Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua
"04" грудня 2019 р. м. Житомир Справа № 906/990/19
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Кудряшової Ю.В.
секретар судового засідання: Сенькіна Л.А.
за участю представників сторін:
від позивача: Орел С.С. - довіреність №14-258 від 05.06.2019;
від відповідача: не прибув.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Комунального підприємства теплозабезпечення
про стягнення 40 274,69 грн.
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 35574,45 грн. пені, 3811,55 грн. 3% річних, 888,69 грн. інфляційних.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ відповідач здійснив з порушенням строків, встановлених договором №4872/1617-КП-10 від 31.10.2016, в результаті чого позивачем нараховано пеню, 3% річних та інфляційні.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав позовні вимоги та просив задовольнити їх в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання уповноваженого представника не направив.
04.12.2019 до суду надійшло клопотання Комунального підприємства теплозабезпечення з проханням не розглядати справу у відсутність їх представника та про відкладення розгляду справи на іншу дату.
З приводу клопотання відповідача про відкладення розгляду справи суд зазначає наступне.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 14.11.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/990/19 до судового розгляду по суті, призначено судове засідання на 04.12.2019.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 195 ГПК України суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.
В даному випадку строк розгляду справи по суті спливає.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., ратифікованої Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи слід відмовити.
Також в матеріалах справи міститься відзив на позов від 18.10.2019, відповідно до якого відповідач зауважив, що згідно постанови КМУ №217 від 18.06.2014 "Про затвердження Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу" за розподілом, який затверджується НКРЕКП, розрахунки з позивачем проводяться шляхом розщеплення платежів, який здійснюється банком без втручання підприємства. Отже, відповідач зауважив, що оплата проводилась щоденно, в частині затверджених відсотків відрахування, впливати на розмір коштів, які відраховуються наше підприємство не мало права. Разом з тим, відповідач звертав увагу на те, що з 06.06.2015 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз У країни", яким винесено зміни як у Закон № 2711-IV, так і в п. 15 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження". в результаті чого поновлено виконавчі провадження по стягненню боргів на користь НАК "Нафтогаз України" та з липня 2015 року і до кінця 2017 року на основний рахунок підприємства Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області накладено арешт. За таких обставин відповідач наголосив на тому, що не мав змоги самостійно розпоряджатися коштами, які отримував в результаті своєї господарської діяльності, оскільки не мав фінансової можливості проводити додаткову оплату крім надходжень зі спецрахунків.
Також відповідач просив зменшити розмір нарахованої пені на 90%.
Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
31.10.2016 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник, позивач) та Комунальним підприємством теплозабезпечення (споживач, відповідач) укладено договір №4872/1617-КП-10 постачання природного газу (а.с. 13-21). В період з 31.10.2016 по 24.02.2017 сторонами підписано Додаткові угоди №1-6 (а.с. 22-28).
Постановою Кабінету Міністрів України від 14.12.2016 № 1044 "Питання акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 № 226 було затверджено Статуту Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", згідно якого змінено тип компанії на приватне акціонерне товариство та змінено найменування компанії, а саме повне найменування українською мовою - Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
Позивач вказує, що на виконання умов Договору передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 4716156,86 грн.
Оскільки оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно, чим порушив п. 6.1. Договору, позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 35574,45 грн. пені, 3811,55 грн. 3% річних, 888,69 грн. інфляційних.
Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши пояснення представника позивача, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, з огляду на наступне.
Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Як вбачається з матеріалів справи, відносини між сторонами виникли на підставі Договору №4872/1617-КП-10 постачання природного газу з Додатковими угодами №1-6 до нього.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Підписаними сторонами актами приймання-передачі природного газу (а.с. 33-37) підтверджено, що в період з 31.10.2016 по 31.03.2017, на виконання умов Договору, позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 4716156,86 грн.
Відповідно до п. 6.1. Договору, оплата за газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місцем поставки газу.
Відповідач свої зобов'язання за договором в частині оплати вартості отриманого природного газу виконав у повному обсязі, однак з порушенням визначеного п. 6.1. Договору строком оплати, що підтверджується довідкою по операціях за договором №4872/1617-КП-10 (а.с. 39-40) та не заперечується відповідачем.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Аналогічна норма закріплена і в статті 526 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Оскільки, враховуючи допущене порушення умов Договору в частині своєчасного проведення розрахунків, позивач просить стягнути з відповідача 35574,45 грн. пені, 3811,55 грн. 3% річних, 888,69 грн. інфляційних, слід зазначити наступне.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних, суд встановив, що їх суми, за визначений позивачем період, є обґрунтованими та арифметично вірними, тому вимога в частині стягнення з відповідача 3811,55 грн. 3% річних та 888,69 грн. інфляційних підлягає задоволенню.
Також за приписами ст. 611 ЦК України, одним з наслідків порушення зобов'язань є сплата неустойки, розмір якої встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Умовами п. 8.2 Договору сторони визначили, що у разі невиконання споживачем пунктів 6.1. та 6.6. цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Перевіривши вказаний розрахунок пені (а.с. 29-32), суд дійшов висновку, що її нарахування в сумі 35574,45 грн. за визначений позивачем період, проведено вірно, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Як зазначалося раніше, відповідач на підставі статті 233 ГК України звернувся до суду з клопотанням про зменшення розміру нарахованої пені на 90%. В обґрунтування зазначеного клопотання відповідач посилався, зокрема, на те, що Комунальне підприємство теплозабезпечення створене виключно для надання послуг з централізованого теплопостачання споживачам міста Коростеня, працює за регульованими тарифами, по спеціальним банківським рахункам, відкритим на виконання постанови КМУ від 18.06.2014 року №217, тому є залежним від своєчасності та періодичності розрахунків споживачами наших послуг; своєчасні розрахунки напряму залежать від своєчасності виконання державою своїх зобов'язань по встановленню тарифів на енергоносії, оплаті пільг та субсидій, відшкодуванню різниці в тарифах. Також відповідач звертав увагу на повне виконання нашим підприємством зобов'язання з оплати вартості поставленого за договором №4872/1617-КП-10 газу, та на незначні періоди прострочення оплати, що, на думку відповідача, не завдало позивачу збитків і не погіршило його фінансовий стан. Також відповідач вказав, що у нього не було умислу не виконувати своїх зобов'язань, оскільки проводилася щоденна оплата по договору зі спецрахунків.
На підтвердження скрутного фінансового становища відповідачем також надано копію протоколу №2 засідання територіальної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах від 28.09.2018; копію форми №1 Баланс (Звіт про фінансовий стан) за 2017 рік; копію форми №2 Звіт про фінансові результати за 2017 рік; копію форми №1 Баланс (Звіт про фінансовий стан) за 2018 рік; копію форми №2 Звіт про фінансові результати за 2018 рік; копію форми №1 Баланс (Звіт про фінансовий стан) за 1 півріччя 2019 рік; копію форми №2 Звіт про фінансові результати за 1 півріччя 2019 рік; довідку про наявну дебіторську заборгованість; довідку про наявну різницю в тарифах.
Відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також частиною третьою статті 551 ЦК України.
Аналіз приписів статей 551 ЦК України, 233 ГК України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому, обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.09.2019 зі справи № 904/4685/18).
Проаналізувавши подані відповідачем докази, господарський суд, на підставі розгляду усіх обставин справи та оцінки зібраних у справі доказів, вважає обґрунтованою можливість зменшення розміру неустойки.
Так, матеріалами справи (а.с. 87-98) підтверджені доводи відповідача про те, що останній перебуває у складному фінансовому стані, який обумовлений сезонним характером виробництва та збитковістю послуг теплопостачання, оскільки Комунальне підприємство теплозабезпечення є підприємством комунальної форми власності і займається виробництвом, транспортуванням та розподіленням теплової енергії населенню, підприємствам та організаціям по м. Коростень по встановлених тарифах, які не покривають всі витрати. Зі звітів про фінансові результати за 2017 рік, за 2018 рік та за 9 місяців 2019 року вбачається, що на кінець кожного звітного періоду наявний непокритий збиток .
Інформацією щодо фінансово-господарської діяльності теплопостачальних підприємств (а.с.99) та довідкою Комунального підприємства теплозабезпечення (а.с. 100) підтверджено наявність заборгованості споживачів, зокрема, населення протягом всього спірного періоду, а також залишки невідшкодованої заборгованості з різниці в тарифах.
Також у вирішенні питання про зменшення нарахованої до стягнення суми пені, враховує, що борг по договору відповідачем повністю сплачений.
З урахуванням наведених обставин в їх сукупності суд дійшов висновку, що зменшення розміру пені на 50% до суми 17787,23 грн. є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.
Разом з тим, судом враховується, що з відповідача підлягають стягненню на користь позивача, крім пені, 3% річних та інфляційні втрати.
Доводи скаржника про те, що зменшення судом розміру пені не обґрунтовано належними доказами спростовуються матеріалами справи та ґрунтуються на його власній оцінці та спростовуються наведеними та встановленими судом обставинами справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 35574,45 грн. пені, 3811,55 грн. 3% річних, 888,69 грн. інфляційних обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню. Також суд зменшує розмір пені, що стягується з Комунального підприємства теплозабезпечення на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" з 35574,45 грн. до 17787,23 грн.
Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Крім цього суд приймає до уваги п.п. 3.16.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р., судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Зменшити розмір обґрунтовано заявленої до стягнення пені на 50% - до 17787,23 грн.
3. Стягнути з Комунального підприємства теплозабезпечення (11500, Житомирська область, м. Коростень, вул. Шевченка, 8А, ід. код 31871157)
на користь Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, ід. код 20077720) 17787,23 грн. пені, 3811,55 грн. 3% річних, 888,69 грн. інфляційних, а також 1921,000 грн. сплаченого судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 10.12.19
Суддя Кудряшова Ю.В.
Віддрукувати:
1 - в справу
2, 3 - сторонам (рек. з повід.)