотечного договору порушено право позивача, який на час укладення договору був учасником товариства, на управління товариством шляхом вирішення питання про передачу в іпотеку стратегічного (неподільного громадського) майна на зборах вищого органу управління товариства.
За таких обставин та відповідно до наведених приписів чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, порушене корпоративне право позивача на управління споживчим товариством у зв'язку з незаконним укладенням спірного договору, наслідком якого у послідуючому стало позбавлення споживчого товариства права власності на неподільне громадське майно, підлягає захисту судом шляхом визнання недійсним спірного іпотечного договору.
Суд приймає до уваги також, що станом на час вирішення даного спору, набрало законної сили рішення господарського суду Закарпатської області від 06.05.19 в справі № 907/775/18 про визнання недійсним з моменту його прийняття вищенаведене рішення від 22.11.18 загальних зборів споживчого товариства, оформлене протоколом № 1, яким, у тому числі, була виключена зі складу засновників споживчого товариства ОСОБА_1
Судовий збір сплачений позивачем за розгляд даної справи на суму 1921,00 грн. на підставі ст. 129 ГПК України підлягає відшкодуванню за рахунок відповідачів у рівних частинах .
З огляду на викладене та керуючись ст.ст. 11, 13, 14, 73 - 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов задоволити повністю.
1.1. Визнати недійсним іпотечний договір укладений 24.03.2016р. Білківським споживчим товариством як іпотекодавцем та ОСОБА_2 як іпотеко держателем
1.2. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у відшкодування сплаченого судового збору:
- з Білківського споживчого товариства (90132, Закарпатська область, Іршавський район, с. Білки, вул. Центральна 6 код ЄДРПОУ 01778871) - суму 960,50 грн. (дев'ятсот шістдесят грн. 50 коп.);
- з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_2 ) - суму 960,50 грн. (дев'ятсот шістдесят грн. 50 коп.)
Відповідно до приписів ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст рішення складено 06.12.19.
Суддя Ушак І.Г.