61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua
іменем України
27.11.2019 Справа № 905/1438/19
Господарський суд Донецької області у складі судді Харакоза К.С.,
секретар судового засідання Стрюкова А.О.,
за позовною заявою керівника Маріупольської місцевої прокуратури №2, м.Маріуполь, Донецька область,
в особі позивача Міністерства освіти і науки України, м.Київ,
до відповідача 1 Маріупольського професійного аграрного ліцею, м.Маріуполь, Донецька область,
до відповідача 2 Фізичної особи-підприємця Махсма Миколи Івановича, м.Маріуполь, Донецька область,
про визнання договору про надання послуг недійсним та зобов'язання звільнити земельну ділянку,
за участю представників сторін:
прокурор: Комісар О.О, службове посвідчення №043187
від позивача: не з'явився,
від відповідачів 1-2: не з'явилися.
Керівник Маріупольської місцевої прокуратури №2, м.Маріуполь, Донецька область в особі позивача Міністерства освіти і науки України, м.Київ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача 1 Маріупольського професійного аграрного ліцею, м.Маріуполь, Донецька область, до відповідача 2 Фізичної особи-підприємця Махсма Миколи Івановича, м.Маріуполь, Донецька область, про визнання договору про надання послуг недійсним та зобов'язання звільнити земельну ділянку.
Підставами звернення до суду стало те, що у ході вивчення стану законності використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, переданих в постійне користування навчальним закладам, Маріупольською місцевою прокуратурою №2 було встановлено, що надана Маріупольському професійному аграрному ліцею за Державним актом земельна ділянка використовується фізичною особою-підприємцем Махсма М.І. за договором №1/19 від 03.04.2019р. про надання послуг. При цьому, вказаним договором, укладеним між Маріупольського професійного аграрного ліцею та між фізичною особою-підприємцем Махсма М.І. досягається прихована мета передачі земельної ділянки в користування. Як на правову підставу Маріупольська місцева прокуратура №2 посилається на ст.ст. 203, 215, 235 ЦК України, ст.ст. 4, 16 Закону України «Про оренду землі».
Ухвалою суду від 09.08.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі 905/1438/19; справу №905/1438/19 вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.
10.10.2019 до суду від керівника Маріупольської місцевої прокуратури №2 надійшли письмові пояснення б/н та б/д, де зазначено, що немає можливості виконати ухвалу суду від 04.09.2019р. про надання оригіналів для огляду доданих до позовної заяви документів, у зв'язку з тим, що оригінали документів, а саме: статут Маріупольського професійного аграрного ліцею, акти на постійне право користування земельною ділянкою, контракт директора, договір на надання послуг знаходяться у відповідача 1 Маріупольського професійного аграрного ліцею.
27.11.2019 до зали судового засідання з'явився прокурор.
Відповідачі у підготовче засідання не з'явились, відзиви на позовну заяву прокурора не представили, причин неявки не повідомили. Про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
За змістом ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. ст. 165, 202 Господарського процесуального кодексу України без участі відповідачів за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини:
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідач 2 - Махсма Микола Іванович є фізичною особою-підприємцем, основний вид економічної діяльності: роздрібна торгівля фруктами й овочами в спеціалізованих магазинах.
Відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, засновником Маріупольського професійного аграрного ліцею є Міністерство освіти і науки України.
Відповідно до п. 1 Статуту Маріупольського професійного аграрного ліцею, він є підпорядкованим Міністерству освіти і науки України державним професійно-технічним навчальним закладом другого атестаційного рівня, що забезпечує реалізацію права громадян на здобуття професійно-технічної та повної загальної середньої освіти.
Відповідно до п. 7.8 Статуту, для забезпечення підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації робітничих кадрів професійний аграрний ліцей має відповідну матеріально-технічну базу та земельну ділянку загальною площею 839,1 га, в тому числі, навчальне господарство, загальною площею 826,0 га, відповідно до паспортів, технічної документації, актів права власності тощо.
Згідно з п. 7.10 Статуту, майно Маріупольського професійного аграрного ліцею є державною власністю, що закріплене Міністерством освіти і науки за професійним аграрним ліцеєм і перебуває у оперативному управлінні професійного аграрного ліцею.
Професійний аграрний ліцей несе відповідальність перед Міністерством освіти і науки України за збереження та використання за призначенням закріпленого за ним майна (п. 7.11 Статуту).
На підставі державного акту на право постійного користування Б №004443 від 1983 року Маріупольський професійний аграрний ліцей володіє земельною ділянкою загальною площею 200 га.
03.04.2019 між Маріупольським професійним аграрним ліцеєм (замовником) та фізичною особою - підприємцем Махсмою М.І. (виконавцем) укладено договір № 1/19 про надання послуг (далі - договір) на земельній ділянці Маріупольського професійного аграрного ліцею загальною площею 35 га. Кадастровий номер ділянки - 1423600000:12:000:4712.
Згідно із п. 1.1 договору, замовник в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, дає завдання виконавцю, а виконавець бере на себе зобов'язання забезпечити проходження учнями Замовника виробничої практики із залученням фахівців замовника для навчальних питань, а саме: культивація земельної ділянки, культивація з аміачною водою, розпушування ґрунту, дискування, посів зернових, технічних та кормових культур, збору врожаю, фрезерування залишків культури.
В п. 1.2 Договору сторони передбачили, що найменування послуг може змінюватись, ці зміни вказуються в Акті приймання-передачі виконаних послуг.
Пунктом 1.5 вказаного договору передбачено, що замовник зобов'язаний забезпечити виконавця всім необхідним для надання послуг, передбачених договором, а саме: надати земельну ділянку, забезпечити доступ техніки і матеріальних ресурсів виконавця до місця проходження практики, надати графік проведення виробничого навчання студентів.
Пунктом 4.1 договору сторони закріпили наступний порядок розрахунку за надані послуги: виконавець - ФОП Махсма М.І. отримує врожай з земельної ділянки площею 30 га; замовник - Маріупольський професійний аграрний ліцей отримує врожай з земельної ділянки площею 5 га землі.
За умовами пунктів 6.1, 6.2 Договору, цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печаткою замовника, строк договору закінчується 31.12.2019 року.
Договір підписаний та скріплений печатками сторін.
В листі №159 від 13.05.2019 адресованому заступнику керівника Маріупольської місцевої прокуратури №2 Донецької області, Маріупольський професійний аграрний ліцей повідомив, що земельна ділянка, яка була надана в постійне користування на підставі акту Б №004443 від 1983 року використовується площею 35 га в учбовому процесі за договором про надання послуг.
В листі від 06.06.2019 №10.5-0.10-3127/2-19 головне управління Держгеокадастру у Донецькій області повідомило Маріупольську місцеву прокуратуру №2 Донецької області про неможливість надати інформацію про діючий у 2019 році розмір нормативної грошової оцінки з кадастровим номером 142300000:12:000:4712.
Відповідно до листа Міністерства освіти і науки України №1/11-5817 від 23.06.2019 року, адресованого Маріупольській місцевій прокуратурі №2, перший повідомив про відсутність інформації щодо погодження з ним укладеного між Маріупольським професійним аграрним ліцеєм (замовником) та фізичною особою - підприємцем Махсмою М.І. (виконавцем) договору №1/19 про надання послуг на земельній ділянці Маріупольського професійного аграрного ліцею загальною площею 35 га, а тому заходів, спрямованих на забезпечення дотримання вимог законодавства щодо розпорядження та використання вищевказаної земельної ділянки Міністерством не вживалось.
Листом №39/1-3112вих-19 від 25.07.2019 року Маріупольська місцева прокуратура №2 повідомила Міністерство освіти і науки України про намір звернутися до господарського суду з позовом до Маріупольського професійного аграрного ліцею та Фізичної особи-підприємця Махсми Миколи Івановича про визнання договору №1/19 про надання послуг недійсним та зобов'язання звільнити земельну ділянку.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до п. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну припинення цивільних прав та обов'язків. Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (ч. 4 ст. 202 Цивільного кодексу України).
Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Загальні підстави недійсності правочину встановлені ст. 215 Цивільного кодексу України. Так, згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частиною 3 ст. 215 Цивільного кодексу України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Звертаючись із позовом до суду, прокурор в обґрунтування своїх позовних вимог вказує, що договір від 03.04.2019р., укладений між відповідачами є удавним, і прихованим договором оренди землі, його зміст суперечить вимогам Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, Закону України "Про оренду землі", укладений не уповноваженою стороною, за відсутності правовстановлюючих документів на земельну ділянку, та не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а тому підлягає визнанню недійсним.
При цьому, відповідно до ст. 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
Встановивши у розгляді справи, що певний правочин вчинено з метою приховати інший правочин (удаваний правочин), господарський суд на підставі частини другої статті 235 Цивільного кодексу України має виходити з того, що сторонами вчинено саме той правочин, який вони мали на увазі, і розглянути справу по суті із застосуванням правил, що регулюють цей останній правочин. Якщо він суперечить закону, господарський суд має прийняти рішення про визнання його недійсним із застосуванням, за необхідності, відповідних правових наслідків (п. 3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").
Як вбачається з матеріалів справи, 03.04.2019р. між відповідачами було укладено договір, метою якого є забезпечення учнями відповідача 1 виробничої практики для навчання питань: культивація земельної ділянки, культивація з аміачною водою, розпушування ґрунту, дискування, посів зернових, технічних та кормових культур, збору врожаю, фрезерування залишків культури, з використанням техніки і матеріальних ресурсів відповідача 2.
При цьому, за умовами пунктів 1.5, 4.1 договору послуги за цим договором надаються відповідачем 2 на земельній ділянці загальною площею 35 га, що належить Маріупольському професійному аграрному ліцею на підставі акту на право постійного користування Б №004443 від 1983.
Відповідно ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Врегульовано, що права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набуває вичерпний перелік суб'єктів, серед яких є: підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; вищі навчальні заклади незалежно від форми власності.
Відтак, у постійного користувача відсутні повноваження на розпорядження земельною ділянкою, у тому числі щодо надання її в оренду.
До того ж, як вбачається з положень Статуту Маріупольського професійного аграрного ліцею, він підпорядкований Міністерству освіти у науки України.
Відповідно до ч. 1 ст. 80 Закону України «Про освіту», до майна закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належать, зокрема, земельні ділянки.
Разом з цим, відповідно до ст. 8 Закону України "Про професійно-технічну освіту", до повноважень міністерств та інших органів виконавчої влади, яким підпорядковані професійно-технічні навчальні заклади, відноситься розпорядження державним майном, що перебуває у користуванні підпорядкованих професійно-технічних навчальних закладів.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про управління об'єктами державної власності», управління об'єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про управління об'єктами державної власності», суб'єктами управління об'єктами державної власності є, зокрема, Кабінет Міністрів України; центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері управління об'єктами державної власності; центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку; міністерства та інші органи виконавчої влади.
Відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 6 Закону «Про управління об'єктами державної власності», уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань погоджують підприємствам, установам, організаціям, що належать до сфери їх управління, а також господарським товариствам, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, повноваження з управління корпоративними правами держави яких він здійснює, договори про спільну діяльність, договори комісії, доручення та управління майном, зміни до них та контролюють виконання умов цих договорів.
Частиною 4 ст. 80 Закону України «Про освіту» передбачено, що об'єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню не за освітнім призначенням, крім надання в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов'язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення органом управління можливості користування державним нерухомим майном відповідно до законодавства.
Згідно п. 2 Порядку укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2012 р. № 296, суб'єкт господарювання, що виявив намір укласти договір, подає центральному органові виконавчої влади, до сфери управління якого він належить, іншому суб'єкту управління об'єктами державної власності, зокрема Національній або галузевій академії наук, звернення щодо погодження укладення договору разом з передбаченими цим пунктом документами.
Таким чином, з викладеного слідує, що законодавством не передбачено право відповідача 1 на укладання договорів користування державним нерухомим майном без відповідного погодження з суб'єктом управління такого майна.
При цьому, як було встановлено судом, Міністерство освіти і науки України, тобто орган управління відповідача 1 не погоджувало договір №1/19 про надання послуг фізичною особою - підприємцем Махсмою М.І. на земельній ділянці Маріупольського професійного аграрного ліцею загальною площею 35 га, про що повідомлено в листі №1/11-5817 від 23.06.2019.
Також, оцінюючи правову природу оспорюваного договору, суд враховує, що згідно з ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Досліджуючи зміст спірного договору судом встановлено, що метою його укладання є надання права відповідачу 1 оброблювати спірну земельну ділянку та отримати врожай у власність. Зазначений твердження ґрунтується на тому, що умовами спірного договору, хоч і визначено його предметом «надання послуг із проходження учнями відповідача 1 виробничої практики із залученням фахівців відповідача», але умовами надання цих послуг питання не врегульоване, та визначений в договорі порядок його виконання не надає можливості досягти задекларовану мету - навчання.
З огляду на наведене, враховуючи реальну мету укладання спірного договору суд приходить до висновку, що між сторонами фактично склалися правовідносини з оренди землі, а тому положення спірного договору повинні відповідати законодавству, що регулює правовідносини у сфері оренди землі.
Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (ст. 1 Закону України "Про оренду землі").
За змістом ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі" та іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 6 Закону України "Про оренду землі" унормовано, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.
За приписами ст. 4 Закону України "Про оренду землі" орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування.
Статтею 124 Земельного кодексу України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Таким чином, враховуючи положення вказаних норм законодавства, суд дійшов висновку, що договір про надання послуг №1/19 від 03.04.2019 року має ознаки удаваного правочину, направленого на приховування фактично вчиненого сторонами договору оренди землі, укладеного не уповноваженою на те особою, без дотримання вимог, передбачених Земельним кодексом, Законом України "Про оренду землі". З огляду на встановлені обставини, позовні вимоги щодо визнання оспорюваного правочину недійсним підлягають задоволенню, відповідно укладений між відповідачами договір від 03.04.2019 підлягає визнанню недійсним.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Згідно з ч. 3 ст. 207 Господарського Кодексу України, яка кореспондується зі ст. 236 Цивільного кодексу України, виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.
Враховуючи вище викладені положення законодавства, висновки суду про обґрунтованість вимог щодо визнання договору від 03.04.2019 року недійсним, в силу дії якого спірна земельна ділянка використовувалась відповідачем 2, то, позовні вимоги прокурора в частині зобов'язання відповідача 2 звільнити спірну земельну ділянку є також обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Керуючись положеннями статті 79 ГПК України, враховуючи зміст наданих прокурором документів,щодо земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні відповідача 1, суд вважає доведеним, що за умовами спірного договору було передано саме земельну ділянку площею 35 га, кадастровий номер 142300000:12:000:4712, що відповідно зумовлює її повернення внаслідок визнання такого договору недійсним.
З урахуванням норм ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідачів.
Керуючись ст.ст. 129, 165, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позовні вимоги Маріупольської місцевої прокуратури №2, м.Маріуполь, Донецька область, в особі позивача Міністерства освіти і науки України, м.Київ, до відповідача 1 Маріупольського професійного аграрного ліцею, м.Маріуполь, Донецька область, до відповідача 2 Фізичної особи-підприємця Махсма Миколи Івановича, м.Маріуполь, Донецька область, про визнання договору про надання послуг недійсним та зобов'язання звільнити земельну ділянку, - задовольнити.
Визнати недійсним договір №1/19 від 03.04.2019 про надання послуг, укладений між Маріупольським професійним аграрним ліцеєм та фізичною особою-підприємцем Махсмою М.І.
Зобов'язати фізичну особу-підприємця Махсму Миколу Івановича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) звільнити займану ним земельну ділянку державної форми власності площею 35 га вартістю 1088885,00 грн., яку він займає на підставі договору № 1/19 від 03.04.2019 про надання послуг.
Стягнути з Маріупольського професійного аграрного ліцею (87592, Донецька область, м.Маріуполь, вул. Генерала Куркчи, 49; ідентифікаційний номер 02542389) на користь Прокуратури Донецької області витрати зі сплати судового збору у сумі 1921,00 грн. (реквізити: р/р №35216066016251, Держказначейська служба України, МФО - 820172, код ЄДРПОУ - 25707002, отримувач - прокуратура Донецької області; адреса: 87500, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Університетська, б.6).
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Махсма Миколи Івановича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Прокуратури Донецької області витрати зі сплати судового збору у сумі 1921 грн. (реквізити: р/р №35216066016251, Держказначейська служба України, МФО - 820172, код ЄДРПОУ - 25707002, отримувач - прокуратура Донецької області; адреса: 87500, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Університетська, б.6).
В судовому засіданні 27.11.2019 складено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 09.12.2019.
Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі http://dn.arbitr.gov.ua.
Суддя К.С. Харакоз